Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 19-12-2004
Сергій Шапаренко: "Громадські" слухання - тиск та фальсифікації продовжуються

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103421239.html

Канал на Бистрому:
ДУМКА ГРОМАДСЬКОСТІ ФАЛЬСИФІКУЄТЬСЯ ТАК САМО, ЯК І ВОЛЯ ВИБОРЦІВ

Як громадянин своєї країни, я, звичайно, не сподівався, що після
визнання Верховним
Судом України фальсифікації другого туру виборів, подібні підтасування
відразу
припиняться. Нам необхідний час, щоб звикнути до того, що влада не має
права брехати,
а владі - відучитися від цієї звички.
Але, усе-таки, тепліла надія на те, що рішення Верховного Суду
стане своєрідним
попередженням владі. Я помилився. Занадто довго нашим чиновникам
дозволялося
ігнорувати думку громадян, щоб вони от так, враз, відучилися від своїх
звичок.
Підтасування даних, фальсифікація громадської думки, неправда, огульні
обвинувачення
опонента й адміністративний тиск на нього - усе це давно стало
звичайним набором
способів для впливу на інакомислячих.
Весь цей набір я побачив на громадських слуханнях "Створення
глибоководного
суднового ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти на
повний розвиток",
що 17 грудня 2004 року провела Ізмаїльська міськрада.

ПЕРЕДІСТОРІЯ. СУДНОПЛАВСТВО: "ЧОРНА ДІРА" У БЮДЖЕТІ УКРАЇНИ
Дунайська вода несе велику кількість твердих часток. Ці звеси,
згідно із
законами фізики, осідають на дно там, де закінчується річковий плин,
тобто при
впаданні ріки в море, - тут утворяться широкі обмілини. Ці обмілини
серйозно
заважають судноплавству - щоб судна могли проходити по них, обмілини
приходиться
постійно поглиблювати.
У 50-х роках Радянський Союз спорудив власний судноплавний хід у
Дунайській
дельті через гирло Прірва. Однак буквально з кожним роком обсяги
днопоглиблювальних
робіт росли, поки до кінця 90-х років, вже при незалежній Україні,
поглиблювати
Прірву стало нерентабельно, і канал кинули. Україна лишилася власного
виходу з Дунаю
в Чорне море.
Припинення транзитного судноплавства в українській частині Дунаю
спричинило
катастрофічні наслідки для портів Ізмаїла, Рені, Вилкове і Кілії - з
кожним роком
фактичного простою, без вантажообігу, без зарплат, усе більше
портовиків ішло шукати
"кращої долі", а бездіяльне обладнання почало руйнуватися. До початку
нового століття
розлад у цій галузі перетворився на найглибшу кризу - порти обробляли
продукції до 10
% від розрахункових потужностей. А весь вантажопотік фактично йшов
через румунську
частину дельти.
Необхідність відновлення судноплавного шляху в українській частині
Дунаю була
зрозуміла усім. На словах до цього прагнув і Мінтранс України.
Транспортне відомство
прийнялося лобіювати спорудження нового суднового шляху через інше
гирло дельти -
Бистре. При цьому мінтрансівці не звертали уваги на те, що судновий
шлях на Бистрому
чекає доля Прірви - принципово ці гирла нічим не відрізняються. І саме
цією
особливістю Бистре приваблювало чиновників Мінтрансу: великі обсяги
днопоглиблювальних робіт (які, до речі, ще й неможливо
проконтролювати!) - прекрасний
привід для одержання бюджетних коштів! Забігаючи вперед, відзначимо,
що, чомусь,
через два тижні після початку будівництва на Бистрому міністр
транспорту Кирпа
зареєстрував свою партію - "Відродження". Чому не раніш? Може, через
скрутність у
фінансах?

Пробиваючи свій проект, Мінтранс завзято саботував його альтернативи -
наприклад,
канал через Стенцовсько-Жебриянські плавні, який має обійти дельту з
півночі. У цьому
каналі плин обіцяє бути незначним, а виходить, будуть невеликі й обсяги
дноуглубления - вигідність такого варіанта каналу безсумнівна. Більш
того, через
економічну доцільність цей варіант швидко знайшов свого інвестора,
тобто для його
спорудження бюджетні кошти, наші з вами податкові відрахування, не
потрібні. І чим
такий проект міг зацікавити Мінтранс?
Проігнорував Мінтранс і те, що Бистре є однією з найцінніших
ділянок Дунайського
біосферного заповідника. Безліч видів, що живуть тут, вже зникли в
інших частинах
Європи. Причому існування більшості з них з каналом несумісно... Саме
тому проти
спорудження каналу на Бистрому виступили уряди США, Німеччини,
Євросоюзу, Румунії;
Національна академія наук України, Київський державний університет ім.
Шевченка, ряд
міжнародних експертів і більш 50.000 організацій і окремих громадян з
90 країн світу.
І населення Придунавья, і природа Бистрого стали заручниками
вузьковідомчих
інтересів: спекулюючи на безробітті портовиків, Мінтранс не зупинився
перед знищенням
унікальної природи гирла, перетиняючи при цьому будь-які економічно
обґрунтовані
спроби відновлення судноплавства. Якби не завзятість Мінтрансу,
судноплавство на
українському Дунаї могло б бути відновлене ще торік.
Чекання Мінтрансу почали збуватися 11 травня цього року, з
початком спорудження
каналу, і збулися остаточно 26 серпня, коли Президент України Кучма
урочисто відкрив
судноплавний шлях на Бистрому...

"ПРАВИЛЬНА" ГРОМАДСЬКІСТЬ
До 26 серпня на Бистрому була реалізована лише перша черга
проекту:
підготовлений судновий шлях для судів з осіданням до 6 м. На повістці в
Мінтрансу
встала нова задача - поглибити канал до 8 м. Однак, щоб надалі не було
дорікань,
подібні проекти повинні бути "освячені" не тільки фахівцями, але і
громадськістю.
Для цього і проводилися слухання в Ізмаїлі. Громадські слухання
завжди
передбачають як можна більш широке ознайомлення громадськості з їхнім
предметом,
суттю обговорюваного питання. І забезпечити це ознайомлення повинні
організатор
слухань (у даному випадку - Ізмаїльська міськрада) і замовник (він же
замовник робіт
на Бистрому - держпідприємство "Дельта-Лоцман").
Організатор і замовник ізмаїльських слухань зі своєю головною
задачею справилися
знайомим чином. За три дні до початку слухань, ще 14 грудня про
обговорення
всеукраїнської проблеми (але ж відновлення судноплавства на Дунаї є
такою проблемою і
з економічної, і із соціальної, і з екологічної точок зору!) за межами
Ізмаїла крім
присвячених ніхто не знав. На слухання були скликані майже винятково
працівники
транспортної галузі (тобто в кінцевому рахунку, підлеглі керівництву
"Дельта-Лоцман" - міністру транспорту Кирпі) і науковці, діяльність
яких у даний час
фінансується "Дельта-Лоцманом". "Зайвих" на слухання не кликали...
Кому як, а мені це сильно нагадує, як влада організовувала
"правильне"
голосування за "правильного" кандидата на першому і другому турі
президентських
виборів.

"ПРАВИЛЬНА" ПОДАЧА ІНФОРМАЦІЇ
Організатори приклали чимало зусиль, щоб учасники слухань не
тільки не
розібралися в проблемі, а і взагалі не особливо в неї вникали. Так,
кілька київських
громадських організацій "Дельта-Лоцман" привезла на слухання на
мікроавтобусі.
Причому спочатку їх привезли до Вилкове - містечка, де знаходиться і
філія "Дельти",
яка безпосередньо відповідає за канал, і контора Дунайського
заповідника. В офіс
заповідника киян, які не знали Вилкове, просто не пустили ("не було
передбачено
програмою"). Зате в офісі "Дельти" їм яскраво розписали всі "чудеса"
каналу,
нагодували і відправили спати, щоб наступного дня відвезти на слухання.
Відразу по
закінченню слухань їх відправили до Києва. (У мене виникає асоціація з
"донбаськими"
потягами останніх тижнів - мінтрансівцям провертати подібні заходи не
звикати.)
Проект резолюції, головного документа, що повинні прийняти
слухання, учасникам
роздали ледве не перед самим їх закінченням.
Характерно на слуханнях подавалася і сама інформація: усіляко
випиналися
достоїнства каналу на Бистрому (часто - мнимі), скромно обходилися його
недоліки, а
про альтернативні проекти виступаючими не було сказано взагалі ні пари
з уст. У
результаті більшість учасників слухань щиро вірило, що канал на
Бистрому - єдино
можливий спосіб відновлення судноплавства в українській частині дельти,
і лише від
цієї панацеї залежить благополуччя портовиків Ізмаїла і Рені.
Працівники придунайських підприємств у цій ситуації викликають
лише співчуття:
проживши кілька років в умовах жорстокої економічної кризи, людина буде
хапатися за
саму примарну надію. У безвихідній ситуації віриш будь-яким
обіцянкам... І тут немає
ніякої різниці, де ти працюєш: на верфі чи в шахті.

Особливо добре видний вихід із ситуації, коли ясно, хто винуватий.
Ворог дунайських
робітників зараз добре відомий - це, природно, Дунайський біосферний
заповідник. Саме
він "перешкоджає відновленню судноплавства". У "нашизмі"
природоохоронців чомусь не
звинуватили, зате за ними було знайдено чимало інших гріхів.
Директор "Дельта-Лоцман" В. Бездольний обвинуватив заповідник у
комерційній
діяльності (не уточнюючи, що саме він при цьому має на увазі) та в
спалюванні очерету
і видачі ліцензій на його заготівлю. Мер Вилкове, І. Тимошенко - у
видачі ліцензій на
відвідування заповідника, і відніманні в місцевих жителів 1000 корів
(?). Фактичній
дійсності ці обвинувачення взагалі не відповідають.
Але головний смертний гріх - опір спорудженню каналу на Бистрому!
Іншими
словами - прагнення співробітників заповідника зберегти унікальну
територію, до речі,
відповідно до закону, "надбання народу України"... Багато виступаючі
також мрячно
натякали що проти каналу на Бистрому борються винятково дбайливці
інтересів Заходу -
природно, на шкоду державним інтересам України.
Кому як, а мені подібна ситуація нагадує "об'єктивну" подачу новин
на ТРК
"Україна" і листівки з зображенням Ющенка верхи на карті України.

ПРЕСИНГ
Є в цій ситуації й аналогії з 5 каналом.
За минулі два роки непокірливий Дунайський заповідник пережив
близько 20
перевірок різними інстанціями. Жодна перевірка (!) порушень не знайшла.
Однак 3 вересня 2004 року В. Бездольний запропонував прокурору
Одеської області
порушити кримінальну справу проти посадових осіб заповідника за
протидію спорудженню
судноплавного шляху через Бистре. В Ізмаїлі директор "Дельти" заявив,
що він до
прокуратури не звертався, а лише переслав їй скарги місцевих жителів.
Кримінальна
справа була порушена 25 вересня.
2 листопада 5 працівників міліції на чолі зі слідчим Дунайської
транспортної
прокуратури (яка, до речі, не має ніякого відношення до заповідника:
транспортна
прокуратура спостерігає за дотриманням законодавства на транспорті), С.
В. Кузнєцов,
пред'явили співробітникам заповідника постанову про порушення
кримінальної справи і
вилучили 3 комп'ютери і 340 томів документації. Майже місяць заповідник
не міг
виплатити зарплати, закупити пальне для охорони території від
порушників, оплатити
комунальні послуги.
Частина вилученого прокуратура повернула 30 листопада.
Але вже 1 грудня відбувся новий наліт. Цього разу з постановою про
проведення
інвентаризації налетіла транспортна прокуратура, Одеський ОБЕП
(колишній ОБХСС) і КРУ
Одеської області. Інвентаризатори описували в заповіднику усе - до
кімнатних квітів і
старих постілок. Закінчилася інвентаризація 13 грудня.
Зараз транспортна прокуратура викликає на допити співробітників
заповідника,
вишукуючи "бліх", щоб обґрунтувати обвинувачення. При цьому слідчі
всіляко
намагаються ухилитися від пояснень - у якій якості вони викликають
природоохоронців:
у якості обвинувачуваних, підозрюваних чи свідків.
А В. Бездольний на слуханнях неодноразово відзначав, що він - за
цивілізоване
рішення проблеми.

ГОЛОСУВАННЯ
Не дивно, що в ситуації, що склалася, слухання практично
одноголосно (десь 98
% - дивно що не 102 чи 105 %) дали чіткий "одобрямс" подальшій
каналізації Бистрого.
Проти виступило лише Українське товариство охорони птахів.
Як написано в резолюції, "участники общественных слушаний, выражая
волю своих
коллективов и организаций, решили". Пам'ятається, коли 22 листопада
люди почали
збиратися на Майдані, "президент від влади" теж був підтриманий
"трудовими
колективами"...

МАЙБУТНЄ ДВОХ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ
У двох фальсифікацій, виборів і слухань - схожі причини: прагнення
чиновників
зберегти вплив на грошові потоки. Але визнання першої фальсифікації
усе-таки вплинуло
на іншу.
Якщо два місяці назад залізничні вагони були обклеєні листівками
"Так!
Бущенко!", а ще два тижні назад Укрзалізниця не продавала простим
смертним квитки до
Києва, протягом останнього тижня в засобах масової інформації знову
з'явилися
публікації про велику економічну доцільність каналу через Бистре й
автобана Одеса -
Київ. Це і зрозуміло - Мінтранс на чолі зі своїм міністром тепер прагне
заздалегідь
сподобатися будь-якому майбутньому Президенту: кого б не вибрали.
Новому Президенту України прийдеться вибирати: на словах чи на
ділі він буде
дотримуватися норм Конституції і законів України, прислухатися до
громадської думки і
дотримувати міжнародні зобов'язання.
Наш вибір визначить Президента, його вибір - команду, з якою він
буде працювати,
щоб виправдати наші надії на краще.

Сергій Шапаренко (Екологічна група "Печеніги")
Ізмаїл, Одеська область,
18.12.04 р., 8 днів до повторного голосування на виборах Президента
України 2004 р.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103421239.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua