Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 05-12-2004
Анджей Стасюк: Європо, ти вже більша

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102251308.html

Великі справи діються на Сході. Україна встала з колін. У ці останні холодні й снігові дні листопаду серце Європи б’ється саме там, у Києві, на майдані зі знаковою назвою – Незалежності. Це власне в Києві точиться боротьба за основні європейські цінності, які на Заході сприймаються як щось очевидне, щось дане раз і назавжди.

Чи вам, панове, взагалі приходить думка, що за свободу, демократію, громадянське суспільство, за дотримання законів треба боротися? Наприклад, стояти кілька днів і ночей на морозі? І тут зовсім не йдеться про більшу свободу, про більшу демократію, розширення чиїхось прав, а лише про основний зміст цих слів. Мій Боже – думаю собі – не так ще погано з Європою, якщо хтось хоче за це боротися. Так, дорогі європейці, Україна встала з колін пробує вийти з довгої і важкої тіні Росії, пробує вибратися з понурого і зловісного мороку постсов’єтизму, пробує покинути закляте коло ніби-то незалежних держав.

Сотні тисяч звичайних людей в Києві вийшли на вулицю, щоб показати, що Україна належить їм, сотні тисяч звичайних людей прийшли вимагати країну, яку в них украли. Ці звичайні, перемерзлі і втомлені люди за ці кілька морозних днів ранньої зими перетворилися на громадян.

А я вже кілька днів щогодини слухаю новини по радіо. Так день починаю і так закінчую, бо я певний, що на Сході діються великі справи, від яких залежатить як виглядатиме наш континент. Саме Київ сьогодні доводить, що те, що для нас є таким очевидним, в дійсності варте жертв. І тільки вони там, у Києві, усвідомлювали, що може з ними трапитись. Адже в бік столиці марширувало військо, міліція і служба безпеки були в стані підвищеної готовності, в місті бачили російський спецназ, а на горизонті вдень і вночі маячив привид Кремля. Відтак це була боротьба не з морозом і недосипанням, а зі страхом і пам’яттю про те, що в цих краях слабший, тобто громадянин, завжди програвав владі, тобто грубому насильству.

Пишу в минулому часі, але ж це все триває надалі й ніхто не певен, чим усе закінчиться. Підполковник КГБ Путін сказав, що на вулицях Києва групки екстремістів чинять безпорядки. Так, Європо, ці „групки екстремістів чинять безпорядки”, оскільки вірять у ті ж самі цінності, що й ти. Можна навіть сказати, що вони захищають їх красиво і по-геройськи. Вони розпочали це все, не надіючись на чиюсь допомогу. Це справді самотня боротьба.

Тут, в Польщі, ми знаємо це з власного досвіду: якщо маєш за сусіда Росію, то стаєш вдвічі самотнішим. Може тому до Києва полетів наш колишній президент Валенса і його там вітали, як якогось Гарібальді. По-моєму, всі повинні туди летіти. І Шредер, і Блер, і Шірак. На жаль, не полетять. Вони літають тільки до Москви, тому що „Росія крокує в першій шерензі демократичних перетворень”, як холоднокровно зазначив якийсь час тому президент Франції. Отже не полетять, аби не дратувати підполковника КГБ, який вже поздоровив з перемогою на виборах Януковича. До речі, засудженого за кримінальні злочини ще за радянських часів. Тоді, як Путін був звичайним шпигуном в НДР.

Так, протягом цих останніх днів і ночей Україна знаходиться більше в Європі, ніж сама Європа, а моє серце – в Києві, у Львові, в Івано-Франківську і в Коломиї.

Два місяці тому недільним ранком я покидав Львів. При виїзді з міста мене затримала міліція: понурі типи з запухлими пиками і в тих знаменитих пострадянських кашкетах, що нагадують авіаносці. Здерли 50 доларів хабара. Я дав і поїхав сердитий. Думав собі – візьміть ці гроші, вдавіться й лишайтесь навіки в цій засраній країні, де нормою є, що влада може зробити з людиною те, що хоче. Навіть така сумна, безнадійна влада в пострадянських кашкетах.

Я люблю цю країну і сердечно її ненавиджу – такі відчуття в мене були на львівських рогатках. Люблю, бо вона того варта, бо маю там друзів, бо маю українське прізвище. Ненавиджу за той жахливий, вбивчий спадок сов’єтизму, який відбирає в людей гідність, розум і красу. Ось такі в мене були думки. Я не знав, що за два місяці станеться чудо, що ця замучена, втомлена країна встане з колін. Так, Європо, тепер ти вже більша.

Анджей Стасюк
Переклад з газети „Rzeczpospolita” (Польща) Богдана Олексюка.
Текст був також опублікований в „Süddeutsche Zeitung” (Німеччина), тижневику „Respekt”, і тижневику „Espresso” (Італія).

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102251308.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua