Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 04-12-2004
Віктор Шлінчак: Доля Чаушеску чи все-таки референдум?
«Главред» - 03/12/04

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102155244.html

Виконана Віктором Ющенком обіцянка, дана президенту Олександру Квасьнєвському, ледь не довела багатьох людей до інфаркту. «Навіщо він потиснув ЙОМУ руку?», - усі ці дні запитували знайомі і друзі, аналітики і ті, хто от уже десятий день мерзне на Майдані.

Дійсно, навіщо Ющенку було протягувати руку Януковичу, якщо і так зрозуміло, що нинішня влада ні в сні, ні наяву не бачить Ющенка всенародно обраним президентом? Особливо це стосується Леоніда Кучми. Останній, той, чиї повноваження де-юре практично вже закінчені (з огляду на те, що інаугурація Кучми відбулася 30 листопада 1999 року, а відповідно до Конституції, термін перебування на посаді обчислюється п'ятьма роками), наочно демонструє неприйнятність приходу Ющенка в кабінет на Банковій. Учора, коли Кучма в черговий раз полетів за порадою до Путіна, це було видно, як ніколи.

Не втішає, схоже, Кучму вже і потенційне прийняття політичної реформи – той проект, що затівався з єдиною метою – обмежити повноваження Ющенка-президента. Оскільки Леонід Данилович скоріше інтуїтивно зміркував: навіть з такими повноваженнями, що виділяються для переможця президентської гонки, у випадку прийняття політреформи, у руках нового президента залишаються серйозні важелі і схеми, у які йому, Леоніду Кучмі, вписатися буде важко.

З іншого боку, Кучма нині фактично одержав те, чого домагався ще в квітні, коли питання про політреформу прирівнювалося до повної і беззастережної перемоги Ющенка. Точніше, до того, що не будуть заважати йому перемогти чесно і легітимно.

Зараз же «небажання» Ющенка собі в змінники загострює в Кучми рефлексію щодо свого політичного майбутнього. Це добре усвідомлюють і учасники так званого «круглого столу», що прибув з-за кордону. Литва і Польща не можуть зрозуміти Кучму, який дотепер вважає, що на Майдані зібралася купка шалених «оранжистів» і там витрачають до мільйона в день на їхнє утримання. У всякому разі, у цьому переконує Президента його найближче оточення, а особливо Віктор Янукович.

Те, що Кучма відрізаний від зовнішнього світу, аж ніяк не означає, що в його оточенні немає людей, що адекватно оцінюють масштаби і свої перспективи у випадку, якщо ця «купка», підігріта правильними ідеями і поділяє політиків тільки за принципом «абсолютне добро-абсолютне зло», вирішить, що «час розплати настав». Причому, як уже заявила Юлія Тимошенко, вона тут буде абсолютно ні при чому, а вже Віктор Ющенко, з огляду на чергову меланхолію, що звалилася на нього, і поготів. Може статися, що все вирішить у цій ситуації вулиця. І буде, прямо кажучи, мати рацію. Тому що методи, які свого часу були застосовані до Чаушеску, були виправдані набагато швидше, ніж...

Отож, якщо вірити чуткам, що доносяться з оточення Кучми, то Віктор Медведчук останнім часом має вигляд не дуже. А на питання: «Як справи?», у кращому випадку посилає куди подалі. Є адекватні люди.

Водночас зрозуміло, що Кучма не збирається йти ні на які поступки, а тим більше – на вимоги опозиції. Оскільки він дотепер вважає, що її лідери ще не доросли навіть до половини його рівня. І треба віддати належне, частина логіки в цьому є. Оскільки ніколи необдумані кроки опозиції ставлять хрест на вірі в її лідерів. Адже було зразу зрозуміло, що влада спробує використовувати сформовану ситуацію у своїх цілях. Звідси закономірне бажання:
- провести повторні вибори;
- посадити в майбутній уряд віце-прем'єром Миколу Азарова, а міністром з ПЕК залишити Сергія Тулуба, не чіпати Юрія Бойка, що сидить на «Нафтогазі» та ін.;
- одержати гарантії невтручання в політику, яку проводить донецька еліта;
- одержати гарантії одночасно Заходу і Кремля;
- провести політреформу.

Що стосується інтересів Януковича в цьому проекті, то вони вже мінімальні. Кучма готовий здати прем'єра, але поки що утримує його як своєрідний «щит». Адже як тільки Янукович буде звільнений, весь негатив переміститься саме на Леоніда Даниловича.

А тепер про перемоги, про які говорить опозиція.

Якщо Верховний Суд вирішить визнати результати виборів такими, котрі не відповідають волевиявленню громадян, чи можна це вважати перемогою? Очевидно.

Чи можна вважати перемогою, якщо ВР вирішить провести повторні вибори, ротацію ЦВК і «переформатування» тервиборчкомів і дільничкомів? Сумнівно.

По-перше, час грає проти Ющенка
По-друге, тимчасові рамки настільки звужені, що провести всі ці заходи в тритижневий термін не є можливим:
- заміна ЦВК потягне на три-чотири дні;
- заміна членів дільничкомів і їхнє представництво – тижня на два;
- їхнє навчання, консультування – це ще 2 тижні;
- друк бюлетенів – 10 днів.

Крім того, до цього часу потрібно встигнути ще внести відповідні зміни до закону про вибори президента, що здатні убезпечити вибори від фальсифікацій – вирішити проблеми з відкріпними талонами, голосуванням за чужими паспортами і т.п. Особливо важливо, щоб ці рішення підписав Президент. Раніше, як відомо, Кучма ветував подібні поправки до законодавства.

У такий спосіб повторний тур виборів (проти якого, нагадаємо, виступає Президент) може бути підготовлений тільки на кінець грудня – початок січня. Це в кращому випадку. Правда, у цій ситуації не варто скидати з рахунків ще один фактор – з 24 грудня до 15 січня країна звичайно знаходиться в стані легкого алкогольного похмілля, Тому розраховувати на високу явку теж не доводиться.

Чи можна вважати перемогою, якщо ВР вирішить проводити повторні вибори? Тут сумнівів бути взагалі не може – немає. Ющенко другу виборчу кампанію не потягне. Це при тому, що Віктор Янукович готовий брати участь у повторному голосуванні. Принаймні, у цьому він запевняє представників дипломатичного корпусу. І готовий іти до кінця. Схоже на пафос, але все-таки...

Як може повестися в цій ситуації Ющенко, і головне – як він збирається «розігнати» народ, який не жартома і абсолютно не пафосно вирішив стояти до кінця? Як Ющенко переконає в тому, що «Дорогенькі, мі перемогли!»? І в чому буде полягати ця перемога?

На сьогоднішній день видно чи не єдиний варіант розвитку ситуації, крім вже обговореного радикального, у кожному з яких Ющенку необхідно переламати Кучму, але головне – самого себе. Це проведення всеукраїнського плебісциту в обмін на політичну реформу, якщо її вже так хоче Кучма. Референдум, що крім відповіді на питання: « Чи довіряєте ви виконання президентських повноважень Віктору Ющенку?», повинен також містити в собі ще один пункт: « Чи підтримуєте ви створення автономії на сході країни і перетворення України на Федеративну державу?». У такому випадку не варто навіть змінювати склад Центральної виборчої комісії, важливо переконати людей прийти і проголосувати.

Чи піде на це Кучма, що не знайшов розуміння і підтримку одночасно ні в Квасьнєвського, ні в Путіна і загнаний у кут одночасно опозицією і вимогами Януковича «покінчити з усім і відразу»? І з ким він поділиться? Чи тільки зі своєю совістю?

http://www.glavred.info/ukr/

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102155244.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua