Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 22-12-2004
Сергій Гармаш: Ретроспектива двох турів виборів-2004 у Донбасі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103719306.html

Український незалежний центр політичних досліджень
Ukrainian Center for Independent Political Research
Україна, 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 4/26 к. 20
UKRAINE, Kyiv, 01030, Pyrogova Str., 4/26 Suite 20
Tel./fax: (044) 230-9178, 235-6505, e-mail: ucipr@ucipr.kiev.ua, http://www.ucipr.kiev.ua

Регіональна аналітика. Огляд № 63, грудень 2004 року

Ретроспектива двох турів виборів-2004 у Донбасі

Сергій Гармаш, президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу

Підготовка до голосування та перший тур

"Владі не вдалося розколоти Україну на Схід-Захід та "зарезервувати" виборчий потенціал східних областей за кандидатом від влади... Спілкування з виборцями на Сході добре показує, що влада вже з тріском програла президентські вибори", - заявила Юлія Тимошенко під час перебування перед першим туром у Харкові.

Незрозуміло, на чому засновувався оптимізм Юлії Володимирівни, але соціологічне опитування, проведене Центром досліджень соціальних перспектив Донбасу, виявило дуже неприємні для опозиції результати трьох місяців передвиборної кампанії в Донецькій області. Опитування проводилося з 8 по 11 жовтня за підтримки Фонду сприяння демократії (США) за стандартною квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення області. Похибка репрезентативності не перевищує 3%. Опитано 693 особи.

Інтерв'юери, котрі безпосередньо опитували людей, відзначали їхню надзвичайну закритість, небажання йти на контакт. Пояснюється це, крім іншого, і тим, що перед першим туром в Донецькій області відбувалося багато опитувань. В тому числі таких, коли електоральними симпатіями громадян безпосередньо в їх квартирах цікавилися робітники ЖЕКів, члени Партії регіонів та інші "соціологи". Як наслідок, 67,2% респондентів висловлювали впевненість, що хтось поза їхньою згодою може дізнатися за кого вони проголосували, а 24,7%, тобто, майже чверть виборців, були переконані, що доля виборів вже вирішена без них.

З огляду на це можна пояснити деякі неспівпадіння у контрольних питаннях. Наприклад, на пряме запитання: "За кого з політиків Ви проголосували б у найближчу неділю?", Віктора Ющенка назвали 2,3% опитаних, що вдвічі менше, ніж на початку виборчої кампанії. Відповідаючи на питання, "Хто з кандидатів, на Ваш погляд, виграє вибори, якщо вони будуть абсолютно чесними?", Ющенка назвали вже 7,5% респондентів.

З Віктором Януковичем такого роду проблем не було. Готовність голосувати за нього декларували 80,66% опитаних. Майже стільки ж - 80,23% - були впевнені в перемозі Віктора Федоровича в разі, якщо вибори будуть абсолютно чесними.

У той же час, відповідаючи на питання "Як Ви думаєте, хто переможе на виборах президента в 2004 році", Януковича називали 91,05%, Ющенка - 3,17%.

Але найцікавіше, особливо з позиції вже сьогоднішнього дня, що на питання "Чи будете Ви брати участь у голосуванні на виборах Президента?" відповіли "так"... 93% громадян. Автор розуміє, наскільки неоднозначно виглядає сьогодні ця цифра, але вона була названа. Втім, до показників явки ми ще повернемося, - другий тур дасть нам привід для цього...

Слід зазначити той факт, що прихильники Віктора Януковича в першому турі робили свій вибір скоріше на емоційному, ніж на ідеологічному рівні. Тільки 24,9% його прихильників в області висловлювали готовність брати участь в акціях на підтримку свого кандидата, якщо вибори пройдуть із порушеннями. Це найбільш пасивний електорат у порівнянні з виборцями інших кандидатів. Більш байдужими виявилися тільки виборці Олександра Мороза, у перемогу котрого мало хто вірив. Майже 20% опитаних мали намір проголосувати за В, Януковича тільки тому, що "він мій земляк".

У Віктора Ющенка на фініші виборчої кампанії (у жовтні) кількість відкритих симпатиків у Донецькій області майже в два рази зменшилася в порівнянні зі стартом виборів у липні. Це можна пояснювати небажанням людей розкриватися перед інтерв'юерами, але не можна заперечити й успішності впливу на них антиющенківської кампанії в засобах масової інформації. 80% респондентів не повірили в те, що Віктора Андрійовича дійсно хотіли отруїти. Ще 8,2% не сформували своєї думки про цей інцидент і тільки 7,6% повірили у версію політичного отруєння. Цікаво, що серед людей, котрі "за жодних обставин" не стали б голосувати за Ющенка, частка тих, чия думка про нього погіршилася в результаті останніх подій навколо цього кандидата, складає 74,2%. І 82,3% із тих, на чию думку про Віктора Ющенка негативно вплинули останні події навколо нього, вважають, що саме його команда веде найбільше брудну виборчу кампанію. Зв'язок між цими цифрами очевидний і дає привід говорити про ефективність пропагандистської кампанії у ЗМІ, спрямованої проти нього.

Проте очевидно, що антиющенківська пропаганда не давала необхідного ефекту за межами Донбасу, бо вже за декілька днів перед 31 жовтня, тобто днем голосування, в області поширилися чутки, що шахтарів змушують організовано їхати в Київ "підтримувати Януковича". Гостроти цій інформації додавало те, що з ними чомусь їдуть медичні працівники. Підігрівало тривожні настрої місцевих жителів і масове випробовування на готовність до громадянської війни, що виходило від плакатів, на яких Україна поділена за сортами, а сам Віктор Андрійович в образі дядька Сема запитує: "Ти готовий до громадянської війни?". У цю ж палітру вписувалася і поширена Інтернетом інформація про підготовку владою вибухів на виборчих дільницях східних областей.

Шахтарів у Київ дійсно возили. Визначити масштаби цих пересувань складно, але уявлення про це може дати доповідна записка Людмили Федоренко - довіреної особи в 41 окрузі Донецька кандидата в президенти Петра Симоненка, яку вона направила начальнику штабу даного кандидата, віце-спікеру парламенту Адамові Мартинюку. "Шановний Адам Іванович! З достовірних джерел стало відомо, що шахтоуправління "Донбас" (директор Баранов Ю.І., довірена особа кандидата на посаду Президента Януковича В.Ф. по округу № 41) наказом по шахтоуправлінню направляє до міста Києва 450 шахтарів (150 із шахти "Глибока" і 300 із шахти імені Поченкова). Шахтарі повинні взяти відкріпні талони і спецпотягом виїхати в м. Київ 30 жовтня 2004 р. Зворотній виїзд 1 листопада 2004 р. Голосувати вони повинні будуть у м. Києві", - йшлося в записці Л. Федоренко. Аналогічна інформація надходила і з інших джерел.

Щоправда, керівник аналітичного відділу Донецької обласної організації Комітету виборців України Таїсія Гладченко повідомила тоді (перед першим туром) донецькому сайту "Острів", що в Комітету також є інформація про вивезення шахтарів до Києва і Львова. Проте КВУ відомо, що їх везуть як спостерігачів, і списки цих людей були заздалегідь оформлені у виборчкомах.

Як з’ясувалося невдовзі, було і те й інше. Інформоване джерело "Острова" у правоохоронних органах повідомляло, що лише з Донецької області в Київ і на Західну Україну виїжджали 40 тисяч чоловік "для підтримки" Віктора Януковича. Крім того, ще близько 6 тисяч начебто були направлені Донецьком як спостерігачі.

Водночас джерело в місцевому штабі В. Ющенка вказує, що в Донецьку область із західних регіонів приїжджало близько 2 тисяч спостерігачів, чого було достатньо для представлення в усіх виборчих дільницях області.

Попри всі ці тривожні симптоми та очікування, принаймні, зовнішньо 31 жовтня на виборчих дільницях у Донбасі усе було спокійно. Влада постаралася залагодити так, щоб перед Заходом (і України, і політичним Заходом), Донецька область виглядала гранично демократичною. І за контрастом із парламентськими виборами 2002 року це їй вдалося. В результаті створювалося враження, що всі основні гравці на цих виборах у Донецькому регіоні були задоволені. Влада приємно здивувалася надзвичайно високому результату свого "єдиного" кандидата - 86,74%. Опозиція попри катастрофічні для себе результати (Ющенко - 2,94%; Симоненко - 3,28%, Мороз - 1,31%) сприйняла свою поразку на диво спокійно. Міжнародні спостерігачі визнали вибори "прозорими". Штаби кандидатів (у тому числі і Ющенка) після 31 жовтня аж до останнього тижня перед 21 листопада не провели жодної повноцінної прес-конференції, не заявили про хоча б спробу відкриття кримінальних справ на фальсифікаторів (для остраху), хоча підстави, як потім виявилося, були.

У той же час у Києві настрої виявилися не такими добросердими. Вже після оголошення результатів першого туру представник Ющенка в ЦВК Микола Катеринчук повідомив, що штаб його кандидата буде вимагати перерахунку голосів у Донецьку і Луганську. "У нас є великі питання про явку в цих містах", - заявив довірена особа В. Ющенка. Хоча явка в першому турі в області склала 78,1%, вона була значно нижчою планки, про яку на презентації донецького обласного штабу В.Януковича в липні говорив Юхим Зв'ягільський: "Домогтися явки 90%"...

Як показав перший тур, головною проблемою президентських виборів у Донбасі були не фальсифікації як такі, а те, що в розпорядженні штабів не виявилося достатньої кількості людей, спроможних цим фальсифікаціям протистояти.

Тут доречно розповісти випадок, що безпосередньо торкнувся автора цих рядків. Мого друга, колишнього спортсмена і затятого прихильника Віктора Федоровича, його знайома попросила "побути" на виборах спостерігачем на одному з округів Донецька. Йому незручно було відмовити їй. Коли він приїхав на дільницю, дізнався, що є спостерігачем ... від Ющенка. На моє запитання, що ж ти там робив, якщо ти навіть закон не читав, він відповів: то горілку возив, то цих спостерігачів із Західної України... Виявляється спостерігачі із Заходу були підготовлені не краще ніж мій товариш. Вони наче статисти сиділи на дільниці, обідали і "зігрівалися" разом із усією комісією, і так само дружно потім відзначали завершення голосування.

На логічне запитання, як прихильник Януковича міг потрапити у число спостерігачів від Ющенка, можна одержати відповідь із такого факту. На одній із прес-конференцій в донецькому штабі Ющенка після розповіді про те, як довірену особу кандидата Грабара і журналіста 5-го каналу били на дільниці на очах членів комісії і під охороною міліції, автор даного тексту поставив запитання: "Крім Вас на дільниці повинні були бути члени комісій від опозиційних кандидатів, спостерігачі, чому вони мовчки дивилися, як Вас б'ють?". Відповідь була приголомшлива: "На дільниці в цей момент перебували 5 наших людей, але усі вони нічого не вдіяли. - Чому? - Тому що бояться, люди залякані". На наступне питання: "Де ви брали таких "полохливих" людей?" відповів керівник прес-служби штабу Олександр Міщенко: "У нас багато разів змінювалося керівництво, і воно змінювало людей. Звідкіля взялися ці, останні люди, я не знаю".

Ще один метод роботи з представниками опозиції проілюстрував секретар обкому СПУ Юрій Гримчак. Він розповів журналістам, чому увесь округ у Донецьку залишився без членів комісій від Олександра Мороза. Довірена особа у цьому окрузі раптом зникла на тиждень саме тоді, коли їй потрібно було до територіального виборчкому подавати списки членів дільничних виборчих комісій. Цю людину шукали через міліцію. А за тиждень правоохоронці повідомили Гримчаку, що довірена особа - вдома, але де вона була цілий тиждень, відповідати відмовляється. Або ж таке ноу-хау: у 42 окрузі Донецька, де о 22.30 напередодні дня голосування з комісій, у тому числі і територіальної, за надуманими причинами масово вивели всіх представників опозиційних кандидатів. Оскаржити це рішення вночі опозиція не могла технічно. До того ж їй ще і відмовили видати рішення комісії на руки. А якщо немає рішення, то нічого й опротестовувати в суді...

Саме такий рівень "представництва" Ющенка в комісіях і уможливив порушення. Крім того, їм "прислужилися", також присутність на окремих дільницях виключно представників місцевих органів влади. Причому робилося це "напівофіційно", із виписуванням райвиконкомами посвідчень своїм представникам на дільницях. Довіреним особам і журналістам заважали або ж забороняли проводити відеозйомку. Ну, і звичайно, пригодилися маніпуляції з виїзним голосуванням і списками виборців.

Член територіальної виборчої комісії № 51 Михайло Єремєєв "засвітив" таку схему, що застосовувалась у його окрузі. "Об’їжджаючи попередньо, за тиждень до виборів, дільничні комісії, я здивувався великій кількості людей, що голосують "вдома". У середньому, їх кількість становила близько ста чоловік на дільницях чисельністю до 500 виборців, 200-250 чоловік на "середніх" (500-1500 виборців) і "великих" дільницях (більш 1500 виборців). У розмовах з деякими членами комісій від Януковича мені стало відомо, що був "план" на 300 чоловік "вдома" (для великих дільниць). Що з цього випливає? - Поміркуйте самі. Відповідно до статті 74. п.4. закону України "Про вибори Президента" на дільниці повинно бути "не менше трьох малих" урн. Тепер вважаємо: 300 будинків (а це, в основному, селища в приватному секторі) ділимо на три урни. Виявляється, що з однією урною члени комісії повинні об'їхати 100 будинків. Навіть якщо припустити, що одна машина їздила по дільниці всі одинадцять годин (із 8.00 до 19.00 - згідно зі ст.77, п.5), то для того, аби всі ці люди проголосували, потрібно було витрачати по 6,6(!) хвилин на виборця. Чи реально за ці майже сім хвилин проїхати від будинку одного виборця до будинку іншого, зайти в будинок всім трьом членам комісії, дістати витяг зі списку виборців, знайти в ньому потрібне прізвище, дати людині можливість поставити свій підпис, самим розписатися на контрольному листі, дати в руки бюлетень, почекати, поки людина (при цьому ще трохи подумавши) зробить свій вибір і вкине бюлетень в урну? Після цього потрібно ще одягтися, озутися, сісти в машину і відправитися до іншого виборця... На мою думку - так, дійсно об'їжджали людей, але не всіх! А потім замінили урни, із потрібним результатом", - дійшов висновку член тервиборчкому.

Бандитською назвав М. Єремєєв і схему з неправильними або невнесеними прізвищами в списки виборців. У його окрузі до проблеми списків підійшли творчо і цей досвід згодом навіть затвердив ЦВК. Але в день голосування він був не законний.

Відповідно до цієї схеми, затвердженої постановою ТВК ТВО № 51 від 26 жовтня 2004 року № 62 "Про забезпечення прав виборців", людина, що не знайшла себе в день голосування в списку, пише на ім'я голови ТВК скаргу з проханням про включення в нього. Голова дільничної виборчої комісії ставить на листку печатку, а ще три офіційних спостерігачі завіряють його своїми підписами. Людину, що написала скаргу, включають до списку виборців (додаткового) і видають бюлетень для голосування. А скарга цієї людини залишається у голови. Потім у міру надходження таких скарг член ДВК відвозить їх, так би мовити, оптом у ТВК. А там відбувається звичайний обмін скарг на прийняті постанови ТВК, що є грубим порушенням статті 34, п.3,4,8 і ст.76 п.1 закону "Про вибори Президента України".

Який же ефект міг бути досягнутий дільничними і територіальними комісіями? На думку Михайла Єремєєва, це є механізмом фальсифікації виборів. "По-перше, вони приймали постанови про включення людей, неправильно записаних у списках виборців, але в цих постановах не було другого пункту про виключення людини там, де вона неправильно записана. (А списки виборців на 30-40 % містять людей із неправильними даними.) А тепер подумайте самі - скільки людей проголосувало під "неправильними" прізвищами?", - задає питання член тервиборчкому.

"По-друге, вони приймали постанови про включення людей, котрих немає в списках взагалі (реально таких було не більше 5%). Таким чином, тервиборчком фактично узаконив незаконне вкидання бюлетенів! Просто ці п'ять відсотків запустили механізм, створили прецедент, а потім, до вечора, коли основна маса людей проголосувала, цей механізм працював уже на повну силу! Це стало ширмою, під якою Іванових, Сидорових, Петрових, що мешкають за адресою вул. Засекречена, будинок № Х., включали до списку! Скарги пачками приходили в ТВК із ДВК! Причому багато з них були написані російською мовою, із ініціалами і без дати народження! І таких людей вносили! Без голосування, без перевірки їхніх документів. Це усе зафіксовано на відеоплівці", - стверджує Єремєєв.

Ще один механізм фальсифікації виборів розкрила на прес-конференції в штабі "Нашої України" виборець із Шахтарська. Вона розповіла історію про те, як, прийшовши разом із рідними на дільницю в день голосування, виявила, що вся її сім'я, і вона в тому числі, вже проголосували. "Потім я зрозуміла, - говорить жінка, - ми вже декілька років живемо в хворої мами, а в квартирі, де зареєстровані, з'являємося рідко. А сусіди мені потім сказали, що перед голосуванням ходили з ЖЕКу і дізнавалися, де люди не живуть, хто за кого буде голосувати. От вони і проголосували за нас, тому що вирішили, що ми поїхали і наша квартира порожня. А таких порожніх квартир у місті тисяча, оскільки люди дійсно їдуть на заробітки, хто в Росію, хто куди".

Голова обласної адміністрації Анатолій Близнюк відразу після першого туру пояснював плутанину зі списками виборців тим, що в області 13 тисяч кинутих квартир, а деякі мають не одне житло...

Другий тур

Перед другим туром на прес-конференції в Донецькому обласному штабі В. Януковича було повідомлено, що штаб "значно поліпшив" списки виборців і збільшив їх кількість на 10% у порівнянні з першим туром виборів. Десять відсотків у Донецькій області - це 370 тисяч голосів...

Проте результати першого туру, оприлюднені в такому часовому інтервалі, щоб не давати опозиції приводу для дій, але дати своїм ЗМІ можливість оголосити Януковича переможцем і закріпити цей штамп у свідомості електорату, не дали суспільству приводів для розмов про масові і системні фальсифікації.

Між першим і другим туром нічого особливого не відбулося. Хіба що невідомими 17 листопада був жорстоко побитий представник Віктора Ющенко Ігор Секінаєв. При цьому нападники відібрали в нього посвідчення спостерігачів для всіх дільниць округу № 41.

На мітингу "Профспілки Донбасу за Януковича" 12 листопада лідер донецької організації Російського блоку Володимир Філатов лякав фашистською диктатурою Ющенка: "Ми зібралися тут, тому що в Україні з'явилася реальна небезпека фашистської диктатури... Ми не хочемо ні націоналістичної, ні тим більше фашистської диктатури", - проте це не було великою оригінальністю.

У свою чергу лідер Профспілки працівників вугільної промисловості України народний депутат Віктор Турманов у своєму виступі називав опозицію "так званою" і заявив, що "немає в них совісті, один тільки "бєспрєдєл". За словами Турманова, 30 і 31 жовтня він був спостерігачем у Тернопільській області: "І те, що сьогодні вони говорять, що сьогодні влада адміністративний ресурс використовує... Я хочу вам сказати, у них немає сьогодні влади, але якби була, то вони б у першому турі перемогли, нахрапом своїм, адмінресурсом, але вони про це не говорять".

Теза про відсутність в опозиції влади була озвучена до теледебатів, тому не дисонувала із заявою Віктора Януковича, що Ющенко - це стара влада. Проте в резолюції мітингу, мотив такої новизни вже звучав: "Це з їхньої вини було зупинено і зруйновано промислове і сільськогосподарське виробництво. Мільйони людей залишилися без роботи, а тому без засобів до існування. Це з їхньої вини стали мізерними зарплата, пенсії, стипендії, регреси, утворилися багатомільярдні заборгованості по цих виплатах. Ці сили, крім всього іншого, продемонстрували недоброзичливе, несправедливе ставлення до Донбасу, проводили рішення, що завдали шкоди його соціально-економічному розвитку".

Потім гримнув другий тур! Гримнув, тому що після першого етапу голосування, що розслаблює, другий просто шокував своїм цинізмом. Шквал порушень і відвертих провокацій як в області, так і в країні створював враження, що влада свідомо пішла на зрив виборів і силовий варіант.

Причому все це робилося наочно і демонстративно, незважаючи на присутність міжнародних спостерігачів і прикуту до України увагу всього світу. На підприємствах Донецької області "мобілізували" робітників, котрих увечері 21 листопада повинні були спецпотягами везти в Київ для участі в масових акціях на підтримку Януковича. Правду кажучи, до вечора надійшла інформація, що виїзд донеччан до Києва скасовано.

Інформація про хід виборів нагадувала зведення з воєнних фронтів. Наприклад, біля двохсот чоловік спостерігачів і членів комісій від кандидата в президенти Віктора Ющенка в 42 окрузі Донецька, прийшовши зранку на виборчі дільниці, були поставлені перед фактом, що їх позбавили повноважень. Також на дільниці цього округу не пускали журналістів: члени комісій вимагали в них нотаріально завірені редакційні завдання (!). На деяких дільницях журналістів не пускали під приводом, що в них на дільниці вже є журналісти. У той же час у Донецьку люди характерної зовнішності, відрекомендовані як кореспонденти газети "Четверта влада", перед тим, як пропустити виборців на дільницю, перевіряли їх реєстрацію.

Міжнародний спостерігач із Росії Антуан Аракелян розповів донецькому сайту "Острів", що людина, котра представилася Олександром Івановичем Масловим, кореспондентом газети "Четверта влада", фактично приймала рішення за голову дільничної комісії № 67 Донецька. "Навіть голова комісії поводився як його підлеглий", - відзначив міжнародний спостерігач.

На фоні цього надходили повідомлення про провокації на виборчих дільницях. Зокрема, сайт Комітету виборців Донбасу, що явно симпатизує провладному кандидату, не називаючи джерела, поширив інформацію про те, що начебто Макіївкою на автомобілі УАЗ, в якому були бюлетені на підтримку Ющенка, пересувався невідомий молодик. Його затримали співробітники міліції, коли він намагався кинути в урну пачку таких бюлетенів, і "випровадили" з дільниці. Залишається незрозумілим, чому порушник не був затриманий за вчинення карного діяння, яким, поза сумнівом, є спроба незаконного вкидання виборчих бюлетенів.

У свою чергу, Донецьке відділення Комітету виборців України повідомляло про те, що у 55 округ Маріуполя приїхало біля 300 жителів Івано-Франківської області. Ціль приїзду - спостереження за виборами, проте територіальна виборча комісія не видала їм посвідчення спостерігачів. А довірена особа кандидата В. Ющенко у 60-му виборчому окрузі Харцизька Ігор Сабадаха повідомляв виборчому штабу Віктора Ющенка, що мобільні групи молодих людей пересуваються по місту і голосують за допомогою неврахованих бюлетенів. За його словами, прибувши на дільницю, керівник групи пред'являє певному члену комісії "пароль" - паспорт із вкладеним у нього календариком із портретом Януковича. Отримавши на руки пачку неврахованих бюлетенів, він роздає її групі, що голосує.

У православному храмі в Ленінському районі Донецька (селище Ларинка) протягом усього дня священик вів агітацію за кандидата в Президенти Віктора Януковича. Як повідомило Донецьке відділення КВУ, батько Петро безпосередньо закликав голосувати за Януковича. Крім того, віряни, які відвідали церкву, могли взяти із собою листівку із зображенням архангела Михаїла та молитвою за Януковича.

Близько 18 години на дільницях у Донецьку й області зненацька закінчилися бюлетені для голосування. На дільницях вишиковувалися черги. Тільки в 41 окрузі Донецька представники КВУ нарахували 10 таких дільниць.

Але більш за все уяву вразила явка. На багатьох дільницях Донецької області за результатами підрахунку голосів ДОВ Комітету виборців України була зафіксована стовідсоткова явка. Зокрема КВУ навів приклад 59 округу (Сніжне, Торез, Шахтарський район), де 100% явка зафіксована на 33 виборчих дільницях із 122: №№ 41, 77, 98, 100, 34, 71, 117, 91, 54, 92, 44, 93, 119, 103, 122, 36, 96, 108, 23, 105, 104, 99, 112, 106, 114, 115, 83, 85, 88, 118, 110, 113, 81, 120.

Наступного дня на мітингу на підтримку Януковича заступник начальника обласного штабу Віктора Федоровича Владислав Лук'янов заявив: "Ми впевнені, що перемога Януковича була чиста й одноголосна".

Результати цього голосування ошелешували: Янукович - 96,2%, Ющенко - 2,13%, явка - 96,65%. При цьому в 61 окрузі на виборчі дільниці прийшло 99,16% виборців. Ще в шести округах області явка перевищила 98%.

Такі цифри, безумовно, дали справедливий привід опонентам для критики. На питання автора цих рядків губернатору області Анатолієві Близнюку, як він може прокоментувати 100% явку на дільницях, Анатолій Михайлович відповів своєю улюбленою відмовкою: "Ніхто не може бути обвинувачений, поки його провина не доведена судом". Загалом, не відповів ніяк.

Чи могла бути в реальності така висока явка? Навіть на референдумі 2000 року, а всі пам'ятають, як він проводився, явка в Донецькій області склала 88%. З іншого боку, в цих виборах була особиста зацікавленість у перемозі саме "свого" кандидата, що плекалася в донеччанах роками. Особливо якщо обирати потрібно між ним і "западенцем", "фашистом", "бандерівцем". Можливо, цим пояснюється готовність 93%, опитаних Центром досліджень соціальних перспектив Донбасу перед 15 жовтня, прийти на вибори. Але чому тоді в першому турі прийшли 77%? Це виглядає виправданням, але якщо відкинути варіант простої недбалості кореспондентів (це не підтверджується контрольними питаннями), то можна припустити, що на зменшення показника явки 31 жовтня зіграла впевненість майже 25% виборців у тому, що все і так вирішено без них. 21 листопада, особливо після перемоги в першому турі В. Ющенка, люди були вже мобілізовані страхом (з огляду на страшилки, що їх на Донеччині поширювали про лідера "Нашої України"), що підштовхнув їх до вищої активності. Хоча, звичайно, навіть у такому випадку явка навряд чи могла перевищити 90%. Інша справа, що ми опитували реальних людей, а в другому турі, скоріше за все, голосували і "мертві душі"... Як би там не було, але в опозиції були серйозні підстави звинувачувати донецьку владу у фальсифікації виборів у області.

Ситуація після голосування

Вже 23 листопада, у відповідь на події в Києві, у Донецьку збирається позачергова сесія облради. В залі - небачена кількість людей. Єдиним пунктом порядку денного було питання "Про звернення депутатів Донецької обласної ради до громадян України".

Чи не найбільше депутатів обурювала мовчанка президента України Леоніда Кучми і поведінка західних областей, що висловили недовіру ЦВК. Директор одного із шахтоуправлінь депутат облради Михайло Бугара сказав, що шахтарі "якщо треба, то вони виїдуть і в Київ, і в інші місця, для того, щоб захистити свої законні права і підтримати нашого президента Віктора Федоровича Януковича".

Депутати прийняли звернення до народу України і керівництва країни: "підтримайте нового Президента Віктора Януковича! Відстоїмо свою перемогу!".

Одночасно з цим на підприємствах області почалася мобілізація людей для вивезення в Київ. Щовечора на залізничному вокзалі Донецька формувалися групи для відбуття в столицю залізничним і автомобільним транспортом. Джерела "Острову" у правоохоронних органах називали цифру запланованих до відправки - 120 тисяч. Проте такої кількості представників регіону в Києві, звісно ж, не було. Можливо, цифра була свідомо завищена інформаторами з метою залякати опозицію. А можливо, як пізніше сказав у Донецьку народний депутат Юрій Павленко, робітники залізниці відмовилися перевозити спеціальні ешелони зі сходу.

Останньою надією донецької команди Януковича на спокійну і впевнену перемогу їхнього кандидата було офіційне оголошення ЦВК його перемоги. Але вже наступного дня ця надія провалилася. 26 листопада відбулися збори активу області, що анонсувалося як позачергова сесія облради. На цих зборах у присутності голови облдержадміністрації Анатолія Близнюка звучать заклики до автономії Донбасу, і навіть, із вуст екс-кандидата в президенти Олександра Базилюка, "приєднання до великої Росії".

А. Близнюк виступив чинником стримування таких відверто сепаратистських заяв, оголосивши: "Ми не повинні нікому дати приводу, можливості для звинувачення нас у незаконних діях. Ми зобов'язані виконати закон". Разом із цим він запропонував внести в проект резолюції зборів, "звернутися до тих регіонів, що підтримали нашого кандидата, розглянути ці питання в тому числі і проведення референдуму (про автономію. - Авт.)".

Ідеї автономізації масово звучали і на площі Леніна в Донецьку наступного дня, куди біля 70 тисяч людей прийшли "підтвердити свої голоси, віддані за Януковича 21 числа" і висловити ставлення до ідеї референдуму. Як заявив у сесійній залі облради за день до цього А. Близнюк, "якщо протоколи зборів трудових колективів і резолюцій, що повинні пройти завтра, будуть в облраді, то вже у понеділок буде скликана позачергова сесія й оголошено про проведення референдуму стосовно автономії Донбасу".

Все йшло саме за таким сценарієм, поки Сєвєродонецьк не змусив Кучму призупинити події. Приїхавши з Луганської області, де відбувався з’їзд представників органів місцевого самоврядування і виконавчої влади Південного Сходу України (за участю В. Януковича), позачергова сесія облради встигнула призначити вже на наступну неділю референдум про федералізацію України. (Зазначу, що згодом подію було перенесено на 9 січня 2005 року, а референдум 16 грудня 2004 року був скасований. Але невдовзі і цей референдум було відмінено, натомість Координаційною радою Міжрегіональної спілки органів місцевого самоврядування (вона постала під час з’їзду в Сєвєродонецьку) створено Міжрегіональний науковий центр, що повинен розробити пропозиції до "другого етапу політреформи").

"Через невдалий переклад, або в повідомлення агентств вкралася прикра помилка, я хочу відкинути всі звинувачення в сепаратизмі. Читайте документи, що ми підготували по роботі сесії облради. Ні про який сепаратизм мови не може бути". З цієї тези почав свою прес-конференцію 1 грудня голова Донецької обласної ради Борис Колесников...

Сєвєродонецьк і події, що передували йому в Донецьку, Луганську і Харкові були, мабуть, найголовнішою помилкою Януковича в ході післявиборчої політичної кризи.

В очах більшості виборців, що не належать до числа фанатів ані Ющенка, ані Януковича, а робили вибір, виходячи з прагматичних намірів поліпшення якості життя, уже до кінця першого тижня революції Ющенко був основною причиною нестабільності, що їх відлякує. Складанням "президентської" присяги і блокуванням державних закладів лідер "Нашої України" поставив себе над законом, що в думці обивателя робило його агресором. Янукович же, навпаки, ставав символом законності, тим більше, що до початку трансляції засідання Верховного суду багато хто не знав про масштаби фальсифікації.

Криза затягувалася. А затягування скандалу, як відомо, є найкращим засобом його вирішити. Позиційно Янукович начинав вигравати. Він асоціювався зі стабільністю. Ющенко - із затягуванням політичної кризи. Непевність, джерелом якої вважали Ющенка, починала дратувати людей. Проте прояви сепаратизму, що гримнули зі Сходу, злякали навіть прихильників Януковича в Донецьку. Ті, хто пам'ятає 91-й рік, коли руйнувалися економічні і родинні зв'язки, вирувала інфляція і втрачалися банківські вклади, не хочуть повторення цього. Підтримка сепаратизму була помилкою, що зробила Віктора Федоровича не тільки ознакою загрози ще більшої нестабільності у порівнянні з Ющенком (позбавила головного козиря), але й поставила його в ряд розкольників країни. Причому не тільки в іміджевому, але й у правовому плані.

До того ж ідея автономії або форма, що її потім пом'якшила, - "федералізації", насправді не така вже й популярна на Донеччині, як це намагалися донести ТРК "Україна" і деякі донецькі газети. Під впливом енергетики натовпу на площах або в умах молоді - так, але ті, хто пам'ятає з яким болем і наслідками відбувався розпад СРСР, скоріше негативно оцінюють курс влади на автономізацію, якої би форми він не набував.

Ярлик сепаратизму може стати головною перешкодою Януковичу в третьому турі. До того ж криза, викликана прихильниками Ющенка, вже, начебто, закінчилася, а загроза незрозумілої більшості населення федералізації (чому було не зупинитися на елементарному розширенні повноважень місцевих органів самоврядування?) залишається, і вже очевидно, що політичні супротивники Януковича не дадуть цій темі затихнути...

Перспективу подальшого розвитку подій на Донеччині, на погляд автора, можна визначити двома епізодами. Перший, це відповідь голови Донецької облради Бориса Колесникова на питання про подальші дії області, "якщо президентом все таки буде визнаний Ющенко?". - "Я не розумію, що значить визнаний? Тоді навіщо треба було вибори проводити? Всі зусилля обласної ради будуть спрямовані на цілісність держави, але з федеративним устроєм. Ми не хочемо залежати від якогось політичного моменту. Ми хочемо бути завжди стабільними".

Другий момент, це майже чотириденний і цілком несподіваний візит в область Віктора Федоровича. На єдиному за всю виборчу кампанію мітингу в Донецьку за участю кандидата на трибуні поруч із Віктором Федоровичем не було керівників області. На площі зібралося всього біля 10 тисяч чоловік. Для такої події - це обмаль.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103719306.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua