Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 12-01-2005
Олена Руда: Гіркий присмак солодкого свята

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1105528848.html

Після останніх подій, що відбулися у нашій країні протягом кількох місяців, коли блискавично змінювались не лише вулиці та майдани міст з їхніми кольорами і настроями, у багатьох людей з’явилася надія на Велике майбутнє. Найголовніші зміни відбулися в головах та серцях людей, які виходили на ці майдани й одягали помаранчеву символіку свідомо і сміливо. У них змінювалися очі, зникав страх і народжувалася любов; вони по-іншому почали дивитися на цей світ і на свою країну. Отже, ми стали іншими.

Тих, хто виборював нашу теперішню перемогу, спочатку на майдані Незалежності, а потім у виборчих комісіях східних та південних регіонів під час третього туру виборів (до числа таких людей належу і я), не треба переконувати, що “... після 26 грудня ми прокинемося в іншій державі” - власне, за це ми й боролися. Але тепер оті інші очі, вуха та серця гостріше сприймають деякі суспільні прояви, що стають свідченням: мабуть, ще нескоро настане оте “інше”, треба ще довго й наполегливо виправляти “минуле”, яке так глибоко проникло у владні структури та єство наших чиновників.

Наведу конкретний і, як на мене, обурливий приклад, що спонукав до написання цих нотаток. 31 грудня мені довелося прокинутися о шостій годині ранку, бо мусила зібрати свого сина на репетицію, а відтак і виступ в районній держадміністрації Оболонського району міста Києва. Немає нічого поганого в тому, що діти виступають у святкових програмах, коли їх запрошують, але в нашому випадку це було схоже на обов’язок, якщо не примус. Нещодавно для колективу, учасником якого є мій син, були пошиті концертні костюми з великої ласки адміністрації району, за що їм, безумовно, подяка. Але ж, мабуть, не з власної кишені робили це місцеві чиновники, що б поводитися тепер з керівником ансамблю та дітьми, як зі своєю власністю, дозволяючи собі втручатися, навіть, в мистецькі питання, не говорю вже про приватний час дітей та батьків.

Отже, з поваги до керівника, про відмову від виступу не могло бути й мови, але погамувати обурення мені не вдалося і в приміщенні адміністрації. Сяк-так влаштовані місця для роздягання великої кількості колективів. Активність та кількість дітей явно дратували працівників адміністрації, чого вони не приховували. Оце так зустріч!

Як фахівець, я не могла зрозуміти головного принципу побудови концерту. Що саме мало відбутися: вітання працівників адміністрації з Новим роком, чи поздоровлення дітей адміністрацією, адже зібрали кращі колективи району? Але коли в залі з’явився величезний торт, який прикрашало не 2005 новорічних свічок, а десь трошки більше 50, в коридорах пожвавився рух збуджених людей і все частіше лунало прізвище шефа, стало очевидним: весь цей захід був спрямований на святкування дня народження голови райдержадміністрації пана Товкача. Велика подія, нема чого й казати! Діти потрібні були лише для поздоровлення, славного торта, вони, звичайно, не отримали, а їхніх батьків та керівників узагалі не допустили до зали, відвівши їм місце у роздягальні та на балконі поміж освітлювальними пристроями.

Виникає велике запитання як до іменинника, так і до його підлеглих. Хіба така приватна справа, як день народження, повинна ставати явищем районного масштабу з використанням державного приміщення, залученням дітей для «розважальної» програми, та відповідною статтею у бюджеті – бо ж за які гроші усе відбувається?

Ви можете сказати, що все це дрібниці, і свято насправді було Новорічне. Напевно, ви щороку так робили і звикли до цього, а ще звикли працювати при тій владі, яка користувалася сама подвійними стандартами. І нічого поганого в цьому не вбачали, як і в тому, що дитячі колективи навіть не були представлені (а кожній людині, тим паче дитині, хочеться щоб про неї знали, бо вона - артист), що програма йшла в режимі нон-стоп, без сюжетної лінії, яка на Новорічних святах є обов’язковою, що Дід Мороз і Снігуронька говорили тексти-одноденки, теж подвійного змісту, що кульмінацією всьому був торт під музичний імпровіз “happy birthday”, а дітям за кулісами нашвидкуруч, роздали подарунки, щоб довго не затримувались.

І подарунки чомусь були різні. Я не змогла пояснити своїй дитині, чому у одних яскраві півники-іграшки, а у других прості паперові коробки, що викликало вже не сльози, а гіркоту. А собі не могла відповісти, чому моя дитина, і я разом з нею, стали заручниками чиєїсь примхи?

На довершення цього “свята” мені довелося пояснювати охоронцю при вході у державну установу, що застосовувати мат у присутності дітей негарно... Це вкотре нагадало мені, що метастази “кучмізму” пустили занадто глибоке коріння.

Велике обурення відчуло моє серце після повернення з барикад помаранчевої революції до рутинного державного минулого ранком останнього дня 2004 року. А вночі був “Майдан” і перший день 2005 року поруч з людьми, які прагнуть кращого майбутнього з повагою і любов’ю, та великих перемін, які обов’язково будуть. І хоч у нас з сином рано почали змикатися очі, та все ж новорічна ніч була веселою і супроводжувала нас додому у співучому тролейбусі українськими піснями та щирими усмішками киян. Повернулася віра у Велике майбутнє.

Я хочу побажати усім держслужбовцям, а особливо їхнім керівникам, які в багатьох випадках є добрими людьми, справжніми фахівцями: отямтесь! Згадайте, що ваша справа – працювати з людьми, а не бездумно керувати ними; просити, а не наказувати; поважати, а не принижувати. Тим самим і вам повернеться. І аж ніяк не дурити, бо на кожну брехню знайдеться правда. Спрямуйте очі і серця на людей, які прагнуть вже інших стосунків з вами, щоб не було більше гіркоти від солодких свят. Ми стали іншими і вам того ж бажаємо.

З Новим роком та Різдвом Христовим!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1105528848.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua