Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-12-2004
Олександр Маслак: Політична реформа чи соціальні зміни?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102351805.html

Аналітична група “Рубікон”

Судячи з останніх подій, Кучма робить спробу “змінити все, нічого не змінюючи”. Сумнозвісна “політична реформа” стала головною зброєю кучмістів у протистоянні з опозицією і народом. Крім того, вона стала також одим із засобів розколу, а отже і дискредитації, опозиційних сил.
Користуючись популярним нині стилістичним винаходом бюрократичного новоязу можна сказати, що “законопроект проект 4180” не є документом юридичним, він є документом політичним (можна додати, що також і символічним). Не вдаючись у тонкощі юридичної казуїстики можна цілком впевнено сказати, що головна мета цього законопроекту - перетворити Україну на парламентську республіку.
Мотивації апологетів парламентського правління можуть бути різними. Для кучмістів це всього лише черговий прагматичний хід, покликаний зберігти фактичний контроль над політичним і економічним життям країни. Соціалісти ж і представники “новолівих” київських інтелігенських гуртків намагаються обгрунтувати свою прихильність до ідеї парламетської республіки більш “піднесеними” мотивами. Головний з них – парламентська республіка може стати дієвою перешкодою для концентрації влади в одих руках, а отже завадить формуванню автократичного режиму в Україні. При цьому соціалісти твердять, що саме концентрація влади в руках Кучми стала причиною криміналізації владних інститутів.
Між тим, цілком очевидно, що парламентська республіка в жодному разі не є гарантією від криміналізації влади. Яскравим прикладом може слугувати післявоєнна Італія. Система парламентського правління та пропорційна виборча система, що утвердилися у цій країні в 1947 році, стали головними стимулами для утворення союзу мафіозного капіталу і політичного істеблішменту. Як наслідок - Італія знаходилась у перманентій політичній кризі аж до початку 1990-х років. Зрештою, система парламентської республіки не завадила формуванню автократичного режиму Берлусконі, що нині керує Італєю.
Говоряи про головні ознаки кучмістського режиму, соціалісти свідомо чи несвідомо займаються “зміщенням акцентів”. Адже цілком очевидно, що головною причиною нинішніх негараздів в Україні є не стільки концентрація влади, скільки концентрація капіталу і подольше його зрощення з владою. Режим Кучми – це передовсім “угода про партерство” між кількома потужними регіональними і надрегіональними політико-економічними лобі (“кланами”). Кучма виступав лише своєрідим “гаратном” цієї угоди. Його роль (як і роль державних силових структур – прокуратури, МВС, СБУ, податкової) полягала у збереженні балансу сил і рівноваги між конкуруючими “кланами”. Тож кучмівський режим це не так автократія, як олігархія. Відповдно, президентсво Ющенка - людини, що знаходиться в стані конфлікту майже зі всіма лідерами основних “кланових” угрупувань, ставить цю “угоду про пертнерство” під загрозу.
Перенесення ценру політичного життя до парламенту збереже олігархічний характер нинішньої влади. Адже навіть для соціалістів, як послідовників марксистського вчення, повинно бути цілком зрозумілим, що більшість депутатів є виразниками інтересів тих чи інших фінансово-політичних лобі. Відповідно і уряд, сформованний нинішнім складом парламенту, за своєю суттю буде мало відрізнятись від уряду Януковича, що постав внаслідок формування “кланової більшості”. Єдиним суттєвим наслідком “політичної реформи” стане те, що замість одноособового гаранта міжкланових домовленостей (Кучми), ми отримаємо гаранта колективного (Верховну Раду).
Втім, крім кучмістів і соціалістів “політична реформа” має ще одне досить потужне коло прихильників і лобістів. Це так зване “російське експертне співтовариство”. Серед російських політологів стало аксіомою те, що якщо Україна і має право на існування як самостійна держава, то лише у вигляді федеративної парламентської республіки. Це, на їхню думку, створить сприятливі умови для зміцнення російських впливів в нашій країні. Наскільки пов’язані інтереси і мотиви російських і українських апологетів “політичної реформи” сказати наразі важко. Однак можна припустити, що певні зв’язки (і політичні, і економічні) між ними існують.
Звичайно, що “систему потрібно міняти”. Це є аксіомою і ні в кого не викликає заперечень. Однак, зміни повинні торкатися не “політичного фасаду” правлячого режиму а, насамперед, соціально-політичної структури країни. Потрібно відсунути криміналізовані фінансово-політичні лобі від важлів впливу на ситуацію в Україні та не допустити перетворення тих чи інших регіонів країни у кланові “вотчини”. Досягти цього можна лише шляхом створення сукупності законів, що унеможливили б злиття влади і капіталу. Важливим кроком у цьому напрямку може стати реформа територіально-адміністративного устрою держави. Адже очевидно те, що обласна бюрократія стала одним із головних чинників у формуванні тих чи інших територіальних “кланів”. І саме від обласної бюрократії нині лунають різноманітні сепаратистські заклики. Саме на обласну бюрократію спирається нині кучмівський режим. Обласний поділ держави перетворює Україну на своєрідну квазіфедерацію. Запобігти цим негативним процесам можна лише шляхом поділу України на невеликі адміністративно-територіальні одиниці, подібні до департаментів у Франції чи округів, що існували в нашій країні в 1920-х роках. Іншим важливим кроком у соціальних реформах повинно стати збільшення повноважень місцевих територіальних громад, міського та сільского самоврядування (при тому не слід допустити посладблення котролю центральної влади над адміністративно-теритроіальними одиницями в цілому). Комлекс подібних заходів, поряд зі зменншенням адміністративного і кримінального тиску на малий і середній бізнес дозволить певним чином оздоровити і суспільно-політичну, і економічну ситуацію в країні.
Втім, головною передумовою таких змін може бути лише усунення нинішьного правлячого режиму. Наскільки послідовними будуть лідери опозиційних сил в бажанні усунути цей режим – покажуть найближчі дні.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102351805.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua