Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 03-01-2005
Ярослав Сватко: Чи був Степан Бандера на Майдані?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1104759600.html

Чи був Степан Бандера на Майдані?

до 96-річчя від дня народження та з нагоди дискусії на форумі Майдану

Нам нема куди подітись від Бандери. Це не означає, що від нього потрібно відхрещуватись чи іґнорувати його – навпаки, ціна власної крові, пролитої Бандерою і його друзями врятувала українську націю як суб’єкт історії від загибелі в сталінських жорнах. Йдеться про інше. Навіть якби ми відхрестились від його імені і чину в нашій історії, нас би й далі звинувачували у всіх смертних гріхах, навіть якби наші предки не були в стані їх вчинити. Я читаю форум Майдану на чотирнадцятому році незалежності України, в державі, де вже ніхто не боронить перевірити інформацію з альтернативних джерел, де при не дуже великій настирливості людина може добратись до першоджерел – документів ґестапо, НКВД, матеріалів Нюрнберзького процесу, де, врешті, визнано, що Голодомор був, і навіть відомо, хто і навіщо його організував – і на цьому форумі зустрічаю вічно живі небилиці радянської пропаґанди.

В чому ж актуальність цього реанімованого безглуздя „українсько-фашистської унії”, „фашистських прихвостнів”, „кривавих вбивць”, провини Бабиного Яру та пропаґандивних штучок, побудованих на злочинах псевдобоївок НКВД? Відповідь може бути лише одна: „помаранчева революція” була спрямована не лише проти внутрішнього бандитизму, який громив дільниці, вбивав журналістів і душив підприємництво. „Помаранчева революція” дала по носі ідейним нащадкам тих, хто вважав Україну законною частиною Росії, і на підставі цього виносив смертні вироки не лише Петлюрі й Бандері, а й Грушевському, Єфремову та Стусу. Ми всі є свідками того, як ця зовнішня для України сила твердила, що Ющенко – це катастрофа, це фашизм та що революції потрібно було вчасно „дати в морду”.

Ця зовнішня сила безцеремонно втручалася у справи наших внутрішніх виборів, вона досі не визнала результатів переголосування (хоч результати 21 листопада визнала відразу ж, незважаючи на масове недопущення спостерігачів на дільниці, насильство під час виборів, та порушення, визнані нашим же Верховним Судом), а коли нарешті визнає, то варто оцінити, скільки різних „але” буде проціджено через стиснуті зуби. Для цієї сили Бандера є символом нашого права приймати власні рішення на нашій землі, і тому по сьогоднішній день вона розповсюджує стільки небилиць про людину, яка – будемо відверті, - так само причетна до того, що сотні тисяч українців рвонули на Майдан, серцем відчуваючи, що зараз вирішується доля України.

Одним з найчастіше повторюваних звинувачень проти Бандери залишається колабораціонізм з нацизмом. Німці посадили його в „санатор-концтабір” Заксенгаузен і там він з ними колаборував. Вони його делікатно просили відкликати Акт відновлення Української Держави, двох рідних братів, шантажуючи Провідника, знищили в концтаборі Освєнцім (якщо когось із неприятелів Бандери зацікавлять подробиці, то з них здирали металевими щітками шкіру і купали у вапняному розчині, винятково вишуканий спосіб колабораціонізму), а він – що? Все-таки не відкликав. Але однаково є ворогом українського народу, бо бач в Акті 30 червня був третій пункт, де мовилося про спільну боротьбу разом з німцями проти большевизму.
Цей третій пункт є вартий окремої уваги не лише з огляду історії чи оцінки особистості Степана Бандери, а й з огляду майбутнього: які рішення має право приймати (чи не має) політик або політична сила. Отож у ньому йдеться, що українська армія, яку створює ОУН, як союзник, разом з німецькою воюватиме з СРСР. І оце посягання на недоторкану священну корову СРСР водночас із заграванням з гітлерівською Німеччиною є в очах антибандерівців найбільшим смертним гріхом Бандери, який ніхто і ніколи не вправі вибачити. Не стану заперечувати, якщо стояти на позиції абсолютної цінності Російської імперії (білої, червоної, планованої ВВП і Павловським тощо), Бандера в будь-якому випадку стає демоном, як Мазепа, і дивно, що УПЦ МП досі не виголошує йому анафему за компанію з опальним гетьманом. Але я стою на позиції абсолютної цінності Української Держави, бо вважаю, що якби в 1918 наші предки її не забалакали, а втримали, то не було б Голодомору і багато чого іще чого, де українців нищили мільйонами.
На мою землю, спустошену Голодомором і репресіями приходить армія, яка поставила на коліна Європу. Вона прийшла воювати власне з тим, хто проводив репресії і виморив голодом десять мільйонів українців. Я їм заявляю: тут моя держава і моя армія воюватиме проти вашого ворога тому, що це і мій ворог. (Правда, армії ще нема, треба часу, щоб її таки створити). Цей незваний гість каже: тебе тут не було і ти ніхто, виарештовує міністрів проголошеного уряду, декого показово розстрілює. І доводиться починати війну й проти цього окупанта. Де тут колаборація? В отій заяві, проголошеній тоді, коли вона не була підкріплена навіть одним українським полком? Тоді давайте про колаборацію чесно, бо були інші, які пішли далі від словесних заяв.

Англія і Франція віддали у Мюнхені Чехію Гітлерові. Це колаборація, чи ні? БУЛА ЗНИЩЕНА ДЕРЖАВА – тих, хто санкціонував знищення судили? Сталін і Гітлер у відомому пакті Молотова-Ріббентропа поділили Східну Європу і РЕАЛІЗУВАЛИ ЦЕЙ ДОГОВІР. Червоноармійці навіть брали участь в параді перемоги над Польщею в Бресті разом з гітлерівцями – очевидно, тому, що не випадково заблукали на західні українські і білоруські землі у 1939 році. Це ж явний факт співпраці з Гітлером – і кого за це засудили? Сталіна чи Молотова? Чи тихо розстріляли в підвалах НКВД учасників параду, як винних, щоб потім кінці в воду? Якщо судити Бандеру за декларації, які не були підтверджені діями і не засуджувати виконавців злочинів проти людства з колишнього СРСР, то, значить, у нас є дві категорії людей. Вища і нижча раса. Це ми вже теж проходили. І проходимо далі в наших сьогоднішніх стосунках з Росією – тільки ВВП і Павловський знають, що для нас добре.
Незваний гість не визнав нашої держави. Тисячі бандерівців були закатовані в ґестапо. УПА почала війну проти Німеччини ще до Сталінграду – на здоровий глузд це удар в спину. Ми маємо історію боротьби самостійників-бандерівців проти гітлеризму, оплачену кров’ю десятків тисяч людей, і все це задокументовано архівами ґестапо, НКВД, Нюрнберзького процесу. Викреслювати це з нашої історії? А чи знайдуться після цього люди, готові платити ціною власної крові за незалежність держави?

Читаючи у форумі Майдану маячню про вигадані соваґітпропом злочини Бандери, розумію, чим він страшний сьогодні для замовників аґітпропу. У 1941 році Великий Збір ОУН, обравши Бандеру Провідником, проголосив фундаментальне гасло бандерівців у міжнародній політиці: „Свободу народам і людині!”. Для стурбованих німецько-американським колабораціонізмом поясню: Бандера розумів, що якщо орієнтуватись на світові потуги – будеш іграшкою в чужих планах, а справді вірними і безкорисливими союзниками у боротьбі за власну державу для України будуть лише поневолені світовими імперіалізмами нації. Ну, і здається, цілком нормальне розуміння поняття самої свободи: без свободи народу немає особистої свободи людей, які складають цей народ.

За життя Бандера встиг створити своєрідний інтернаціонал поневолених націй з еміґрантів усіх імперій. У ньому були грузини, азербайджанці, білоруси, прибалти, угорці, болгари, хорвати і словенці, представники нацменшин Китаю. Отож, коли я бачу інтернаціонал прапорів на Майдані... стоп, зараз мені знову почнуть заперечувати маячнею про вигадані злочини Бандери. Отож, Бандера вже сорок п’ятий рік лежить на цвинтарі у Мюнхені. Ніхто йому нічого вже не зробить, хіба анафему з амвона. Але залишились праці, видані раз у Мюнхені і двічі – в Україні. От з ними, а не з маячнею соваґітпропу треба воювати. Вам не подобається що писав Бандера – посилайтесь на його офіційні праці, а не на „одна бабка розказала” у версії КГБ-обллит. Можливо, ви будете розчаровані. Він не закликає „різати москалів і жидів”, його прагнення бачити Україну демократичною незаперечне, і лише його абсолютне неприйняття імперій хоч якось вкладається в трафарет, створений радянською пропаґандою. Не воюйте з фантомами, створеними вами самими – вас чекає доля Глєба Павловського, який писав політтехнології для вигаданого ним самим народу. Краще прочитайте „Перспективи української революції” і проставте галочки там, де методичні розробки Бандери співпадають з перебігом революції „помаранчевої”.

Отож, коли я бачу інтернаціонал прапорів на Майдані, я бачу місце України, власне, не прошене у сильних цього світу. Це місце окреслене гаслом „Свобода народам – свобода людині”. Сповідуючи його, ми можемо отримати немало впливових неприятелів, але в той же час отримаємо немало щирих і відданих друзів. Час сидіння на двох стільцях закінчився. Майдан створив новий образ України. Десь в тому образі є праця кожного з нас. І тих, що загинули за незалежну Україну теж. А в такому разі як же без Бандери?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1104759600.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua