Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-12-2004
Ярослав Сватко: Діснейленд і Мекка української революції

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102326681.html

Третий год шла „помаранчева революція”
Невідомий народний автор,
http://maidan.org.ua/static/mai/1101947731.html

Через тиждень після початку акції громадянської непокори Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко кілька разів звертались до присутніх на Майдані з проханням не розходитись чи роз’їжджатись по домівках, бо їх присутність є арґументом у переговорах і гарантією досягнення результату. Через два тижні потреба в таких проханнях відпала – Майдан став самодостатнім явищем українського життя, творінням, яке живе незалежно від бажань свого творця, ефекти впливу якого було важко передбачити на момент створення. Можливо й справді хтось сподівався, що холод пригасить ентузіазм протестуючих, вони довго не витримають і розійдуться по хатах, забракне фінансів для підтримки. Та з моменту проголошення командою Януковича курсу на автономізацію, коли стало зрозуміло, що вона зламалась і не бачить способу захопити Київ, на Майдан потягнулись ті, хто до того пасивно протестував із дулею в кишені, ті, хто вирішив для себе, що Ющенко таки справді переможе, і їм для майбутнього обов’язково необхідно відмітитись на Майдані. Фактична реклама Майдану в ЗМІ (перші місця у випусках новин та на шпальтах газет) призвела до нового потоку „політичних туристів” з усіх куточків світу – не всі приїхали з ідейних переконань, немало є й просто цікавих побачити „каштанову революцію” зблизька. Це нітрохи не применшує заслуг тих, хто вистояв у перший тиждень – мене просто дратують дядьки, які саме в цей найгарячіший час за гальбою пива обговорювали шанси протесту на перемогу, а коли стало ясно, що стрілянини не буде, побігли штовхатися за місця в автобусах до Києва.

Як би там не було, але Майдан став не лише протестом, а й частиною українського способу життя, зі своїм фольклором, піснями і глядачем, своєю економікою. Він змінює людей, які до нього приїхали: нерішучим показує, що „нас багато і нас не подолати”, у зазомбованих розвіює стереотип одномовного наркомана в американських валянках, байдужому до політики показує, що „тут щось є”. Це дуже несподіваний для влади ефект, бо Майдан став стаціонарним агітаційним центром Ющенка, який сам притягує до себе людей – такий собі політичний Діснейленд в кращому розумінні цього слова. Справді, де ще можна побачити юрбу в кількасот тисяч людей, для якої „на живо” дають концерти найкращі митці України? Де ще можна почути себе частиною великого народу – від Сяну до Дону – ну не на з’їзді ж автономістів в Харкові!

Владі абсолютно незрозумілі суспільно-психологічні корені Майдану і того, що зараз відбувається в Україні. Це не дивно, бо одна річ бачити народ з вікна Мерседеса, а інша – спілкуватися із ним в трамваї, тролейбусі, метро. Вони не розуміють навіть своїх дітей, які прийшли на Майдан. Вони живуть у світі, створеному переляканими радянськими функціонерами 24 серпня 1991 року, коли номенклатура перемалювала Українську Радянську Соціалістичну Республіку в синьо-жовті кольори і сказала нам, що це – Україна. В цьому світі деклароване право на демократію, але покарання за неї таке саме, як в уесесерівському за деклароване конституцією право на вихід з Союзу. Вони може й розуміють, що діти, які за тринадцять років виросли в цьому синьо-жовтому уесесерівському світі, прагнуть ліквідувати політичну шизофренію між реальним і декларованим, але не розуміють, що Майдан змінив цих дітей. Мешканець Майдану живе в світі, де Кучма не має влади, де Білоконь і Ківалов нелегітимні, і цю свою віру поширює на інших людей. Мешканець Майдану живе не в перефарбованій УРСР, він живе в Україні.

Сучасний носій адміністративної влади в Україні, хоч і вряд-годи перед виборами відвідує церкву, але слів „влада моя не від світу цього” не розуміє, бо залишаючись атеїстом в душі, не розуміє, що робить віра з людиною. Не розуміє, джерелом якої віри є Майдан. Відповідно й не розуміє, що в перший тиждень протистояння Майдан викував свою гвардію, яка має віру апостолів і з цією вірою поїде контролювати переголосування другого туру. Я не знаю, які засоби будуть застосовані владою (яка твердить, що владу просто так не віддають), думаю, що не менш жорсткі, ніж у другому турі. Але я знаю, що сила влади зустрінеться з силою віри Майдану. І я знаю, що у влади віри нема – є лише відчай: інакше навіщо їй було ховатися як равликові в шкаралупку автономії?

Є кілька віртуальних віртуальних сценаріїв перебігу виборів 26 грудня. Найімовірніший – за правилами і сценарієм 21 листопада. Однак буде суттєва відмінність: влада зможе зробити лише те, що Майдан буде не в силі зупинити. І головне: Майдан не прийме результатів підрахунку, якщо з дільниць будуть викинуті спостерігачі, якщо Україною гастролюватимуть туристи-відкріпники, якщо у виборців-держслужбовців збиратимуть відкріпні талони. І в цьому випадку влада позбудеться останніх крихт легітимності в свідомості Майдану. Тоді й почнеться революція на грузинський зразок – бо скільки разів ще можна проводити переголосування? Разом з нею почнеться „парад суверенітетів” у Донбасі. Але це, на жаль, сценарій приятелів Глєба Павловського з „Русского Журнала” і „Правой”. Однак дефективність політичних сценаріїв цієї компанії в тому, що в початкові умови політтехнологічного розрахунку закладається заздалегідь неправильна складова: вони вважають, що мають справу не з українцями, а росіянами.
Кожна суспільно-історична формація має свій початок і кінець. Уесесер мусить померти і неодмінно помре не лише юридично, а й у свідомості народу. В цьому сенсі Майдан – це драйв історії. Поїзд пішов 26 листопада – перетворити його на Тянанмінь вже не вдасться.

Шкода, що свято вільного волевиявлення рано чи пізно перейде в будень. Україні не вистарчатиме Майдану. Такі явища не вмирають. Я знаю, в що день Архангела Михаїла, на храмовий праздник Києва, Майдан збиратиметься знову. Це буде український карнавал, фестиваль нової, не-уесесерівської України. Це стане національний праздник, за значенням рівний Покрові. Чи, може, хтось сумнівається?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102326681.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua