Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 16-12-2004
Остап: День опозиціонера в Донецьку

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103224384.html

„Пісюн в рот!”

Це пароль. Без нього двері в квартиру не відкриють – хоч як дзвони, хоч як проси...

Умивальник в хаті тече, унітаз забивається. Проте хата ніби надійна. 150 гривень за добу. Можна і дешевше, але тоді з безпекою не получицця.

Кожен день пригоди. Три дні тому – сто бійців боксерського клубу Єлісєєва, кинутих на упокорення порівського наметового „мятєжу”. Передвчора – погрози в самому міліцейському відділку від працівника міліції - потім його ну ніяк не можна опізнати. Вчора – гіпершвидка зміна квартири, бо „друзья чєловєка” вже під під”їздом ждуть. Не підкріплення ждуть – вказівки.

На штурм. Що день сьогоднішній готує?

Сьогодні зранку була зустріч з київськими адвокатами в центровому макдоналдсі. Досвід нас врятував: ми вибігли звідти, коли „бритеньких” було тільки 20, і коли вони відійшли трохи далі. Благо, хоч таксі вільне було поруч – поїздка в тролейбусі може закінчитися шилом по ребрах або кастєтіком по голові на виході. В цьому немає нічого дивного і незвичного: кажуть, пасажири в такі моменти просто намагаються віддалитися від місця з неприємностями (майже так, як в цивілізованих місцях в трамваї штрафують якогось бідолаху контролери). Індивідуалізм доходить до скрайньої межі: нікому не вірю, ні в кого нічого не прошу. І вдаю, що не боюся. А всім кажу, що мені байдуже.

„Штатським на війні робити нічого”, жартують наші ангели-охоронці, явно натякаючи на нас. Вони живуть в такому або схожому режимі вже більше п”яти років – від президентських виборів 1999 року. Реально, події в Мукачево – „дєтскіє шалості” в порівнянні з виборами, наприклад, в Краматорську. Розмах, злагодженість дій, абсолютна незакомплексованість і прекрасна координація з місцевими правоохорінцями – ось основні показники дій бандитів тут. Мукачевські вибори – це такий собі не до кінця вдалий імпорт формату. А тут іншого просто ніколи і не було.

Донецьк зараз – сіросиньосвинцевий. Агітація за Януковича – в тому ж стилі – як вуличні вивіски. „Улица Артема”, „Янукович – Президент Украины”. „Голосуй за будущее”. „Защити свой выбор!” – гласять однакові по стилю синьо-білі плакати. Це – дороговказівники, і альтернатив немає. Інакше – стопсигнал і „даі” з бейсбольними бітами. Машини – з стрічками „за Януковича”. Між іншим, іномарки в цьому місті даішники ніколи не зупиняють – кілька місяців тому за таке постових просто розстріляли. Я теж (!) зі стрічкою за Януковича – це, кажуть, дає хоча б мінімальну гарантію безпеки.

Кримінальна справа наша тягнеться як гума. По півдня приходиться проводити в міліції – протоколи, свідчення, заяви... а потім чекати, коли інші наші теж таку процедуру пройдуть. Виходимо вже під вечір – повз нас проходить хлопчик з абсолютно скляними очима. „Це – з ПНП”, каже „ангел” і пояснює: російські шовіністи організували тут свої бойові загони. Таке собі „унсо навпаки”. Але це - не просто бійці, не просто „активісти”. Вони - наркомани, „драмадольщики”, істоти без інтелекту і без сумніву. І майже невразливі – наркотики знищують будь-який біль взагалі. Терміново викликаємо таксі по телефону і дякуємо Богу, що ці гаврики не зреагували швидше за нас.

Звично оглядаємося назад – якась підозріла „шестьорка”. Просимо водія перед пустирем їхати трохи швидше, тоді швидко притормозити і зробити різкий поворот направо. „Шестьора” проїжджає далі – видно, вказівки бити на цей вечір не дали. Тридцятка таксисту за чотири намотані містом круги і кущами-кущами-кущами...

Говоримо „пароль” через телефон. заходимо до хати. Харчі – кульок з батоном, ковбасою, апісіновим сіком і „терафльою” (це гадість від простуди така; всі простуджені, хто на межі з грипом, хто межу вже давно перейшов). Умивальник тече, унітаз забивається. Проте хата ніби надійна. 150 гривень за добу. Можна і дешевше, але тоді з безпекою не получицця. Після перекусу треба їхати – ввечері у нас зустріч. Потім побалакати, пива попити, і сон.

А завтра буде завтра.

----------

Сьогодні я повинен був ТУДИ повертатись. Перед поїздкою в Донецьк кияни на пропозицію „Приєднуйся” відповіли словами „я обираю життя”. Сьогодні я сиджу в Києві. Я не зміг змусити себе повернутись туди. Пробачте мене, друзі.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103224384.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua