Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 27-02-2005
Юлія Тищенко: РНБОУ як "перехрестя" всіх гілок влади

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109498500.html

"Мені не цікаво грати в якусь "підкилимну" гру, не цікаво робити вигляд "сірого кардинала", який намагається розставити своєї кадри і ні за що не відповідає. Навпаки...” - заявив новопризначений секретар РНБОУ П.Порошенко на прес-конференції 25 лютого 2005 року. Ключовими завданням РНБО він назвав такі стратегічні напрямки, як реформування армії, правоохоронних органів, судової системи, консолідацію суспільства на основі демократичних цінностей, розв'язання наболілих економічних і гуманітарних проблем суспільства, розуміння сфери національної безпеки було викладено доволі широко. В той же час П.Порошенко, передбачаючи закиди опонентів щодо перетягування "ковдри" від уряду та й навіть від апарату Секретаріату Президента на себе, зазначив, що РНБОУ є інструментом цивільного контролю над військовою і правоохоронною організацією держави, а не "другим урядом" чи механізмом перетворення держави на поліцейську.

Отже, за словами П.Порошенка, Рада є місцем, де зустрічатимуться політики і військові для вироблення єдиної політики, в тому числі й спрямованої на недопущення посилення поліцейських функцій МВС та СБУ в процесі їх реформування. П.Порошенко категорично заперечив можливість того, що РНБО перетвориться на "каральний орган". Натоміть він наголосив, що РНБО є "перехрестям", де зустрічатимуться представники всіх гілок влади і відпрацьовуватимуть стратегічні лінії розвитку держави. Але, власне, боротьба за регулювання "перехрестя" та встановлення нових правил "руху" на ньому, які можна потрактувати як спірні в окремих аспектах з огляду на Основний Закон, що вже якраз і роблять опоненти, зокрема в особі КПУ, тривала майже місяць.

Канитель дат

Загалом історія щодо призначення П.Порошенка на посаду секретаря РНБОУ якоюсь мірою нагадувала захопливий кадровий серіал. Схематично це виглядало таким чином: іще 24 січня прес-служба Президента Віктора Ющенка повідомила про призначення народного депутата Петра Порошенка секретарем Ради національної безпеки і оборони України. Проте вже 31 січня, коли тривали процеси інтенсивного формування нового секретаріату Президента України, коли відбувалися не менш напружені консультації щодо призначення Ю.Тимошенко прем'єр-міністром України, голова комітету Верховної Ради з питань бюджету Петро Порошенко заявив, що може залишитися на посаді голови парламентського комітету. Відповідаючи на запитання, хто ж стане головою парламентського бюджетного комітету після того, як він піде в РНБО, він тоді підкреслював, що комітет має очолити людина, яка буде сприяти реалізації економічної програми нового уряду, хоч і не виключив того, що "це може бути і Порошенко". Сам депутат пояснював це тим, що указу про його призначення головою РНБО поки що немає, а була тільки усна заява Президента В.Ющенка. Водночас було зазначено, що в тому разі, якщо він погодитися стати секретарем РНБО, то вплив цього органу відчутно посилиться.

Утім, вже 2 лютого П.Порошенко повідомив, що підготував пакет пропозицій главі держави, які стосуються діяльності РНБОУ під його керівництвом. Але він так і не зміг відповісти на запитання, коли ж буде підписано указ про його призначення секретарем РНБОУ, відзначивши, що це прерогатива Президента.

Але вже 8 лютого, перебуваючи в Житомирі, П. Порошенко заявив, що В.Ющенко таки підписав указ про призначення його секретарем Ради національної безпеки і оборони. Проте інтрига зберігалася: адже так і не було достоту зрозуміло, коли ж відповідний документ урешті-решт буде оприлюднено. "Сьогодні указ підписано..., і, думаю, завтра його можна буде побачити", - припускав тоді П.Порошенко. Але оце саме "завтра" настало фактично аж за 10 днів. Зокрема, тільки 19 лютого з'явилося повідомлення прес-служби глави держави про підписання відповідного документа - указу "Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України". Отже, цього само 19 лютого Президент України Віктор Ющенко призначив своїм указом Петра Порошенка секретарем Ради національної безпеки і оборони України, який за посадою є радником Президента України з питань національної безпеки і оборони.

Але насправді указ глави держави "Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України", текст якого пізніше було оприлюднено, має іншу дату підписання - 8 лютого 2005 року.

Читаючи указ...

Уважно читаючи відповідний указ, можна побачити, що відтепер секретареві Ради національної безпеки і оборони України надано право здійснювати відповідно до актів та письмових доручень Президента України або на виконання рішень Ради такі повноваження: вносити до міністерств, інших органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду пропозиції та рекомендації з проблем національної безпеки і оборони, поліпшення координації діяльності цих органів у зазначеній сфері; ініціювати невідкладний розгляд Кабінетом Міністрів України питань щодо виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України; брати участь у засіданні Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу; погоджувати проекти актів Президента України з питань національної безпеки і оборони; давати доручення органам виконавчої влади та звертатися до них із відповідними запитами, спрямованими на забезпечення виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, актів та доручень Президента України з питань національної безпеки і оборони.

Далі є слідує те, чого фактично не було раніше і чого немає в законі про РНБОУ, а саме: право вносити в установленому порядку пропозиції щодо кандидатур на посади в правоохоронних органах, Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначення на які здійснюється самим Президентом України. Повноваження подавати на розгляд Президентові України пропозиції на підставі внесених у встановленому порядку відповідно до Конституції України та законів України Вищою радою юстиції, головою Верховного Суду України, головою відповідного вищого спеціалізованого суду та іншими особами подань щодо кандидатур на посади суддів, членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначення яких на посади здійснюється Президентом України, не було й немає ані в Конституції, ані у відповідних законах. Також не спостерігалося там і права погоджувати пропозиції щодо кандидатур на посади в органах державної влади, діяльність яких пов'язана з питаннями національної безпеки і оборони України, призначення яких на посади здійснюється, знову-таки, самим Президентом України.

Більше того, схожe на те, що Президент поступається не тільки власними повноваженнями, але й жертвує деякими структурами безпосередньо у власному секретаріаті, передаючи їх “на баланс” у РНБОУ. Адже зазначеним указом ліквідується Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, а воднораз його функції, фінансове та матеріально-технічне забезпечення переходять до Ради національної безпеки і оборони України. В крім того, до Апарату Ради національної безпеки і оборони України Секретаріату Президента України широким жестом передає штат, фінансування та функції колишнього головного управління з питань судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних органів Адміністрації Президента України у зв'язку з його реорганізацією відповідно до Указу Президента України від 24 січня 2005 року № 108 "Про Секретаріат Президента України". Отже, з огляду на текст документа від 8 (чи то пак 19?) лютого можна побачити, що частина повноважень у сфері кадрової політики, зокрема щодо "силовиків", може стати прерогативою РНБОУ. Боротьба з корупцією, яка фактично проголошена чи не державним пріоритетом, теж переходить інституційно під крило РНБОУ. А до цього ще й судова реформа разом із деякими інституційними структурами АП перепала РНБОУ.

РНБОУ як конституційне "перехрестя"

Можна припустити, що за цією чередою дат та публічних, але обережних заяв було приховано напружену кулуарну роботу щодо визначення та розширення майбутніх повноважень РНБОУ. Як колись влучно й символічно сформулювала Ю.Мостова, П.Порошенко міг трактувати своє призначення на посаду секретаря РНБОУ наприкінці січня як призначення в крісло директора бібліотеки тоді, коли йому так кортіло стати директором магазину. Тож, можливо, цей місячний термін указотворення і був зумовлений своєрідним намаганням розширити "бібліотечні можливості". Проте доцільно припустити, що, наділяючи РНБОУ додатковими повноваженнями, В. Ющенко, як можна судити з тексту указу, найменш за все прагнув догодити Петрові Порошенку особисто.

Секретеріада тривала на тлі розгортання урядового скандалу між міністром юстиції Р.Зваричем і главою українського уряду Ю.Тимошенко. За цього публічно В.Ющенко начебто взяв сторону Р.Зварича у справі реекспорту нафти, заявивши, що єдиним рішенням уряду не можна відміняти діяльність цілої галузі, і такий підхід варто вважати неринковим. Таким чином, саме в ці дні прозвучала чи не перша публічна критика дій уряду з боку глави держави. А паралельно лунали різкі висловлювання урядовців на адресу новоствореного Секретаріату Президента, який з огляду на положення про цю структуру небезпідставно нагадував їм колишню АП.

Однак випадок РНБОУ і справді особливий: адже на відміну від Адміністрації Президента вона є органом конституційним, легітимним, оскільки існує закон про її діяльність.

У середині 90-х років тодішній секретар Ради національної безпеки і оборони Володимир Горбулін зазначав, що загалом РНБОУ, цей "конституційний орган", було утворено для того, щоб "допомагати Президентові у прийнятті рішень з найбільш важливих питань у сфері національної безпеки України, тих питань, вирішення яких потребує спільних дій різних міністерств і відомств, а значить, координації їх діяльності, контролю за процесом досягнення результатів”. “Саме так, - наголошував він, - "прописано" функції Ради (я підкреслюю: координації і контролю) в Основному Законі України". Логіка діяльності нового РНБОУ за нових політичних умов і з новими персоналіями так само може корелюватися із наведеним висловлюванням.

Якщо подивитися сьогодні на нові повноваження, які фактично набуває РНБОУ після публічної появи указу глави держави В.Ющенка, то належить констатувати: перед нами черговий опосередковано легітимний центр впливу. Дійсно, опосередковано легітимний, адже указом цього органу надається, в принципі, більше повноважень, ніж це зафіксовано Конституцією та Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони". На відміну від РНБОУ часів В.Горбуліна, коли це був надзвичайно впливовий конституційний орган, РНБОУ П.Порошенка має на... 13 повноважень більше.

Можна пригадати, що загалом положення про Раду нацбезпеки зазнавало змін у міру формування законодавчого поля України; відповідно змінювались і її функції. "Положення про РНБ" Президента Л.Кравчука, затверджене 3 липня 1992 року, визначало функції цього органу як "дорадчо-консультативні" і встановлювало, що членами РНБ могли бути лише вищі українські урядовці. Обрання Л.Кучми Президентом України започаткувало кардинальні зміни в системі забезпечення національної безпеки України. Рада національної безпеки Президента перестала бути консультативно-дорадчим органом і набула статусу "колегіального органу при Президентові України, який здійснює організаційно-координаційну діяльність в галузі забезпечення національної безпеки". У тодішньому положенні про цю структуру фіксувалося, що "рішення Ради та її президії є обов'язковими”. Тоді РНБОУ було легітимовано, вона успадкувала функції колишніх Ради оборони і Ради національної безпеки. Основним Законом було визначено основні завдання цього органу - координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

У 1998 році було ухвалено Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України". Серед функцій РНБОУ мали бути "внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики в сфері національної безпеки і оборони; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади в сфері національної безпеки і оборони в мирний час; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади в сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України". Фіксувалося також широке поле питань, які мали входити в компетенцію РНБОУ, зокрема й визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони в політичній, економічній, соціальній, військовій, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах, визначення проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері, заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних і реальних загроз національним інтересам України, доручень органам виконавчої влади та науковим закладам України, пов'язаних із вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони. І це ще не все. Перелік сфер компетенції Ради є достатньо широким. Наприклад, РНБО в межах компетенції також здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції.

В нашому випадку певне розширення повноважень Ради диктує тактична логіка, що скеровується на диверсифікацію центрів впливу Президента, розділення центрів впливу на нього всередині його команди - тих центрів, які мають потенційно врівноважувати один одного та давати главі державі поле для маневру і діяльності. А це виявляється надзвичайно важливим з огляду на загальній політичний контекст: рік парламентських виборів, рік реалій "політичної реформи", коли повноваження Президента стануть відчутно меншими. Поряд із тим це той період, коли ідеї створення єдиної партії "Наша Україна" під майбутні вибори мирно канули в Лету.

Можливість формувати та впливати Президент може використовувати не тільки через власний Секретаріат, конституційність якого та нинішня потенційна схожість на АП кумівського штибу, повсякчас породжувати заперечення в середовищі як ж уряду, так і його опонентів, постійно продукуватимуть нарікання в перебиранні на себе додаткових повноважень. У той же час з огляду на новітні історичні паралелі РНБОУ часів В. Горбуліна становила противагу президентській Адміністрації. Нинішній варіант РНБОУ П.Порошенка може, до слова, врівноважити вплив Секретаріату.

Потенційно це черговий “майдан” для здійснення президентської влади, черговий канал можливого доступу інформації для Президента. Це також чергова можливість для В.Ющенка в разі потреби впливати на уряд та здійснювати функції контролю за ним. Причому варто зважити, що в даному випадку РНБОУ є конституційний, колегіальний орган, діяльність якого законодавчо обумовлена. Наскільки буде використано такі можливості, для чого і яким чином, покаже лише час. Проте вже зараз можна припустити продовження концептуальних дискусій усередині владної вертикалі відносно розподілу повноважень між владними інституціями, що є особливо складним на тлі анонсованої "адміністративної реформи", тобто переформатування урядових структур і здійснення реформ у них. Одночасно можливі подання в КС відносно конституційності президентського указу про РНБОУ та й Закону України про РНБОУ, але тут знову постають питання узгодження відповідних змін з Основним Законом і не всі будуть у захваті від додаткових кадрових та "судово-кадрових" повноважень структури П.Порошенка. Сьогодні можна отримати вже навіть не просто традиційний трикутник влади уряд - ВР - Секретаріат, а багатокутник (разом із РНБОУ!).

Наскільки така конструкція буде стабільнішою й продуктивнішою за попередні "аналоги", продемонструє реальна діяльність усіх кутів.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109498500.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua