Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 21-12-2004
Євген Відвертий: Україна - вибори

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103587022.html

Знову якесь непереборне бажання висловити свої думки та настрої охоплюють. Багато хто, можливо, вважає, що це прагнення виокремитися, але для мене це ще одна можливість висловити свою позицію. Тільки но я перечитав деякі політичні статті і не зміг втриматися, щоб не залишити при цьому свою думку.

- По-перше, хочеться отримати достовірну відповідь, то чому ж так різняться погляди та політичні вподобання різних регіонів України? Що це ще одне підтвердження поділу нації чи вдала робота всім відомого адмінресурсу і політтехнологів?;

- По-друге зупинитися на особливостях проведення виборчого процесу у прославленому на весь світ 100-му територіальному виборчому окрузі м. Кіровограда, безпосереднім учасником якого я був;

- По-третє, дати деякі власні коментарі процесам, що відбувалися у Києві на протязі 18-ти днів після другого туру виборів.

Але почнемо все по порядку.

РОЗДІЛ І
Знаєте, коли кажуть, що український народ різний за своїм менталітетом, способом життя і таке інше, я готовий не погодитися. Так звичайно, що в умовах нашого історичного розвитку є деякі відмінності, але маючи досвід спілкування з представниками різних регіонів нашої держави я можу з впевненістю сказати, що в кожному місті чи то Донецьку, чи то Тернополі, чи Львові, чи Кіровограді – ми єдиний народ. І дарма, що цього не розуміють ті російські політтехнологи, які приїхали будувати передвиборчу кампанію провладному кандидату. Вони намагалися знову запевнити українців в тому, що ми різні, що не маємо нічого спільного, створювався штучний конфлікт на фоні географічного розташування, культурного поділу, релігійного віросповідання тощо. Була впроваджена технологія поділу народу за сортами. І ця технологія мала б вплинути на свідомість громадян, налаштувати різні регіони України негативно один до одного, і це було не складно впровадити за умов тотальної інформаційної блокади, але як показали вибори першого та другого туру подібний засіб реалізації успіху кандидату Януковичу не допоміг. Так ми бачили, що переважна частина східних регіонів проголосувала за Я.диного кандидата, але це в якійсь мірі і зрозуміло, адже він є представником того регіону, має там великі важелі впливу, але не ці фактори стали визначальними. Головним чинником такої різниці можна назвати масове зомбування населення. Па всіх засобах масової інформації постійно превалювала думка лише однієї сторони, відповідно і всі події висвітлювалися необ'єктивно, а ті паростки правдивої інформації, які десь виникали, зразу ж ліквідовувались. Так 5-й канал і зараз є невідомим для більшості населення східних областей. А саме цікаве, що після інформаційної революції, яка дозволила на провідних телевізійних каналах подавати виважено та більш-менш об'єктивно всі загальнонаціональні та міжнародні події, навіть вони тепер зазнають утисків. Надходить інформація, що під час виходу новин той самий канал “1+1” з програмою “ТСН” відключається. А згадаймо ситуацію, коли після перемоги Віталія Кличка, на підконтрольному донецькому каналі “Україна“ жодної інформації не було, тому що бій боксер проводив в помаранчевій символіці, а коментарі давав виключно присвячуючи свою перемогу боротьбі за демократію в Україні.

Але не менш важливим чинником було масове залякування мешканців, а особливо на фоні розгулу криміналу, який там абсолютно легітимізований і є представниками влади. Зрозуміло, що в таких умовах говорити про демократію не доводиться. Саме на цьому грунті базується наступна причина – масова фальсифікація, яка за відповідних умов відбувалася на всіх виборчих дільницях. Достатньо згадати, що з більш як 2050-ти виборчих дільниць Донеччини представників від Віктора Ющенка було аж 19-ть. Саме за цих умов на момент закінчення голосування о 20:00 явка складала 78% (хоча і цей показник занадто високий і викликає сумніви, зважаючи на те, що в середньому активність виборців цього регіону складає 50-60%), а за чотири години потому явка вже склала 96%. А згадаймо, як на кожній п'ятій дільниці явка чомусь склала більше 100%, що апріорі неможливо! Так не зрозуміло і звідки після другого туру кількість виборців Донеччини збільшилася на 500 тисяч. Що це свідомі заробітчани вирішили повернутися з-за кордону для того, щоб скористатися своїм конституційним правом? Я би відверто цьому аплодував, якби не знав, що цими голосами просто скористалася нинішня влада. Адже за умов, коли багато громадян цього регіону взагалі зараз знаходяться за межами держави, і явка за умов максимальної кількості виборців, що прийшли на свої дільниці, не могла бути більшою за 80%, наголошую при тому, щоб всі проживаючі у 100% порядку скористалися б своїм законним правом. Але були такі дільниці, наприклад 114 виборчого округу де кількість голосуючих склала 104,7% і таких дільниць виявилося більш як п'ятсот!

Ось як трактують демократію там. Мені з цього приводу лише сумно. Сумно за тих людей, які хоч і мають свою точку зору, що відмінна від загальної в тому регіоні, бояться її висловити. Їм можна лише поспівчувати. Сумно за тих, хто хоча і має свою точку зору, але вона базується на міфах та вигадках, створених спеціально для того щоб залишити людину без спроби отримання правдивої інформації. А тому коли доводиться чути про те, хто дружина Віктора Ющенка чи про його відношення до націоналізму та безліч інших міфів, варто поспівчувати цим людям, які стали об'єктом зарази, і потрапили під вплив тих політтехнологів, які ці міфи вигадували, за що отримали шалені гроші, гроші тих виборців, які сидять голодні, без повноцінного харчування, умов життя, але переконливо будуть сперечатися і підтримувати того кандидата і ту владу, яка їх до цього стану довела.

ЧАСТИНА ІІ
А зараз хотілося б зупинитися на особливостях проведення голосування тут, у моєму рідному місті. Так, хоча я проживаю в Кіровограді лише останніх п'ять років, він став моїм містом, хоча б тому, що дав мені змогу отримати тут знання і досвід у нелегкому житті, яке ще буде попереду.

Так, вже багато написано та сказано, але у кожного відчуття та враження від цього особисті та неповторні. Хочу сказати, що у виборчій кампанії такого масштабу я приймав участь вперше, але навіть з оцінок вже досвідчених та багато що вже бачивших людей знаю, що з подібними виборчими кампаніями жоден ще не зустрічався. Я особисто був спостерігачем у територіальній виборчій комісії №100 у першому турі голосування і все, що там відбувалося бачив на власні очі, а повірте мені дивитися було на що. Ще до дня голосування було зрозуміло, що члени територіальної виборчої комісії (маю на увазі представників провладних кандидатів, яких було більшість – 28 з 43) налаштовані рішуче і готові зробити все задля перемоги потрібного кандидата. І ця рішучість як я потім чув була побудована не на ідеологічному грунті, а суто меркантильному, а просто кажучи з матеріальної зацікавленості, що виражалася в умовних одиницях. Але наголошую, що ця інформація є неофіційною, тому ставити її на перший план як аргумент я не маю права.

До початку голосування робилися всі спроби, щоб представникам опозиційного кандидата створити умови, за яких можна було б в якійсь мірі вплинути на загальні результати виборчого процесу. Це і безпідставне виключення членів дільничних комісій, і спостерігачів від “неугодних“ кандидатів, і ігнорування права членів територіальної комісії на отримання певної інформації, спроба незаконним шляхом провести потрібне рішення і багато іншого. Особливо цікавою була реакція цих провладних членів на присутність у приміщенні під час засідань комісії представників ЗМІ. За відеокамери взагалі не йде мова. Саме у стінах цього приміщення я вперше почув нові закони, де кому і в який час можна знімати, а кому заборонено. До цього в законі “Про вибори Президента України“ я подібного не зустрічав, але зрозумів згодом, що закон цей на них не діє, чи можливо вони його не читали? А що був же випадок під час розгляду питання, коли у стінах Верховного Суду з'ясовувалося, що навіть члени Центральної Виборчої Комісії не досконало знають закон “Про вибори Президента України“, що викликало подив деяких адвокатів, то чому ж тоді члени ТВК мають знати закон, є ж з кого брати приклад.

Судячи з настроїв провладних членів ТВК, коли тільки почався підрахунок голосів відповідно до протоколів, все було добре. Воно і зрозуміло, адже в першу чергу рахувалися голоси із закритих дільниць, які невеликі за кількістю виборців, і на яких дуже серйозно впливав адміністративний тиск на прикладі будь-якої лікарні: “Якщо не будеш голосувати за потрібного кандидата, то завтра ми тебе з лікарні випишемо, бо ти станеш абсолютно здоровий“. Хто цей потрібний кандидат я думаю пояснювати не варто. Про подібну історію мені розповів і батько, син якого ще під час передвиборчої кампанії 1999 року знаходився у лікарні, коли широко велася пропаганда задля переобрання нинішнього президента. Тоді син не погодився, звичайно після виборів його з лікарні виписали, а за два місяці він помер, “бо був абсолютно здоровий“. А мені було сумно дивитися на цього батька, який розповідав цю історію, і я лише в думках сказав собі, що прийде час, коли позиція його сина не буде марною і правда переможе, а щодо нинішнього президента, мені стало страшно, що на його совісті ще одна смерть, і я впевнений, що таких випадків було набагато більше.

Але повернімося до підрахунку. З часом, коли почали надходити протоколи з бюлетенями від великих за чисельністю і вільних для голосування дільниць, стало зрозуміло, що лідирує опозиційний кандидат, і зразу ж обличчя певних представників ТВК почали змінюватися, ставали похмурими, в якійсь мірі переляканими і розгубленими. Зрозуміло, що своєї функції вони не виконали, хоча як прагнули! І тут мені почали надходити дзвінки з деяких дільниць, що на них нападають бандити і забирають мішки з бюлетенями, на інших дільницях просто почали зникати голови комісій, а бувало навіть весь керівний склад разом з печаткою. А кого представляли ці голови здогадатися не складно. Ось приїхав член ТВК від Л. Черновецького з 92-ї дільниці і почав розповідати про напад на дільницю, про те, що там була застосована вогнепальна зброя задля збереження протоколів та бюлетенів. Після опівночі, зниклі мішки з бюлетенями з'явилися біля територіальної комісії в руках осіб кримінальної зовнішності, але чомусь їх ніхто не заносив у приміщення ТВК, а спробував пронести їх на третій поверх, де знаходиться приміщення міськвиконкому. Так їм вдалося пронести два мішки, але потім міліція, яка стояла і нічого не бачила після розмови з Народним депутатом В.Яворівським та іншими представниками, які були зацікавлені у проведенні чесних виборів (я в тому числі), все ж віддамо їй належне почала дійсно свідомо виконувати свої обов'язки і більше вже спроб пронести бюлетені не допустила. Хочеться віддати належне працівникам, адже як зрозуміло саме на їхню бездіяльність розраховували ті люди, які знаходилися на тих поверхах і готувалися до заміни результатів підрахунку. Як потім з'ясував Народний Депутат В.Яворівський, який піднявся, там знаходилися керівники нашої місцевої влади на чолі з мером та його заступниками і робітниками виконкому.

Взагалі позиція міліції мене приємно вразила, що вони хоча і змушена підкорятися наказам керівництва, але свій обов'язок більшість намагалася виконувати чесно, коли з деяких дільниць особисто привозили мішки з бюлетенями, де виборчі дільниці покинули їхні керівники. І я думаю дії міліції вразили навіть нашу владу, яка сподівалася на їхню підтримку у проведенні фальсифікацій.

Близько 12-ї години ночі, певні члени ТВК почали по одному полишати приміщення, незважаючи на те, що це неприпустимо. Хто їм дав таку команду, чи можливо вони проявили власну ініціативу – невідомо, але я впевнений, що вони напевне знали, що це є грубим порушенням Закону, і передбачає кримінальну відповідальність. Але чому робили, на що розраховували? Вони були впевнені у власній безкарності лише це може бути раціональним поясненням, а хочеться зазначити, що більшість з них – директори шкіл та інші люди, які займають високий соціальний рівень у місті. То чому ж будуть вчити вони своїх учнів, тому як порушувати закони і казати, що в цьому суспільстві все вирішують гроші? А що мають при цьому казати батьки тих дітей, які віддали свою малечу до школи?

Так була спроба зірвати результати голосування в 100-му територіальному виборчому окрузі, логіка цих безвідповідальних осіб, яких мені важко назвати людьми цілком зрозуміла. Тому хочеться лише поаплодувати тим представникам комісії, які не були байдужими до волі близько двохсот тисяч виборців. А своїм вчинком представники владнного кандидата ще раз засвідчили як вони поважають свій народ і за кого його мають, хоча про це сам Я.диний заявив на одному із своїх виступів. Цікаво цей текст йому хтось підготував чи він вирішив імпровізувати і нарешті висловити власну думку?

Пізніше була спроба самого голови ТВК №100 Бабія (який до речі був представником від кандидата на пост Президента України Симоненка П.М. ) зірвати процес підрахунку голосів. Близько другої години ночі він без усіляких підстав повідомив про закриття засідання ТВК №100. Звичайно, що його заяву ніхто серйозно не сприйняв, оскільки є стандартна процедура, за якою передбачається умови закриття засідання. Але важко собі уявити як міг цей представник кандидата, що постійно заявляє про служіння на благо народу вчинити подібне в той час, як на вулиці біля територіальної комісії знаходилося декілька сотень людей, що привезли мішки з бюлетенями та протоколи з підрахунком голосів. Ось ще один приклад того, як вже представники нібито опозиційно-комуністичного кандидата піклуються про своїх громадян себто виборців. Хоча про їхню опозиційність до влади давно відомо. Пізніше близько шостої ранку пан Бабій все ж таки повернувся, можливо усвідомивши наслідки подібного вчинку, але тим, хто стояв на вулиці, чекаючи своєї черги, щоб здати протоколи зі своєї дільниці, від цього легше не стало. І лише близько десятої години ранку були остаточно прийняті всі протоколи.

До речі саме в цей час почали знаходитися мішки з бюлетенями, що були викрадені під час нападів на деякі дільниці. Після провалу спроби фальсифікації даних, про що я вже наголошував, виконавці просто залишили мішки на вулиці неподалік від територіальної комісії, навіть не думаючи речові докази злочину покинути подалі від місця, де мала відбутися масова фальсифікація. Як бачимо “на злодіях і шапка горить“.

Чесно кажучи після того, як я близько 13-ї години вже першого дня листопада вийшов з приміщення ТВК №100 була дуже важка втома, яка накопичилася, починаючи ще з самого початку дня голосування 31 жовтня і віра в те, що я цей час провів не марно, і своїми діями зміг у стінах міськвиконкому завадити фальсифікації. Але ще важче було усвідомлювати, що буде наступний, як тоді вважалося вирішальний тур, а представники від владного кандидата будуть діяти ще більш жорстоко і цинічно, незважаючи ні на що задля досягнення своєї мети. І ми це побачили.

Другий тур у ТВК №100 став ще більш аморальнішим, де навіть не робили вигляд, що рахуються з законом. В той час, коли за результатами паралельного підрахунку Віктор Ющенко набрав майже 81 тисячу голосів виборців, а його опонент близько 53 тисяч, то результати, що оприлюднила територіальна комісія просто вражають. Бо за даними ТВК більше 90 тисяч віддали голоси за Я.диного кандидата і дещо більше 40 тисяч за Віктора Ющенка. А пояснюється це тим, що вісім членів комісії представляли інтереси Януковича і лише двоє Ющенка. І та більшість за відсутності заступника голови ТВК №100 Миколи Садового, представника від Ющенка В.А., таємно провела прідрахунок протоколів.

Про те, як проходило голосування під час другого туру навіть писати не хочеться, достатньо лише вражень представників із західної України, які приїхали до нас у якості спостерігачів. Я бачив їхні шоковані очі, що навіть не уявляли яким чином відбувався виборчий процес у нас у першому турі, і що повторилося але у більшій мірі у другому. Добре, що хоча б не стріляли. Але погроми, напади на дільниці, цинічна фальсифікація, та й звичайне безпідставне виключення членів комісії та спостерігачів у кількості більш як 500 чоловік, що представляли Віктора Ющенка, у день голосування вразило всіх. І це при тому, що по місту Кіровограду всього налічується 128 виборчих дільниць.

Хочеться вірити, що подібні вибори проходять у нас востаннє, а ті цінності, та демократія за яку ми боремося, буде досягнута в особі Віктора Ющенка. І більше ні мені, ні іншим людям не доведеться бачити весь той бруд, що супроводжував цю передвиборчу кампанію. Що більше не доведеться чути репліки в адресу нашої держави з боку цивілізованих країн про корумпованість владної верхівки, про занепад демократії... А лише чути приємні висловлювання на прикладі подій, які пізніше відбулися на Майдані, у Києві та й по всій Україні, що стало предметом гордості нашою державою не лише українцями, а й цілим світом. А те що там відбулося – окрема тема для розмови і сотні підручників з історії, тому що я вважаю, що події, які відбулися стали надбанням не лише України, а й прикладом для цілого світу, каталізатором до змін в усіх антидемократичних країнах. Але про це окремо.

РОЗДІЛ ІІІ МАЙДАН, КИЇВ, УКРАЇНА.
Нажаль я не мав змоги бути разом з мільйонами українців у Києві на протязі всіх 18-ти днів опору і лише провів там майже два дні, але навіть цього мені вистачило, щоб відчути ту атмосферу, яка супроводжувала всі дні мирної помаранчевої революції. Так, народ повстав, він вийшов на вулиці у прагненні змінити ситуацію, відстояти своє право, свій голос, яким скористалася влада. Зараз багато хто з опонентів, які не можуть змиритися з тим, що прийшов час відповідати за вчинені злочини, кажуть що людей купили, що ніякої революції не було, але цим особам хочеться не тільки заперечити, але й поспівчувати. Заперечиити в тому, що подібні заяви є цілковитою брехнею і нажаль в них вже не буде можливості повернутися в той 18-ти денний період, щоб відчути ту атмосферу, яка супрповоджувала цю революцію. Так це була революція, але мирна, помаранчева, тепла і щира. Вона несла лише приємне моральне задоволення і передавалася кожному, хто був до неї такий же щирий. Щодо заяв про те, що людям заплатили, то я хотів би навести слова відомого російського журналіста Сергія Доренко, який також приїздив на Майдан, щоб підтримати український народ він сказав:”Роздайте намети, продукти та валянки в Токіо та Брюселі. Чи відбудеться революція від роздачі наметів? Запевняю вас, що ні.” Людей вивело на вулиці бажання змін, прагнення змінити ситуацію і не миритися зі свавіллям влади, врешті-решт відстояти право на гідне майбутнє для себе та своїх нащадків. А влада в цьому на протязі останніх років лише сприяла: своїм відношенням до людей, утисками, несправедливістю… Але прийшов час, коли терпець народа урвався і вся Україна повстала. А уособленням цього спротиву став Майдан, як символ боротьби за правду і справедливість. Саме на ньому 22 листопада зібрався перший масовий мітинг після проведених сфальсифікованих виборів, і вже десятки тися автомобілів з усіх куточків України попрямували у столицю. Паралельно з цим по всій Україні у містах і селищах розпочалися масові акції протесту. На вулиці вийшли мільйони громадян, яким не байдуже майбутнє. Вся Україна стала помаранчевою!

Київ завжди був законодавцем моди у багатьох галузях життєдіяльності, і тут знову фантазія нашого народу виявилася. Помаранчевий колір став найпопулярнішим. Але стан душі вимагав більшого і тому розпочалася мода на помаранчеву екстравагантність: люди почали вдягати у оранжевий колір своїх домашніх тварин, влаштовуючи при цьому таке собі змагання на вияв більшої фантазії, самі видумувати різноманітні наряди, атмосфера свята – ось основна особливість цієї революції. І жодна людина ні за що не проміняє це за гроші, про що заявляли деякі особи, і жодна з них не буде мерзнути на вулиці на протязі дня і ночі, при сильному морозі на дощі за гроші, жодна з них не буде несамовито кричати “ Ющенко!”, або ”Разом нас багато, нас не подолати!”. Це стан душі, це ультиматум нинішній владі, яка довела свій народ до такого стану, це перемога демократії, яку так давно чекав український народ і знав, що все залежить лише від нього, але не наважувався на рішучі дії. Але настав час і ми перемогли, залишився лише останній крок –26 грудня. День нашої остаточної перемоги!

20.12.2004

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103587022.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua