Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-02-2005
Ярослав Сватко: Перемога у ВВВ та ідеологія незалежної України

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108415317.html

У своїй статті Чия була перемога в так званій "Великій вітчизняній війні"? Роман Сербин піднімає важливе питання дефальсифікації історії України. Проте важливість цього питання виходить далеко за межі виправлення підручників з історії України та нормалізації ставлення до ветеранів Визвольних Змагань. Врешті решт усе зводиться до набагато глобальнішого для українців питання: легітимності існування Української Держави.

Чи визнає держава за мною право боротись за її існування зі зброєю в руках? Звісно, скажете, все це записане в Конституції і подекуди є не лише моїм правом, а й конституційним обов’язком! Тоді повернемось до першого абзацу: а чи боролась за самостійну державу Україну (з тими символами, під якими вона сьогодні існує) червона армія у ВВВ? Якими б словесними формулами не спотворювати боротьби червоноармійців з гітлеризмом, доведеться визнати: ні за яку самостійну Україну з-під Тризуба і синьо-жовтого прапора червона армія не боролась, навпаки, якщо їй на дорозі траплялись адепти української самостійності, то воювали з ними так само, як з гітлерівцями. Або й жорстокіше.

Я далекий від того, щоб забирати честь і славу фронтовикам, які проливали свою власну кров у боротьбі з нацизмом. Але кров фронтовиків і їхня боротьба на першій лінії фронту з гітлеризмом не може бути виправданням для тих, хто посилав беззбройні штрафбати на німецькі кулемети і за це отримував від Сталіна нагороди героїв. А вся дотеперішня (і сьогоднішня теж) російська пропаганда зводилась до тези: Радянський Союз ціною мільйонів життів знищив гітлеризм, а тому звинувачення СРСР у злочинах проти людства неморальні. Чи морально гнати на вірну смерть штрафбати (й простих фронтовиків) і чи їх кров виправдовує діяльність кулеметників із загороджувальних батальйонів – тема окремої розмови, давайте про Україну.

Ми маємо державу, яка не визнає права на пошанівок для людей, які спричинились до її появи, і в той же час героїзує тих, хто затято боровся проти її утворення. Це звичайнісінька політична шизофренія. І я смію стверджувати, що держава з такою ідеологією неспроможна протиставитись викликам історії. Це не означає, що нація не народжуватиме людей, готових пролити свою кров задля існування рідної держави. Але держава, до речі, ще й створюється для того, щоб реалізувати внутрішню національну силу в державних інституціях, і тоді, цілком імовірно, героям не доведеться черговий раз власною кров’ю підтверджувати традиційний український героїзм. Раціональніше створити обставини, при яких в супротивника української незалежності не було б спокуси її знищити, аніж героїчно оспівувати нові Крути.

Першим кроком до ліквідації шизофренічного підходу до джерел власної державності повинно стати суспільне примирення на зразок того, що було в Іспанії між республіканцями та фаланґістами. Ініціатором та організатором повинна виступити держава. Бо їй це найбільше треба (я сподіваюсь, принаймні, що держава, де Президентом син в’язня німецьких концтаборів у світоглядних засадах відрізнятиметься від совкового кучмостану. Бо найвища особа держави краще розуміє кривду ВВВ для України). Ми отримаємо шалений спротив такому, гуманному та ніби й не надто радикальному крокові, але це необхідно зробити для нашого ж майбутнього.

Відвідуючи Аушвіц, наш Президент у своєму виступі зазначив, що "загальне число жертв Голодомору и Голокосту складає 15 мільйонів людей". Знаєте, якою була реакція наших «друзів» з команди Павловського? «При том, что общепризнанная цифра жертв Холокоста составляет 6 млн., остальные девять, очевидно, - это голодомор. Который, как известно, есть не что иное, как злодейский геноцид украинского народа русскими империалистами в комиссарском обличье, под предлогом коллективизации. Что там Освенцим! Знайте, народы: Сталин - зверь куда страшнее Гитлера». Це Алєксєй Чадаєв у своєму „Возвращении фюрера”. Невеликою втіхою залишається те, що Віктор Ющенко, згідно з автором статті, є не єдиним, хто спричиняється до повернення нацизму в Європу. Але єдиним європейським Президентом, який фігурував на бігбордах в есесівській формі.

Другим важливим кроком є об’єктивне, базоване на історичних документах, а не фальшивках соваґітпропа, висвітлення новітньої історії України, хто і як боровся за незалежну Україну. Я маю обґрунтовані сумніви щодо об’єктивного розуміння історії деякими новими міністрами нашого уряду, зокрема міністром освіти. І зовсім не маю ілюзій щодо вереску, який зчинять „православно-прогресивні соціалісти”, якщо такі зміни до існуючих підручників будуть запропоновані. Маю підстави очікувати демаршів з боку законодавчого органу однієї сусідньої держави. Але все це є лише підтвердженням тези, що шизофренію в поглядах на джерела власної державності треба лікувати. Історичною правдою і пасіонарністю. Інакше не було чого підіймати синьо-жовті прапори.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108415317.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua