Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 21-01-2005
Українська коаліція "За дику природу": Президенту України В. А. Ющенко

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106297061.html

ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ В ДЕРЖАВІ

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Вітаємо Вас з перемогою на виборах Президента України. Ми щиро сподіваємося, що вона стане початком змін на краще.

Не має ніяких сумнівів, що такі зміни зараз є вкрай необхідними, адже демократичний розвиток України, її інтеграція до Європейської спільноти були неможливі при колишньому політичному режимі. За останні роки масово поширилося використання цінних природних об'єктів усупереч діючого законодавства, на користь певних можновладців – або через присвоєння ними цінних природних об'єктів, або задля отримання доступу до бюджетних коштів. Безпрецедентне винищення територій дикої природи в останні роки набуло масових масштабів.

На відміну від України останніх років, в цивілізованих державах заповідники і національні парки є справжньою національною гордістю, у Канаді вони навіть входять до трійки головних символів нації – після герба і гімну держави. Ступінь культурності і гуманності країни, гарантія додержання прав дикої природи, залежить від стану мережі природних резерватів. Таке відношення було закладене й українським законодавством – згідно Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, природно-заповідний фонд є національним надбанням. Він складається з ділянок, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Збереження цінності певної території є ціллю створення заповідника або національного парку. А вимоги щодо збереження цієї цінності визначають його охоронний статус та можуть бути єдиними причинами його зміни. На жаль, статуси українських охоронюваних територій в останні роки змінювалися абсолютно на інших підставах, які суперечили діючому законодавству.

За останні декілька років в результаті забудівлі втратили частки своїх територій природні заповідники “Мис Мартьян” та Ялтинський гірсько-лісовий, Нікітський ботанічний сад, Місхорський, Масандрівський та Фороський парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (Крим); Донецький ботанічний сад; Пуща-Водиця та парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва “Феофанія” (Київ). Перед загрозою втрати частки території опинилися національний природний парк “Святі гори” (Донецька обл.), Національний ботанічний сад ім. Гришка (Київ) та регіональний ландшафтний парк “Гранітно-Степове Побужжя” (Миколаївська обл.). На “царські полювання” були перетворені Кримський природний заповідник, Азово-Сиваський національний природний парк (Херсонська обл.); регіональний ландшафтний парк “Трахтемирів”, Заліське, Дніпровсько-Тетеревське та Білозірське мисливськгосподарства (Київська обл.).

Формально були створені Казантипський природний заповідник (Крим), національні природні парки Галицький (Івано-Франківська обл.) та “Гомільшанські ліси” (Харківська обл.). Через недосконалість законодавства щодо охорони культурної спадщини та непогодженість дій місцевої влади не має належної охорони Національний заповідник “Хортиця” (Запоріжжя).

Фактично не виконується “Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки” в частині створення нових заповідників та національних природних парків. А території, які мали заповідатися, тим часом приватизуються.

І справжнім фарсом в очах не тільки українців, але й європейської спільноти, стало нищення українською владою Дунайського біосферного заповідника (Одеська обл.). (Детальніше про ці порушення дивіться в додатку до звернення.)

Розвиток цивілізованої держави неможливий без екологічної складової так саме, як і без економічної та соціальної складових. Тому ми сподіваємося, що нова влада України не тільки не допускатиме подібних зловживань в своїй діяльності, а й покладе край порушенням, що їй “дісталися у спадок”.

ЗОКРЕМА, МИ ВВАЖАЄМО ЗА НЕОБХІДНЕ:

1. Негайно припинити тиск на адміністрацію Дунайського біосферного заповідника, зокрема – закрити сфабриковану за скаргою директора ДП “Дельта-Лоцман” В. Бездольного кримінальну справу N 051200400099, а Мінприроди – припинити саботування видачі дозволів на заготівлю очерету на території заповідника.

2. Зупинити тиск на суддів всіх рівнів, який відбувається під час розгляду ними позовів та скарг, що стосуються Дунайського біосферного заповідника та спорудження каналу Дунай – Чорне море.

3. Згідно із нормами національного законодавства, міжнародними зобов'язаннями України та відповідно до обіцянок, наданих урядом України офіційній делегації Єврокомісії; припинити будь-які дії із спорудження каналу через гирло Бистре до об'єктивної всебічної оцінки даного проекту із залученням міжнародних експертів, експертів Національної Академії наук України та громадськості, та з обов'язковим урахуванням їх висновків.

4. Скасувати Указ Президента України “Про розширення території Дунайського біосферного заповідника” від 2. 02. 04 N 117/2004 та Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року “Про стан виконання Указу Президента України від 10 серпня 1998 року N 861 “Про створення Дунайського біосферного заповідника” та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай – Чорне море” від 10 червня 2003 N 502/2003 як такі, що не відповідають міжнародним зобов'язанням України, та порушують національне законодавство.

5. Провести Оцінку впливу на навколишнє природне середовище І та ІІ етапів робочого проекту “Створення глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти” із залученням міжнародних експертів, експертів Національної Академії наук України та громадськості.

6. Здійснити комплексне соціально-економічне дослідження варіантів спорудження суднового ходу Дунай – Чорне море українською частиною дельти, і на підставі неї вибрати економічно, соціально та екологічно найбільш оптимальний варіант.

7. Перевірити цільове використання коштів ДП “Дельта-Лоцман” при спорудженні каналу на гирлі Бистре та Українським науково-дослідним центром екологічних проблем при підготовці “Проекту організації території та охорони природних комплексів Дунайського біосферного заповідника”.

8. Звільнити з посад заступника міністра охорони навколишнього природного середовища А. Гриценка та заступника начальника Державної служби заповідної справи Мінприроди С. Комарчука, як державних службовців, які замість виконання службових обов'язків, використовували своє положення для лобіювання інтересів Мінтрансу.

9. Переглянути за участю наукової та екологічної громадськості площу та конфігурацію Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника. При втраті певними ділянками заповідника природної цінності – розслідувати причини деградації цих ділянок та притягнути винних в ній до відповідальності; забезпечити відновлення деградованих ділянок, а якщо реабілітація неможлива – вивести зі складу заповідника, розглянув компенсацію його площі.

10. Скасувати скорочення площі Донецького ботанічного саду, яке відбулося згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про передачу цілісного майнового комплексу дендрарію до сфери управління Донецької облдержадміністрації” від 1 липня 2002 р. N 352-р та Указом Президента України “Питання Донецького ботанічного саду Національної академії наук України” від 10 листопада 2004 року N 1392/2004; і відновити його площу до початкової – 275,5 га.

11. Переглянути реалізацію проекту з добудування Ташлицької ГАЕС як такого, загрожує збереженню природно-культурної спадщини українського народу.

12. Перепідпорядкувати Кримський природний заповідник, Азово-Сиваський та Галицький національні природні парки і національний природний парк “Гомільшанські ліси” відомствам, які професійно ведуть заповідну справу – Мінприроди або НАН України.

13. Створити: - заповідники та національні природні парки, організація яких передбачена “Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки”, зокрема: національний природний парк на базі регіонального ландшафтного парку “Гранітно-Степове Побужжя” та Нижньодністровський національний природний парк у дельті Дністра; - заповідники або національні природні парки на базі Заліського, Дніпровсько-Тетеревського та Білозірського мисливськгосподарств Київської області; - національний природний парк на місці колишнього військового полігону на півночі Керченського півострова (Крим); - територію природно-заповідного фонду в Тихій бухті (в ок. смт Коктебель, Крим).

14. Включити: - всю територію мису Казантип до Казантипського природного заповідника; - ландшафтний заказник “Коса Обіточна” до складу Приазовського національного природного парку.

15. На основі концептуальних проектів, розроблених запорізькою громадськістю в 80-90-х роках минулого сторіччя ініціювати створення в Запорізькій області Національного природного парку “Лукомор'я” (в системі Мінприроди) з Національним заповідником “Хортиця” у якості його культурно-історичного ядра.

16. Перевірити відповідність функціонування регіонального ландшафтного парку “Трахтемирів” вимогам екологічного законодавства.

17. Припинити негативну та протизаконну практику полювання можновладців на територіях природно-заповідного фонду України, зокрема – в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках та в Азово-Сиваському національному природному парку.

18. Вжити негайних заходів до винесення в натуру меж усіх територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, в першу чергу заповідників та національних парків, а також – об'єктів культурної спадщини України, в першу чергу історичних заповідників та музеїв-заповідників, як найцінніших земель держави, та видати їм акти на право користування землею.

19. Відновити та закріпити законодавчо практику резервування цінних природних територій під майбутні території та об’єкти природно-заповідного фонду України.

20. Перевірити сучасний стан природного заповідника “Мис Мартьян”, Нікітського ботанічного саду; Місхорського, Масандрівського та Фороського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, зокрема, законність зменшення їх площі та/або конфігурації.

21. Перевірити законність рішень Київради щодо переведення земель Пущі-Водиці та парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва “Феофанія” до зони житлової забудови.

22. Видати акт на землекористування на всю територію Національному ботанічному саду ім. Гришка, припинити тиск на його керівництво та трудовий колектив, який чиниться з метою відібрати у НБС частину особливо цінних земель на користь незаконно зареєстрованого Іонівського монастиря УПЦ Московського патріархату.

23. Створити на зразок кадастрів США, Канади та ін. країн, кадастр територій дикої природи України.

Негативні процеси в заповідній справі України не тільки ганьблять цю країну в очах світового співтовариства, але і служать для інших країн СНД негативним прикладом безкарного наступу на природну спадщину. Ми сподіваємося, що у нової української влади вистачить політичної волі і сили на подолання цих процесів.

З свого ж боку екологічна громадськість готова надати додаткову інформацію щодо усіх зазначених у зверненні проблем, сприяти реалізації цих заходів, та здійснюватиме громадський контроль за станом особливо охоронюваних природних територій України.

Звернення підписане 110 неурядовими організаціями та окремими громадянами з України, Росії, Бєларусі, Узбекистану, Туркменистану та Ізраїлю.

Додаток ЗЛОВЖИВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ НА ТЕРИТОРІЯХ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЗА ОСТАННІ РОКИ

Указом Президента України від 18 жовтня 2004 року “Про затвердження меж Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника”, без будь-яких природоохоронних підстав площа останнього була скорочена на 350 га. Як з'ясувалося – під будівництво мисливського будинку Президента Російської Федерації В. В. Путіна (до речі, полювання в природних заповідниках заборонене).

Дивним явилося перепідпорядкування Кримського природного заповідника та Азово-Сиваського національного природного парку Адміністрації Президента України, після чого в останні роки тут проводилися справжні “царські полювання”. Під Києвом колишнім головою Державного управління справами І. Бакаєм був зроблений т. зв. регіональний ландшафтний парк “Трахтемирів”, фактично – ще одна територія для “царських полювань”, куди навіть місцеві мешканці допускаються лише за спеціальними дозволами. На “царські полювання” правлячою елітою були перетворені і мисливськгосподарства Київської області – Заліське, Дніпровсько-Тетеревське та Білозірське.

На протязі більш ніж 10 років українська громадськість виступає проти добудування Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (Миколаївська обл.) і супутнього йому спорудження Олександрівського водосховища. Спорудження даної ГАЕС грубо суперечить національному екологічному законодавству, а заливання водосховища приведе до затоплення частини регіонального ландшафтного парку “Гранітно-Степове Побужжя”, в тому числі, території історичного урочища “Бузький Гард” – місця розташування найбільшої в Запорізькій Січі Буго-Гардової паланки. Проігнорував думку громадськості та норми національного законодавства, 17 червня 2002 р. Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження “Про затвердження проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС”, і зараз енергетики “продавлюють” дозволи, необхідні для початку реалізації цього проекту.

Напередодні президентських виборів планувалося вилучити на користь Святоуспенської лаври Української Православної церкви Московського Патріархату 51 га із заповідної зони національного природного парку “Святі гори”. В Києві віце-прем'єр Д. Табачник лобіював передачу ділянки Національного ботанічного саду ім. Гришка Іонівському монастирю. Поступово забудовуються одні з найбільш цінних територій Криму – Нікітський ботанічний сад; Місхорський, Масандрівський та Фороський парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. У 2002 році з природного заповідника “Мис Мартьян” було вилучено під забудову котеджами 78 м берегової зони.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про передачу цілісного майнового комплексу дендрарію до сфери управління Донецької облдержадміністрації” від 1 липня 2002 р. з Донецького ботанічного саду було вилучено 147,25 га, які межували із садибою тодішнього голови Донецької облдержадміністрації, В. Януковича. Указом Президента України “Питання Донецького ботанічного саду Національної академії наук України” від 10 листопада 2004 року ця ділянка була повернута ботсаду, при цьому з нього було вилучено 72,5 га, які перейшли олігарху Р. Ахметову.

Київська міська рада 30 вересня 2004 року перевела 530 га Пущі-Водиці з категорії лісового фонду до рекреаційного – начебто для розширення санаторію Державного управління справами Адміністрації Президента України. Через тиждень депутати Київради перевели 220 га з цих 530 до земель житлової забудови. Серед щасливців, які майже безоплатно отримали землю, опинилися лідер колишньої парламентської більшості, С. Гавриш; покійний міністр транспорту та зв'язку України Г. Кирпа та його донька; міністр оборони України О. Кузьмук, депутат Верховної Ради України Н. Шуфрич, міністр внутрішніх справ України М. Білоконь та інші. 18 листопада було роздано ще 378 га цього масиву – уже депутатам Київради, які лобіювали попередній розподіл земель.

Аналогічним чином в Києві розтягувалися і землі парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва “Феофанія”. У 2003 році для забудівлі її котеджами було прийнято два відповідних рішення Київради.

З 1986 року усупереч екологічним нормам функціонує Дністровська ГЕС, в даний час без екологічної експертизи будується Дністровська ГАЕС. Це завдає величезної шкоди дельті Дністра і може привести до остаточного руйнування її природних комплексів. У той же час вже 18 років Держкомводгосп гальмує створення Нижньодністровського національного природного парку, ідея якого була підтримана Одеською обласною радою народних депутатів 11 січня 2001 року.

Через прагнення кримськотатарської громади одержати землю в районі Тихої бухти, на даній території саботується створення об'єкта природно-заповідного фонду. Запоріжжяліс та Приморська райдержадміністрація (Запорізька область) перешкоджають включенню ландшафтного заказника “Коса Обіточна” до складу Національного природного парку “Приазовський”.

В останні роки території та об'єкти природно-заповідного фонду в Україні все частіше створювалися формально, без забезпечення необхідного збереження їх природних комплексів. Так, до 1998 року унікальні природні комплекси Казантипського півострова (Крим) зберігалися в однойменному заповідному урочищі, яке охоплювало його більшу частину. У 1998 р. заповідне урочище було ліквідовано, а на півострові створений природний заповідник. Однак центральна частина півострова до складу заповідника не ввійшла. В даний час тут добувається нафта і ведеться сільськогосподарське виробництво, що, фактично, зводить нанівець всі намагання зберегти цю територію.

В 2004 році уперше за часи незалежності України знов створені територій природно-заповідного фонду високого рангу, національні природні парки, Галицький та “Гомільшанські ліси”, були підпорядковані не Міністерству охорони навколишнього природного середовища, яке веде заповідну справу, а ресурсному відомству – Державному комітету лісового господарства України.

І справжнім фарсом в очах не тільки українців, але й європейської спільноти, стало нищення українською владою Дунайського біосферного заповідника, природного об'єкта, занесеного до Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Під гаслом відродження судноплавства в українській частині дельти Дунаю Мінтранс України з кінця 90-х років лобіював проект, який потребує постійного бюджетного підживлення – спорудження судноплавного ходу Дунай – Чорне море через одну з найбільш цінних територій заповідника, гирло Бистре. Лобіюючи свій економічно недоцільний та екологічно шкідливий проект, який загрожує самому існуванню цього резервату, Мінтранс саботував розробки його альтернатив. Канал на Бистрому був відкритий 26 серпня 2004 року. Цим проектом Україна порушила Боннську, Дунайську, Еспо, Рамсарську, Бернську та Оргуську конвенції і цілий ряд національних нормативних актів. Проти реалізації даного проекту висловилися Національна академія наук України, Київський національний університет, міжнародні експерти ЮНЕСКО та Рамсарської конвенції, уряди США, Німеччини, Румунії, комітети декількох міжнародних конвенцій та ЄС, більше 50.000 наукових та громадських організацій і окремих громадян з усього світу.

Щоб подолати адміністрацію “непокірного” заповідника всесильний до останнього часу Мінтранс перейшов до тотального цькування його працівників. Під час реалізації цього проекту влада старанно вихлюпувала море брехні у засоби масової інформації та на міжнародний рівень – щодо доцільності та перспектив цього проекту та проти його опонентів.

В 2002 році Мінтрансом був сфабрикований позов Вилківської міської ради проти Дунайського біосферного заповідника з приводу нібито незаконно отримання заповідником акту на землекористування, за яким у дельтового (!) заповідника на даний час фактично вилучені всі протоки і водойми. Дане судове рішення, фактично, зводить нанівець можливість функціонування Дунайського заповідника.

За 2003 – 2004 роки було здійснено більше 20 тотальних перевірок Дунайського біосферного заповідника, деякі інстанції перевіряли його діяльність по 3 – 5 разів, окремі перевірки тривали по два тижні. Ніяких порушень жодна перевірка не виявила. Проте за скаргою директора підлеглого Мінтрансу держпідприємства “Дельта-Лоцман” В. Бездольного 25 вересня 2004 року прокуратура Одеської області порушила кримінальну справу проти службових осіб Дунайського заповідника – за протидію спорудженню судноплавного шляху через гирло Бистре (!). Постанова про порушення кримінальної справи була пред'явлена слідчим Дунайської транспортної прокуратури 2 листопада 2004 року. За два місяці слідча група не знайшла ніяких порушень в діяльності заповідника і зараз, фактично, лише перешкоджає його діяльності.

Одним із завдань біосферного заповідника є підтримка невиснажливого природокористування. Виконуючи його, Дунайський біосферний заповідник першим в Україні налагодив за межами заповідних зон заготівлю очерету – важливий заробіток для мешканців Вилкове. Однак в цькуванні заповідника від Мінтрансу не відстає й Міністерство охорони навколишнього природного середовища, яке безпідставно саботує видачу дозволів на цей вид діяльності, тим самим розпалюючи навколо заповідника соціальну напругу.

Уряд України обіцяв офіційній делегації Єврокомісії, яка з 6 по 8 жовтня 2004 р. знайомилася зі спорудженням каналу Дунай – Чорне море, ураховувати при реалізації даного проекту міжнародні зобов'язання України та громадську думку. Ці обіцянки виконані не були.

Звернення підготовлене Українською коаліцією “За дику природу” в тому числі, на підставі матеріалів, наданих І. Русєвим (Фонд “Природна Спадщина”, Одеса); О. Мелень (Благодійний фонд “Екоправо-Львів”); Ю. Андрющенко, Й. і Р. Черничко та В. Попенко (Азово-Чорноморська міжвідомча орнітологічна станція МОНУ та НАНУ), О. Рудиком (Товариство геоекологів, Сімферополь), Є. Прокопенко (Запорізький союз захисту прав громадян і колективів України) та А. Левіним (Центр екологічної освіти “ХХІ вік” МСоЕс, Запоріжжя). В редагуванні звернення прийняли участь Г. Гузь (Алчевськ Луганської обл.); О. Мелень; М. Коробко та С. Федоринчик (“Зелений Світ”); О. Зименко (Центр Охорони Дикої Природи, Москва, Росія); Ю. Юрченко (Благодійний Фонд “Інститут Ноосфери”, Одеса); М. Сухомлинов (Биробіджан, Росія); А. Затока (Міжнародний Соціально-Екологічний Союз, Туркменістан); учасники зустрічі Національної кампанії по транспорту (15 – 16 січня 2005 року, Харків, на базі “ЕкоПраво-Харків”); О. Рудик; Є. Прокопенко та А. Левін.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106297061.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua