Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 18-02-2005
Микола Романюк: „Не вкрадь” як державна політика

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108736926.html

Агітаційну компанію „не вкрадь” потрібно провести інтенсивно і привабливо, щоб добитись перелому в суспільній свідомості щодо цінностей чесності, порядності та справедливості. Стара влада періодично проводила інформаційні компанії то по „боротьбі з корупцією”, то по „зміцненню патріотизму”. Але це була проста видимість, імітація боротьби за справжі цінності. Соціальний ефір потрібно було наповнювати якимсь на вигляд серйозним змістом, от його й наповнювали, а результат таких компаній завжди був один і той же: підняті на щит цінності фальшувались, дискредитувались і з часом безславно відходили з поля зору громадкості. Не хотілося б , щоб подібний результат був одержаний і зараз, як наслідок бездарно проведеної компанії.

Щоб піднята президентом компанія „не вкрадь” досягла позитивного результату, потрібно інтенсивно пропагувати народу цілісну концепцію чесного життя. А то виглядає, що більше всіх ця ідея потрібна самому президенту, свита чемно піддакує, а всі інші іронічно посміхаються. Не видно , щоб хтось серйозно розкручував ключову ідею нової влади. А потрібно роз”яснювати прості речі:
-що заповідь „не вкрадь” стосується всіх громадян і всіх сфер суспільного життя;
- що ті кошти, які раніше привласнювались корупційними структурами, тепер повинні надходити в кишеню простих громадян шляхом підвищення зарплат усім працюючим, покращення стандартів соціального забезпечення;
-що в роботодавців падають ризики ведення підприємницької діяльності і вони повинні ті кошти, які раніше йшли на підкуп контролюючих органів та створення страхових фондів на випадок форс-мажорних для бізнесу обставин, направляти на підвищення оплати праці своїх рпацівників та повну сплату податків.
-що потрібно різко зменшувати дистанцію між багатими та бідними і плекати середній клас;
- що потрібно відходити від ідей швидкого збагачення, тому що для нормального бізнесу швидке збагачення- швидше виняток ніж правило.
-що при новій владі повинні запрацювати офіційні , а не тіньові норми і закони;
- що потрібно готувати і зверху і знизу основу для того, щоб і влада і народ добровільно відмовились від крадіжок і хабарів як методу вирішення своїх виробничих і життєвих питань.

Виходить, що в нас і президент любитель філософії і програма уряду наскрізь філософічна, але ніхто глибше ту філософічність не плекає, ніхто не підводить до рівня теорії та зведеної логіки стратегію чесного життя.А без публічної розробки , розкрутки політика „не вкрадь” не приживеться в масі народу і згине як десятки кучмівських компаній.

В минулу епоху влада і нові власники підприємств вкрали і відібрали у підлеглих всі основні життєві радості, залишивши останнім лише куці зарплати і право самостійно боротись з морем життєвих проблем, котрі щедро продукувала корумпована система.Офіційний уклад життя не передбачав для простих громадян таких цінностей як радість, задоволеність, гармонія. Між владою і народом , між роботодавцем і найманим працівником пролягали стосунки ворожнечі і відчудженого співробітництва. Стосунки довірливого співробітництва були швидше винятком , а не правилом у суспільних відносинах. Дивись цей механізм розгорнуто тут: http://zhurnal.lib.ru/r/romanjuk_n_w/dizdoc.shtml
Підлеглі у відповідь пристосувались в цих жахливих умовах відвойовувати собі такі-сякі життєві радості далеким від високоморальності чином: шляхом дрібних крадіжок і привласнень. Привласнювалось все, що погано лежить, ба навіть такі нематеріальні цінності , як робочий час в роботодавця. Ми призвичаїлись красти не лише грошима і матеріальними благами, але й дефіцитом уваги, економією своїх зусиль.Зарплати, як правило, вистачало лиш на вкрай необхідні для прожиття речі, ну а для маленьких радостей потрібно було щось накрасти, напривласнювати. Така існувала рівновага життя для більшості громадян, така правда в очі.

З таким багажем проблем і звичок голий заклик „не вкрадь” лякає громадян, так як ніхто не трактує і роз”яснює політику нового президента. З людьми потрібно говорити конкретною, зрозумілою, переконливою мовою і це повинні робити особи, вільні від політичних умовностей і пут, а саме спеціалісти-практики, різноманітна філософо-соціолого-психологічна братія .Не треба чекати від політиків повної відвертості, це їм заборонено апріорі. Окрім політиків суспільство потребує відвертих публічних речників, які з екрану будуть мати нахабство говорити щодня людям прості та відверті речі. Людям потрібно щодня малювати модель чесного , справедливого життя не тільки на макрорівні загальнодержавних справ, а й на мікрорівні їх повсякденного життя-буття.Якщо народ відмовиться від своїх маленьких хитростей-крадіжок, то що йому нова влада реально дасть взамін? Чи гарантує влада, що не найдуться нові злодії , які привласнять ці дари народу і реальне життя простих громадян не покращиться? Якщо народ відмовиться від своїх пристосувань –крадіжок серед ворожого середовища, а взамін одержить новий обман, то гасло „не вкрадь” вдруге не спрацює.

Тяжко очікувати, що народ добровільно відмовиться від використання крадіжок і хабарів як інструментів вирішення своїх повсякденних проблем , коли йому не допомогти матеріально і морально. Матеріально- значить піднімати рівень життя самих дієздатних верств народу, а морально- значить підключити ЗМІ до щоденної пропаганди і агітації тих самих європейських цінностей в самому демократичному і дохідливому форматі без стидливих замовчувань темних сторін нашого життя.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108736926.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua