Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 23-11-2004
Гаращенко Вячеслав, Князюк Олександр: Концепція консолідації Схід-Центр-Захід.
Пошта "Майдану"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101203852.html

Існуюча проблема.

Однією з найсерйозніших проблем сьогодняшньої передвиборчої кампанії є проблема “розколу” України на Захід, Центр та Схід. При чому цей “розкол” штучно стимулюється і активно використовується кандидатом від влади Януковичем. Влада всіляко намагається представити себе захисником інтересів російськомовного населення східної та частково центральної України, спекулюючи на ідеях “двох державних мов” та “подвійного громадянства з Росією”. Враховуючи значний відсоток російсько-мовного населення в цих областях, такий небезпечний підхід забезпечує значну підтримку представникам влади в цих регіонах. Ця-ж проблема неодмінно спливе також в теледебатах що плануються.

Складність проблеми.

Складність проблеми полягає в тому, щоб знайти розумне вирішення, яке-б не викликало протидії в Західній та частково в центральній Україні і одночасно б враховувало інтереси російськомовної частини центральної та східної України. Варіант на якому спекулює Янукович - “дві державні мови” не є таким взаємоприйнятним варіантом з багатьох причин. По перше він викликає серйозний і цілком справедливий спротив на заході і частково в центрі України і веде до катастрофічного розколу Схід-Захід з важкопрогнозованими наслідками. По друге, такий підхід економічно недоціль-ний а його реалізація призведе до сильного зростання бюрократичного аппарату (варто звернути увагу – в чому точно єдине населення всіх регіонів України так це в дуже негативному відношенні до зростання бюрократичного апарату), який і так уже занадто великий як для нашої країни, а також до значних перевитрат бюджету пов'язаних з цим. Адже така концепція вимагає як мінімум збільшення вдвоє кількості державних документів (доведеться весь документообіг дублювати двома мовами) та необхідності в значній кількості перекладачів.
Але водночас існує проблема російськомовного населення, яке вбачає в варіанті однієї державної мови ущемлення своїх прав. Справді. Російська мова та література стали закордонною мовою. З одного боку це логічно, а з іншого на жаль для значної частини населення сходу України це рідна мова (можна звичайно вдаватись в історію і доводити що російська мова буда в минулому нав'язана силою але це не допоможе вирішити існуючу сьогодні проблему) і воно вбачає у тому хто пропонує “двомовність” свого захисника, Крім того, виникає додаткова напруженість з нашим східним сусідом, наявність та вплив якого не можна не враховувати. А також закиди Західних країн з приводу “ущемлення мов національних меншин”.
Тобто як концепція двох державних мов так і концепція однієї державної мови в Україні ведуть до розколу. До того-ж концепція “двох державних мов” на якій спекулює кандидат від влади, має ще один суттєвий недолік – вона не враховує що Україна на сьогодні є багатонаціональною державою і може привести до подальших локальних конфліктів на цьому грунті.
На перший погляд, варіанти вирішення проблеми, що влаштовують україномовну більшість населення західної частини України та ті що влаштовують його російськомовну частину взаємовиключають один одного. Чим і користується пан Янукович та предстваники влади, використовуючи концепцію “двох державних мов” як один з найважливіших аргументів в отриманні підтримки в східній частині України з великим відсотком російськомовного населення.

Концепція консолідації.

Виходячи з існуючих в Україні на сьогодні умов, ні концепція двох державних мов ні концепція однієї державної мови не є прийнятними для України і кожна з них веде до розколу електорату на Схід-Захід і до того-ж протирічить демократичним принципам, оскільки будь яка з них ущемлює інтереси значної кількості виборців. Тобто це питання не може бути вирішене жодним з загальнорозповсюджених “класичних” способів. Але це не означає що це питання є нерозв'язним. Насправді це питання можна вирішити у повній відповідності як до змісту так і до духу статті 10 Конституції України, без внесення будь-яких поправок до вказанної статті, одночасно задовольнивши запити та побажання більшості верств населення всієї України незалежно від регіону. При чому одночасно буде досягнута і кровна зацікавленість бюрократичного апарату у підтримці кандидата, який використає таку концепцію. А також нанесено серйозний удар по “розкільницікій” платформі “двомовності” якою користується кандидат від влади, намагаючись зберегти свою перевагу у східній частині України.
Почнемо з того, що проблема мов насправді складається з двох частин. Психологічної і власне проблеми знання тієї чи іншої мови. При чому психологічна складова є можливо навіть більш вагомою (особливо під час виборів) ніж проблеми вивчення мови. Тому і вирішення питання складається з двох головних пунктів. Перший спрямований головним чином на розв'язання психологічної проблеми, другий на забезпечення можливості вільного користування рідною мовою для представників всіх національностей що населяють Україну, особливо в місцях компактного проживання кожної з них. При чому, кожна зі складових повинна по можливості виключати або мати мінімальні елементи примушення, які можуть протирічити демократичним нормам. Також, концепція має враховувати необхідність мінімізації бюджетних втрат на свою реалізацію у порівнянні з іншими альтернативними (і до того-ж недієздантними для України) варіантами.

Внесення змін у шкільну програму.

На данний момент, відповідно до шкільних програм в Україні, викладання мов поділене на дві частини. Українська мова (та література) та закордонна мова (та література). При такому підході, представники всіх інших національностей мають деякі підстави почувати себе ображеними. І на цьому широко спекулює діюча влада (мабуть всі чули гасла на кашлат “ми не хочемо почуватися іноземцями на рідній землі”), яка до речі сама і створила таку ситуацію без жодних реальних підстав, адже саме діюча влада контролювала і затверджувала всі існуючі шкільні програми та їх назви. Ця проблема є чисто психологічною і лежить скоріше в площині гри слів ніж в площині реально існуючих протирічь. Для її вирішення достатньо поділити викладання мов в Україні на 3 категорії: Українська мова (та література), Мови (та літератури) народів України, Закордонна мова (та література). При чому немає ніякої небохідності навіть вносити будь-які серйозні зміни в шкільні програми в більшості регіонів України. Адже наприклад в східній частині України і так ведеться викладання російської мови (та літератури). Треба тільки змінити назву предмету з “іноземна мова” на “мови народів України” і фактор який зараз сприяє розколу, який роздмухується діючою владою, навпаки виявиться фактором єднання України. Крім того, такий підхід дозволить врахувати також і те, що в Україні проживають носії не тільки української та російської мов. Наприклад в західній частині України проживає досить багато ентнічних поляків, в Криму татар і т.д. І кожна з національних груп, що проживає на території України є невід'ємною складовою єдиного народу України. Саме це необхідно підкреслювати як у шкільних програмах так і у публічних виступах. А термінів “національні меншини”, “мови національних меншин”, “захист національних меншин”, як і будь якого застосу-вання слів “закордонна” до мов та звичаїв народів України, варто уникати (най краще цими термінами користується Янукович), оскільки саме словосполучення “національна меншина” у відповідності до пострадянського менталітету народів що складають насе-лення України сам по собі вже сприймається як образливий, особливо російськомовною частиною населення.
В рамках предмету “Мови народів України” може викладатись російська мова у східній частині України, татарська в місцях компактного проживання татар, польська в місцях компактного проживання польськомовного насеплення в західній частині України і т.п. Такий шлях забезпечить, високий рівень демократичності у вирішенні цього питання, перетворить засіб розбрату на засіб єднання, покращить стосунки з усіма сусідніми державами, особливо в прикордонних областях зі змішанним складом населення, виключить усілякі натяки (прямі чи опосередковані) на “другорядність” будь якої з націй що складають багатонаціональне населення нашої України.
Використання національних мов владою на місцях (і не тільки).
Другою складовою проблеми на “вирішенні” якої шляхом введення “двох державних мов” спекулює кандидат від влади Янукович є спілкування місцевого насе-лення з представниками влади. Чому саме “вирішенні” зрозуміло з написаного вище. В Україні живуть представинки десятків національностей і введення “двомовності” ніяким чином не вирішує цю проблему а навпаки загострює (А чому не наша мова ? Тому що ми “меншість” ? І те що ми в меншості робить нас другорядними ? А чому наша мова “друга державна”? Чим ми гірші? Далі залишається тільки вказати “ворога”). Цілком зрозуміле бажання людей, особливо у місцях компактного проживання предс-тавників конкретної національності, користуватися саме рідною для них мовою. Ця проблема вже не тільки психологічна. Досить великий відсоток населення, особливо старшого покоління, яке складає значний відсоток виборців із за загального старіння населення (що саме по собі погано і засоби боротьби з цим існують, але виходять за рамки саме цієї концепції і мають розглядатися окремо хоча це і деякою мірою взаємопов'язані речі) не знає в достатній мірі державної мови. І в силу свого віку як правило не зможуть її вивчити настільки, щоб спілкуватися українською так же легко як своєю рідною мовою (саме вони і складають значну частину електорату Януковича). Мало того, часто саме примушення до вивчення мови стає причиною виникнення принципового небажання її вивчати. Що найбільш цікаво в становищі що склалося, так це те що його створила саме діюча влада! І зараз використовує його для протипостав-лення різних регіонів України один одному.
Ця проблема теж досить легко вирішується. Правда її вирішення потребуватиме деяких коштів, але в багато разів менших ніж введення другої державної мови. Зараз існує система категорій для державних службовців. І відповідна система доплат у відповідності до категорії. Так само можна ввести доплати державним службовцям за знання мов народів України. При чому ця доплата за знання кожної з додаткових мов, має залежати від коефіцієнту для кожної з них, який в свою чергу залежатиме від регіону в якому працює конкретний службовець. Крім того, знання додаткових мов народів України має впливати на ймовірність просування по службових сходинках конкретного державного службовця.
Таким чином виникне заохочення державних службовців до вивчення мови або мов, що більше розповсюджені в конкретному регіоні, при чому без всякого примусу – цілком на добровільній основі. Крім того, враховуючи що реально більшість населення володіє крім української, принаймні ще однією мовою, а часто і декількома, значна частина державних службовців швидко зрозуміє (якщо звичайно роз'яснити це в доступній їм формі) що підтримка кандидата який пропонує такий шлях вирішення проблеми для них вигідна метеріально. Адже наприклад для східної частини України, де всі держслужбовці реально знають також і російську мову, впровадження в життя такої концепції реально означатиме підвищення їх зарплатні. Те саме стосується практично всіх регіонів України. Мови можуть бути різні для різних регіонів, але сама ситуація залишається незмінною. А зарплатню держслужбовцям все одно доведеться підвищувати, хоча-б з метою зменшення рівня коррупції, а в такий спосіб вирішуються відразу два питання “за ті ж гроші”.

Заключна частина – що дає реалізація концепції.

Зниження рівня протистояння Схід-Центр-Захід.
Консолідація більшості населення, зникнення значної частини причин що ведуть до конфліктних ситуацій. Це як раз те про що говорить більшість політологів – в Україні потрібен президент всієї України а не представник “заходу” чи “сходу”.
Покращення відносин з сусідніми державами як на східному так і на західному кордоні.
Виключення будь яких дорікань як з боку Заходу так і з боку Росії в бік України (і нашого кандидата) про ущемлення мови одного з народів України та національності(ей) що є її носієм (носіями).
Позбавлення кандидата влади більшої частини його аргументів на підтримку звинувачень у “націоналізмі”. Особливий ефект може виявитись якщо концепція буде оприлюденна несподівано під час теледебатів. Враховуючи видатні розумові здібності Януковича, він позбавлений на той момент допомоги команди і головних своїх козирів навряд-чи оговтається.
Підвищення рівня державних службовців що позитивно вплине як на відносини з іншими державами так і на внутрішню ситуацію в Україні.
Більш швидке просування молоді по державній службі, що сприятиме швидшомму оновленню кадрів і подальшому покращенню ситуації в Україні.
Це тільки концепція і вона звичайно потребує подальшої детальної розробки, але навіть в такому вигляді її використання, особливо несподіване для влади може принести суттєві переваги. Також тут описані не всі переваги які отримає Україна від реалізації такої концепції, але це просто не можливо зробити в стислому короткому описі.

Гаращенко Вячеслав
Князюк Олександр

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101203852.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua