Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-11-2004
Іван Коваленко: Іуди

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1099947108.html

Дорогие друзья! Нет сейчас темы актуальней, чем предательство и продажность. Отсылаю вам 2 стихотворения поэта-диссидента Ивана Коваленко. За эти и подобные стихи он был репрессирован в 1972 году. Ужасно горько, что снова эти стихи звучат так, вроде написаны сегодня. Напечатайте их на своем сайте и перешлите, если можно, Кириллу Булкину на Чесну хвилю для рубрики "Актуальна поезия". Когда-то эти стихи ходили в самиздате и помогали бороться с советской властью. Пусть поработают они и сейчас против предателей-иуд. Поэтическое слово имеет особую силу.

Иван Коваленко отбывал срок в Уральском лагере с Иваном Свитличным, Валерием Марченко и др. Не так давно большую статью о нем написал историк Сергей Билокинь. Статьи о нем за 2 последних года вышли в "Лит.Украине" (2), "Зеркале недели", "Украине молодой" и др. Умер поэт в 2001 году.

С уважением!

Дочь поэта – Мария Кириленко


Іван Коваленко

ІУДИ

Іуди живуть поміж нами,
І їм ще нема переводу,
За чорні діла срібняками
Одержують винагороди.

Де діло високе і чесне,
Де світло засвічують люди,
Там зразу ж Іуда воскресне,
Підкрадеться тінню Іуда.

З роками міняють личину,
Їм збільшують плату за зраду.
Іуди високого чину
Іудині мають посади,

Потискують руки, вітають,
Свої роздають поцілунки.
На чорних ділах наживають
Чини, ордени і рахунки.

Здається – рятунку немає.
Як символ підлоти і бруду,
Як прапор наш час висуває
Продажного ката – Іуду.

Та встане пробуджена совість.
Її на залить коньяками,
Щоб зради і підлості повість
Своїми закінчить руками.

Ця месниця, грізна і дужа,
Розкриє Іудині справи,
Покличе загублені душі
Чинити і суд, і розправу…

Іуди живуть поміж нами,
Та ми ще діждемося чуда:
Заткнеться навік срібняками
І здохне останній Іуда!
1964, Боярка


ДО ДІОГЕНА

Згадую легенду знамениту:
Діогена пам’ятаєш ти?
З ліхтарем він вдень ходив по світу,
Щоб людину хоч одну знайти.

Хай тепер сюди до нас прибуде,
По асфальтах з ліхтарем іде.
Скільки куплених і проданих повсюди,
Жалюгідних стріне він людей!

Споконвіку срібняки – за зраду,
І тепер в пошані ще вони:
Ось один продався за посаду,
А того купили за чини.

Той дістав, вилизує квартиру
(Вже досяг найвищої мети!),
У підлоті втратив всяку міру,
За доноси просить доплатить.

Цей, продавшись за дрібну обнову,
По-чужому мека, мов коза,
І за рідне материне слово
Горло земляку перегриза.

Той плазує за нікчемну бляху,
Аж лизнути чобіт дістає.
Ну а дехто – просто з переляку
Чорту даром душу віддає.

Безсоромний торг навколо мене,
Гине совість, людяність зника.
Дай ліхтар мені свій, Діогене, –
Я піду не куплених шукать.
1968, Боярка

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1099947108.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua