Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-11-2004
Володимир Лазар: Як ми робили вибори у Парижі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1100463131.html

...підійшов хлопець і запитався скільки мені за це платять, а потім інший сказав моєму приятелю що він - кегебіська морда, ще кілька чоловік запиталися чи ми за це будемо їм платити...

Так починалася наша робота, як агітаторів у Франції з боку коаліції «Сила народу» за кандидата в президенти Віктора Ющенка. Перші труднощі, з якими ми зустрілися, виникли одразу ж як утворилася команда. Кілька ініціативних друзів виготовили перші агітки і роздрукувавши їх на копіювалці за власні гроші розпочали агітацію біля церкви св. Володимира у Парижі. Реакція людей була дуже цікавою, і перші наші спроби роз’яснити заробітчанам про їх право вільно обирати президента своєї держави на виборах у кращому випадку викликали посмішку або повну байдужість, в інших випадках - грубість та хамство. Дивно було зрозуміти позицію цих людей, але ми не здавалися.

Провівши кілька неділь підряд агітацію під українською церквою ми відчули, що люди ніби прокидаються і починають проявляти цікавість до політичного життя України. У нас появилася група підтримки і, навіть, помічники. Дехто, відвідавши Україну, прихопив по дорозі сюди кілька пачок агітматеріалів у штабі Нашої України. Далі малювали плакат і виготовляти майки... Було цікаво і весело, потім, навіть гордо. Ми стали чітко виділятися біля церкви, усі знали, що це «ющенківці». Люди почали самі підходити і просити матеріал про ситуацію в Україні, про виборчі права, про час і місце виборів.

Наші збори почали проводитися частіше і роботи добавилося. Ми складали плани на кожен наступний вихідний і в п’ятницю бігли на ксерокс множили агітматеріал, а у неділю, - знову до церкви, щоб його роздавати. Дезінформація, яка спочатку з’явилася від посольства про те, що участь у виборах можуть приймати лише ті особи, які перебувають на консульському обліку заставила нас провести контрагітацію і, навіть поскаржитися в українську пресу, яка звичайно ж втрутилася і грізним розчерком пера описала це неподобство. Наше передвиборче життя ставало дедалі цікавішим, - до нас усіх почали дзвонити наші друзі, знайомі та зовсім чужі люди, а житло кожного з нас перетворилося у маленький «штаб Ющенка». Першими відвагу проявили представники української діаспори в Парижі, котрі виявили бажання поїхати на Україну в ролі спостерігачів на виборах. Далі, з’явилися бажаючі стати спостерігачами і серед наших заробітчан.

Пікантності добавив факт, коли в різний час до кожного з нас і з різних сторін почали підходити сумнівні особи, котрі всіляко пропонували свою допомогу, запитуючи при цьому одне і те ж саме (таке ж, як у історії, що трапилася із студентом із м. Суми, якого викрали разом із сестрою) хто у нас старший, хто нам платить гроші і скільки, що буде робити Наша Україна у разі програшу, скільки нас чоловік, як можна з нами познайомитися ближче і т. ін. Такі події вносили трохи неврозу. Думка про те, що нашу роботу можуть спаралізувати або розбалансувати, заставила виробити навіть певну стратегію спілкування з цими особами. Дзвінок з дому від батька про те, що в гості приходила міліція і взяла письмове пояснення про моє місце знаходження, підтвердило, що наша команда чогось варта і ми дійсно комусь заважаємо. Міліція відвідала також сусідів, і ознайомивши їх із поясненням мого батька про те, що я знаходжуся у Парижі, попросила підтвердити письмово, що це правда.

Далі добавилося азарту і робота перейшла на більш діловий рівень. Нами проводилися вечірні зустрічі із бажаючими бути спостерігачами на виборах в Україні. Використовуючи попередній досвід роботи у виборчих комісіях в Україні я провів важливу роз’яснювальну роботу, повідомивши спостерігачів про методи та практику фальсифікації, а також про можливі нові технології, провокації чи зрив виборчого процесу на окремих дільницях; мій колега роз’яснив їм права та обов’язки спостерігачів. Зібрані заяви про включення до списку офіційних спостерігачів було відіслано на Україну.

За місяць до першого туру виборів уся наша праця була кинута на створення нових виборчих комісій у регіонах та формування додаткового списку виборців на виборчих дільницях у Франції. Перша частина планів була відрізана відразу багатьма технічними та процедурними труднощами, а другу частину почали втілювати, заручившися двома місцями у закордонній виборчій дільниці. Таким чином, на засідання виборчої комісії було винесено питання про збір заяв від виборців біля Української церкви членами комісії або організація виїзного засідання комісії до церкви з тією ж метою. Нам вдалося, навіть, отримати позитивне рішення, однак на наступний день, порадившися, деякі члени комісії (ясна річ представники від МЗС) запропонували відмінити його, і самі, своєю ж більшістю, таки його відмінили. Залишилося розраховувати лише на власні сили, свідомість громадян і гарну погоду.

Нова агітка з детальним планом про місце розташування, годинами прийому та телефоном виборчої комісії у Парижі у наступну неділю роздавалася біля церкви. На ціле подвір’я між двома деревами було розвішано великий плакат «Так! Ющенко». Усі агітатори з помаранчевими наклейками, майками, стрічками та значками роздавали запрошення виборцям прийти в комісію та подати заяву на включення до виборчого списку. Процес пішов, протягом першого тижня прийшло близько п’ятдесяти чоловік і подали такі заяви, наступні вихідні ми відстояли в комісії і зробили чергування на дільниці. Правда чергували лише «наші» члени комісії, але такий розрахунок не був марним і протягом суботи та неділі прийшло зареєструватися ще близько півтори сотні виборців. Наступний тиждень був ще продуктивніший. До останнього дозволеного терміну формування виборчих списків ми зібрали велику команду заробітчан додатково включених у список виборців.

Святом став день виборів. Священики з української церкви св. Володимира запросили парафіян піти на виборчу дільницю і виконати свій почесний обов’язок громадянина. Люди підходили цілий день, у парку за виборчою дільницею хлопці будівельники міряли помаранчеву куртку з написом «Так Ющенко» та робили собі фотографії для родини на Україні. З виборчої дільниці люди йшли один до іншого в гості, дехто навіть співав.

Та видиме торжество було змішане з тривогою і хвилюванням за результати виборів. До пізньої ночі мій телефон не змовкав. Дзвонили знайомі та чужі люди і запитувалися які результати голосування. І лише о другій годині ночі я отримав дані з нашої комісії у Парижі які звучали переможно:

Ющенко – 83,98 %,
Янукович – 6,84 %,
решта – 9,18 %.

Наступний тиждень нагадував мені по своїй атмосфері путч ГКЧП в 90-х. Всі застигли в очікуванні проголошення результатів виборів у ЦВК, кожен думав про свою родину вдома, про Україну, але очікував якоїсь страшної сенсації. Впевненість в перемогу Ющенка вселилася у свідомість виборців ще у мить, коли вони прийняли рішення голосувати за нього, однак, вона губилася в здогадках, що можна очікувати від влади і як діяти у разі провокацій. Весь тиждень кожен хто мав мій номер телефону дзвонив в надії почути щось нове.

З якою гордістю сприймали виборці тут новину про офіційне визнання перемоги «Нашого» кандидата, скільки радості та віри в майбутнє України відчувалося в їх словах.

Та битва не закінчена, хоч перемога вже за нами. Зараз наступив новий, ще більш відповідальний момент зробити все можливе для збереження наших виборчих прав. Ми зобов’язані відстояти нашу перемогу до кінця. І тут попереду ще велика праця, праця кожного свідомого громадянина України. Обов’язок всіх кому не байдужа доля його Батьківщини прислухатися до слів Юлії Тимошенко:

- переконати кожного знайомого який голосував за «чужого» кандидата підтримати Ющенка, пояснити йому перспективи держави і власні симпатії до Ющенка,
- перевірити дані свої і членів своєї родини у виборчих списках,
- носити кожен день щось помаранчеве та прийти всім разом з родиною і друзями на виборчу дільницю щоб проголосувати.

В Парижі продовжують зголошуватися бажаючі бути внесеними до списків виборців на другий вирішальний тур...

З вірою в перемогу демократії,

Париж
11.11.2004р.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1100463131.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua