Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 25-01-2005
Ярослав Сватко: Люстрація чи болтологія?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106606528.html

Після чергового перечитування чергової порожньої статті про люстрацію, де нема ні виконабельних пропозицій ні часто просто здорового глузду з’являється думка, що все це димова завіса. Щоб заховати від відповідальності тих, хто повинен відповідати. Але не за те, що був сексотом в КГБ чи наше рідне СБУ вмовило його виконати патріотичний обов’язок перед Україною і стати інформатором спецслужби. Ми всі добре знаємо, хто залив сала за шкіру народові, та інтуітивно відчуваємо, за що слід було б відповісти. Як – питання для дискусії. Але для профілактики, щоб більше такого не було – треба карати порушників закону. І про це варто говорити.

Все-таки спочатку про люстрацію. Є прецеденти: гітлерівська Німеччина та країни Варшавського договору. В обох випадках була політична сила, яку в той чи інший спосіб визнали злочинною за її ідеологію, чи то расової ненависті і узаконеного знищення людей за цією ознакою, чи то придушення фундаментальних прав людини. Були виконавчі органи цієї влади, які лояльно виконували злочинні накази. І от, політичних функціонерів, які віддавали злочинні накази, судили за створення злочинної системи та віддавання злочинних наказів, а «гвинтиків» виконавчої структури піддали люстрації. Дехто нічого злочинного не зробив, тим зовсім нічого й не було. Ну, а хто робив людям кривду... про це вже багато і докладно написано в інших місцях.

Хто у нас в Україні має бути тією силою зі злочинною ідеологією? СДПУ (о)? – не смішіть мене! Там усе в порядку в статутах, а врешті, якби з програмними завданнями партії щось було б не в порядку, то спочатку слід було б судити Лавриновича, за те, що не викинув партію з реєстрації. Кучма? Він не є партією, не декларував ідеології, врешті, якщо підставою до люстрації мало б бути призначення Кучмою того чи іншого функціонера, то за логікою, Ющенко і Кінах мали б бути в числі перших на перевірку.

Ще в нашому суспільстві можна судити КПРС за її ідеологію, але, по-перше, тим, що прагнуть люстрації, не про комуністів йдеться, а по-друге все це ми вже проходили в недавньому минулому, і далі громадських слухань та всякої іншої болтології справа не пішла. Навіть якщо такого ентузіаста, як Левко Лук’яненко, спитати про перспективу визнання Верховною Радою комуністичної ідеології злочинною, він вимушений буде визнати, що ця Рада такого закону не прийме. Тоді про що ж мова?

Мова про те, що в період президентських виборів в Україні деякі функціонери порушували фундаментальне право людини – обирати і бути обраним. Можна також тлумачити діяльність деяких людей як спробу узурпувати владу або щонайменше вбачати у їх діях сприяння узурпації влади. Саме ці дії та порушення викликали протест суспільства та певну дестабілізацію в державі. Тепер суспільство вправі домагатися від влади дій, які унеможливили б повторення спроб узурпації влади шляхом фальшування виборів у майбутньому.

Але й сама влада зацікавлена щонайменше у відшуканні винних та їх покаранні. Уявімо собі, що справу з фальшуваннями тихо замнуть, може, посадять трьох стрілочників і кінець. Тоді виникає питання: а як же рішення Верховного Суду щодо переголосування другого туру виборів? Так були масові фальсифікації, чи це справді, як твердять Шуфрич і Чорновіл рішення, прийняте під тиском натовпу? А тоді логічно – наступне питання: а чи легітимний президент Ющенко? Отож, доведеться комусь таки відповідати за фальсифікацію виборів, і не на одному-двох десятках дільниць, а в масових масштабах. Тиск знизу зійдеться з тиском згори.

Ну, і скільки людей можна посадити з такої нагоди? На думку голови профільного комітету з боротьби з оргзлочинністю Володимира Стретовича близько ста тисяч. По-перше, у нас в тюрмах стільки місця нема. А по-друге, не дуже віриться, що Президент, якого ми обрали, допустить таку масову посадку. Є ж іще інші порушення закону, за якими для нової влади значно важливіше покарати порушників. Інакше, як же з гаслом „бандитам – тюрми”? І знову виглядає, що знайдуть стрілочників, складуть план, як уже було в історії, наприклад, 500 чоловік, а щука далі буде в річці. Жартую. Плану складати не будуть, це був би скандал. Але не може нова влада посадити за ці вибори навіть 10000 чоловік, не те що 100000, названих Стретовичем. А якщо винні не будуть покарані, на наступних виборах всі будуть переконані в безкарності фальсифікацій.

Глянемо на проблему з іншого боку. Наше суспільство стояло біля грані громадянської війни. Як далеко було до тої грані – це справа для вивчення соціологами, істориками іншими дослідниками. Був конфлікт і була боротьба двох сторін. Можливо, майбутні історики скажуть, що це була така собі безкровна новітня громадянська війна в сучасному глобалізованому суспільстві. А коли війна закінчується, то солдатів протилежної сторони не розстрілюють тому, що вони стріляли в наших. Я знаю, згідно з якою ідеологією розстрілюють – вона бере початок від Чінґізхана і недавно була панівною ідеологією в державі, з якої ми вийшли. Але в Україні, яка повинна взяти собі дещо і від моралі Майдану цій ідеології немає місця. Врешті, завдання стоїть не в тому, щоб обгородити Донбас колючим дротом. Стоїть завдання, щоб ті, хто відстоював Януковича, відчули себе повноцінними і рівноправними громадянами спільної держави, а не стороною, яка програла. Інакше, навіщо було писати „Донбас не вороги, приходь на пироги!”? Врешті, Майдан показав, що інтегрувати в суспільство януковичів добром набагато ефективніше, ніж примушуванням. Дурна ситуація. Треба одночасно і карати і милувати.

Правильніше, мабуть, сказати, що це надзвичайна ситуація. Така сама, як внаслідок другого туру виборів, коли Верховний Суд прийняв рішення про його переголосування, хоча закон такої ситуації не передбачав. Отож і стосовно фальшування виборів 2004 року має бути прийнятий спеціальний закон. Ті, що фальшували протоколи, вкидали бюлетені пачками, повинні бути покарані. Але, мабуть, не тюрмою, а лише позбавленням громадянських прав на 10 чи 15 років. Без права бути обраними, працювати на державній службі, бути членами виборчих комісій. Ті, що громили дільниці, до виборчих порушень ніякого відношення не мають, повинні бути суджені щонайменше як хулігани (тут може бути й гірша кваліфікація злочину). Ті, що за державні кошти вели виборчу кампанію, повинні відповідати не за порушення виборчого законодавства, а за розкрадання бюджету. Бо не було б виборів – вони б з іншої нагоди вкрали ці гроші. При чому до них амністія? Але ось таке системно розділене покарання принаймні дозволить уникнути ситуації, коли люди, які на виборах додавали голоси десятками тисяч уникнуть відповідальності, а ті, хто під тиском начальника чи податкової вкинув сто бюлетнів – будуть крайніми.

Кучма будував суспільство, у якому на кожного, хто займався підприємництвом, можна було відкривати кримінальну справу. З цією метою приймалися двозначні та заплутані закони, такі що протирічили один другому, і в результаті кожен був винен – якщо не в один, то в інший спосіб. Ця система дозволяла йому та його прибічникам ламати людей. Хто зна, скільки таких поламаних системою людей не змогли розпрямитись і погодились їй прислужувати. Здається, нашим завданням зовсім не є доламати їх. Якось треба відділити овець від козлищ, тих, що працювали для системи з особливим задоволенням. Оце буде реальна для сьогоднішньої України і дуже їй потрібна люстрація.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1106606528.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua