Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 19-01-2005
Yoko: Активізація самозванців
www.kuchmizm.info

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106110405.html

Останнім часом ситуація довкола наметового містечка стає дедалі напруженішою і цікавішою. Наразі дійшло до того, що деякі особистості, які приписують собі створення наметового містечка, звертаються до міського голови Києва з проханням зробити їх тією силою, що ”звільнить Хрещатик”. Нещодавно на одному з сайтів з’явилась заява так званих „активістів ГК Пора”.

Цікавa взагалі сама ситуація, коли невідома ініціативна група розписується за всю громадянську кампанію „Пора”. Ще цікавіше, що ця сама група заявляє про себе як про єдиного організатора наметового містечка на Хрещатику, тільки вже не забуваючи називати своїх прізвищ, щоб здобути політичні дивіденди.

Чому я впевнена, що це одні й ті самі люди? Все просто – заява ця з'явилась на сайті тієї ж контори, яка піарила себе, як засновників наметового містечка.

Зараз точиться багато розмов про непотрібність наметового містечка. То один посадовець, то інший намагається прийняти рішення чи висловити думку про доцільність перебування людей на Хрещатику, навіть не спитавши самих страйкарів про їхню думку та наміри.

А що ж саме наметове містечко? Сьогодні мені вдалось поспілкуватись з польовими командирами з приводу заяви невідомих, що підписались активістами ГК „Пора”, та ситуації в цілому. Реакція на вищезгадану заяву була бурхливою, і це можна зрозуміти, бо деякі самозвані керівники "Пори" вже давно взяли курс на присвоєння не тільки здобутків рядових активістів кампанії, а й звичайних громадян. Так було і з наметовим містечком. Були виставлені декілька наметів під жовтими прапорами, і раптом з'являються заяви, що всі люди з наметів - це нібито активісти ГК „Пора”, і всі аплодисменти слід адресувати лише певним самозваним керівникам кампанії, тому що вони і тільки вони є тими, хто створив наметове містечко.

В реаліях це виглядає зовсім по-іншому. Певні люди взяли на себе функції комендантів, розвішали по табору жовті прапори і оголосили містечко своєю зоною. Хочеш поселитись в містечко? Будь ласка. Тільки, щоб тебе вільно впускали і випускали на периметрі, тобі потрібен спеціальний бейдж. А бейдж можна зробити, лише заповнивши анкету, згідно з якою де-юре люди вступали в Пору, а де-факто вимушено підпорядковувались групі людей, що марили всенародним визнанням.

А що ж відбувається далі? А далі в цих самозваних керівників Пори з'являється (прогресує?) манія величі в купі з комплексом отримання влади. Після першого звернення пана Омельченка з проханням прибрати наметове містечко так звані коменданти оголошують його жителям, що необхідно переїжджати під Верховну Раду. Мовляв, вб'ємо двох зайців – і там посилимо пікет, і прохання міського голови виконаємо. От цього люди вже не стерпіли. Не стерпіли того, що, прийшовши в містечко з власного бажання, мають підкорятись комендантам, яких не вибирали, і які вже підзадовбали своїми претензіями на керування, не маючи на нього ні морального, ні юридичного права. І люди йти відмовились. Тоді так звані керівники ГК „Пора” заявили, що згортають жовті прапори над містечком і що кампанія переїжджає під Верховну Раду, а люди хай, якщо зможуть самостійно організуватись, лишаються. В результаті з Хрещатику знялось, за самими найтолерантнішими підрахунками, з десяток наметів. Решта населення лишилась, бо ніколи не вважала себе підзвітною цим самозванцям, незважаючи на те, що саме так їх намагались позиціонувати. А люди організувались. Вибрали польових командирів, вибрали сотників і живуть за методом самоврядування під керівництвом ОБРАНИХ ними представників.

А що ж наші „координатори всія Пори”? Не можна сказати, що вони втратили контроль над своїми людьми, бо ці люди ніколи не бажали їм підпорядковуватись. Так само, як їм ніколи не підпорядковувались справжні активісти ГК „Пора”, бо насправді в цієї кампанії не може бути керівників, а всі, хто себе таким величає – банальні самозванці. Потім було все – і погрози польовим командирам, і вимоги негайно звільнити комендантські будиночки, бо, мовляв, „буде таке...”. Панькатись із самозванцями ніхто вже не хотів. І їх просто викинули за периметр. А при спробі знов встановити намет з жовтими прапорами просто мовчки його згорнули і так само викинули за периметр.

Люди прийшли відстоювати за свої права. До перемоги. До інавгурації. І хто б що не казав, потреба в цьому є. На це є багато причин. Щойно Хрещатик звільнять, його моментально можуть зайняти біло-сині намети. І це вже будуть не ті люди, які будуть поїти перехожих гарячим чаєм і годувати, незважаючи на політичне забарвлення. Це не ті люди, які будуть уникати провокацій. Це буде зовсім інше населення зовсім іншого наметового містечка.

Але з цим не хочуть рахуватись люди, яких банально задавила жаба. І давить до цього часу. Тому що на цей раз спроба присвоїти собі чиїсь старання не вийшла. Не вийшло оголосити своєю заслугою багатотисячне наметове містечко. Ось тому і виникло вищезгадане звернення до міського голови. Але ця заява не є справою рук активістів "Пори". Добре ім'я кампанії просто намагаються використати для здобування собі політичного рейтингу, хоч засоби його здобуття вже давно виходять за межі розумного і входять у межі маразму. Так було завжди, що хтось на комусь намагається нажитись, але я вірю, що помаранчева революція в першу чергу відбулась у свідомості людей, які зуміють розрізнити щири душевні пориви до боротьби і підле заробляння собі політичного ім'я.

ПОРА

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106110405.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua