Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-02-2005
Ярослав Сватко: 76 років на грані двох світів – 3

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1107896778.html

перша частина тут: http://www.maidan.org.ua/static/mai/1107775347.html
друга частина тут: http://maidan.org.ua/static/mai/1107896512.html

Чи то епілог, чи то спогади про майбутнє

Декалог українського націоналіста починається зі вступу „Я – Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя”. Можна безплідно дискутувати, про які два світи йдеться: чи двох цивілізацій, на грані яких живе Україна, чи це світ матеріалізму та світ ідеалізму, чи йде мова про грань між життям і потойбічним світом, по якій було призначено ходити кожному, хто приймав правила життя ОУН – все буде правильно. Важливо, що концепція була висловлена, Організація – створена і почала жити своїм життям, можливо, подекуди, й не так, як планували засновники. Але ми не можемо заперечувати її внеску в створення навіть тої держави з куцим самоусвідомленням, що існує від 1991 року. Де Президент може публічно сказонути „Національна ідея не спрацювала”. Бо в цій державі був Майдан, на якому півмільйона людей (або й більше), людей, значна частина яких у побуті розмовляє російською і тому в категорію „печерних націоналістів” не потрапляє, абсолютно спонтанно співала „Ще не вмерла”. Той гімн, з яким повстанці підривали себе в криївках, але не здавались НКВД. В християнській європейській цивілізації кров, пролита за добру справу не пропадає намарно – це аксіома цивілізаційного світогляду. Тому не може бути дискусій, чи треба було Шухевичу виводити частини УПА в еміґрацію, чи воювати. Є його „Звернення воюючої України” – там він сказав в імени всіх, хто залишився з ним.

Після 24 серпня 1991 року не так в самих ОУН, як в середовищах навколо них почались дискусії: „а може, ОУН вичерпала своє завдання?”. І дуже швидко припинились, коли почали у всій красі проявлятись совкові реалії держави. Виявилось, що все, як у пісні „Я не хочу бути Героєм України”. Зараз, мабуть, так само почнуться розмови про завершення цього скоро вже столітнього проекта. Ну, то почнемо з того, що сторонні до справи люди не можуть приймати рішень замість учасників проекта. Ви думаєте, що Ви гарно їм нарадите, а вони, що? – от саме воно – вони зберуться на черговий Збір (у кожної ОУН він йде під своїм номером), і ручаюсь, що не розійдуться на всі чотири сторони. По перше, їх війна ще не закінчилась. Ворог не те що не припинив своєї війни, але й навіть публічно відмовляється підписати мирний договір. І це не козаки-розбійники, а справжня таки війна. Івана Гавдиду не забули? І якби в списку втрат був лише він один! Тому Ви їм будете радити одне, а вони вирішать по своєму. Як 30 червня.

По друге, відмовлятися від скарбу, який сам іде державі в руки, може лише дурень. Кучмівській недодержаві, звичайно ж глобальні патріотичні організації українців даром не були потрібні, вони цьому режимові радше заважали. Але згадайте історію з дипломатичним визнанням України в світі, облаштування посольств України там, де Росія відмовлялася відділяти українську частку майна. Свідома частина діяспори не раз своїми демонстраціями вимушувала уряди країн свого поселення визнавати Україну, та й своїм коштом надавала приміщення для посольств. Оце вони там були – бандерівці, мельниківці, двійкарі. Ясно, що в концепції Совкової Недоукраїни (не можу знайти іншого слова для держави, яка прирівнює людей, які загинули для її існування, до бандитів) для них місця не було, а в концепції великої Росії вони просто ворожий елемент. А в концепції України – рівної серед держав світу?

Всі вони по своєму цінні для держави, яка повинна ставити перед собою ясну і велику мету - бути однією із провідних у світі. Бандерівці – під час війни і революції, мельниківці – еволюції, роботи в середовищі інтеліґенції. Ну, а двійкарі – окрема пісня. Продекуди їх вплив на глобальну політику може бути ефективніший, ніж всього МЗС. Може, й не такий, як у хваленої єврейської діяспори в Америці, але хто зна? От скажіть, Бжезінський, коли працює в інтересах Америки, інтереси Польщі враховує? А Кароль Войтила – Іван Павло другий, працює виключно на Ватикан, чи часом виокремлює рівень національних інтересів Польщі? Риторичне запитання. А наші що, гірші? Отож бо. Треба в серці мати Україну, а не американські валянки. Про що й мова в концепції, прийнятій 76 років тому. Шкода, якщо все це, будоване для України і оплачене великою кров’ю зійде на пси.

Нарешті, ніби й не зовсім до теми, і ніби не таке глобальне. Але теж частина майбутньої історії. Свого часу всупереч позиції Братства ветеранів ОУН-УПА, Проводів бандерівської та мельниківської ОУН в Україні було створено партію «ОУН в Україні». В кучмівській Недоукраїні навіть патріотично налаштованим людям важко було пояснити, які інтереси та які сили стоять за створенням цієї партії. Та ось прийшли вибори, і «партія ОУН» в особі свого провідника опинилась в одному таборі з компанією Глєба Павловського і Володимира Путіна. Йде мова не лише про «патріотичні» ролики Романа Козака, ще ж було відверте блокування з Базилюком у справі випуску літератури й плакатів про поділ України на три сорти, майбутньої громадянської війни тощо.

Ви будете сміятись, але є шанс, що ця партія, вже без Р. Козака, існуватиме й далі. ТОМУ ЩО вони подали в суд на свого кандидата у президенти за нанесення партії морального збитку, оціненого в один мільйон гривень. 28 січня 2005 року. У мене запитання: а чому не хочайби 28 жовтня 2004 року? І від якого часу ОУН почала вираховувати моральні збитки в грошовій одиниці? Може, я глухий, але ще не чув про заміну загальновідомого гасла на «Слава Україні! – Героям доляри!».

Чому ці обласні провідники не занесли в Личаківський районний суд позов зразу ж на другий день після виявлення антиукраїнських матеріалів свого провідника у експоцентрі України? Чому не оголосили, хоч би на п’ятому каналі, ще у вересні, заяву про відмежування від Козака? Чому не звернулись у ЦВК про антиконституційні діяння свого кандидата – бо можна в його діях вбачати заклики до міжнаціональної ворожнечі? Щось мені тут не пасує до ОУН. Справжня ОУН, коли питання переходило в національно-ідейну площину, не вичікувала, чия візьме. Та й якщо говорити про моральні збитки, то мало б щось сказати Всеукраїнське Братство ветеранів ОУН-УПА, їхні моральні збитки від того, що провідник партії з абревіатурою ОУН опинився в таборі невіртуального їхнього ворога, мабуть, більші. Але мовчать. З чого би це? Бо їхні моральні збитки від від такої профанації святої боротьби доляром не виміряти.

В рамках декучмізації, люстрації і такого іншого повинна відбутись ліквідація цієї „партії ОУН”. На здоровий глузд, на парламентських виборах за цю партію ніхто не проголосує – прихильники Ющенка точно, що ні, а з табору Януковича знайдуть собі кращий бренд, ніж ОУН. Ну, при великій фантазії можна уявити, що голосуватимуть колишні „ястребки” та члени спецбоївок УПА, які створювала „СМЕРШ”. Підкажіть, хто ще? Тому краще було б, щоб учасники цього партійного проекту не гнівили народ походеньками свого провідника і самі розпустили свою „ОУН”. Але я не вірю, що цей тест здорового глузду витримають люди, які чекали аж до інауґурації Президента, щоб подати на Козака позов у мільйон гривень. Вірю в інше - що знайдуться люди, які доведуть ліквідацію цієї партії до логічного завершення. Бо вже ПОРА.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1107896778.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua