Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-01-2005
Ігор: Жорстка опозиція

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1105974436.html

Уже с самого начала своей специфической деятельности в конце восьмидесятых годов Папа, в отличие от своих более простых коллег, уделял большое внимание, так сказать, общественному содержанию своей работы. Это была не какая-то мелкая благотворительность. Папа построил реабилитационный плавательный бассейн для детей-инвалидов, организовал спортивную школу, где могли бесплатно заниматься городские подростки. Были широко известны его щедрые пожертвования на дело восстановления … храмов (… иерей отец … был в числе его союзников) и так далее. Все это, естественно, широко и "правильно" освещалось в средствах массовой информации, так что до сих пор в глазах тысяч сограждан он возвышается как благодетель и настоящий хозяин.

Он предпочитал водить знакомства в высших эшелонах городской власти, среди высшего командного состава … .

Он установил крепкие контакты с представителями депутатского корпуса России …, Украины ну и естественно - с чиновниками правительства Украины.

Впрочем, его планы простирались куда дальше административных границ города и даже государства.

Комусь може здатися, що під псевдонімом “Папа” тут приховується невдаха нинішніх президентських перегонів. Але це не так. Вищезгаданий уривок це цитата з деякими вилученнями із твору Костянтина Чернецова “КРЫМ БАНДИТСКИЙ” (Крымская братва в борьбе за сферы влияния. Изд. ЦЕНТРПОЛИГРАФ", Москва, 1998 г.). І мова в ній про одного з коли-шніх бандитських авторитетів Євгена Поданева, що банально загинув від кулі кілера з конкуруючого бандитського угруповання 29 липня 1994 року під час поминок на дев’ятий день по смерті також від кулі кілера ще одного з кримських авторитетів - Віктора Башмакова.

Далі ще кілька цитат:

…Так родилось наименование - Христианско-либеральная партия Крыма (ХЛПК). Учредительный съезд новой партии был намечен на канун дня Святой Пасхи - 27 апреля 1994 года. В этот день к одной из самых фешенебельных гостиниц Крыма, "Ялте", находящейся в одноименном городе, подъезжали шикарные лимузины с крымскими, киевскими и московскими номерами. Из них выходили солидного вида мужчины, иногда в сопровождении длинноногих красавиц в открытых платьях. Плакаты у въезда в отель сообщали о политическом мероприятии и об имеющем состояться после него ни больше, ни меньше как "чемпионате мира по боксу". Над городом в честь новой партии выписывал фигуры высшего пилотажа боевой истребитель. Первым на съезде с программной речью выступил председатель ХЛПК Евгений Поданев. Он читал с листа и слегка запинался (не привык ораторствовать человек дела), но голос его был, как всегда, тверд: - Создание ХЛПК продиктовано требованием времени. Партия объединяет в своих рядах спортсменов, крупных и средних бизнесменов, интеллигенцию - всех патриотов Крыма. В ХЛПК насчитывается 160 тысяч человек. Из них 35 тысяч - молодые, сильные, целеустрем-ленные люди... Лидер говорил о проблемах, которые волнуют людей: национальная вражда, страх, невозможность зарабатывать и содержать семьи. Однако "сегодня маленькие семьи вливаются в одну большую семью, имя которой ХЛПК. В этой семье о каждом члене будут заботиться и всячески его поддерживать. Наша партия будет оказывать содействие Православной Церкви, духовному просвещению и христианскому воспитанию людей..." Его речи внимали десятки людей: молодые коротко стриженные парни, солидные бизнесмены, военные, священники. В президиуме сидели люди повесомее, те, кто, по словам самого Поданева, был способен за 24 часа скупить всю госсобственность Крыма, включая имущество Черноморского флота и ВМС Украины. - Крупные бизнесмены и богатые люди Крыма, - неслось над фешенебельным залом "Хрустальный", - члены нашей партии готовы вложить большие деньги в различные инве-стиционные программы. Ряд крупных бизнесменов зарубежья, которые приехали на наш съезд, готовы предоставить крупные кредиты под такие программы... Это уже для министра экономики Украины Романа Шпека, прибывшего на съезд в качестве народного депутата, и для Дмитрия Рогозина - лидера московского Конгресса русских общин, представителя влиятельных деловых кругов России…

…По окончании съезд принял декларацию. "В это непростое время, - говорилось в ней, - когда рушатся устои прежнего общественного строя, когда политические силы в борьбе за власть... забывают о народе, мы, объеди-ненные стремлением сплотить людей на принципах христианской морали, стать строителями новой жизни, заявляем о создании Христианско-либеральной партии Крыма. Партия берет на себя обязательство добиваться подлинного народовластия в Крыму. Все ее члены имеют равные права. Дочерними организациями ХЛПК являются Союз женщин христиан-либералов и Союз молодых христиан-либералов (скаутов)". Декларация заканчивалась словами: "Да поможет нам Бог!"…

…"Мы объединили бизнесменов в один кулак, - говорил Поданев Семенову (на той час – голова міськради Севастополя). - Это, грубо говоря, генералитет, который... держит эконо-мику Крыма. Они - жирные. У них есть что терять. У них есть недвижимость здесь и за рубежом. Мы им сказали: или будьте патриотами и работайте с нами... или - валите. Но куда им уйти? Наши друзья - везде. Деньги у нас есть, люди есть. У нас треть депутатского корпуса. Фактически к нам пришли все, кто был в ВС Украины. Нас много, и мы сильнее. У нас есть сила в воинских формированиях... мы можем выиграть третью мировую войну..." Читатель, прошу тебя, задумайся над этими словами. Поданев не преувеличивал. Третью мировую, конечно, выиграть нельзя - от ядерной войны проиграют все, - но вот развязать, увы, можно...

…Я говорю им: господа бизнесмены, с сегодняшнего дня вы - одна ячейка... У вас есть новый руководитель. Теперь декларацию о доходах вы будете предъявлять не в фининспекцию, а нам... Теперь вы должны для людей, которые недоедают и недосыпают, 10 процентов дохода…

Мабуть з такими програмними тезами “Папа” мав непогані шанси перемогти на виборах президента Криму, якби він сам цього прагнув. Після вбивства “Папи” та кількох його наступників на посту керівника партія припинила своє існування і на сьогодні мабуть мало хто з пересічних громадян Криму згадає її назву та ім’я лідера.

Все це до того, наскільки “жорсткої” опозиції до нової влади варто очікувати від колишнього прем’єра та його партії Регіонів. Для цього, на мою думку, необхідно проаналізувати на якому підґрунті базується її авторитет серед політиків, бізнесменів та пересічних українських виборців. Про це добре сказав Андрій Кулаков у статті “Почему Янукович был нокаутирован?”(http://maidan.org.ua/static/mai/1105454059.html)

Історія з “Папою” підтверджує, що коли базисом системи є не вічні цінності, серед яких “духовність”, “нація”, “патріотизм”, а лише гроші, жага влади та страх, то якою б всевладною та всемогутньою б ця система не здавалася, в кінцевому рахунку вона приречена на розпад та забуття. А те, що більшості з людей, яких зібрав під свої прапори Янукович, відверто наплювати на національну українську ідею, на прагнення народу до дійсно незалежної, сильної, демократичної України з розвинутим громадянським суспільством свідчить те, що дуже часто на “блакитних” мітингах домінують російські прапори, лунають заклики до створення різноманітних ПіСУАРів, замість гімну України звучить: “Вставай страна огромная, вставай на смертный бой С фашистской силой темною, с проклятою ордой…”, на підтримку “проффесора”, включаючи передчасне святкування “перемоги”, призиваються легіони російської попси (символічно, що 21 листопада за 20 хвилин до закриття виборчих дільниць в одному з таких концертів в центрі Сімферополя приймали участь “Атпетые машенники”). Мабуть не буде перебільшенням сказати, що значна частина електорату “Томуща” сприймає незалежну Україну як тимчасове непорозуміння, яке, як їм здається, з’явився шанс виправити через Союзи, ЄЕПи, подвійне громадянство, російську мову, федералізацію і таке інше. Але як показали події останніх місяців, хоча такі ідеї ще й сприймаються значною частиною населення, ця частина не має наміру відстоювати їх (ідеї) до кінця, тому “блакитні” майдани є лише пародією на Майдан справжній (http://maidan.org.ua/static/mai/1105830740.html).

Очевидно, що програвши президентські перегони, маючи в своєму арсеналі всі можливі переваги провладного кандидата, підтримку Росії та УПЦ МП, у Януковича є досить примарні шанси зібрати під свої прапори більш-менш значні сили для участі у наступних парламентських виборах та збільшити чисельно свій електорат. Навряд чи його оточення зможе народити якісь нові ідеї, тож скоріше за все доведеться ловити прихильників на ту ж саму пліснявілу принаду, бажаючих ковтати котру в черговий раз мабуть буде набагато менше, та відлякувати залишки людей, здатних мислити самостійно, хворобливою маячнею “конотопської відьми”.

Тому мабуть таки ТАК! Раз і назавжди!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1105974436.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua