Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 21-01-2005
Юрій Гнаткевич: Відкритий лист Олександрові Морозу

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106301453.html

Відкритий лист Олександрові Морозу
з нагоди 27-річчя самоспалення Олекси Гірника

Шановний Олександре Олександровичу!

21 січня минає 27 років, як на Чернечій Горі біля могили Т. Шевченка, протестуючи проти політики зросійщення України, спалив себе Олекса Гірник. Олекса бачив, як завдяки національній і мовній політиці компартії, що відкрито взяла тоді курс на створення „єдіного совєтского народа” і, звичайно ж, „єдіного рускоязичного пространства”, асимілюється і зросійщується український етнос. Олекса пожертвував своїм життям заради української мови і своєї нації, коли йому було 63 роки. А що зробили Ви, Олександре Олександровичу, у свої 63 роки?

Напередодні Дня Соборності і роковин самоспалення О. Гірника Ви внесли до Верховної Ради законопроект, де пропонуєте законодавчо закріпити рівність російської й української мов. Очевидно, Ви не в змозі проголосити російську мову державною через Конституцію, бо для цього ніколи не знайдете 300 голосів, тому намагаєтеся проголосити російську мову офіційною, тобто службовою, а отже державною, через закон. Зрозуміло, що Ви робите хід конем. Незрозуміло лише для чого. Адже Ви добре знаєте, до чого призвело конституційне закріплення рівності білоруської і російської мов в Білорусії. Там білоруська мова залишилася зараз лише на окремих вивісках.

Загальновизнано, що проблему української мови в Україні ще не розв’язано. Державною її лише проголошено, але такою вона ще не стала. Вона ще почувається жебрачкою під хатнім порогом рідних дітей. Українській мові чинять опір всі ті українці, кого імперія встигла розукраїнити або навіть перетворити в національно-безхребетних перевертнів типу Базелюка і Яковенка. Панівною мовою в більшості сфер життя й у свідомості більшості українців залишається мова колишньої імперії. Замість того, щоб закликати українців поступово навчитися користуватися мовою предків, Ви хочете проголосити імперську мову офіційною, тобто службовою, а отже державною. Ви ж бо добре розумієте, що, проголосивши панівну російську мову офіційною під виглядом піклування про права російської нацменшини, Ви позбавите українців бажання і потреби в своєму національно-мовному відродженні. Як викладач іноземних мов і фахівець у галузі методики їх викладання, я добре знаю, що основним чинником продуктивності вивчення будь-якої мови є мотивація. І всі, хто нині перебуває в стані усвідомлення поваги до української мови і необхідності її вивчення, кинуться назад до російської мови і до усвідомлення себе „чєловєком нового тіпа”.

Ви гаряче та самовіддано дбаєте про права росіян. А Ви коли небудь чули, щоб російські лідери в Москві, чи керівники російських громад в Україні, чи будь-хто з відомих росіян, висловили занепокоєння гіркою долею української мови в Україні? Хіба вони переживають за те, що в Україні переважна більшість української молоді не знає, не любить, цурається та соромиться української мови. Невже вони не знають про знищене українське кіно? Невже вони не чули про те, що лише одна з двадцяти книжок в Україні є українською книжкою, а дев’ятнадцять є російськими? Хіба вони не в курсі справи, що лише 8% загального тиражу газет в Україні є українськомовними? Вони хіба не чують, що майже вся українська армія є рускоязичною? Вони не відають, що в Луганську немає жодної української школи, а в Донецьку та Дніпропетровську влада закриває останні українські класи? Знають та мовчать. Вони це підтримують. Вони горою стоять за права росіян і ніколи не заступилися і, треба сподіватися, не заступляться за українську мову і права українців навіть тоді, коли в усій Україні, наприклад, не залишилося б жодної української школи.

А тепер цілком конкретне питання. Син мого односельчанина вступив до так званого Національного Технічного Універстету „КПІ”. З усіх викладачів, які йому викладають, лише один додумався викладати українською мовою. Цей викладач викладає українську ділову мову. Я запитую: „Хто заступиться за мого земляка? Чому так безсовісно і безкарно порушуються його національні права? Як йому, першокурсникові, їх відстоювати? Може, страйкувати чи пікетувати? Може, звернутися до Міністра освіти? Але ж кажуть, що Міністра освіти Віктор Ющенко призначить за квотою Вашої партії. Ось Вам і зачароване коло, ось вона безвихідь. Як боротися українцям за свої права, якщо сам Мороз їх зраджує? Якщо йти за логікою запропонованого Вами законопроекту, то українці сходу й півдня України ніколи вже не повернуться до своєї мови і своїх національних витоків, а Україною там, вибачте, і не пахнутиме. А мине час, і за українське слово там українців битимуть, як нині в Мінську б’ють білорусів за білоруську мову, яка стала ознакою і зброєю опозиціонерів. Адже там на публічно білоруськомовних дивляться як на національних зрадників.

Олександре Олександровичу! Коли Ви вперше з’явилися на сцені Майдану, радості моїй не було меж. Я від душевного зворушення мало не заплакав. Зустрівши Вас у кулуарах Верховної Ради, я сказав Вам, що безмежно щасливий з того, що ми нарешті разом. Сьогодні я побачив, що радість моя була передчасною. Українських націонал-демократів і нинішніх соціалістів роз’єднує ідеологічна прірва. Ми шляхом національно-патріотичного виховання молоді та прищеплення поваги українців до всього національного плануємо поступово повернути українців до своєї мови і національного самоусвідомлення. Комуністи й соціалісти хочуть під виглядом дотримання прав росіян і рускоязичних українців закріпити нинішний стан української нації, фактично поділивши її в недалекій перспективі на дві нації. Адже двомовних націй не буває. Це добре розумів Олекса Гірник і спалив себе, протестуючи проти такої політики.

Юрій Гнаткевич

Голова Київського благодійного
фонду ім. Олекси Гірника
„Українським дітям – українське слово”,
Голова Київської міської організації УРП „Собор”,
депутат Верховної Ради 1-ого скл.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106301453.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua