Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-12-2004
Олександр Костенко: „Помаранчева революція” у світлі політичної кримінології.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103317538.html

Як завжди це буває, сталося те, що мало статися. Так можна сказати про подію, яку називають “помаранчевою революцією”. Вона, як і будь-яке соціальне явище, є закономірним наслідком певних причин, що існували в Україні до листопада 2004 р. Безумовно, хтось мав ці причини помітити. Особливо очевидними фактори, що спричинили “помаранчеву революцію” стають тоді, коли їх розглядати за допомогою наукових інструментів, зокрема, за допомогою такої галузі науки як політична кримінологія.

Займаючись дослідженнями у цій галузі, я вже з 1993 року у своїх публікаціях (зокрема, у журналі “Віче”) зазначав наступне.

Українське суспільство, вийшовши зі стану тоталітаризму, - через те, що тоталітаризм просто сам себе вичерпав, - не було в той же час готове жити у стані демократизму. З точки зору політичної кримінології таке суспільство на шляху від тоталітаризму до демократизму має пройти через стан криміналізму. В чому ж полягає цей стан ? В тому, що – чесні люди у суспільстві через відсутність у них належної соціальної (політичної, економічної, правової) культури виявилися нездатними протистояти нечесним – тобто, злочинцям. Не маючи належної соціальної культури, чесні люди не змогли забезпечити в Україні правовий і моральний порядок. А наслідком цього завжди є криміналізація усіх сфер суспільного життя, в тому числі і кожної із гілок влади : законодавчої, виконавчої, судової. Це – закономірність, на яку вказує політична кримінологія. До речі, вона поширюється не лише на Україну, а й на інші країни, в яких громадяни не мали можливості з тих чи інших причин отримати належну соціальну культуру.

Згідно з положеннями політичної кримінології будь-яке суспільство розвивається в умовах боротьби між собою двох основних класів. Цими класами є не клас буржуазії й клас пролетаріату, як це вчив К.Маркс, а клас незлочинців (чесних людей) і клас злочинців (нечесних людей).

Якщо клас незлочинців слабкий, то сили набирає клас злочинців, які і використовують у своїх інтересах державну владу. Ще давньогрецький філософ Антисфен застерігав : “Держави гинуть тоді, коли не можуть більше відрізняти хороших людей від поганих”.

Отже, українське суспільство опинилося у стані криміналізму не тому, що воно поділилося на бідних і багатих, чи за національною ознакою, чи за територією, чи за релігією, чи за мовою, чи ще за якимись іншими ознаками, а, тому що у ньому незлочинці, не маючи належної політичної, економічної, правової культури, виявилися безсилими протистояти тим, хто вибрав собі злочинний шлях. Це зумовило неймовірну експлуатацію злочинцями незлочинців, тобто, так звану кримінальну експлуатацію. Однією з форм її була надзвичайно поширена в Україні корупція. Крім того, загрозливих форм набрало зловживання як владою, так і законом : влада й закон в Україні стали використовуватися в злочинних цілях (як це не парадоксально!).

В умовах криміналізму влада може здійснювати політичне управління суспільством лише зробивши інструментом своїх зловживань органи, призначенням яких є боротьба із злочинністю (органи внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, суду тощо). Зокрема, цей інструмент використовується для протидії політичній опозиції. Прикладом є справа Гонгадзе.

Саме криміналізм є, згідно із доктриною політичної кримінології, основним, якщо не єдиним чинником більшості революцій в історії людства, зокрема, Реформації у 16 ст., ідеологом якої був М. Лютер.

Криміналізм – це коли клітка тоталітаризму, у якій звик жити народ, несподівано розвалилася, а народ опиняється на свободі, не маючи належного рівня соціальної культури. За законами політичної кримінології у цьому випадку має відбутися криміналізація суспільного життя наступним чином : клас злочинців підкоряє собі клас незлочинців і експлуатує його. Це і є стан криміналізму, у якому нечесні люди вибирають собі роль злочинців, а чесні – роль потерпілих.

Але має настати час, коли терпець незлочинців, що потерпають від злочинців, увірветься і тоді – революція. Завдяки їй чесні люди, отримавши належну соціальну культуру, мають можливість вивести суспільне життя із стану криміналізму і увести його у стан демократизму.

Криміналізм проявлявся у всіх сферах суспільного життя. Він не міг не проявитися і під час виборів президента України 2004 року.

Ті, кому криміналізм був вигідний, мали потурбуватися про те, щоб зберегти його, забезпечивши вибори “свого” президента для України.

Кримінальна маніпуляція виборами стала приводом для “помаранчевої революції” як реакції народу на багаторічний криміналізм в Україні.

“Помаранчева революція”, будучи проявом класової боротьби, - це, повстання класу чесних людей проти класу нечесних, що опинилися при владі. Антикримінальний характер цієї революції проявився, зокрема, у тому, що основним гаслом її провідників, за яким пішов народ, є наступне : “Злочинці повинні сидіти в тюрмах!”

Отже, якщо приводом цієї революції стала кримінальна маніпуляція виборами, то причиною був криміналізм в Україні. Але найважливішим результатом цієї революційної реакції є те, що вона “відкрила двері” для розвитку соціальної культури громадян, яка має стати основою демократизму в нашому суспільстві.

Увійшовши у “двері”, відкриті “помаранчевою революцією”, люди стали на шлях засвоєння соціальної культури, яка здатна допомогти вийти із стану криміналізму і увійти у стан демократизму. Тому є усі підстави вважати, що у листопаді 2004 року на майдані Незалежності у Києві почалася саме революція, з усіма її ознаками, бо наслідком її має бути зміна в Україні стану суспільства : з криміналізму на демократизм.

Про це перетворення і повинні дбати провідники “помаранчевої революції”, аби довести її до завершення. До тих пір, поки цього не станеться криміналізм залишається політичною проблемою №1 для України.

Антикримінальна революція з помаранчевою відзнакою листопадовими подіями на майдані Незалежності у Києві лише почалася. А досягне вона своєї мети тоді, коли в Україні запанують чесні громадяни, які матимуть належну політичну, економічну і правову культуру. Тоді стане неможливим криміналізм і можливим демократизм у суспільстві.

Будь-які реформи в Україні зводитимуться нанівець, якщо антикримінальна революція не отримає такого свого завершення.

Виявлені політичною кримінологією закономірності мають враховувати ті, кому народ через вибори довірить державну владу. Вони повинні зробити усе для того, щоб втілити у життя принцип : основою нової України має бути соціальна культура її громадян, - якою буде ця культура, такою буде і Україна.

Дай Боже мудрості українським політикам зрозуміти це і забезпечити в Україні таку соціальну практику і таке соціальне просвітництво, які сприяли б розвитку соціальної (політичної, економічної, правової) культури громадян – основи нової України, вільної від криміналізму.

А наші виборці, що прийдуть на виборчі дільниці 26 грудня 2004 року мають знати, що, голосуючи за того чи іншого із кандидатів у Президенти, вони робитимуть вибір: або залишитися жити при криміналізму, або відкрити Україні шлях до демократизму – справжнього.

Олександр Миколайович Костенко,
Доктор юридичних наук, професор.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103317538.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua