Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 20-11-2004
М.Буткевич для "М.-І.": Чомський, Валлерстайн, й інші: „Сьогодні лінія боротьби за демократію пролягає через Україну”

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1100964258.html

Це був один з найлаконічніших та найзрозуміліших текстів. З-поміж інших листів, заяв і звернень, які пройшли перед очима протягом цієї виснажливої передвиборчої кампанії, „Звернення міжнародної академічної спільноти на підтримку демократії в Україні” відрізнялося бодай трьома моментами: 1) Воно була коротким і зрозумілим; 2) Воно не закликало підтримати того чи іншого кандидата, але говорило про всім зрозумілі та всім потрібні речі, що мали конкретне політичне значення; 3) В підписах під ним можна було побачити як імена, відомі лише фахівцям у певних галузях, - так і ті, що їх може назвати будь-який представник розумової праці, навіть якщо його підняти з ліжка вночі.

Ці три фактори й обумовили успіх заяви – наскільки можна взагалі говорити про „успіх” подібних заяв. Вміщений на сайті видання „Критика” відразу по першому турові голосування, текст був розповсюджений як у мас-медіа, так і „від е-мейлу до е-мейлу”. А другий та третій „компоненти успіху” зумовили досить гостру реакцію: не давніше, як пару днів тому, на одному з тих смішних сайтів, які начебто і не за „єдиного кандидата”, але ні про що інше, як про нього та його підступних ворогів, і не пишуть – натрапив на текст на кшталт „як же могли ті, хто так жорстко критикував американський спосіб життя та капіталістичну систему (Чомський, Валлерстайн та інші), підписати ТАКЕ?” Відповідь проста - саме тому і підписали, що – могли, і відчували моральний обов’язок це зробити.

Народження тексту

З-поміж усіх заяв – політиків, «зірок», громадян та неурядових організацій – «заява академіків», як її вже встигли назвати, була, певно, однією з найстисліших за формою, найсильніших – за змістом, та мала чи не найбільший міжнародний резонанс. Людьми, які створили цей текст, були професор Львівського університету, що зараз працює в Колумбійському університеті – Ярослав Грицак, та професор Варшавського університету Оля Гнатюк. Ось що відповів «Майдан-Інформ» проф. Грицак на питання – чому виникла ідея зініціювати таке звернення?

Ярослав Грицак: «Ідея звернення з’явилася після того, як з’явилася чергова порція передвиборчих новин про Україну. Від них віяло чорною безвихіддю. Підозрюю, що, власне, такого ефекту і намагалася досягнути українська влада, апелюючи до ірраціональних почуттів страху та розпачу. Протиставитись їм можна було, лише апелюючи до голосу розуму. Важливо було також дати відчути українцям в Україні, що вони – не самі, що крім міжнародних мас-медіа та світу політики, існує ще і світова спільнота інтелектуалів, якій не байдужою є демократія в Україні».

«Зібрати підписи було справою кількох годин»

За словами проф. Олі Гнатюк, поширити подібну заяву в польському академічному суспільстві, та й ширше – поміж активної громадськості, було неважко – передусім через зацікавлення та стурбованість польських колег тим, що відбувається в Україні. Тим більше, що, сказала вона «Майдан-Інформ», потрібний для цього рівень «мобілізації» вже існував: «Спільно з друзями я зорганізувала лист підтримки від польського суспільства, адресований українському суспільству. Коло підписантів було надзвичайно широке, позаяк у Польщі існує глибоке розуміння української ситуації серед польського суспільства, а надто – серед людей творчих професій та впливового кола політиків; а також, і не меншою мірою, - серед звичайних активних громадян: студентів, співробітників NGO, академічних працівників, перекладачів (з різних мов), людей вільних професій, видавців, журналістів, тощо. Зібрати підписи людей під листом академічної спільноти було, отже, справою кількох годин».

Тоді як Сполучені Штати теж були охоплені передвиборчою лихоманкою, - цей фактор не відволік американських інтелектуалів від подій у далекій україні, а навпаки - зіграв радше позитивну роль. Проф. Грицак: „Треба було бути в Америці, щоб бачити, як американський інтелектуальний світ був сильно заангажований у боротьбу Керрі проти Буша. Тому наша петиція промовляла і була зрозуміла багатьом американським професорам, котрі самі переживали – і то дуже драматично – за майбутнє своєї країни. Досить сказати, що в перші години ми дістали багато підписів власне з американських університетів. Перелом настав, коли справу поширення нашого звернення взяли до своїх рук такі відомі постаті, як історик Тоні Джадт чи керівництво Міжнародного ПЕН-Клубу. І тут до нас почали надходити підписи, на які ми навіть не могли спочатку сподіватися – Наум Чомський, Іммануїл Валлерстайн, Норман Дейвіс, Тімоті Гартон Аш та інші”.

Справді, деякі з імен, що з’явилися під зверненням, не могли не викликати підвищеної уваги до нього – як вражала і географія підписів. Особливо якщо врахувати, що українське суспільство вже звикло до думки про „нецікавість” України для світової громадськості. Оля Гнатюк в інтерв’ю „Майдан-Інформ” підкреслила, що заява показала - Україна цікава світові: „Україна – всупереч твердженням офіціозу – має підтримку світової громадськості. Однак – на цьому слід особливо наголосити – ДЕМОКРАТИЧНА Україна. Офіціоз на таку підтримку не може сподіватися ні від кого – ні від громадської думки на перший тур, ні ти паче – від інтелектуалів”.

„Я приєднуюся до вас у сподіваннях на краще”

А ось як відповів „Майдан-Інформ” на питання про причини такої жвавої реакції української та міжнародної академічної спільноти один з „підписантів” з Києва Євген Федченко – доцент Києво-Могилянської Академії, а в минулому – тележурналіст-міжнародник та телеведучий: „Таке широке коло підписантів я би пояснив тим, що для української академічної громади пороблема цих виборів не обмежувалася власне проблемою політичного вибору як такого, а йшлося про дещо більше: про можливість зміни політичного світогляду в Україні та здатність громади впливати на розбудову України та здатність протистояти грубому тиску, невігластву та інтелектуальному редукціонізмові. Що ж до світової академічної спільноти, то це можна пояснити тим, що про Україну дійсно дуже багато писали у світі останнім часом, і наголос робився в основному на помітному зростанні рівня демократичності українського суспільства. Такі процеси завжди викликали неабияку увагу академічної спільноти, яка активно підтримувала демократичні настрої у різних куточках світу та намагалася подати свій голос проти спроб утиску таких настроїв”.

Сам Євген, хоча і поділяючи поширений скептицизм щодо різноманітних „заяв”, підписався без вагань, - пояснивши це тим, що заява є „хоча й символічною, але спробою вплинути на ситуацію в Україні та отримати відгук на події в Україні від міжнародного академічного середовища”.

Думку пана Федченка щодо причин зацікавленості міжнародної академічної громадськості підтвердив в інтерв’ю „Майдан-Інформ” Ноам Чомський (Noam Chomsky, відомий також – особливо в академічному середовищі – як Наум Хомський). Він не приховував, що підписує чимало подібних заяв – але це геть не означає, що вони є „другорядними”. В ситуації ж з Україною, можливо, мав вплив й особистий чинник. Ось що він відповів на питання „Майдан-Інформ”:

„Я зацікавлений у подіях в Україні з тих самих причин, з яких і в подіях в інших частинах світу. Я часто підписую такі заяви – і часто обіймаю більш пряму та активну роль – щодо громадських прав та прав людини в усьому світі. Тож підписав заяву зі звичайних, очевидних міркувань. Також, думаю, тут можна говорити про особисту причетність. Мій батько виїхав з маленького селища в Україні у 1913 році. Як мені говорили, після нацистів від того селища не лишилося і сліду.
Я приєднуюся до вас у сподіваннях на краще”.

„Справа техніки, у тому числі - комп’ютерної”

Примітним є те, що технічно таке швидке поширення заяви, звичайно, було б неможливим без користування інтернетом. Як сказала проф. Оля Гнатюк: „Електронний (інтернет та телефон) зв’язок, звичайно, неоцінимий в таких акціях”.

Те ж, як змалював процес створення та початку поширення заяви проф. Ярослав Грицак, виглядає до болю знайомим всім, будь-коли залученим до інтернет-медіа та інтернет-активізму – чи то відвідувачам/дописувачам, наприклад, „Майдану”, чи „Індімедії”: „Коли прийшла ця ідея – решта вже стала справою техніки, у тому числі й комп’ютерної: декілька людей протягом одного дня сиділи одночасно за інтернетом у Нью-Йорку, Варшаві, Києві, Харкові й Торонто – обговорили перший варіант листа; а на другий день ми почали поширювати український та англійський варіанти наших текстів серед колег і колег наших колег. Десь на вечір другого дня ми мали близько 300 підписів”.

„Україна – не самотня”

Щодо можливих ефектів подібних звернень ані автори звернення, ані „підписанти”, схоже, не мають жодних ілюзій, - як, втім, не мають і нездорового цинізму. Відповіді, які надійшли з цього приводу від Ярослава Грицака з Нью-Йорку, Олі Гнатюк з Варшави та Євгена Федченка з Києва, надзвичайно подібні – просто наведемо їх тут.

Ярослав Грицак: „Щодо можливого ефекту – поки про це тяжко сказати, адже вибори ще не закінчилися. Ми думали – нехай ми будемо ще однією тою краплею води, яка руйнує камінь не силою, а частотою падіння. Якщо він зруйнується – у що ми дуже віримо – то нехай у цьому буде і наша заслуга. А поки що наша заява була помічена засобами масової інформації – і, що головне, до нас і надалі надходять все нові й нові підписи.

Україна має великий шанс на велике майбутнє, поки вона не є ізольованою від зовнішнього світу. Як історик, можу нагадати, яке значення для постання нових демократій у Польщі чи Чехословаччині по першій світовій війні та у Німеччині по другій мала міжнародна підтримка. Певні інтелектуали – у тому числі декілька осіб поміж наших підписантів – є дуже важливими для творення міжнародної громадської думки. Їхні підписи є ще однією гарантією, що про Україну та українську демократію не забудуть у світі ні під час, ні після президентських виборів в Україні. У цьому сенсі наше звернення, безумовно, справляє свій ефект”.

Оля Гнатюк: „Я не переоцінюю впливу відкритих листів. Однак там, де громадська думка існує – а в Україні, що показали, зокрема, останні тижні, вона надзвичайно жива – там ві розуміють значення таких листів: друзі, ми з Вами – пліч-о-пліч – у Вашому змаганні за демократичні свободи суспільства. Ми гордимося тим, що Ви є”.

Євген Федченко: „Ефект навряд чи міг би бути надзвичайним всередині України, тому що українське керівництво ніколи особливо не реагувало на реакцію інтелектуального середовища на свої дії. Але сам ефект появи такої заяви, до якої приєдналися в тому числі і найвидатніші представники "академії", свідчить про те, що Україна не самотня і є і ті, хто може віддати свій голос на її підтримку”.

Відповіді на запитання „Майдан-Інформ” отримано електронною поштою

Максим Буткевич (Лондон), спеціально для "М.-І."

Звернення міжнародної академічної спільноти на підтримку демократії в Україні

Ми, представники міжнародної академічної спільноти, глибоко стривожені станом справ в Україні під час президентських виборів. Останні новини не залишають жодного сумніву: в Україні відбувається масове порушення виборчих прав, маніпулювання законом і зловживання владою.

Найбільше нас непокоїть те, що одним із головних об'єктів переслідувань є студентська молодь, а українські університети й академічні інституції піддано грубому тисковi. Свобода виявлення думки і право на вільний вибір є підставовою для будь-якої сфери людської діяльности, й академічної зокрема. Тому ми засуджуємо будь-які спроби обмеження цього права, спроби наступу на громадянські права та свободи.

Ми cолідарні з усіма, хто став в оборону своїх прав в Україні. Ми докладемо зусилля, щоби донести інформацію про виборчі зловживання в Україні до міжнародних засобiв інформації, впливових політичних кіл й академічних середовищ.

Сьогодні лінія боротьби за демократію пролягає через Україну. Ми закликаємо інтелектуалів в Україні й у цілому світі зробити все, щоб захистити нашу і вашу свободу.

26 жовтня - 1 листопада 2004 року

Текст взято з веб-сайту „Критика”

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1100964258.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua