Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 09-12-2004
Майдан-Інформ: Влада знову планує вбивство Ющенка

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102607733.html

Близько тижня тому вісім осіб у присутності кризового менеджера обговорювали план фізичного усунення Віктора Ющенка з кандидування на посаду президента України. Варіант очевидного для всіх вбивства був визнаний небажаним, мова йшла про ДТП або “нещасний випадок”.

Рішення не приймалося, наказ не віддавався (та й не робиться це у присутності такої кількості вух та очей). Проте невідомо, чи не дійшли за цей тиждень “зацікавлені особи” згоди. Наше джерело (а дотепер його відомості завжди підтверджувалися) замовкло й не виходить на контакт.

Водночас з іншого джерела надійшла інформація, що в Україну прибуває 100 бойовиків з Придністров’я, і очолює їх якийсь відомий кілер.

Зв’язку між двома повідомленнями немає, тому все написане нижче є лише припущенням.

Згадується прибуття 14 червня 2003 року до Києва впливового молдовського кримінального авторитета <a href= http://www2.maidan.org.ua/n/foto/1102607517>Георгія Карамалака</a> (зустрічається також написання його імені як “Георге”, а прізвища як “Карамалака” і “Карамалакі”) на прізвиська Булгар та Булгарул. Сфера його діяльності розповсюджується, окрым Молдови, також на Придністров'я, Москву та Європу, і він з 1998 року знаходиться у міжнародному розшуку. Прямо в аеропорту Борисполя на нього (в’їхав під паспортом громадянина Росії Григорія Кірова) одягли наручники на прохання молдовських правоохоронців – це була спільна українсько-молдовська операція (Карамалаку інкримінується багато тяжких злочинів, серед яких рекет, розбійні напади, бандитизм і крадіжки в особливо великих розмірах, в т.ч. викрадення начальника Головного управління документування населення Департамента інформаційних технологій полковника поліції Петра Дімітрова, замах на вбивство директора орхейского тютюнового заводу Василя Шишкова і навіть на президента Молдови Вороніна), 19 червня Генеральна прокуратура України санкціонувала видачу Г. Карамалака правоохоронним органам Молдови для притягнення до кримінальної відповідальності, але замість видачі його 21 червня перемістили з Бориспольского до Іванківського ізолятору тимчасового утримання, де за усним наказом начальника райвідділу міліції полковника Леоніда Сингаївського 22 червня злочинець був звільнений (постанову про звільнення виносив заступник Сингаївського Шаповалов, який керував райвідділом під час відпустки начальника) і зник у невідомому напрямку. Для цього Л. Сингаївський спеціально прибув до Іванківського райвідділу (Київська область) з відпустки, яку проводив у Моршині (Львівська область). З відпустки його викликав перший заступник начальника Управління МВС України в Київській області, начальник обласного Управління по боротьбі з організованою злочинністю Василь Топчій. Він же і віддав наказ про етапування Карамалака з Борисполя в Іванків, хоча іще 17 червня начальник управління Департамента карного розшуку МВС України В. Матвійчук дав розпорядження відправити злочинця до Лук’янівського СІЗО а до Генпрокуратури з Департамента був надісланий лист з проханням сприяти цьому переведенню з подальшою ектрадицією Карамалака до Молдови.

Карамалака планували етапувати на Лук’янівку під конвоєм окремого конвойного взводу Київського обласного Управління МВС України, але за усним наказом виконуючого обов’язки заступника начальника Управління Івана Прошковського конвой скасували. Прошковський стверджував, що це було зроблено на прохання начальника Бориспільського міськрайвідділу міліції Чалого, який, в свою чергу, виконував розпорядження начальника Головного управління МВС України в Київській області Василя Зарубенка (самого Зарубенка про затримку особливо небезпечного міжнародного злочинця повідомив 18 червня телефоном начальник Департамента карного розшуку МВС України). Вранці 21 червня Василь Топчій побував у Борисполі, і того ж дня віддав усний телефонний наказ начальнику обласного управління адмінслужби міліції В. Матвійцю про етапування Карамалака до Іванкова. Етапували злочинця у спеціально обладнаному УАЗі в супроводі бійців “Сокола” та Іванківських ППС-ників з 20.00 до 21.30 та помістили до місцевого СІЗО за усним розпорядженням І. Прошковського.

Оскільки підлеглі начальника Іванківського райвідділу Л. Сингаївського (в т. ч. й в. о. начальника на час відпустки Сингаївського його заступник О. Шаповал) не схотіли виконувати його усний наказ, він залучив на допомогу районного прокурора Ігоря Журбенка, який і виніс припис про негайне звільнення Карамалака під тим приводом, що термін затримання авторитета процесуально не продовжений. О 18.00 22 червня Карамалака випустили.

Начальник обласного управління карного розшуку Дахновський пояснив, що не перешкоджав звільненню злочинця, оскільки Топчій (Зарубенко з 21 червня пішов на лікарняний) своєю усною вказівкою відсторонив карний розшук від супроводу справи Карамалака. Однак сам Дахновський, наприклад, надавав можливість Карамалаку спілкуватися по мобільному телефону у стінах ізолятора тимчасового утримання.

За фактом звільнення Карамалака Генеральна прокуратура завела кримінальну справу, під час якої були заарештовані спочатку прокурор Іванківського району Ігор Журбенко та начальник райвідділу Леонід Сингаївський (його син Віктор стверджував, що керівництво Київської обласної міліції пропонувало родині спочатку 50 тисяч, а потім 150 тисяч доларів, щоб батько взяв на себе провину за звільнення Карамалака), а потім і Василь Топчій, який і признався слідчим головного слідчого управління Генпрокуратури, що розпорядження про звільнення віддавав начальник Управління МВС України в Київській області Василь Зарубенко. На Зарубенка справу не заводили, але 2 вересня 2003 року звільнили з посади й позбавили генеральського звання.

Кінець кінцем справу закрили, і вона б не була варта цієї теми, якби не твердження “Української правди” про те, що Карамалак прибув в Україну для організації замаху на Віктора Ющенка. Про це повідомив виданню агент СБУ у Москві.

Карамалака вже не раз арештовували в різних країнах, але постійно відпускали. Виявлялися його звязки з оточенням та родиною як колишнього президента Молдови Лучінскі, так і нинішнього Вороніна, з яким Карамалак нині ворогує. Колись до Лучінського клопотати про заарештованого Карамалака приїздив Йосип Кобзон.

7 грудня 2003 року злочинця заарештовують у Москві, після чого українська, російська і молдавська преса мерехтять повідомленнями про те, що його ось-ось видадуть Молдові (але перед тим він має дати свідчення українському правосуддю давав чи не давав хабаря у 5-5,5 млн. доларів українським правоохоронцям за своє звільнення) на її прохання. Це “ось-ось” триває кілька місяців (причому кожного місяця звучить, що до кінця місяця його буде екстрадовано), і останні повідомлення про це датуються липнем 2004 року.

Після цього всі дані про Карамалака зникають, і навіть на сайті молдавської кримінальної хроніки (http://www.anticrime.md/) нічого “свіжого” знайти не вдається. Всі наші спроби виявити місцеперебування Карамалака поки що призвели до того, що джерела або лякаються й відмовляються про це говорити, або, говорячи кримінальним жаргоном, “морозяться”, тобто йдуть від питання.

З огляду на “особливу” позицію Росії в українських виборах, ми не здивуємось, якщо Карамалак у ці дні перебуває на свободі. Що цікаво, міністр внутрішніх справ України Микола Білокінь, який 2 вересня 2003 року особисто звільнив Василя Зарубенка з посади начальника Управління МВС України в Київській області та позбавив генеральського звання, 5 листопада 2004 року повернув йому і посаду генерал-лейтенанта, і колишню посаду. Тільки скандал, піднятий народним депутатом України Євгеном Жовтяком, змусив Білоконя 11 листопада знову звільнити Зарубенка.

Звичайно, в нас немає жодних підстав стверджувати, що придністровських гостей очолює саме Григорій Карамалак. Та це і не дуже важливо, бо в Придністров’ї вистачає вбивць-професіоналів. Чого варті хоча б кілька десятків бійців колишнього сумнозвісного ризького ОМОНу, які там перебувають, і боєць якого Антюфєєв колись очолював міністерство оборони цієї ніким не визнаної квазідержави. Колись ідейні борці, яких заступник командира Сергій Парфьонов поряд з лекціями про “інтернаціоналізм” змушував читати зранку “Евгения Онегина”, уже давно перетворились на виконавців найбрудніших замовлень просто за гроші. Правда, ми не маємо жодної інформації про мету прибуття придністровців в Україну, окрім самого факту планування їх приїзду.

Однак один факт залишається фактом: в присутності кризового менеджера обговорювався план ДТП чи “нещасного випадку”, тому жодними іншими опосередкованими фактами на кшталт прибуття 100 придністровських бойовиків на чолі з поки що невідомим нам кілером нехтувати не варто.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1102607733.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua