Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-02-2005
Остап Кривдик: Камікадзе: перші помирають першими

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108637706.html

Цікава тенденція намітилася на українському медіа-ринку. Флагмани вільного слова ідуть на “відпочинок”. Вже другий місяць не виходить газета “Без цензури”. Перший вихід (18 лютого) газети після перерви, що тягнеться з минулого року, так і не відбувся – немає коштів. Під питанням - і другий вихід газети, за тиждень.

Сьогодні ж з’явилася інформація про те, що з тої самої причини припиняє своє мовлення Громадське радіо. Унікальний для українських реалій продукт, перше нахабно “незалежне” медіа, котре сприймалося як “опозиційне”, бо просто дозволяло собі говорити про багато речей, дозволяло собі баланс – чого не було більше ніде. Провідні контрольовані медіа будували дійсність за приписом, маргінальні опозиційні видання дзеркально висвітлювали тільки опозиційну “кочку зору”. В ті часи, коли “коментарій отсутствовал”, такою великою була спокуса опозиційності... і все ж, вибір був чітким – “ми – не опозиційне радіо, ми – об’єктивне радіо”, казав Олександр Кривенко, його директор.

Виходить, частотна війна з Громадським радіо таки досягла успіху – радіо знищено. Воно не змогло добратися до свого слухача – Інтернет-аудиторія надто мала. Воно не змогло знайти собі спонсорів і рекламодавців. Воно не змогло вберегти велику частину кадрів, які чи заснували власні проекти, чи пішли працювати в інші медіа...

“Байка” про створення в Україні громадського телебачення і громадського радіо, мабуть, таки байка... Тема, що була “актуальною” протягом минулого місяця, потрошку зникає – не до того тепер, губернаторів би призначити і замміністрів, секретарів і кабінетярів розставити... Напрацьований досвід Громадського радіо виявився, мабуть, незатребуваним в реаліях нової України.

Кажуть, ще в середині 90-х років сам Кривенко на одному з семінарів поставив питання: “Кому медіа повинні продаватися, як і за скільки?”. Чи маємо ставити це питання знову і знову? І де ж тоді концепція медіа як соціально важливого бізнесу, коли власник-інвестор, маючи право запитувати про кошти, не має права втручатися у редакційну політику?

Є враження, що зараз трохи “дежавю”: на початку 90-х так само помирали газети, ФМ-ки і телеканали, які тоді нікому не були потрібні. Помирали ініціативи, з медіа-сфери зникали цікаві проекти і цікаві люди... Наслідок ми бачили: “єдина інформаційна політика” взяла своє. Не було альтернативних “вуст”, щоб сказати іншу думку.

Чого тепер очікувати – вторгнення західних і російських медіа-імперій? Консервації ситуації в українському медіа-просторі? Утворення нових сміливих медіа-проектів, у яких знову така ж камікадзівська доля?

Перед своєю загибеллю увечері, на зустрічі з могилянцями Олександр Кривенко казав: “То нічого, коли гинуть проекти – завжди залишаються люди і досвід, який народить щось нове. Найгірше – коли гинуть люди – їх насправді нічим не можна замінити”. Люди залишаються – отже, будьмо оптимістами...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108637706.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua