Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 13-02-2005
Роман Сербин: Чия була перемога в так званій "Великій вітчизняній війні"?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108318852.html

Радянський історик Покровський говорив, що історія це політика, скерована в минуле. В країні де історики були "ковалі душ", іншої цілі історія й не могла мати. Таке практичне завдання мала історія так званої "Великої вітчизняної війни". Під час війни, назва "вітчизняна війна", так як клич "За Родину, за Сталина" надавали ідеологічного спрямовання та запалу бійцям, а після війни "ВВВ" став головним історичним мітом (міфом) для консолідації всього радянського суспільства довкола російського народу та комуністичної партії, а День Перемоги перетворився в гучне державне свято. Брежнев зробив День Перемоги неробочим днем.

Настільки усмішним був цей міт можна збагнути з того, що після краху компартії і розпаду СРСР, міт "ВВВ" і День Перемоги залишилися в силі (окрім, розуміється прибалтійських республік, які відразу позбулися накинутих їм радянських святощів). На диво, цей міт, який був вироблений для збереження цілости радянської імперії, перебрала й Україна, яка постала в протиріччі до цього анти-сепаратистичного міфу. Йому залишилися вірні Українська Комуністична партія (властиво Комуністична партія України, бо назва УКП звучала б за "націоналістично" для
російськомовних комуністів України), керована нею організація ветеранів та українська політична та економічна еліта. Президент Кучма, який полюбляє історію, не раз наголошував під час державних свят, що стара історична правда мусить залишитися незмінною, а Міністерство освіти дорікали учителям за те що "цураються" тої назви в школі.

Надходить 60-та річниця закінчення німецько-радянської війни, і виринає два питання: 1) чи відповідає історичній правді вся радянська ідеологія про ВВВ, а якщо ні, то 2) чи є корисним для України дальше придержуватися цього міту?

Застановімся перше над тим, з чого складається міт ВВВ. В ньому можна вирізники три головні елементи:
а) на захист спільної вітчизни піднявся увесь радянський народ, який і дав цій війні таку назву;
б) спільним зусиллям, Червона армія визволила окуповані фашистами землі, в тому числі й Україну;
в) переможцем був радянський народ і тому перемога була одна для всіх,

Таке тлумачення війни стало аксіоматичним для радянської історіографії, і в такому дусі плекали в багатонаціональній імперії почуття єдности і національну самосвідомість в російського та неросійських народів. Російському народові віддавалося першенство (ще Сталін проголосив його вищі заслуги, як одинокого, який не захитався у своїй вірності сталінському режимові). Інші народи зберігалися як не-російські нації (і могли навіть зберігати "національні" мови — про російську мову не говорилося як "національну"!), але їхнє існування без опіки й допомоги старшого російського брата було не мислиме.

Чи був міт ВВВ побудований на історичній правді? До якоїсь міри так; усі модерні міти містять відповідну частину реальности. Така велика війна справді відбулася, в ній брали участь проти ворога мільони радянських вояків, переможцями були союзні війська, в тому числі й Червона армія. Але чи для українського народу війна була такою, як її описує міт?

1. Ми знаємо тепер з численних документів та спогадів, що увесь народ не повстав проти військ Осі, в кожному разі, такого всенародного піднесення не було на початку війни. Німців вітали, як визволителів, не лише в Галичині (як це твердила колись і ще тепер комуністична пропаганда), але також і в центральній та східній Україні. На це є документи. Ба! на німців чекали деякі люди навіть і в Росії, на що також є архівні матеріали. Лише нелюдське збиткування над полоненими та цивільним населенням врешті підняло народ проти німців.

2. Червона армія не могла визволити Україну тому, що це не було її завданням. Ч.А. мала лише відвоювати Україну від Німеччини (та її союзників) та прилучити назад до сталінської імперії зла. Це вона і виконала. Гітлерівський тоталітарний режим зник з України і його заступив сталінський тоталітарний режим. Можна аргументувати, що Червона Армія врятувала український народ від фізичного знищення, яке йому приготовляла нацистська ідеологія, але не можна твердити, що Ч.А.Україну визволила. Жадного визволення не було, бо "визволити" означає надати ВОЛЮ. Якщо нема волі, нема визволення. Це проста логіка.

Цікаво порівняти "визволення" України з визволенням інших країн. Союзні війська справді визволили Францію: Франція позбулася чужої влади і відзискала національну незалежність; на місце нацистського режиму (окупованої частини) і фашистського (Віші) прийшла демократична республіка; французи здобули економічну, соціяльну, культурну, релігійну свободу. Навіть німці були в якомусь розумінні визволені, бо відразу позбулися тоталітаризму (окрім Східної Німеччини), хоча національна незалежність прийшла пізніше. Цікаво порівняти Росію з Україною: та частина Росії, яка була окупована (частинна окупація Росії, одна з різниць війни на українській та російській територіях), не здобула ні соціяльної, ні політичної, ні економічної волі. Зате вона здобула національну волю. Україна не здобула жадної волі, включно з національною. УРСР залишилася підпорядкована Москві так, як до війни.

3. У своїй другій кремлівській промові до командирів у червні 1945 р. Сталін підніс чарку за "людей, которых считают 'винтиками' великого государственного механизма, но без которых все мы — маршалы и командующие фронтами и армиями, говоря грубо, ни черта не стоим". Слово "гвинтик" Сталін повторив кілька разів. Переможцям дістаються плоди перемоги. Ці плоди по війні дістали не "гвитики" великої машини, а керманичі тої машини. Якщо б "винтики" були переможцями, то вони були б дістали назад свою землю, так як цього хотіли і сподівалися дістати після війни.

Міт ВВВ побудований на неправді, яка була корисна для радянського режиму. Але чи є сенс сьогодні зберігати цю неправду і цей імперо-консолідуючий міт в Україні, де державотворчий процес ще незавершений? Думаю, що ні.

Цей міт далі ділить українських ветеранів на "переможців" і "переможених", далі не визнає заслуги одинокої військової формації, яка під час німецько-радянської війни боролася проти обох тоталітарних режимів з осередками в чужих країнах (Москва і Берлін). Він посилює ностальгію за радянською імперією і спиняє вироблення української демократичної держави і українського повноцінного суспільства.

Чому б Україні не замінити День Перемоги на День Пам'яті? Що б згадати свої молоді літа під час війни можуть сісти за один стіл колишний червоноармієц з упівцем та дивізійником (членом Дивізії Галичина). Так уже давно поводяться колишні вороги в усіх цивілізованих країнах Європи!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108318852.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua