МАЙДАН

Революція? Все тільки починається...

Це вже колись було

1991 рік. Майже ейфорійний стан від факту остаточного розвалу могутнього СССР, впевненість у тому, що "наші прийшли", "погані покаялися" і все тепер буде добре, нове і хороше. Нові масштабні проекти, з якими ми безперешкодно проходили в будь-які міністерські кабінети, голови держкомітетів в сандалях на босу ногу; правозахисники, які раптом стали відкривати ногою двері в кабінети правоохоронців; повна свобода слова; активісти, які захотіли обратися депутатами - ними стали...

А далі замість світлого майбутнього - одні друзі-депутати так і не змогли пристосуватися до годівниці і тихо спилися, інші пристосувалися і перестали відрізнятися від тих, з ким боролися; правоохоронці навчилися писати грамотні відписки правозахисникам; голови держкомітетів всілися на державні "Мерси" і надійно закрили двері перед випадковими ентузіастами; пропагандисти української культури перевторилися на борців з "всесвітньою жидо-масонською змовою", практично довівши свободу слова до абсурду; промоутери економічної свободи кинулися відкривати "лоходроми" і відкачувати останні збереження з дурного електорату; а в підсумку в 1994 році з дуже невеликою перевагою на позачергових президентських виборах переміг Леонід Кучма.

Для людей, які не брали беспосередньої участі в боротьбі за незалежність України в 80-х роках минулого сторіччя, події 1991 року теж видавалися революцією. Вони не розуміли, чому розвалився Союз, чому він був приречений, і чому раптом змінився світоустрій.

Люди, які не брали участі в помарачевій революції, теж не розуміють, що сталося і навіть не усвідмолюють ще, які зміни відбулися, хоча і добре відчувають наявність якихось змін світоустрою.

Що ж насправді сталося?

З точки зору політики, ніякої революції не відбулося. Відбулися чергові вибори і влада перейшла до опозиції. На відміну від сталих демократій, цей процес пройшов неспокійно. Не спрацювали інституційні органи державної влади, і народу довелося на якийсь час тиснути на ці органи (Верховний Суд, ЦВК, Верховну Раду, Президента) із тим, щоби вони виконували свої конституційні функції.

На відміну від акцій протесту зими 2000-2001 року (акція "Україна без Кучми", яка теж вимагала від влади виконання своїх конституційних функцій), цього разу народний тиск виявився результативним. Влада виконала свої функції та забезпечила конституційне завершення виборчого процесу.

Повсталий народ домігся виконання законів. От і вся революція.

Це позитив. Велике досягнення для постсовіцької країни. Наочний доказ того, що головним джерелом влади дійсно є народ, як і записано в Конституції.

Проблема в тому, що в системі влади поки що нічого не змінилося і поки що відсутні будь-які гарантії того, що влада виконуватиме власні закріплені Конституцією функції сама, без тиску сотень тисяч людей на Майдані.

І якщо такі гарантії не з"являться найближчим часом, то нас чекають розчарування, співмірні з тими, що пережили ми після здобуття Україною Незалежності у 1991 році. А може і більші, бо в той час рівень очікувань в нас був значно нижчий.

Гарантію дає страховий поліс

Світ знає тільки один дієвий засіб змусити владу виконувати свої функції - це контроль громадськості. Найчесніша влада швидко скурвлюється без постійного контролю виборців. І це неодмінно трапиться з новою владою, навіть якщо буде застосований будь-який механізм люстрації для формування її складу.

Після "революції" громадськості, яка хоче і може здійснювати такий контроль, не бракує. Організовані і неорганізовані активісти перебувають зараз у броунівському русі у пошуках відповіді на питання "Як?" Як саме контролювати владу?

Варіанти відповіді на це найболючіше питання сучасності існують такі:

Варіант 1. Самому ставати владою.

Є виконавча влада, і в неї зараз теоретично може звільнитися багато місць для професіоналів. Бажаючим можна просто йти і пропонувати себе.

Є представницька влада, і можна висуватися депутатом. Найперспективнішим та найреальнішим напрямком діяльності тут є вибори у місцеві ради - районні та селишні. Бо це зараз є найслабша ланка самоврядування.

Варіант 2. Ставати журналістом і висвітлювати діяльність влади

Для цього немає потреби закінчувати журфак та влаштовуватися на роботу в газету чи на телебачення. "Майдан" вже започаткував моду на громадянський журналізм, коли кожний, хто має якусь цікаву інформацію, може її оприлюднити під власним іменем чи анонімно. Ми радіємо з того, що в нас є послідовники і сподіваємося на розширення їх кола.

Варіант 3. Об"єднуватися з однодумцями у формальні чи неформальні громадські організації з метою контролю влади.

Тут важливо визначитися з конкретними місцевими задачами і об"єднуватися та координуватися навколо їх вирішення.

Який з варіантів кращий? Всі три одночасно. Коли три богатирі розходяться і один йде у владу, інший стає журналістом, а третій - громадянським активістом. Залишаються друзями і постійно спілкуються.

Чи це здійсненно? Так. І "Майдан" планує показати як саме найближчим часом. Слідкуйте за нами :) І долучайтеся до обговорення: Проект "Майдан" - альянс громадянських активістів"

Наталка Зубар

Поділитися:
http://maidan.org.ua/static/mai/1107174722.html

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

REDTRAM

Завантаження ...

(Copyleft) maidan.org.ua, 2001-2012
!!! Копілефт передбачає вільне розповсюдження із збереженням автури !!!
сайт розповсюджується згідно з ліцензією GNU для документації - переклад ліцензії українською