Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 26-11-2004
Київське юридичне товариство: Правова оцінка заяв про захоплення влади

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101478613.html

ЗАЯВА

Останнім часом деякі політики, засоби масової інформації, а також Президент Кучма активно почали обвинувачувати опозицію у спробі захоплення державної влади в Україні.
Це є ніщо інше, як намагання перевернути дійсну ситуацію, так би мовити, з ніг на голову.
Насправді ж, факти свідчать про те, що саме чільні діячі нинішнього режиму спрямували усі зусилля на неконституційне захоплення державної влади, яка за Конституцією України належить Президенту України.
Неконституційним воно є тому, що судячи з розвитку подій під час проведення президентських виборів, ті, хто мав реальні важелі реалізації виконавчої влади в Україні, заздалегідь усвідомлюючи, що чесні вибори аж ніяк не гарантують перемогу провладному кандидатові, змовились між собою та з іншими представниками чинної влади захопити владу Президента України у будь-який спосіб. Підставами для такого твердження можуть бути масштабні і досить чітко зорганізовані систематичні і грубі порушення гарантованих статтями 19, 28, 29, 33, 34, 38, 60, 64, 71, 103 та іншими Конституції України прав та свобод громадян України, виборчого та іншого законодавства.
Доказами цієї змови і цих дій є незаперечні факти, підтверджені цілою низкою відео-, аудіо-, фото- та інших документів, свідоцтв потерпілих і свідків тощо про те, що з самого початку виборчої кампанії зазначені змовники, використовуючи надані їм службові повноваження, зробили усе можливе для того, щоб на порушення Конституції і законів України:
 забезпечити тільки їх кандидату вільний допуск до контрольованих владою засобів масової інформації і найкращі умови для проведення агітації;
 унеможливити чи мінімізувати можливість проведення зустрічей кандидатів від опозиції з виборцями, у т.ч. через засоби масової інформації;
 примусити підконтрольних журналістів замовчувати правду і поширювати неправду;
 віддрукувати і поширити мільйонними тиражами анонімні наклепницькі вигадки про опозиційного кандидата, не давати йому можливості спростовувати їх і таким чином формувати "громадську думку" про основного опозиційного кандидата – В. Ющенка;
 заборонити агітацію за опозиційного кандидата;
 надати незаконну можливість проведення передвиборної агітації за провладного кандидата з боку відомих осіб, які не є громадянами України, а також в зарубіжних засобах масової інформації, що діють на території України;
 примусити підпорядковані органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб незаконно здійснювати передвиборну агітацію;
 залучити для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов'язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих осіб, службовий транспорт, зв'язок, устаткування, приміщення, інші об'єкти та ресурси за місцем роботи, а також використовувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації;
 перешкодити насильством, погрозами, обманом, підкупом тощо тому, щоб виборці віддавали свої голоси за опозиційного кандидата, спрямувати на вчинення насильницьких та інших дій членів злочинних організацій;
 перешкодити у протиправний спосіб діяльності членам дільничних та територіальних виборчих комісій, довірених осіб опозиційного кандидата, офіційних спостерігачів, журналістів;
 здійснити масові підлоги виборчих документів;
 різноманітними способами збільшувати кількість недійсних бюлетенів і знищувати бюлетені у скриньках для голосування на тих виборчих ділянках, де голоси явно віддавались опозиційному кандидату;
 вкидати бюлетені з позначками за провладного кандидата пачками у скриньки для голосування;
 примусити залежних осіб писати заяви від імені вигаданих осіб про нібито існуюче в останніх бажання голосувати "на дому" і вкинути відповідні бюлетені з позначками за провладного кандидата у скриньки для голосування "на дому";
 здійснювати голосування "перевіреними" особами на користь провладного кандидата за мільйонами дійсних та фальшивих відкріпних талонів;
 підкупити голів і членів виборчих комісій і схилити їх до фальсифікації результатів голосування на користь провладного кандидата;
 примусити інших службових осіб видавати явно злочинні накази про вчинення перелічених вище дій;
 контролювати і корегувати у власних інтересах діяльність значної кількості виборчих комісій, а також хід голосування та підрахунок голосів;
 тривалий час (упродовж 10 діб) маніпулювати результатами голосування у першому турі виборів з метою забезпечення провладному кандидатові вигідних умов для продовження агітації перед повторним голосуванням;
 неправомірно використовувати правоохоронні органи у виборчій кампанії з політичною метою, що, зокрема, виразилося у: проведенні у них однобічної агітації; не реагуванні або ж неналежному реагуванні цих органів на факти порушень виборчого законодавства стосовно опозиційного кандидата, його довірених осіб та представників у дільничних комісіях; проведенні цими органами спеціальних операцій (фактично провокацій) з метою дискредитації громадських та інших організацій, що підтримують опозиційного кандидата, блокуванні їх законної діяльності; використанні цих органів для протиправного обмеження конституційних прав громадян, у тому числі права на вільне пересування (блокування транспортних магістралей, безпідставне затримання транспортних засобів тощо).
Масштабність та системність проведених в межах всієї країни зазначених та інших протиправних дій вказують на те, що організувати та реалізувати їх здійснення могли лише особи, які у цей період мали реальну державну влади, а їх повноваження та можливості поширювалися не тільки на вертикаль виконавчої влади, а й на інші державні та недержавні інституції.
Такими діями фактично були підірвані основні засади виборів Президента України, якими, відповідно до Конституції України і ст. 1 зазначеного Закону, є обрання Президента України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. У такий спосіб було істотно викривлено дійсне волевиявлення народу України при формуванні державної влади – виборі Президента України. Йдеться про фальсифікацію реального волевиявлення народу у сфері державотворення, порушення конституційних засад, відповідно до яких єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України). Фактично все організовувалося і реалізовувалося для того, щоб визнати переможцем виборів особу, яка ним реально не є, і передати їй владу Президента України. У результаті цього Президентом України Центральною виборчою комісією визнано не кандидата, який насправді переміг у виборах, а кандидата, який заздалегідь змовниками був визначений на цю посаду.
За своїм змістом і спрямованістю такі дії не можуть кваліфікуватися інакше, як за статтею 109 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за дії, спрямовані на захоплення державної влади, а також змову про їх вчинення. Адже державною владою Президента України наділено особу, якій народом такої влади не делеговано. Очевидним є те, що така влада народом делегована зовсім іншому кандидатові – Віктору Ющенку.
Крім того, в діях таких осіб наявні ознаки злочинів, передбачених статтями 27 (організація злочинів, керівництво їх підготовкою та вчиненням) та 157 (перешкоджання здійсненню виборчого права), 158 (неправомірне використання виборчих документів, підлог виборчих документів, неправильний підрахунок голосів, неправильне оголошення результатів виборів), 159 (порушення таємниці голосування), 170 (перешкоджання законній діяльності політичних партій і громадських організацій), 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), 172 (незаконне звільнення працівників з роботи), 256 (сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності), 340 (незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій), 346 (погроза або насильство щодо народних депутатів України, керівників політичних партій та їх близьких родичів), 357 (знищення та пошкодження документів), 364 (зловживання владою або службовим становищем), 365 (перевищення влади або службових повноважень), 369 (давання хабара) та інших.
За таких обставин у правовій державі відповідні правоохоронні інституції мали б ініціювати кримінальне розслідування стосовно осіб, які вчинили зазначені вище дії, і забезпечити притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину проти основ національної безпеки та низки інших злочинів. Оскільки в Україні такої держави немає, а правоохоронні органи поки що фактично підпорядковані тим, хто організував і реалізував дії по захопленню державної влади, і виступали знаряддям у досягненні злочинної мети, то забезпечити дію кримінального закону стосовно винних осіб буде можливо після встановлення легітимної державної влади в Україні. Але й сьогодні важливо знати, хто саме вчиняв дії по захопленню державної влади і хто має відповідати за це перед Законом і Українським народом.


Від імені
Київського юридичного товариства
голова Товариства Олег Березюк

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101478613.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua