Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 27-11-2004
Київське юридичне товариство: Заява з приводу порушення кримінальних справ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101544111.html

ЗАЯВА

Як повідомили засоби масової інформації, 24 листопада 2004 р. слідчі підрозділи МВС України порушили кримінальні справи за фактом захоплення приміщення Київського національного університету ім. Т. Шевченка та спроби захоплення приміщення адміністрації Президента України за статтями 341, 293 КК України. За наявною інформацією, слідчими кількох районних прокуратур м. Києва (зокрема, прокуратури Дніпровського району) також порушено кримінальні справи за ст. 304 КК України, яка передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, що нібито виявилося, зокрема, в їх участі у мирних зборах на Майдані Незалежності в м. Києві.
Таке рішення влади по застосуванню кримінального закону розцінюємо як упереджене і таке, що має чітко виражену політичну мету – за допомогою кримінально-правових засобів вплинути на реалізацію громадянами, у т.ч. і неповнолітніми, свого конституційного права на мирні збори, мітинги, походи та демонстрації, а також у такий примусовий спосіб перешкодити громадянам захищати їхні порушені виборчі права.
В Україні відбувається вибіркове застосування закону, вістря якого спрямовується проти опозиційно налаштованих до влади осіб, а дії провладних осіб не одержують належної правової оцінки. Фактично у цій сфері в нашій державі реалізується принцип діяльності мафії, відповідно до якого для “своїх” людей підбирається потрібна інтерпретація закону, а проти “не своїх” – застосовується уся сила закону та псевдо-закону. Зазначене порушення кримінальних справ є яскравим тому підтвердженням.
Насправді у діях осіб, які пройшли у приміщення Київського національного університету ім. Т. Шевченка та нібито вчинили спробу захоплення приміщення адміністрації президента України відсутній склад злочинів, передбачених статтями 341, 293 КК України, а у діях осіб, які схиляли школярів до участі у мирних зборах, – відсутній склад злочину, передбаченого ст. 304 КК України.
Порушуючи кримінальні справи за даними статтями, слідчі не врахували таке:
- ст. 304 КК України передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. Проте, участь у мирних зборах, відповідно до Конституції України та актів міжнародного права, не є злочинною діяльністю, а правом громадян;
- через ті самі причини організація мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій не може кваліфікуватися і за ст. 293 КК України як організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту тощо;
- схиляння інших осіб, зокрема студентів Київського національного університету ім. Т. Шевченка, до участі у мирних зборах, відповідно до ст. 27 КК України, не є схилянням до злочину, оскільки участь у мирних зборах, повторюємо, не є злочином. Між тим, судячи з усього, проникнення до Університету мало за мету тільки агітацію студентів до участі у мирних зборах, а не захоплення його для незаконного користування ним чи перешкоджання нормальній діяльності цього закладу. Крім того, будівлі Університету не відносяться до тих, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування і об’єднань громадян. Тобто необхідних ознак складу злочину, передбаченого ст. 341 КК України, немає;
- не відомо про будь-які факти, які можна було б кваліфікувати як замах на захоплення будівель Адміністрації Президента України, оскільки учасники мирної масової акції не вчинили жодних дій, безпосередньо спрямованих на їх захоплення. Тобто слідчі, порушуючи справу, не врахували змісту статей 15 і 17 КК України;
- врешті-решт, у ст. 39 КК України прямо вказано, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам (якби воно навіть і було), вчинене у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Слід звернути особливу увагу на те, що ні МВС, ні Генеральна прокуратура України, ні СБУ впродовж усієї виборчої кампанії зовсім не реагували або ж реагували неналежним чином на ті масові і грубі порушення законів, які допускалися з боку представників провладного кандидата у Президенти України та представників владних структур. Йдеться, зокрема, про зловживання посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування щодо проведення агітації, неправомірне перешкоджання у проведенні агітації кандидатам від опозиції, їх довіреним особам, представникам засобів масової інформації, розпалювання національної та релігійної ворожнечі тощо. У таких діях вбачаються ознаки злочинів, передбачених статтями 364 (зловживання владою або службовим становищем), 365 (перевищення влади або службових повноважень), 161 (порушення рівноправності громадян), 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) та інших статей КК України. Про такі конкретні факти багато разів з’являлись повідомлення в засобах масової інформації, які, відповідно до ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України, є приводом для порушення кримінальної справи. Однак, з боку правоохоронних органів не було належного правового реагування на такі повідомлення.
Наскільки відомо, правоохоронні органи також не порушили кримінальної справи за фактом масового перекручення списків виборців, в результаті якого сотні тисяч громадян України не змогли реалізувати своє конституційне право вільно обрати собі президента. Хоча, виходячи з масштабності та спрямованості такого перекручення, можна говорити про умисний характер таких дій, вчинених зі спеціальною метою. За таких обставин дії тих посадових осіб, до компетенції яких віднесено складання та перевірка списків виборців, мали б кваліфікуватися як зловживання службовим становищем та підлог виборчих документів (статі 364 та 158 КК України). Щонайменше такі дії слід було б кваліфікувати як службову недбалість (ст. 367 КК України), яка заподіяла істотну шкоду охоронюваним законом правам та свободам громадян.
Не повідомлялося також про порушення кримінальних справ за фактами порушення таємниці голосування, оприлюдненими засобами масової інформації (достатньо згадати про сюжет, коли студенти мали показувати заповнені бюлетені викладачці) і в яких вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 159 КК України. Не отримали належної правової оцінки з боку відповідних правоохоронних органів також багато інших фактів, пов‘язаних з грубим порушенням виборчого законодавства. Йдеться про факти скуповування виборчих бюлетенів, перешкоджання довіреним особам окремих кандидатів, членам виборчих комісій та офіційним спостерігачам у реалізації їх повноважень при голосуванні у багатьох регіонах країни тощо.
Не було дано правової оцінки умисній бездіяльності виборчих комісій, які неналежним чином організували та проводили вибори на своїх дільницях та в округах, а також Центральної виборчої комісії, яка не забезпечила належного контролю за діяльністю територіальних та виборчих комісій, реалізацію та захист виборчих прав громадян, не реагувала у передбачений законом спосіб на очевидні порушення виборчого законодавства, тобто виявила бездіяльність, що спричинила тяжкі наслідки і яка є нічим іншим, як формою зловживання службовим становищем (ст. 364 КК України).
З правової точки зору такі рішення працівників правоохоронних органів по порушенню кримінальних справ та бездіяльність, яка виявилася у не порушенні кримінальних справ за наявності для того приводів і підстав, фактично є зловживання правом на порушення кримінальної справи. Це так само утворює склад відповідного службового злочину (зловживання владою або службових повноважень – ст. 364 КК України, завідомо незаконні затримання, привід або арешт – ст. 371 КК України, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності – ст. 372 КК України).
Іншими словами, з боку компетентних органів державної влади має місце маніпуляція кримінальним законом з політичною метою, що саме по собі є злочином. Винні у цьому посадові особи правоохоронних органів мають понести кримінальну відповідальність.


Від імені
Київського юридичного товариства
голова Товариства
Олег Березюк

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101544111.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua