Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 01-02-2005
Іван Лучковський: Вступ до СОТ - якщо не поторгуємося, то програємо.
Галицькі Контракти

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1107270496.html

Вступ до СОТ: торги доречнi
Вступ до Світової організації торгівлі змінить ділове життя України. У який бік, залежить від того, коли і на яких умовах вступатимемо

"Контракти", №32/33, 2002

Магічною абревіатурою СОТ маніпулюють чимало чиновників, звітуючи перед начальством чи телекамерами. Нас запевняють, що вступ до Світової організації торгівлі забезпечить економічне процвітання, оскільки припиняться антидемпінгові розслідування щодо українських товарів, а споживачі отримають якісні та дешеві іноземні товари. Можна почути й апокаліптичні прогнози: мовляв, вступ спричинить крах вітчизняних виробників і надавачів послуг, оскільки вони стануть неконкурентоспроможними.

Вступаючи до СОТ, варто набивати собі ціну

Тим цікавішим є дослідження Центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова: його фахівці з’ясували, що мало хто з чиновників володіє інформацію, що таке СОТ, як туди вступити і чи треба вступати взагалі. Своєю чергою «Контракти» дослідили ситуацію і виявили, що вступ до СОТ буде вигідним, якщо... гарненько поторгуватися із Заходом.

У Новому Світі нині вже не лишилося жодної країни, яка б не входила до СОТ. У Старому Світі, Азії та Африці цю організацію принципово ігнорують Іран, Ірак, Афганістан, Сомалі та ще кілька держав, які вже десятиліттями ведуть політику «проти всіх». Решта або вже в СОТ (від країн Євросоюзу до слабкорозвинених азійських та африканських держав), або готуються до вступу в неї (деякі арабські та пострадянські країни).

Процедура входження до СОТ стандартизована. Спершу створюється робоча група з країн-членів СОТ, з якою проводить переговори держава-претендент. По закінченні переговорів Генеральна рада або Конференція міністрів країн СОТ шляхом консенсусу або голосуванням (позитивну резолюцію ухвалюють тоді, коли пропозиція набирає дві третини голосів) вирішує долю претендента. Усі країни, що пристали до СОТ протягом 1996—2001 рр., пройшли цей церемоніал. Єдина відмінність — тривалість та якість переговорів держави-претендента з робочою групою.

Китай, який приєднався до СОТ 2001 року, вів переговори з робочою групою СОТ протягом 15 років, а Киргизія (перша з пострадянських країн, яка стала членом організації) — менш ніж півтора року. У цьому випадку варто констатувати, що термін консультацій був прямо пропорційним до кількості поступок, які зробила СОТ претендентові на членство.

До робочої групи, як правило, входять країни, економічні інтереси яких тією чи іншою мірою перетинаються з інтересами країни-претендента. Відтак переговори виглядають не як протокольно-формальне розмусолювання, а дуже жвава дискусія про митні тарифи, обсяги експорту-імпорту тощо. Китай у такій дискусії відстояв низку суттєвих для себе переваг. Пекін на перші п’ять років перебування у СОТ не зобов’язався провадити єдину політику в банківській сфері — китайські банки зберегли свої привілеї, а щодо іноземних діятимуть певні обмеження. Аналогічно і в аграрному секторі: імпортні мита зберігаються, 800 мільйонів китайських фермерів можуть спати спокійно, ба більше — прискореними темпами виходити на світовий ринок.

А ось Киргизія від своєї блискавичної інтеграції поки що тільки програє. Бішкек, зокрема, купився на тарифи, запропоновані СОТ. Приплив іноземних інвестицій скоротився у 3,8 разу, зовнішній борг становить 130% ВВП, обсяги імпорту за 2001 рік знизилися на 15,7%, експорту — на 5,6%, ускладнилися торгівельні відносини з країнами СНД, що не належать до СОТ. Колишня радянська республіка фактично «розчинилася» у глобальній структурі, не отримавши від цього економічного зиску.

Чи варто лізти до СОТ поперед «старшого брата»?

Україна торгується, себто веде переговори з робочою групою СОТ, від 1995 року. Поки що не налагоджено навіть «документаційну» частину — українська влада не спромоглася увідповіднити законодавство до норм СОТ, а це п’ять першочергових законів та кодексів (у тому числі Податковий) і втілення в життя вже прийнятих п’ятнадцяти законів та двох президентських указів. Зараз Україна підписала сім двосторонніх угод з країнами-членами СОТ щодо взаємного доступу до ринків товарів, узгодила 80% тарифів з 5000 товарних позицій, задекларувала наміри приєднатися до 2010 р. до більшості секторальних ініціатив організації (від сільського господарства до цивільної авіації). Віце-прем’єр Василь Роговий, він же голова Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, запевняє, що наша держава «перебуває на завершальному етапі вступу до СОТ».

Виникає запитання: «Коли ж цей завершальний етап добіжить кінця?» Більшість аналітиків схильні вважати, що восени 2003 р. Україна увійде до СОТ. А чи встигнемо ми випередити Росію, якій також обіцяють надати членство в цій організації наприкінці наступного року? Торгуватися щодо тарифів, доступу до ринків тощо Києву та Москві доведеться так чи інакше. Різниця лише в тому, що та з країн, яка вестиме переговори в ролі члена СОТ, і замовлятиме музику. 48% експертів, опитаних соціологічною службою Центру Разумкова, прогнозують, що Україна увійде до СОТ у кільватері Росії. Найбільшою перевагою РФ порівняно з Україною зараз є визнання російської економіки ринковою, що є по суті неформальною перепусткою до СОТ. До того ж потрібно розуміти, що обсяги російських ринків є привабливішими в сенсі екпорту-імпорту. Однак останнє слово залишається за робочими групами СОТ, які ведуть переговори з Києвом та Москвою.

Що далі галузь української економіки від держави, то легше їй житиметься у СОТ

Утім, входження до СОТ — це не панацея для української економіки, а щеплення, яке викличе в деяких галузях досить відчутну алергію. Металургійний комплекс, сільське господарство, машинобудування, вугільна промисловість вочевидь частково будуть позбавлені прямої державної підтримки. Замість більшості наявних пільг вони отримають відкриту конкуренцію на зовнішніх ринках, що неодмінно призведе до занепаду підприємств, які нині животіють на субсидіях. За прогнозами фахівців Центру Разумкова, після вступу України до СОТ аграрний сектор зіткнеться з такими проблемами: зростатимуть обсяги конкуруючого імпорту, зокрема продовольства та сільськогосподарської сировини. Водночас зросте експорт українського соняшнику та зерна, а відтак підскочать ціни на внутрішньому ринку.

Однак частину привілеїв, як-от надання субсидій сільському господарству в розмірі $1,38 млрд на рік, Україна намагається виторгувати в переговорах з робочою групою СОТ. На думку аналітика секретаріату Координаційної ради з питань аграрної політики, кандидата економічними наук Ірини Кобути, найнеузгодженішим проблемним питанням у процесi переговорів є тарифна квота на цукор-сирець: «Українська позиція зараз така: в обсягах 200 тис. тонн на рік зі ставкою мита 2%, зі щорічним збільшенням до 260 тис. тонн 2005 року. Рівень захисту внутрішнього ринку цукру країни-члени СОТ вважають достатньо високим, тому на переговорах постало питання тарифної квоти, яка має гарантувати мінімальний доступ до ринку України (не менше 5% від внутрішнього споживання), що є обов’язковою вимогою угоди СОТ про сільське господарство в частині доступу до ринку.

Але розмір квоти, який зараз обговорюється, становить близько 15% від внутрішнього використання України. Зрозуміло, що такий обсяг не може не зашкодити внутрішнім виробникам, конкурентоспроможність яких нині низька. З іншого боку, непогодження цієї позиції в переговорному процесі може заблокувати вступ України до СОТ».

Від членства у СОТ виграють передусім експортно орієнтовані галузі господарства, як-от харчова, легка та хімічна промисловостi — для них відкриваються нові ринки, зменшуються втрати від антидемпінгових розслідувань (підприємства хімпрому через спецмита на мінеральні добрива втратили торік $43 млн), знижуються транспортні тарифи внаслідок запровадження вільного транзиту товарів територією країн-членів СОТ.

Сфера послуг, банківський сектор, страхові компанії, транспорт можна зарахувати до проміжної категорії: галузі, які за певних умов почуватимуться в СОТ досить упевнено, інакше — пастимуть задніх. Мова йде про уніфікацію стандартів: якщо українські компанії забезпечать гідний рівень конкурентоспроможності, насамперед сервісу, то пануватимуть на внутрішньому ринку і зміцнять свої позиції на зовнішньому, якщо ні — поступляться іноземцям.

Іван ЛУЧКОВСЬКИЙ

-----------------------------------------------------------------------

Проблемні питання в процесі переговорів Україна — СОТ:
-скасування обмежень професійної діяльності іноземців в Україні;
-запровадження порядку підтвердження відповідності щодо імпортних товарів згідно з вимогами угоди про технічні бар’єри в торгівлі;
-увідповіднення вітчизняних санітарних та фітосанітарних стандартів міжнародним;
-остаточне увідповіднення українського законодавства вимогам СОТ;
-субсидування Україною сільського господарства та важкої промисловості;
-питання підвищення конкурентоспроможності галузей національної економіки.

----------------------------------------------------------------------

Переговори iз СОТ ведуть непрофесіонали

Екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк пояснює причини затримки приєднання України до СОТ

«Темпи просування України до членства у Світовій організації торгівлі залежать переважно від Верховної Ради, де буде ратифіковано відповідні угоди», — заявив якось «Контрактам» екс-міністр колишнього Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі Сергій Осика, який донедавна безпосередньо відповідав за переговори із СОТ. «Не слід кивати на Раду, тимчасом як провина самого Мінзовнішторгу в провалі українських ініціатив не викликає сумнівів», — вважає колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк, якого було звільнено нібито за надто велику активність в євроатлантичному напрямі.


— Чому, на ваш погляд, Україна досі не приєдналася до СОТ?
— Країна тупцює на місці завдяки «відповідальним» відомствам та їхнім керівникам, які щорічно обіцяли Президенту, що вступ відбудеться наступного року. В результаті маємо те, що маємо.

— Ви згодні з твердженням, що Росія заважала Україні в цій справі чи це черговий міф?
— Росія тут ні до чого. З одного боку, негативну роль відіграла політика урядів, які, лобіюючи інтереси потужного «тіньового» бізнесу, висували гасла захисту вітчизняного виробника, з другого — непрофесіоналізм міністерської команди. Я пропонував передати право вести переговори Міністерству закордонних справ, але тодішній Мінзовнішторг, відкинувши здоровий глузд, кинувся на захист відомчих інтересів. У нагороду за свої ініціативи я отримав шалену кампанію в ЗМІ, де МЗС звинуватили в зовнішньоекономічних втратах 1998—1999 років. Крайнього, як завжди, знайшли.

— Як вважають деякі експерти, Україна зазнає економічних збитків, відкривши свої ринки західним товарам у межах угод з вільної торгівлі...
— Першими про захист вітчизняного виробника кричатимуть ті, хто звик працювати за сумнівними схемами. З іншого боку, проблема конкуренції з іноземними товарами на українській території справді існуватиме. Послаблення тиску залежить від професіоналізму переговорної команди, яка вирішує питання приєднання до СОТ. Якщо вона виторгує найбільш сприятливі умови, то доможеться членства з найменшими збитками для вітчизняного бізнесу.

— Яким повинен бути алгоритм набуття членства в СОТ?
— Нам потрібно скоригувати законодавство в торгово-економічній сфері відповідно до норм ЄС, активно використовувати механізми Асоціації вільної торгівлі, домогтися членства в Організації економічної співпраці і розвитку. ОЕСР об’єднує розвинені країни Заходу, диктуючи економічні й торговельні правила поведінки.

— Як колишній керівник МЗС, якої ви думки щодо зовнішньоекономічних механізмів захисту вітчизняного бізнесу? Наприклад, західні посольства — активно впливають на суто економічні справи. Посол США Карлос Паскуаль так переймався проблемою «ніжок Буша», наче від цього залежала його кар’єра.
— Інколи дрібні підприємницькі проблеми затьмарюють навіть загальну атмосферу двосторонніх відносин із західними країнами. Традицію захисту бізнесових інтересів закріплено в зовнішньополітичних документах, де викладено щорічні пріоритети. США просуває їх через інститут так званого торговельного представника, інші країни використовують для цього свої посольства. Українські економічні місії при посольствах, які підпорядковуються МЗС і Мінзовнішторгу, — морально застаріле відтворення колишньої держмонополії на зовнішню торгівлю, яку уособлював радянський Зовнішторг. Я пропонував створити апарат радника з економічних питань, який би займався захистом бізнесу на макрорівні, а не лобіював інтереси конкретних компаній. Знову ж таки, через непослідовність тодішнього Мінзовнішторгу, до якого приєдналася Служба безпеки України, цю пропозицію не реалізували.

Розмовляла Світлана СТЕПАНЕНКО

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1107270496.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua