Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 24-12-2004
Євген Чорний: Принципи народовладдя Права (на відмінність від принципів демократичної влади)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103905339.html

Принципи устрою народовладдя у відповідності із Вишнім Правом мають відмінність від принципів, які наведені як принципи демократичного устрою в державі в статті Олександра Білецького "Принципи демократії" (http://maidanua.org/static/mai/1103712692.html). Останні події, пов`язані з політреформою, загострюють питання розуміння принципів організації народовладдя для знаходження відповідної моделі суспільного ладу. Не вдаючись в аналіз самої статті "Принципи демократії", але, як певний варіант позитивної критики, хочу запропонувати розділ „Принципи Державного устрою. НародоПравство” (із „Орійська Ідеологія”), де також здійснена спроба осмислити, які принципи мають Право бути покладені в основу організації суспільного устрою справжнього народовладдя.
3.2 Принципи Державного устрою. НародоПравство.
Немає потреби зупинятися на прикладах, які характеризують сучасне становище керівництва суспільним життям такими ОрҐанами як: Президентська структура з її адміністрацією, Верховна Рада з її структурними ОрҐанами, Кабінет Міністрів із своїми ОрҐанами.
Ця троїстість владних структур, з розподілом певних функціональних обов’язків, впродовж тривалого часу трактується, як одна з головних ознак демократичного устрою суспільства. Такий устрій державної влади є для Вкраїни вже не тільки “заморське диво”, а існує вже і власний досвід. І саме він породжує відчуття, що подібна „демократична організація” влади спричиняє нескінченне протистояння та, відповідно, владне безладдя, за яке лише як на вторинні причини можна покладати відповідальність на певних осіб.
В тому-то й сила або слабкість будь-якої системи - і державної також: якщо то сПравді ОрҐанізована система, вона „нормально” працює незалежно від того, які елементи - чи особистості - в ній функціонують. Зрозуміло, що особистість завжди відіграватиме свою роль. Якщо роль особистості стає визначальною - це є свідченням, що існуюча структура системи суспільного управління не відповідає умовам існування самого суспільства. Система тоді має Право називатись системою, коли за будь-якої особистості забезпечує надійність певної спрямованості дії. Для системи державного владарювання - спрямованість суспільної дії до визначеної спільної мети. Історично невідповідно організована Система починає розвалювати суспільне життя, що є головним свідченням невідповідності її самому існуванню суспільства.
Яка форма державної влади історично необхідна сьогодні Україні? “Демократична” чи “тоталітарна”? Можна говорити, що існує така форма державної влади, організаційні принципи якої вказують, що подібне протиставлення є ні що інше, як приклад “хибної дилеми”. Виходячи з різних мотивів, причин, історичних та національних особливостей, можна однозначно стверджувати, що для сучасних умов в Україні найбільш придатною формою державного у-Прав-лінія є ГетьМанство. Розуміючи під словом ГетьМанство принципи та ОрҐанізацію державного устрою, які відомі нам з історії саме Вкраїни. Розглянемо на рівні принципів це твердження.
Структурна організація влади Вкраїни сьогодні - є зліпком із сучасних форм “демократії” західно-американського ґатунку. Нині в той чи інший спосіб цей устрій ми сприймаємо як безладдя, характеризуючи його такими поняттями як “корумпованість, кримінал, боротьба гілок влади” тощо. В цих умовах не тільки ідея “авторитарної форми влади”, але і „тоталітарної” набуває тої привабливості, якої і не могло бути в часи “радянської влади”. Така психологія людей, на якій до певної міри можна грати, що і робиться в політиці.
Однією з умов розуміння, що насПравді відбувається і що необхідно сПравляти, є розуміння понять, якими ми самі та інші оперуємо, осмислюючи певні явища та події. Для проясненого розуміння завжди корисно не забувати те, що складало першооснову відповідного поняття. В першу чергу це стосується тих ключових понять, які на даному періоді виявляються визначальними поняттями. Саме з цих міркувань наҐадаємо певні першооснови політичних термінів, які часто вживаються сьогодні при обговоренні принципів формування державної влади
Коли нам говорять або ми говоримо “демократія”, що ми розуміємо під цим терміном і що розумілось тими, хто його першими придумав і почав застосовувати? Для розуміння, чому саме ГетьМанство є тою формою державної влади, яка за своєю суттю спирається на „демократичні принципи” в сучасному розумінні, і в той же час опирається структурно на авторитарні організаційні принципи, доречно згадати про Сократа, який виступав проти “демократії” в первісно-афінському розумінні цього терміну. Саме заперечення „демократії”, як не відповідної принципам природного добору суспільної системи добору осіб на керівні посади влади, й стало одним із пунктів його звинувачення та засудження на смерть афінськими демократами. Чому Сократ виступав проти “демократії” і був прихильником “аристократії”? Пригадавши афінську першооснову сутності цих понять, можна відчути, як один і той же термін в різні історичні часи мав різні значення. А отже й зрозуміти, наскільки правомірним словом-поняттям ми означаємо те, що робимо зараз чи намагаємось робити.
За часів Сократа в Афінах “демократія” означала наступний порядок обрання осіб на владу. Всі вільні громадяни Афін визнавались рівними і мали рівні права. Для тих, хто любить говорити про „відомий з історії зразок демократії, який треба брати за основу”, наҐадаємо, що Раби не вважались громадянами взагалі, хоч такі люди існували в тому суспільстві(!). Принцип “демократії” (перекладається з грецької мови як влада народу), передбачав, що методом жеребкування із числа всіх громадян визначались особи, яким на певний термін випадало займати ту чи іншу владну посаду. В умовах Афін то була державна влада. Здатна чи не здатна людина до торгівлі не впливало на те, що вона на певний термін ставала “міністром торгівлі”. Єдина посада, яка не вирішувалася в такий спосіб, - це був командувач військами. Лише Командувач військами завжди, за будь яких варіантів „демократії”, обирався методом голосування за принципом більшості голосів з певного числа запропонованих кандидатів.
Сократ виступав проти такого принципу обрання (“демократії”) і вказував, що, природно відповідним способом визначення того чи іншого керівника і єдино розумним є той, що визначався на грецькій мові словом аристократія, який саме незмінно застосовувався при вирішенні питання про командувача. Поняття “аристократія” означає „влада найкращих”. Принципи „аристократії” передбачали такий порядок. З числа всіх громадян обираються на певні державні посади ті, хто зарекомендував себе, як найбільше придатний до цього виду діяльності. Тобто з числа декількох кандидатів, які відомі усім, скажімо, як торговці, або кандидатура якого висунута з інших причин, обирається “міністром торгівлі” той, хто виЯвляється авторитетним для більшості. Така форма обрання найкращих з числа всіх вільних афінських громадян, в розумінні найбільше здібних до певного виду діяльності і найбільше бажаних для більшості, на думку Сократа була єдино розумний принцип устрою державної влади.
Якщо порівняти існуючі сучасні принципи організації державної влади в більшості країн світу, то не важко зрозуміти, що до жодної з ним неПравомірно застосовувати грецького терміну „демократія”.
Той історичний період розвитку, в який фактично ввійшло сучасне людство виМаГає від людей іншого рівня усвідомлення того, що вони роблять і як це насПравді називається. Беручи за основу саме афінське розуміння, якщо вже афінські терміни використовуємо, не бавлячись зовнішньою оболонкою щодо терміну “влада народу”, нам слід усвідомлювати, що державний устрій більшості розвинених сучасних держав за принципами своєї ОрГанізації не є “демократія”, і не є “аристократія”, тобто “влада найкращих”. Оскільки сучасні „найкращі” визначаються за ознаками, в яких головуючим цензом виступають гроші, маєтність, а вже потім ознаки здібності до суспільної діяльності, фізіологічні та розумові переваги. Тому сучасне використання поняття “демократична держава”, чи “демократичне суспільство”, треба розуміти як проЯв підміни понять. Варто нагадати відомий вислів про те, що підміна понять є одним із основних засобів Сатани, щоб заплутати розуміння. Бо якщо фінансовий стан має головне значення для висування людини в претенденти на певну державну посаду, то це вже знов не “аристократія”, якщо слідувати за афінською термінологією, а олігархія - найкращі серед багатих. Якщо багатство, маєтність, наслідуючи американську мрії про щастя, вважати за головну ознаку „найкращого” серед людей.
В афінській традиції визначення певних принципів організації державної влади разом з термінами „демократія”, „аристократія”, „олігархія” існувало ще поняття „плутократія”. Під „плутократією”, на відмінну від „олігархії”, розумівся такий порядок висування і обрання на державні посади, коли будь-який кандидат не просто був з числа багатих людей. Його фінансовий стан повинен був бути не менше певного встановленого рівня, те, що зараз полюбляють називати „золотим стандартом”.
Зваживши на це і подивившись на сучасний фактичний стан речей практично в усіх країнах, цілком очевидним є, що зараз владу правлять за принципами, які насПравді визначаються терміном „плутократія”. Якщо вже послідовно використовувати саме традицію термінології Давньої Греції. Принципи плутократії сьогодні насПравді є пануючими в усьому світі.
Наша мовна традиція дозволяє розуміти смисл терміну „плутократ”, що називається, ще в більший повноті його значення. По-своєму цікава особливість, що слово „олігархія” достатньо часто використовується на наших теренах у виступах, статтях, а термін „плутократія” зовсім не застосовується. Заплутування на понятійному рівні, перекручування, підміна понять - все це породжує затьмарення свідомості, затемнення розуміння. Це призводить до того, що люди починають діяти в своєму житті наосліп. Оскільки подібне хитросплетіння відбувалось на протязі не одної тисячі років, заплутались вже всі. Заблудились вже всі в цьому словоблуді. І ті, хто плутав, і ті, кого плутали, однаково. Щоб розв`язати, розплутати Г`ОрДієв вузол суспільних протиріч, час вимагає ясного розуміння основ життя, визначення істинних, а не ілюзорних Орієнтирів для обрання напрямку суспільних дій.
В силу цих причин є потреба говорити не про демократія та її розвиток, а про необхідність впровадження влади найкращих на кожному ключовому управлінському рівні через обрання найкращого із відповідного осередку народної громади. Ось про що повинна йти мова взагалі, коли наголошується, по-перше, на рівних правах усіх громадян обирати і бути обраними, а по-друге, на можливість вибирати за певними ознаками із певних претендентів одного. При цьому, питання фінансового статусу, як визначальної ознаки, яка забезпечує здатність ставати кандидатом на право зайняти ту чи іншу посаду, повинне бути зведено на рівень вторинних причин. Ось ключова ознака народовладдя за принципом НародоПравства.
Вирішення цього питання дозволить посилити дієвість суспільства. Тобто в загальному вигляді головуючою ознакою при визначенні можливості бути висунутим кандидатом повинна бути здатність до суспільної дії у відповідності з Бігом. А вже з числа таких претендентів методом голосування вибирається управлінець відповідного рівня: ПриматОр міста або села, чи Правитель районного рівня, чи Володар обласного рівня і до ГетьМана всієї Держави.
Система державної влади, як соціальний механізм сПравжнього народовладдя, тільки тоді буде дієвим і відповідним Бігу апаратом, якщо буде забезпечувати такий суспільний порядок, коли головуючи посади управління будуть займати тільки ті, хто має максимальні ознаки „харизматичного лідера” на даному періоді розвитку народу або певного регіону. Тобто про систему можна буде говорити тільки тоді, якщо на зміну одного „харизматичного лідера” з однозначною обов`язковістю буде приходити тільки інший „харизматичний лідер”. В такому разі можливим стане стверджувати, що суспільне життя народу відбувається у відповідності з Бігом і принципи “влади найкращих” мають життєвий статус. Що народ досяг такої форми своєї ОрҐанізованості, коли правомірно говорити про здоровий стан національного ОрҐанізму.

Говорячи про ГетьМанство, як понятійне визначення на рівні принципів національної форми державного урядування, треба виходити саме з такої точки зору. Якщо історично тверезим і національно чистим, не замуленим поглядом подивитись на історичні образи і явища, які у власному умі і серці тримаємо, як основи нашої форми національного урядування, стає зрозумілим наступне. Відомі і маловідомі праобрази ГетьМанства, в розумінні природно відповідного устрою народного існування, практично не мають аналогів в історії державного устрою інших народів. За своїми принципами, на яких цей устрій формувався. Найчастіше зҐадуємий за цими принципами державний устрій Козацької держави або держави Війська Запорізького, отримав імпульс відродження саме в результаті виборювання свого національного права на існування. Саме в процесі національної боротьби, а не лише створення кращих економічних умов життя, ця форма відновилась, як найбільш відповідна національному духу нашого народу та принадна для забезпечення об’єднання вільних та рівних між собою людей, як це природно визначалось для кРая козаків-селян. Такий суспільний лад природно відповідає нашому національному Способу Життя. Ми навмисно в такий спосіб об’єднуємо ці верстви населення Вкраїни для тих часів відновлення ГетьМанства як державного устрою, а не як устрою Січі. Не спрощуючи і не прикрашаючи історичних реалій, але наголошуючи, що ГетьМанство з’явилось як певний вибух народного творення в прагненні до національної свободи на підвалинах особистої свободи кожної людини і її права жити за рахунок власної праці та вільно вирішувати власну долю, якщо це не зашкоджує іншим. Мати владу і підпорядковуватись владі, яку він сам собі обирає. Для існуючих на той період в інших країнах систем владарювання ГетьМанство сприймалось як інородне тіло, як ворожий ОрҐанізм. І ця ворожість ворожить та заплутує людство до сих пір. Це одна з причин тої реакції по викоріненню ГетьМанства не тільки в плані порушення принципів урядування, але і в намаганні знищити це явище як поняття, знеславити навіть як терміну на рівні національної свідомості.
Все це дозволяє вказати на ГетьМанство як на одну із найбільше відповідних поки що відображень притаманного вкраїнському народу розуміння справедливого та дієздатного устрою суспільного життя. Зазначимо, що із значно ранньої історії нашої землі відомі інші подібні ОрҐанізації суспільного життя, тобто суспільне владарювання на цих же принципах. Таким прикладом є Антська держава в період з ІІ ст. до н.е. до VI ст. н.е. В цьому державному устрої проявляється той же національний дух. При всій тій затьмареності відомостей про цей період Орійського державного устрою, стає зрозумілим, що все це вже дозволяє говорити про національну традицію, яка знайшла своє оновлене втілення в ГетьМанстві в кінці XVI-XVII в.в. У цьому слід вбачати і розуміти процес визрівання взаємозв’язку та взаємної відповідності суспільних відносин і національного духу, як процес пошуку відповідності між формою та сутністю. Формою державного ладу та сутністю національного духу.
Не вдаючись до аналізу, згадаємо, на які принципи спиралась владна організація Козацької держави, що мала ГетьМанську форму правління, аби порівняти з тими формами “демократичного устрою”, що існують нині в нашій країні та в інших країнах “розвиненої демократії”. Не говорячи про ті принципи державних устроїв, які існували на той час разом із Козацькою державою. Люди, які визнавали себе козаками (фактично, за власним бажанням; як норма зачину козацтва. “Реєстровість” - це визначення, яке нав’язувалось польською короною та московським царизмом саме для викривлення природної направленості народного духу через порушення єдності за рахунок рівності прав), - визнавались вільними від будь-кого і рівними поміж собою, крім осіб, яких самі ж обирали, як власних керівників. Всі козаки мали право бути обраними, а також обирати на всі посади із числа козаків тих, хто, за їх уявленнями, був найкраще здатен до певної діяльності. Це все відповідало саме принципу “влади найкращих”, який є природно визначеним ОрҐанізаційним принципом не тільки для людської спільноти.
В той же час природно розумілась можливість переобрання будь кого із старшини, але не в силу певних термінів, а через його нездатність чи не відповідність посаді на думку більшості козаків, того чи іншого рівня угрупувань. Посада, включаючи ГетьМана, не успадковувалась нащадками. При всій цій “демократичності”, по сучасним понятійним міркам, другим головуючим принципом організації суспільного козацького життя був принцип прямого і безпосереднього підпорядкування нижчих управлінських чинів вищому. Взявши витоки з народного руху у вигляді козацької волі, свободи та порядку, який складався із військових інтересів, ГетьМанщина за принципами державного владарювання набувала згодом і адміністративного, і правового, і судового аспекту. В цьому можна і треба вбачати і розУміти принцип “авторитарності” влади. Але якщо влада не має авторитетності, яка насПравді має бути силою влади Найкращих, авторитет яких забезпечує суспільний лад і порядок на різних владних рівнях, таке суспільство здатне хіба що животіти. ЗрозУміло, що живот-іти – є ніщо інше як тваринний спосіб існування.
Наводячи ці принципи, ми прив’язуємось до періоду започаткування ГетьМанства, як форми державної влади. Саме в цьому періоді, на нашу думку, найбільш точно проявились обриси принципів тієї традиційної Орійської державної форми, що відповідала національному духу, прагненню щастя і усвідомленню розУмного здійснення, поєднання свободи вільної особистості з суспільним ладом та порядком. В подальшому розвитку тої форми ГетьМанства - посилювався вплив психології зовнішнього світу (оточення країн), що накладалось на рівень свідомості і психологію людей того часу.
Не вдаючись до деталізації тих норм та правил, які закладались спочатку, і як вони змінювались, спотворюючи первісні принципи і тим ослаблюючи основу державності - єдність козацтва, для даного розгляду ми вважаємо достатнім зазначити головне. Принципи ГетьМанства забезпечували ту “демократичність”, в розумінні народовладдя, яке і зараз не існує в жодній з країн навіть на рівні ідеї, що всі люди рівні і мають власну волю обирати самі всіх своїх ключових державних управлінців різних рівнів. Водночас ГетьМанство не мало “різних гілок влади”, чим забезпечувалась не тільки дієвість влади, але і національна єдність. В найкритичніших умовах війни, які для будь-якого народу можна характеризувати як катастрофічні, ГетьМанство проявило життєву силу такої організації суспільної влади.
В цьому плані поява ГетьМанства як спільності вільних особистостей, котрі нікого не пригноблюють, обирають собі всіх осьових керівників і підтримують підпорядкованість своєю ОрҐанізованістю, як і самими принципами - ця державність була не тільки розвитком, покращенням “демократії” у грецькому розумінні, але й виявом народовладдя за принципом того аристократичного устрою, до якого всі інші народи так і не прийшли по нинішній час. Вони спромоглися досягти лише певних модифікацій принципів народовладдя на рівні плутократії, залишивши порядок, коли урядовці виконавчої влади, як правило, призначаються, а не обираються (хіба що узгоджуються призначення із тим органом влади, що є представницьким, тобто обирається народом, причому знов таки ж за різними системами того ж плутократичного способу). У той же час державна структура влади сучасних “демократичних” укладів, про що говорить і досвід нашої Вкраїни, викликає цілком слушні зауваження, що такий порядок більше відповідає тому стану, що слід визначати як безпорядок. Що свобода та вільність - це не відсутність ладу в суспільстві.
Все це призводить до думки, що ГетьМанство, як форма “аристократичного устрою”, тобто державний устрій влади найкращих серед рівних, якраз і є та форма державної влади, особливо для Вкраїни, яка за своїми принципами та структурною організацією поєднує як “дух демократичності”, так і “дух авторитарності”. Тобто - сутності народовладдя, де кожна конкретна особистість в актах виявлення своєї волі вирішує питання, пов’язані із організацією спільного існування. Насамперед стосовно питань владарювання, як керування і регулювання її особистого життя в житті нації ( тобто в процесі існування певної спільності особистостей) з певною формою цього владарювання, яка визначається самим же народом. Саме така, а ніяка інша, форма може з найбільшим правом вважатись національною для Вкраїни і, в той же час, відповідною принципам живої природи, що є свідчення відповідності Бігу. Закон Праві визначає Закон Яві – це має бути єдиний Закон. В Праві „демократії” не існує. Біг має порядок прямого підпорядкування і особистої відповідальності сутностей нижчого рівня перед вищою сутністю. Це є ніщо інше як принцип „авторитарності” в упорядкуванні Бігу, коли є Отець-Бігу і є Його Шуя та Його Десниця. Треба розУміти, що за цим же принципом має бути ОрГанізован суспільний лад і в Яві. Будь яка інша форма є невідповідною Бігу.
Тому на запитання начебто альтернативного характеру: яка форма державності потрібна сучасній Вкраїні - демократична” чи “диктатура”,- сПравжня відповідь є : ГетьМанство, що поєднує в собі принцип влада найкращих серед рівних та принцип прямої підпорядкованості державному управлінцю вищого рівня безпосередніх управлінців нижчого рівня, що і означає авторитарність в організації державного управління. Проте поняття „авторитарність” насПравді доцільніше використовувати у варіанті Аватарність.
Якщо проаналізувати різні публікації, що з’явились за останній час, обговорення на Інтернет-форумах про доцільність суспільних устроїв, які визначаються термінами „демократія”, соціалізм, ”фашизм”, „тоталітарність”, „авторитарність”, „солідаризм”,- можна зробити певний висновок.
В суспільстві визріває розуміння того, що державне керівництво може бути тоді дієвим, коли національний лідер є авторитетна особа („харизматичний лідер”). Поняття „харизма” означає – дар Божий. В зв’язку з цим застосовується термін „авторитарне правління”, одним із прикладів якого можна розглядати керівництво генерала де Голля (Шморгун О. „Авторитарна модель: мистецтво неможливого”, “Перехід-IV”, №7 (2-2001). Пославшись на цілу серію публікацій тільки журналу „Перехід-IV”, можна вважати, що розгорнутого опису цього типу правління в даному викладі робити не треба. Враховуючи різні думки щодо потрібного в Україні державного устрою, які вже були висловлені за останні роки, в рамках цих термінів можна зазначити, що на питання: „Фашизм чи солідаризм?”- з правом на політичне життя існує тільки один варіант відповіді: Аватарний солідаризм.

Можна однозначно говорити, що ГетьМанство, як форма правління, є одним із вже відомих з історії нашого народу варіанту саме Аватарного солідаризму.
Як термін, Аватарний солідаризм можна використовувати для визначення політичного кредо того доцільного дієвого державного устрою народовладдя в Країні, яке необхідно для термінового налагодження суспільного ладу в умовах „катастрофічно розгортаємих подій”, і принципи якого повинні дозволити трансформувати державні устрої інших народів у відповідності до їх національного духу. Враховуючи вже напрацьовані уявлення про солідаризм, природну правомірність його авторитарних основ, які висловлені і обґрунтовані різними авторами, можна зазначити наступне. Визначення політичного кредо форми державного владарювання у понятійній формулі Аватарний солідаризм – відповідає справедливим сучасним прагненням різних народів у розумному суспільному порядку, розвитку суспільства на основі творчого розкриття особистості в напрямку духовного розвитку. Водночас саме формула Аватарний солідаризм найкраще утримує в собі традиції Орійської мовної культури. Скажімо у порівнянні із варіантом „авторитарний солідаризм”.
Поняття „авторитарний”, який зустрічався у формі „авторитаризм”, акцентує на поняття „авторитет”. Зрозуміло, що ці слова походять від слова „автор”. Слово „автор” для нас пов’язано із поняттям „творчість”. Уявляється очевидним і розуміння того, що „Аватар” і „Автор” - є одна і та ж сама слово-форма, яка для нас нинішніх історично набула роздвоєності. Тобто уЯвного бачення, що це два різні слова. Нас призвичаїли чути і бачити це як два різні слова. Насправді, це одне слово-поняття, яке набуло такого роздвоєння через варіант шліфування „західної” і „східної” сторони. Розуміючи це, як дві сторони однієї медалі, можна визначитись в цих поняттях. Поняття Аватар зберегло духовну традицію розуміння про наявність в суспільстві того, кого сьогодні частіше визначають словами „харизматичний лідер”. Але поняття Аватар є значно конкретнішим визначенням, чим „харизматичний лідер”. Аватар – це Воїн Духу, особистість, яка знає своє місце в Строю Вишньої Сили. І загальноприйняте зараз розуміння слова „автор” якраз дозволяє краще усвідомити цю конкретність. Західна культура не донесла в собі це поняття у вигляді Автор. Відбулось заземлення цього поняття, в порівнянні з варіантом Аватар. З іншого боку слово Автор дозволяє освітити слово Аватар як цілком зрозуміле поняття ведійської традиції, відоме нам слово. Можна сподіватись, що з цього всього стає зрозумілим причина того духовно-психологічного наголосу, що дозволяє замість максимально близького варіанту „Авторський солідаризм” ( що є більше влучним варіантом, чим „авторитарний солідаризм”) доцільним вважати саме варіант: Аватарний солідаризм.
Формуючи уявлення про найпридатнішу форму державності для Вкраїни, треба виходити з тих проблем, які набувають характеру історично-еволюційних процесів сучасного світу. Наукова гіпотеза про наЯвність еволюційної зміни виду Homo sapiens у Primat-Ora - не випадково в науці такі процеси визначаються як катастрофічні. Наголосимо, що йдеться про зміни, які торкаються і соціальних, і політичних аспектів життя сучасного людства, основою яких є питання біологічної зміни людства. Тому цей процес слід розуміти не тільки як історичний, а й такий, що має еволюційно-історичний характер. Фактично йдеться розмова взагалі про зміну Способу Життя. Тобто цей процес можна визначати як проблему народження суспільства Нової Духовної Сили за умови запровадження “критичної технології” відтворення народонаселення. Аби розУмно упорядкувати цей історичний „злам” потрібен відповідний суспільний лад та державна влада.
Хай Буде!
Розділ 3.2 „Орійська Ідеологія”, 2004р.
Чорний Євген
тел. дом. (044) 518-75-26
E-mail: Chorny@akpn.kiev.ua

З повним текстом „Орійська Ідеологія” в редакції за 1998 р. можна ознайомитись за адресою: http://orianity.mykola.com/chorny1.html

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1103905339.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua