Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 20-02-2005
Володимир Мартинюк: Мораль, приватизація і капіталізм в Україні.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108932986.html

Нагадаю що класик сучасного капіталізму Адам Сміт, якого визнають таким всі без винятку -і комуністи і соціалісти , і капіталісти , вивів своє поняття "додаткової вартості" в книзі яка присвячена етиці, моралі та теології.

Те що цитували потім Маркс та інші було лише невеликим розділом дуже товстої книги про етику та мораль.

Таким чином для Адама Сміта звязок економіки та та моралі був очевидним, для його епігонів - абсолютно неочевидним, більше того ранні соціалісти , комуністи та більшовики завзято поширювали теорію "початкового" капіталу , який на їхню думку може взятися лише виключно аморальним чином - як результат пограбування або обману .

Але насправді капіталізм грунтується на приватній власності, пресловута священність якої ( до речі вираз введений Адамом Смітом) базується на моральній бездоганності її походження. Все це вивірено і узгоджено із строгими канонами пуританського протестантизму, і не потрібно дивуватися що найдоброякісніший капіталізм є там де сотні років панував цей протестантизм, або ж його далекосхідні "аналоги" на основі конфуціанства та буддизму.

Другий стовп сучасного капіталізму - корпоративна (акціонерна) власність. Ринок був і в Єгипті, і в Римі і навіть в Росії. Але там капіталізм не зародився. Сучасний капіталізм зародився у Венеції та інших торгових містах-державах північної Італії де вперше і дуже ефективно появилися акціонерні товариства. Жителі цих міст складалися грішми і "натурою" на корабель і товар, наймали команду, і в разі успішного торгового походу отримували прибуток і дивіденди.
Саме корпорації зробили сучасні "капіталістичні" країни таким як вони є, саме корпорації, а не якісь багаті диваки побудували залізні дороги і металургійні комбінати , хмарочоси Нью-Йорку, найбільші у світі кораблі , мости і канали.

Приватна власність для капіталізму важлива і священна, але вона лише одна із цеглин з якої складається велична споруда сучасного індустріального чи постіндустріального суспільства.

На мою думку українська суспільна криза і метання в зачарованому трикутнику "соціалізм-феодалізм-капіталізм" пояснються двома факторами - "не священність" і нелегітимність в очах більшості українців теперішньої "приватної" власності і недорозвиненість корпоративної складової капіталістичних відносин.

В Україні повністю відсутній ринок корпоративних цінних паперів, що фактично означає не капіталістичний , а феодальний характер того що ми називаємо "українськими корпораціями". Класичним прикладом такої псевдокопоративної, а насправді щиро феодальної структури є відома ахметівська компанія "Систем Капітал Менедмент". Слід сказати що неделеко від неї пішли і всі інші - коли акції не можна вільно купити чи продати на фондовому ринку то назви "Акціонерне товариство" є чисто декоративним словоутворами.З дісним фондовим капіталізмом це повязано приблизно так само як назва ресторану "Козацька рада" з козацтвом та демократією.

Україна мала шанс дуже швидко і ефективно започаткувати фондовий ринок, втягнути туди більшість населення і сяк так узаконити нову приватну власність, яка повилася внаслідок процесу приватизації.
Для цього требу було лише не шахраювати з ваучерною приватизацією, не боятися ринку у його найвищій формі - ринку фондових цінних паперів.
Однак цього не сталося - ваучери заборонили до продажу, ваучери свідомо знецінили, і потім всілякі мудрагелі вправлялися у насміханні над дурним громадянами які повірили державі і тому, що ці самі мудрагелі писали раніше . Найбільшим злочином ( чи злочинною помилкою)було одночасне запровадження ледь чи не десяти різних способів приватизації , окрім звичайно ваучерного.

Що робити зараз - не гріх би й відновити цю ваучерну приватизацію, яка була припинена "вольовим рішенням", хоча 8 мільйонів громадян так і не скористалися цим правом .Таке пропонується у законопроекті народного депутата Лебедівського.

Однак це не головне - вкрай важливо відновити авторитет інституту власності і утвердити її легітимність в очах наших співгромадян . Те що пропонує уряд Тимошенко - судовий перегляд найбільш нахабних випадків незаконної приватизації є абсолютно адекватним заходом. Кажуть що це мовляв може зашкодити інвестиціям в Україну. Це неправда.Більшість інвестицій в Україну є звичайним поверненням раніше вивезених коштів . Якщо буде проведена амністія капіталів , про яку неоднократно говорив Віктор Ющенко як до , так і після обрання на посаду Президента, то цього з лихвою вистачить для пожвавлення інвестиційного процесу.

Знову ж таки найбільшою перешкодою для інвестування закордонного "добропорядного" капіталу в Україні є загальний аура незаконності і напівзаконності яка витає над усією українською постприватизаційною економікою. Підтвердження легітимності тих чи інших майнових комплексів судом чи просто відсутністю судового процесу підніме респектабельність такого підприємства чи фірми і дозволити долучитися до інвестування саме серйозним закордонним інвесторам.

І на закінчення - всі розмови про якесь інвестування чи інвестиційний клімат в Україні будуть по великому рахунку дитячим лепетом і обманом співгромадян , допоки в Україні не можна буде інвестувати ту чи іншу компанію шляхом купівлі її акцій чи облігацій.

Поки що всі інвестиції в Україні - це рисковані операції в поки що напівфеодальній економіці, тобто приблизно те що колись робили різноманітні Ост, Вест та інші "Індійські" компанії у 18-19 століттях.

Чим закінчилося протистояння раннього акціонерного капіталізму і пізнього феодалізму відомо - останній програв і в Європі, і в Ост- та Вест-Індіях , які перетворилися у класичні колонії.

Різниця між феодальною і капіталістичною економікою полягає і в тому що у феодальній діяло право сили і право станового походження ( в Україні це причетність до структур КПРС , а пізніше до структур державної влади). В капіталістичній економіці діє право закону. Тому не треба боятися того що закон розставить все на свої місця і віновить справедливість в очах громадян тої чи іншої місцевості.
Врешті це те за що вони боролися на виборах і в часі оранжевої революції. Це їхня надія. Відмовитися від спроб відновлення справедливості, означає зрадити цю надію.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1108932986.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua