Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 29-12-2004
otar®: Шапок можна не знімати

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1104324879.html


– Cнимайте шапки, ребята! Вы продули! – почули ми вчора від “біло-блакитного” хлопця, коли гуляли вулицею Кутузова біля розцяцькованої новорічними гірляндами ЦВК.


Іноді видається, що ці люди живуть у зовсім іншому світі, в замкненому зсередини підземеллі, ізольованому від об’єктивної інформації...

Я виріс у Дніпропетровську, тож тепер, після кількох років життя у Львові, цілком природно хвилювався, їдучи до рідного міста спостерігати за виборами. Я навмисно записався на “свою” дільницю, тож мав унікальну нагоду побачити, як люди, знайомі мені з дитинства, – сусіди, однокласники, колишні друзі, колишні вороги, – вирішують долю нашої з ними держави. В голові якось не вкладалося, що хлопці й дівчата, з якими я бавився у дворі, зла двірничка, котра ганяла нас мітлою, дід Андрій, що працював сторожем на будівництві, тепер поділяються на тих, хто “за Ющенка” або “за Януковича”, і цей критерій несподівано набув аж такої ваги.

Що й казати, мені поталанило побачити дивні речі. Якщо на Сході й на Заході більшість і меншість (“за Ющенка” і “за Януковича”) поділилися за мовними, національними чи професійними ознаками, то в центральних областях, у Дніпропетровську зокрема, ця межа пролягла у площині особистих якостей, світогляду й моралі.

Члени комісії від Ющенка – молоді люди: студенти, юристи, працівники приватних фірм, які зголосилися працювати на виборах після другого туру. Члени комісії від Януковича – вчителі школи, де розташована дільниця, здебільшого передпенсійного віку. Всі вони працювали в комісії раніше, представляючи “технічних” кандидатів; їх не усунули, попри те, що саме вони 21 листопада викинули на вулицю представників Ющенка і сфальшували результати. Саме через них ми сьогодні знову тут.

– Ти помітив, що “їхніх” можна відразу визначити за виразом обличчя? – запитує молодий журналіст із Херсона. І я мушу з ним погодитися.

Пані, які представляють “Партію регіонів”, злими й недовірливими поглядами досліджують наші посвідчення. Щоразу, коли виборці заходять до кабінки вдвох, вони стають на захист “сліпих і немічних”, яким супутник тим часом підказує, як (і за кого) голосувати.

– Я глубоко презираю всё, что вы сделали. И говорите со мной по-русски! – відповідає один із “помічників” на зауваження спостерігача.

Коли приходить виборець із оранжевою стрічкою, пані зчиняють галас і складають акт. На їхню думку, це – агітація. Дотепні спостерігачі зі Львова відповідають їм аналогічним актом на синій плетений шарф.

Представники Януковича розмовляють на підвищених тонах. Голова комісії, викладач і бухгалтер за професією, намагається реагувати на їхній вереск інтелігентно і стримано. Зрештою, під час підрахунку голосів нерви не витримують. “Тепер я бачу, хто вчить мою дитину, – гірко кидає вона агресивним бабегам, – заберу її звідси з першого січня!” – “Та забирайте, кому вона потрібна!” – відповідають вони зі сміхом.

Коли голоси підраховано, й визначено результат – 50,6% за Януковича, 42,7% за Ющенка – “біло-сині” дами вибухають нелюдським криком. “Наш победил!” – лунає шкільними коридорами, і педагоги, відповідальні за виховання тисяч майбутніх громадян України, не тямлячись від радощів, крутять опонентам дулі.

Вони не цікавляться результатами екзіт-полів, за якими “їхній” відстає на
16-20%. Вони не задумуються, яка це “перемога”, коли в цьому тотально російськомовному промисловому місті, отруєному роками брехливої пропаганди, в цьому окрузі, де пенсіонерам перед виборами роздавали по 100 гривень і комплекту постільної білизни “від Віктора Федоровича”, лише половині людей вдалося нав’язати “опозиційного кандидата від влади”. Їх не лякає, що 42% – переважно молодь, студенти, підприємці – дивляться в майбутнє, де не буде системи, чию перемогу вони святкують.

Людей, які становлять ці 42%, можна було впізнати: вони приходили усміхнені, приводили дітей, а коли не знаходили себе у списках, відстоювали власне право голосу через суд. Їхній вибір – відповідь на “ПіСУАР”, на штучне розділення України, на нахабні заяви про те, що “Ющенко не стане Президентом усієї країни”. Економічно активних 42%, які проголосували за Україну, буде достатньо для того, про що ми раніше навіть мріяти боялися – розбудови громадянського суспільства.

... Ми не розчаровували цих жінок. Нехай позитивні емоції підуть їм на користь. Незабаром вони почують новини, і їхній тріумф припиниться. Та насправді виграв український народ, а отже, вони також.
І шапок можуть не знімати.

Отар Довженко

Матеріал опубліковано у "Львівській Газеті"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1104324879.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua