Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 01-12-2004
magda: Окрема думка в найнедоречніший момент

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101908275.html

Коли я пишу ці слова, ситуація ще не дістала свого логічного розв'язку, хоча в тому, яким буде цей розв'язок, я не сумнівалася з самого початку (для протоколу - переможним). Висновок про головний результат виборів-2004 було вже неодноразово озвучено, оскільки він був очевидний вже 22 листопада, і я приєднуюсь до цього висновку з невеликим уточненням. Отже, перша частина висновку: в Україні вже є народ; друга частина-уточнення: але в Україні все ще нема лідерів і нема еліти.

До такої думки мене підштовхнуло споглядання засідання в справі розгляду Верховним Судом скарги Віктора Ющенка на дії і бездіяльність ЦВК. Хтось може сказати, що цей один момент не може вважатися показовим для оцінки загального стану справ у команді Ющенка, яку деякі мої знайомі - хронічні фанати Ющенка - називали "командою, що хоче працювати". Однак будь-яка влада, до якої наразі приходить ця команда - це щоденна праця. Ми ж маємо ситуацію, коли на справу, яку можна без сумніву назвати справою століття в Україні, справою виключного значення, відрядили абсолютно непрофесійних людей, які нездатні артикулювати свою позицію, арґументувати і захистити її поза межами заздалегідь підготовленого тексту. Як працює така команда у вирішальний момент, так же само, або й гірше, вона працюватиме, коли наступить буденність.

Те припущення, що рішення Верховного суду попри незграбність і часом сміховинність риторичних потуг більшості представників Ющенка (справедливості заради окремо хотіла би відзначити, що фізик Юрій Ключковський дуже позитивно виділявся на фоні, наприклад, юристів Катеринчука і Полудьонного), можливо, таки буде на користь правди, яка є очевидною для всіх, не врівноважує шкоди чи принаймні неотриманої користі, спричинених непрофесійністю юридичної команди Ющенка. Я поясню причини для ствердження важливості саме процесу, а не результату. Неодноразово наголошувалося, що леґітимність набуття влади є чимось іншим, ніж його леґальністю, - а саме, сприйняттям народом цієї влади як такої, за якою він - народ - визнає право владарювати, тобто виконувати адміністративні функції найвищого порядку. Визнати це право має також та частина народу, що голосувала за іншого кандидата, ніж того, який врешті-решт отримає владу, оскільки існування такої одиниці, як держава, на демократичних засадах, які передбачають прийняття рішень на основі думки більшості, вимагає виконання наступної умови: втрати індивідуума від перебування його в меншості мають, на його думку, бути меншими від переваг, що він їх отримує, перебуваючи в більшості і взагалі у цій спільноті/державі.

Тому, незважаючи на фальсифікації і абсолютно обґрунтовану вимогу усунути їхні наслідки для результату виборів, команда Ющенка мала докласти всіх зусиль для того, щоб донести свою позицію про фальсифікацію до виборців на Сході і Півдні, тим більше що для цього випала чудова нагода - трансляція засідання суду каналом "1+1". І сила, яка претендує на об'єднавчу функцію в країні, не може забувати про те, що Президент Ющенко має бути леґітимним також і для виборців Януковича. Можна зневажити збанкрутілу вже владу і її представників, але не можна зневажити цих людей, - чи зазомбовані вони, чи ні.

Тут можна розглянути два припущення щодо такого жалюгідного представлення в суді позиції кандидата в Президенти Віктора Ющенка, виходячи з яких вже робити певні аналітичні висновки. Перше: "Сила народу" і не збиралася особливо боротися за позитивне для себе рішення Верховного Суду, тому що вже було сказано, що у випадку неґативного рішення все одно буде вжито відповідних дій, читай - заговорять майдани. Якщо це так, то це погано саме для леґітимності Президента Ющенка серед частини, що програла, оскільки нещирість "походу за правовим рішенням" народ відчує, і про це мають пам'ятати ті, хто завжди наголошував на мудрості народу і його здатності побачити, де правда. Друге: "Силі народу" таки хоч трохи залежить на позитивному рішенні суду.

Це припущення в свою чергу розподіляється на два, обидва з яких, на мою думку, виводять на неґативні висновки стосовно одного поняття, яке з формальної точки зору стосується насамперед судочинства, але насправді також і суспільства загалом, а саме змагальності. Отже: або "Сила народу" не впевнена заздалегідь, яким буде рішення суду, а тому повинна була би кинути найкращі юридичні сили на це засідання, і ми бачимо, що цього не було зроблено; або "Сила народу" знає, яке рішення прийме Верховний Суд.

У другому випадку судження щодо змагальності не вимагає коментарів, і хоч у випадку прийняття позитивного для Ющенка рішення Верховним Судом буде миттєво і остаточно уникнуто приходу до влади організованого криміналітету, можна обережно ставити питання про реальність можливості провести кардинальні зміни в суспільстві з приходом нової влади. Принаймні такі зміни відбуватимуться надзвичайно повільно. У першому же випадку також засвідчено ніщо інше, як відсутність <b>духу</b> змагальності в організації дій "Сили народу", що є не менш загрозливим для розвитку суспільства. Під відсутністю змагальності я розумію відсутність прагнення в кожному окремому випадку боротися за відстоювання своєї позиції і при тому докладати до цього всіх можливих зусиль.

Чи не було в Україні компетентних юристів, яких опозиція могла залучити для захисту своїх інтересів, що в даному випадку є і захистом прав громадян на вільний вибір? Впевнена, що цьому нічого не заважало, однак таких юристів залучено не було. Воля до перемоги в цій дуже важливій ситуації, яка безумовно наявна в Ющенка (бо ж хто би не хотів стати Президентом, тим більше коли до перемоги вже дійсно кілька кроків!), так не втілилася в активні дії по досягненню такої перемоги.

Те, що в настільки виграшній та очевидній справі представники Ющенка занадто часто виглядають, м'яко кажучи, непереконливо, є небезпечним симптомом, який треба негайно виправляти. Адже відсутність духу і навіть самого уявлення про необхідність такої штуки, як змагальність, - це саме та хвороба, якою хворе українське суспільство. Саме з відсутністю змагальності корелюється саме явище фальсифікації виборів - відмова кучмістського режиму віддати владу внаслідок вибору народу. Опозиція покладається на народ на вулицях як на останній варіант і тому може собі дозволити випустити перед суд людей, які в переважній більшості не вміють арґументувати і переконливо сперечатися? То, власне, влада зробила технологічно те саме - не вийшла на передвиборче змагання з дієвими кроками змагального характеру (наприклад, реальними реформувальними зусиллями, що спрямовані на справжнє підвищення рівня життя народу і забезпечення інтересів України - адже саме тому, що ця влада цього не робила, ми, власне, і проти неї), а сподівається "перемогти" третіми засобами. Те, що в даному випадку воля народу, а з нею і кінцева справедливість, знаходиться на боці опозиції, нічого не змінює в суті процесу. Претензії до влади завжди були щодо її невідповідності займаним посадам, що є свята правда, а опозиція йшла на виборами під гаслами того, що вона є професійною.

Тут, власне, і повертаємося до питання еліти. Не вдаючись до філософських розмірковувань стосовно найправильнішої в світі дефініції цього поняття, стверджу, що елітою в нормальній країні були би ті, які отримали можливість "світитися" (себто виконувати певні функції, що заслуговують на особливу увагу в суспільстві, як наприклад брати участь у найважливішому для країни судовому засіданні) внаслідок певних професійних заслуг - тобто оте саме ліберастичне поняття "merit-based" еліта. Заслуги ж утворюються тільки через і внаслідок змагання. Чи було піддано випробуванню змаганням у професійних якостях тих людей, від яких зараз майже залежить доля країни? Сумніваюсь. То чи є ця команда людей елітою? Ні. Чи можна сказати, що принцип кумівства (чи в сенсі родинних зв'язків, чи знайомств), який є фактично синонімічним з поняттям корупції, відіграв тут свою роль? На жаль, можна, бо як інакше пояснити те, що бачили особливо в перший день судового засідання і від чого жахнулися фахові юристи, які спостерігали це дійство.

Цей виклад може підпасти під звинувачення у злостивій і недоречній, як на такий вирішальний момент, критиці. Однак цей момент, на превеликий жаль, є одним із останніх (буду сподіватися) у цілій низці подібних моментів, в яких опозиція демонструвала подібні ж помилки, про що було багато і красномовно писано як з дружнього, так і з недружнього боку, і саме сукупність цих помилок, а не тільки розкольницькі політтехнологічні танці провладної сторони, призвели до того, що перемогу треба виборювати настільки важко.

Як і раніше, окремим громадянам доводиться докладати героїчних зусиль, аби добитися приходу до влади Ющенка, в той час як в усій його вертикалі знаходяться - і отримують гроші - люди, які не відробляють тих грошей так само, як не відробляла грошей платників податків загниваюча наразі влада. Можливо, найрізкіше це виявилося в реалізації пресловутого кадрового питання в Донецькій області, але про це у свій час буде сказано не мною. Я ж тільки хочу сказати опозиції: ви йдете до влади з переважно абсолютно непрофесійною командою, сподіваючись на підтримку народу, який зараз власними силами і грішми стоїть на майданах України просто тому, що www.drugogo.net - ТОМУ ЩО не хоче опинитися під владою бандитів. Ви щодня виходите до цих людей, і недивно, бо це вони приведуть вас до влади. Подивіться на них ще раз і уважніше. Бо якщо не буде скориговано того способу ведення справ, яким на протязі останніх трьох років характеризувалася робота опозиційної команди, то ще протягом принаймні 5 років державне управління буде майже такою самою бутафорією, якою була досі, а <b>через</b> 5 років ситуація може повторитися. Протягом цих 5 років Україна йтиме вперед, і це, як виглядає, робитимуть зовсім не ті люди, які отримуватимуть за це гроші, і саме з цих людей, які досягатимуть результатів з непристосованих для цього позицій, і вибухне за певний час заряд української еліти, так само як 22 листопада з-посеред пригніченого і обманутого населення вибухнув український народ. В нього - в цього народу - велике майбутнє, і тому подивись на нього уважніше, опозиціє. Чи є ти в тому майбутньому?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1101908275.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua