першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Максим Ісаєнко: Майбутня виборча система України очима Віктора Шишкіна

додано: 20-02-2005 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108916985.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

УкраїнаПолітика

19-го лютого на Ярвалу, 9 в Києві відбувся організований активістами "Пори!" третій семінар-тренінг "Юридична реанімація", який провів перший Генеральний прокурор незалежної України Віктор Шишкін. Темою семінару було обговорення виборчої системи депутатів рад, яку на думку В.Шишкіна оптимально було б запровадити в Україні для реалізації виборчого права громадян та розвитку громадянського суспільства. Суть виборчої системи буде описана нижче жирним шрифтом, але для її розуміння Віктором Івановичем був зроблений корисний ліричний вступ.

Семінар розпочався зі згадування про те, що новообрана нова влада (в тому числі і нашими зусиллями) почала свою діяльність шляхом порушень встановлених для неї Конституцією та законами повноважень. З’явилися перші засекречені укази Президента (читайте “Відкритий лист до Президента В.А.Ющенка стосовно припинення практики незаконного засекречування нормативно-правових актів”), ми стали свідками відмови частини призначених на державні посади народних депутатів писати заяви про складання депутатських повноважень, а також триває ганебна практика призначення Президентом судів відповідно до кучмівського закону про судоустрій. При цьому ніхто не звертає уваги на те, що в Конституції України вичерпно прописані всі повноваження Президента, які не можуть бути розширені законами, в тому числі й про судоустрій.

Ст.19 Конституції України: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”


Окремо варто зупинитися на важливому для всіх громадян трикутнику “справедливість, право, закон”, про елементи якого на Майдані багато говорилося відомими і визнаними юристами, але про що у своїй діяльності часто не здогадуються або забувають наші активісти. Після проведеного В.Шишкіним тренінгу цей трикутник переді мною заблищав красою внутрішньої логіки та довершеності. Я, як технар за освітою, завжди захоплювався структурою та логікою математики, тепер я те ж саме можу сказати і про справжню (тобто не у виконанні Медведчука, Ківалова & Со) юриспруденцію. Спробую пояснити це так, як я розумію на власному технарському рівні, може це допоможе зрозуміти суть іншим технарям-активістам. Почнемо зі справедливості. Її найкраще розуміти, як на мене, виходячи з принципу “Дій з іншими людьми так, як хочеш, щоб вони діяли щодо тебе”. Право є найважливішим для всіх нас, як громадян, поняттям, на яке ми в своїй діяльності завжди повинні наголошувати. Ряд прав (на життя, на вільний розвиток, на свободу, свободу думки і слова, тощо) виписані в Конституції, але згідно зі статтею 22 вони не є вичерпними, а згідно зі статтею 157 зміни до Конституції не можуть скорочувати права і свободи людини та громадянина. Тобто права людини чи громадянина – це те, що ми безумовно маємо, тож іншим ми також повинні доносити наш головний меседж: “Я маю право…”. Що стосується законів, то вони регулюють найбільш усталені стосунки між людьми (громадянами) та/або органами влади. При цьому ми повинні пам’ятати, що органи влади згідно вищенаведеної ст.19 Конституції діють в межах законів, не порушуючи наших природних прав. Суди ж усіх рівнів в ідеалі мають діяти відповідно до верховенства права, а ще краще ухвалювати рішення по справедливості.

В цьому плані ми постійно повинні пам’ятати про проголошений в Україні принцип верховенства права. На жаль, за словами В.Шишкіна, до цього часу ніхто не дав його короткого визначення, а для його пояснення С.Головатий пише монографію обсягом близько 1000 сторінок. Також можемо поспівчувати нашим “братам-росіянам”, в країні яких проголошений принцип верховенства закону. Наприклад, у фашистській Німеччині з її верховенством закону використання концентраційних таборів не було незаконним, оскільки Рейхстаг ухвалив відповідний закон.

Найоптимальнішим виходом для ухвалення рішень по справедливості є суд присяжних. Яскравим прикладом такого рішення по справедливості є справа Віри Засулич, яка в царській Росії стріляла в генерала Трепова за те, що він наказав пороти нагайками ув’язнених в тюрмах. Незважаючи на те, що по закону вина В.Засулич була доведена, вона сама визнала власну вину, судді зважили на іншу обставину, а саме справедливість, яку виходячи зі здорового глузду В.Засулич досягти ніяк не могла, інакше як здійснивши замах на генерала. Аналогічно по справедливості вчинив Верховний суд при розгляді результатів президентських виборів, оскільки ухвалити рішення по закону він не мав ніяких можливостей через слабку підготовку формальних матеріалів зі сторони Ющенка на судовому процесі (читайте статтю Т.Монтян Справедливість vs законність. Хтось з двох мав померти). Саме на те, щоб наші партії нарешті почали працювати на місцях, а не піаритися через своїх лідерів, а також щоб справедливі судові рішення ухвалювалися на основі законів, а не революційного тиску, і спрямований запропонований В.Шишкіним порядок обрання депутатів.

Перед його розглядом зупинимося на аналізі існуючої системи обрання депутатів Верховної Ради, половина з яких обирається по мажоритарним виборчим округам, а половина по партійним спискам. При цьому треба пам’ятати про активне виборче право (право обирати інших) та пасивне виборче право (право бути обраним), а також про те, що згідно зі ст. 5 Конституції єдиним джерелом влади є народ. Так от, через наявність партійних списків активне та пасивне виборчі права громадян відповідно до нині діючого закону про вибори народних депутатів України є наполовину обмеженими. Якщо Ви не член політичної партії, то ви не можете пройти по її виборчому списку. Показовим в цьому випадку є БЮТ, в прохідну частину списку якого невідомим для громадян чином (але відомим для Ю.Тимошенко) затесалися Правденко та Толочко, які після обрання тут же кинули партію, за яку голосували виборці. При цьому обидва з “парламентарів” майже нічого не зробили для дійсного просування БЮТ та роботи з виборцями, хоча більш достойні кандидатури залишилися в непрохідній частині партійного списку.

Запропонована В.Шишкіним система обрання депутатів базується на мажоритарно-пропорційній системі виборів. Згідно зі ст.76 в Україні обирається 450 депутатів на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Для цього територія України поділяється на приблизно рівні за кількістю населення територіальні виборчі округи (ТВО). В кожному з них територіальна виборча комісія реєструє кандидатів, які або висуваються самостійно, або надаються по одному від кожної партії, що бере участь у виборах. Для цього кожна партія готує виборчий список з 450 своїх представників, які по одному розподіляються на всі ТВО. Таким чином, на кожному з округів в бюлетені для голосування виборці побачать довільну кількість самовисуванців на цьому окрузі та по одному кандидату від кожної з партій, що бере участь у виборах.

Підрахунок голосів та визначення переможців по мажоритарному округу. На мажоритарному окрузі переможцем вважається кандидат, який набрав 50%+1 голос від кількості громадян, які взяли участь в голосуванні. Очевидно, що таким переможцем може бути як самовисуванець, так і представник певної політичної партії. Припустимо, що по Україні обрано “х” депутатів-мажоритарників. Далі в грі залишаються лише ті, хто висунутий по партійним спискам.

Визначення депутатів-переможців від партій. На призовому кону стоять “450-х” місць в парламенті, що залишилися від мажоритарників. Спочатку визначається список партій, який братиме участь в поділі. Для цього для кожної партії визначається сума голосів, одержаних за допомогою її висуванців на всіх 450 ТВО, після чого шляхом поділу на кількість тих, хто взяв участь у виборах (явка), підраховується процент, який набрала партія через її висуванців, які по одному були представлені на ТВО. Якщо цей процент вищий прохідного бар’єра (нині це 4%), то партія бере участь в поділі місць пропорційно до одержаного результату (як це планувалося робити в 2002 році читайте статтю Skapirusa “Закон про вибори: розподіл місць у багатомандатному окрузі”). Однак, номер в списку партії за задумом В.Шишкіна не має жодного значення, оскільки до уваги береться внесок (процент голосів), який приніс учасник списку в скарбничку певної партії. Пройдуть ті, хто показав вищий кількісний результат порівняно з іншими учасниками списку. Оскільки в такій системі боси партій можуть почувати себе ображеними (ну уявіть собі результат якогось там В.Ф.Януковича у Львові), то для них та наближених осіб зі штабу партій, що пройшли в парламент, можна було б дати невелику кількість місць (до 5), на які “поза конкурсом” попадають ті, хто займається координацією роботи партії і не має змоги “окучувати” (вислів Т.Монтян) належні їм округи.


В загальних рисах вище наведена система, запропонована В.Шишкіним. Звичайно, вона може мати нюанси (напр., прохідний бар’єр для мажоритарних округів і для партій, наявність списку “поза конкурсом” та його розмір, тощо), над якими можуть ламати списи політики. Головне, чим вона корисна для громадянських активістів, полягає в наступному:
* партійні структури реально починають працювати в округах з виборцями
* партії зацікавленні у виставленні на округи яскравих особистостей
* “грошові мішки” для власної перемоги не будуть йти на поклін до партійного боса, а працюватимуть на округах, щоб “охмурити” потенційних виборців
* громадянські активісти (в тому числі і від Майдану) можуть потрапити в найвищий законодавчий орган держави
* …додайте самі…

Однак, як будь-яке явище, така система має свої недоліки. Найсуттєвіший з них був помічений учасницею семінару. Уявіть собі, що на одному окрузі кандидат-самовисуванець А набрав 48% голосів, а кандидат В від партії, яка пройшла в парламент – 40% голосів. Самовисуванець А не проходить в будь-якому випадку, а кандидат В має шанс пройти, якщо його партія набрала необхідну кількість голосів та він завдяки своєму результату є серед кращих своїх однопартійців. При цьому особа з гіршим результатом по округу завдяки здобуткам своєї партії має змогу пройти в парламент.

При такому порядку в парламенті деякі ТВО можуть не мати своїх депутатів, а деякі мати їх по 2-3 чоловіки. Але ці недоліки є не настільки значними, щоб через них відмовлятися від запропонованої В.Шишкіним ідеї, яка враховує наші виборчі права та відкриває шлях до законодавчого втілення наробок, що генеруються спільнотою Майдану.

Якщо цю систему виборів через обмаль часу не захочуть втілити на найближчих парламентських виборах, то для відкатки це можна зробити наприклад для виборів в обласні ради чи Київраду.

P.S. від М.-І.: семінар організований зусиллями активістів "Пори!" в рамках її проекту "Юридична реанімація". Детальніше про цей проект читайте тут: http://www.livejournal.com/community/yur_reanimation/

додано: 20-02-2005 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108916985.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua