Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 13-01-2005
Брати Капранови: Тачанка з півдня
Десант на південь

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1105574509.html

Брати Капранови
Тачанка з півдня

Свята треба зустрічати вдома. Тому не дивно, що свято демократії, яке уже втретє за останні два місяці відвідало Україну, ми зустріли у рідному Очаківському районі, що на Миколаївщині. Люди чомусь дивуються, коли чують, що ми з Миколаївщини, а ми не розуміємо, що тут дивного – невже там живуть не такі люди, як скрізь? Запевняємо, що такі самі. І в цьому ми ще раз переконалися 26 грудня.
Пам’ятаєте діалог із фільму “Хоробре серце”?
Ірландія – це мій острів
А ти хіба граф?
Ні, я ірландець.

Це про нас. Бо Очаків – це наше місто. Тому ми звязалися з координаторами спостерігачів на “Майдані”, взяли дві свої машини, приятелів, відеокамери, ксерокс та поїхали спостерігати за виборами. Одразу зауважимо, що нам поталанило – місцевий штаб не забувся подати наші прізвища до ТВК, і ми навіть отримали ксіви. Таке щастя випало не всім – бардак з посвідченнями, підтвердять, мабуть, більшість із волонтерів Миколаївщини.

Отже маючи дві мобільні групи з міжнародним спостерігачем (нашим старовинним другом з Естонії, який приїхав захищати українську демократію) на борту, ми взялися повністю закрити рідний район, а це 24 дільниці.

Оскільки ми не звикли покладатися на будь-кого, то свою роботу, проживання, харчування і фінансування організували самі і зі співчуттям вислуховували колег з інших районів про поневіряння у степах, ночівлю на підлозі, гонитву за місцевими штабістами тощо. Нам було легше, бо, як ви знаєте, Очаків – наше місто. А отже від виборів ми отримали майже виключно позитивні емоції.

По-перше, погода – сонце, зелена травичка, і все це напередодні Нового року. По-друге, природа – безкраї степи, море, романтика порожніх пляжів. Тільки не подумайте, що ми займалися виключно порожніми пляжами – просто про них писати приємніше, аніж вкотре обурюватися роботою місцевих штабів та відсутністю бодай слідів агітації за Ющенка. Аби проілюструвати це наведемо лише один епізод, який стався у суботу.

Отже. День перед виборами 17-00. Телефонуємо в районний штаб, аби повідомити про своє прибуття. Абонент знаходиться поза зоною досяжності. Але в Очакові виявився ще і міський штаб. Набираємо його. Повідомляємо, що дві мобільних групи з Києва прибули в їхнє розпорядження. Чуємо у відповідь:
Добре. Давайте під’їжджайте до мене завтра годинці о 9-й.

Хто розуміє, оцінить гумор ситуації. І що тут дивного, що ми так і не зустрілися, бо зрозуміло, о 9-й ми уже давно були в полі, а наші намагання ввечері звітатися про зроблене, нарвалися на незрозуміле белькотіння. Словом, так і не зустрілися. Зате майже на кожній дільниці нас відводили вбік представники Ющенка і казали:
Ви там в Києві скажіть, що наші штаби…
І далі нецензурно.

Головні претензії зводилися до повної відсутності будь-якої агітації, пізнє інформування активістів, що вони повинні працювати у ДВК і ігнорування будь-яких прохань, сигналів тощо.

На дільниці у селі Володимирівка при 98 виборцях у списку у складі комісії нудьгувало аж троє хлопців з Тернополя, у той час, коли на найбільшій сільській дільниці у Чорноморці, яка налічує 1600 виборців, обійшлися виключно місцевими жителями. Довелося там залишитися на підрахунок голосів.

На маленькій дільниці у селі Жовтень нас до сліз вразила розповідь місцевої фермеркиголови ДВК, у якої сільська влада розгромила рибне господарство, але вона власним коштом фінансує роботу комісії, продавши останніх курей та качок. З ТВК за весь час не надійшло навіть копійки, а на скарги до обласного штабу надходить тільки одна відповідь – це ваші проблеми. В результаті у жінки не вистачає навіть грошей на бензин довезти до Миколаєва протоколи. Довелося витягти з кишені свої кровні і профінансувати у такий спосіб вибори Президента.

І таких історій – майже у кожному селі. На людей нацьковують податкову, міліцію, санстанцію, звільняють з роботи, але вони все одно приходять працювати для Ющенка. Бути опозиціонером на Майдані складно, але нас там мільйони. Бути опозиціонером в обласному центрі дуже складно, але там можна загубитися серед людей. Бути опозиціонером у селі на сто хат – це справжній подвиг. І перед цими людьми хочеться стати на коліна.

А потім хочеться підвестися з колін, вивести наперед працівників місцевого та обласного штабів Віктора Ющенка і розстріляти їх до бісової матері під барабанний бій. Аби всі бачили.

В Очаківському районі за Ющенка проголосувало близько 22%, тобто так само, як всередньому по Миколаївщині. Однак дозвольте запитати, а хіба 22% - це мало? Хіба серед цих 22% не можна було знайти нормальних ініціативних людей? Можна. Їх навіть шукати не треба – вони самі нас хапали за руки. І це не вчителі української мови. Це підприємці, фермери, торгівці. І усі солідарні в одному – Очаківщина могла б проголосувати значно краще, аби там хоч щось робилося для цього.

А головне, теперішні “представники” Ющенка викликають у звичайних людей логічне запитання – якщо кандидат спитається на таких персон, то чи не їх він приведе з собою до влади?

Скажи мені, хто твій штаб, і я скажу тобі, хто ти.
Зворотній вплив репутації місцевих представників на репутацію самого кандидата у нашому регіоні має вирішальне значення. І саме тому наш південь голосує так погано. Бо він віддає свій голос не за Ющенка, якого не показували по телевізору, а за місцевого представника, якого бачить щоденно. Тому рейтинг Ющенка – це передусім рейтинг довіри до штабістів. І плакатами питання далеко не вичерпується.

Окремо хочеться зауважити – Очаківщина проголосувала краще, ніж у другому турі. Краще майже на 10%. І сталося це за рахунок того, що у третьому турі вдалося попередити вкидання бюлетенів. За нашими розрахунками у другому турі на кожній дільниці було вкинуто від 100 до 400 бюлетенів. Це підтверджують спостерігачі. Це підтверджує порівняння результатів другого і третього турів. Для прикладу візьмемо село Куцуруб:
За Ющенка у другому турі – 309 голосів, у третьому – 311.
За Януковича відповідно – 1109 голосів та 839.
Явка у третьому турі була меншою за другий на 270 людей, але що цікаво, повністю співпала з явкою у першому турі. Всі, “понадпланові” виборці у другому турі проголосували за Януковича. Напрошується висновок  в селі Куцуруб вкинули близько 270 бюлетенів. Про це повідомили і спостерігачі, які того разу рахували всіх, хто підходив до урн і прорахувалися рівно на 270 осіб. Комісія сказала, що виборців, певно, не помітили. Тобто якщо підняти списки виборців у другому турі і звірити підписи тих, хто “проголосував” з підписами реальних виборців, можна садити комісію до в’язниці.

Але і це головне. Ви не повірите, але у рідному Очакові нас дуже втішили люди. Колишні наші однокласники працюють в комісіях від Ющенка. Колишні вчителі – від Януковича. Проте останні намагаються не загострювати увагу на цьому, а деякі навіть ховають очі. Від нас. Від своїх учнів.
Значить їм соромно. А коли людині соромно – можна сподіватися, що вона не зовсім пропаща.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1105574509.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua