Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-02-2005
В.Денисенко: Люстрація

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108370965.html

Депутати, щоправда, тільки подумки, вже очищають владні структури від гебістів та їхніх стукачів, які, мов іржа, роз”їдають ще не змужніле тіло молодої незалежної держави. І полетіли до Верховної Ради України проекти законів про люстрацію.

Скільки проектів законів вже подавалося до Верховної Ради – депутатами, Урядом, Президентом – і завжди було тихо, мирно, красиво. Верховна Рада ще першого скликання як прийняла якийсь десяток - другий потрібних суспільству законів, так з тих часів і затупцювалась на прийнятті все нових і нових законів про зміни до ухвалених законів. І кінця краю цьому процесу не видно – з кожною новою сесією необхідно приймати нові зміни до законів про внесення змін, обсяги законотворчої макулатури збільшуються від сесії до сесії в геометричній прогресії...

А тут якийсь проектик закону про люстрацію, як кажуть: „такий малий, що ні прочитати, ні пролистати”. А який спалах зацікавленості суспільства, яке жваве обговорення – в газетах, на радіо, на телебаченні. Та ще ж які поважні люди та як мудрують, переконливо говорять. Воно ж бо й не диво: кожний приміряє ті люстраційні штанці на себе – а воно якраз, з першої ж примірочки і жодної складочки...

Особливу енергію випромінює новий Міністр юстиції. І треба ж: сидів собі тихенько в кріслі міністра скромний та мовчазний Лавринович. Ото як виступив колись на сесії в якості секретаря касетно-скандальної комісії та так, „як треба” сказав то відразу і пересів в міністерське крісло та й замовк. І нікому не заважав, багато хто й забув, що в нас є Міністерство юстиції.

Так ні, нам подавай нового Міністра. І новий Міністр так швидко розібрався в проблемах Міністерства, що зразу ж зібрав журналистів і заявив: нам люстрація не потрібна, уже запізно.

Воно, звісно, кожний має право на свою думку: і Медведчук, і Кравчук, і Симоненко і, звичайно ж, пан Міністр юстиції. І кому-кому, а панові Мністру юстиції,в першу чергу, не знати як цю думку висловити, якщо вже ця люстрація є пріоритетом для Мін”юсту. Можна було б стати мовчазним Лавриновичем, опрацювати подані депутатами проекти законів і тихенько подати до Уряду свої пропозиції, можливо й у вигляді проекту закону про неприйнятність поданих депутатами проектів зогляду на забезпечення безпеки держави.

Так ні, пан Зварич відволікає Прем”єр-міністра від справ державної важливості та ще так відволікає, що Прем”єр-міністра вже підтримує його пропозицію про відхилення закону про люстрацію. І це ж не все. Пан міністр вже просить Президента тримати ручку напоготові, щоб накласти вето на закон, якого ще й не думала розглядати Верховна Рада, можливо депутати його і до порядку денного сесії не внесуть. А як хотілося б послухати пісеньку пана Міністра про люстрацію, пересадивши його, бодай на один робочий день, в крісло пана Турчиова або пана Луценка чи пана Гриценка. Це така приказка, а тепер про казочку.

Дісйно, як очистити владу і суспільство від людей, які працювали або співпрацювали з відомими каральними органами, чи службами інших держав? І чому працювали? Багато хто з високопосадовців і продовжує працювати зі службами інших держав, звісно „на користь” української держави. І підтвердженням цього є недавнє отруєння нашого Президента.. І куди подіти цих генералів, академіків, героїв, кавалерів орденів великих Руських князів? Звісно, бандити повинні сидіти в тюрмах. Дай Боже, здоров”я нашому Президенту, щоб втілити в життя це гасло в межах відкритих судових процесів. А вся ця багатотисячна братія генералів і академіків, героїв і кавалерів просто змінила свою совіст та честь на ці чини і нагороди. Хай Господь Бог буде їм суддею, проте необхідно убезпечити суспільство від їнього впливу. Причому виключно законним шляхом, в першу чергу, прийняттям або внесеенням відповідних змін до законів про службу безпеки, міліцію, Кабінет міністрів тощо та створення розвинутих інститутів громадянського суспільства для контролю над органами влади, діями окремих посадовців і за виконанням законів.

Що робити з найбагатішими злодіями країни? Що робити з полками біло-блакитних та помаранчевих мільйонерів? Більшість з них крала на основі законів, які ухвалювала Верховна Рада України і підписував Президент. Депутатів і Президента, як відомо, обираємо всі ми, тобто - український народ. Отож вину за те, що нас так обікрали, треба взяти на себе. Ми навіть не прокричали „тримайте злодія”.

Ну а ті, хто крав з порушенням законів, звісно, повинні сидіти в тюрмах, як і належить бандитам. І тепер найголовніше – як забезпечити законність і справедливість при влаштуванні злодіїв і бандитів на державні пости? Розпочинати треба зі створення системи органів слідства, прокуратури та судвої влади. Ми приямуємо до Європи? Якщо так, то давайте зробимо перший крок, крок важливий для держави і суспільства, кожного громадянина окремо – створимо органи прокуратури і судової влади у відповідності до Європейських стандартів, включно з їх законодавчим, матеріальним і фінансовим забезпеченням, незалежністю від влади та грошових мішків. І хай допомагає нам в цьому Бог.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108370965.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua