Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-12-2004
Марія Кириленко: Тарасу Чорноволу: Відкритий лист від дочки дисидента – сину дисидента.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102510462.html

Марія Кириленко – Тарасу Чорноволу: Відкритий лист від дочки дисидента – сину дисидента.

Вельминешанований пане Тарасе!

Я, Марія Кириленко, практично не відома в Україні особистість, маю вище моральне право звернутися до вас, відомого публічного політика, бо є обставина, яка єднає нас і ставить на один щабель – ми обоє діти дисидентів. І хоч ваш батько вже історична особистість, а мій батько, поет Іван Коваленко, лише останнім часом стає відомим широкому загалу, вони обидва боролися, були репресовані, страждали у таборах за майбутнє нашої Батьківщини, і якби були живі, обидва душею і серцем були б разом із найкращими представниками українського народу, що вийшли на Майдан.
Я, донька українського дисидента, політв’язня, поета та учителя Івана Коваленка звертаюсь до вас із відкритим листом з єдиним проханням: схаменіться! Ніколи не пізно зупинитися, визнати свої помилки, покаятися і усім своїм подальшим життям довести, що каяття було щире. Мені здається, що ви існуєте у якійсь іншій реальності, у паралельному світі, де діють інші закони, де свої критерії успіху, де мораль підміняється правилами гри, де Божим ім’ям спекулюють як засобом піартехнології і де взагалі відсутнє таке поняття, як сором. Чи доходять до вас сигнали із нашого світу – світу простих людей із зовсім іншими цінностями? Чи сприймаєте ви іншу інформацію, ніж ту, яку самі вигадали? І якщо навіть пристрасні скандування Майдану ви не чуєте і не сприймаєте як реальність, то чи ж почуєте мої слова?
Чи розумієте ви ту міру зневаги, яку відчуває до вас більша частина українського народу? Зрада – найстрашніший гріх, а ви тричі зрадник: ви зрадили ім’я свого батька, ви зрадили своїх виборців, ви зрадили український народ, який мало не опинився не без вашої в тому участі у тоталітарній державі. Мова не йде про вашу зраду фракції, політичному угрупуванню чи навіть одному з лідерів на користь іншого, повторюю: це – зрада тієї частини народу, який свої прагнення правди і свободи пов’язав з Віктором Ющенком. І не має значення, наскільки Віктор Андрійович цього заслуговує і чи взагалі можливий карколомний стрибок у розвинену демократію за існуючих історичних обставин. Місце кожної порядної людини зараз поряд з тими, хто виступає проти фальсифікації і брехні. І ваше місце теж мало б бути поряд із найвідважнішими громадянами нашої держави. Щоб разом із ними боротися, надіятися, вірити і навіть разом із ними помилятися. Зрозумійте, що ваша поведінка міряється іншою міркою, ніж усіх інших. Дисидентів радянських часів завжди вважали совістю українського народу. І для вас поняття „совість” мало б бути не абстрактним поняттям, а щохвилинним суддею кожного кроку, кожного вчинку, кожного слова.
Я повною мірою відчула на собі всю злочинність радянської влади: розстріляний у 1937 році дід, репресований у 1972 батько, звільнена з роботи мати, понівечена доля брата, не менш складна моя власна. Але за все своє життя я не переживала чорнішого періоду, ніж під час передвиборчої кампанії 2004 року.
Брутальність, з якою залякували і ґвалтували український народ; безсоромність засобів масової інформації, що зі смаком і справжнім садизмом довго і старанно били лежачого – ледь живого після отруєння Ющенка; злочинний союз представників місцевої влади, міліції і бандитів; тотальний страх, який охопив більшу частину українського народу – ось основні ознаки цього періоду. І ви теж до цього причетні, бо підтримуєте кандидата, іменем якого все це чинилося. (Мені навіть не хочеться називати його прізвище, як не хочеться зайвий раз поминати чорта.)
Україна пережила гнітючий панічний страх, що охопив більшу частину народу. Невимовно боляче було спостерігати, як люди боялися просто відкрито сказати, що вони мають намір проголосувати не за кандидата від влади. Питання, що найбільш дискутувалося, - це чи дійсно існує таємниця голосування, чи немає позначок на бюлетенях, чи не встановлені камери стеження у кабінках для голосування. Люди боялися, що на виході із дільниць їх зустрінуть представники екзіт-полів, бо підозрювали, що серед них можуть бути „агенти Януковича”. Обговорювали, чи не оснащені ці люди прихованими камерами, що зможуть зафіксувати відповідь кожного. Обговорювали способи фальсифікації, до яких вдасться влада, і те, наскільки це може спотворити кінцевий результат.
Людей залякували тюрмою – тих, хто був хай навіть найнижчою ланкою розгалуженої корупційної системи, а більшість – втратою роботи. І це був найганебніший шантаж, бо наявність роботи в нашій країні – це синонім фізичного виживання – свого і своїх дітей. А були ж і бандитські погрози розправою, і побиття. І все це чинилося іменем Януковича. Він не міг цього не знати, він не мав права цього не знати. Як не могли цього не знати і ви. Впродовж майже двох тижнів у вас був шанс вибачитися, заявити, що ви помилялися, не знали, що чинилося на місцях, не уявляли масштабів фальсифікацій. Вам би повірили не всі і не відразу, але з часом ви, можливо, заслужили б довіру народу. Натомість ви очолюєте передвиборчий штаб, який має слугувати димовою завісою для тіньового штабу Януковича, що вже готовий до „дублю два” того самого дійства. І не думайте, що красиві слова зможуть приховати ваше примітивне заробітчанство на ниві брудних політтехнологій. Ви можете обманути навіть самого себе, але не народ.
Над вами зараз глузують, але мені не смішно, мені боляче – за вас, за спаплюжене ім’я вашого батька, за всіх нас, бо зрада стала в наш час настільки звичною, що вже не обурює і не дивує.
Ваше хворобливе бажання завжди бути у центрі уваги штовхає вас до все більш фатальних помилок. Опануйте себе, зупиніться. Це не гра і це не змагання, хто хитріший, як і не змагання у кількості зароблених грошей. Це – життя, яке не можна нівечити ні собі, ні вашим дітям.
Закінчу тим самим закликом, з якого й почала: схаменіться! Не пов’язуйте свого імені – і стократ важливіше! – імені вашого батька з іменем Януковича – людини, що для більшості українців стала уособленням жаху, приниження, загрози і сил темряви. І ніякі політтехнології, піарходи і „нові підходи” цього не змінять. Тарасе, йдіть з політики, зникніть з екранів, дайте людям забути про вас, забути вашу роль Іуди по відношенню до українського народу. Дозвольте українцям вимовляти прізвище „Чорновіл” без відрази.
Чи не наївний цей мій лист? Можливо... Але я завжди вірила у людську душу, у якій є місце для визнання своїх помилок, щирого каяття і сил, щоб ступити на дорогу світла і добра...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102510462.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua