Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 28-02-2005
Максим Ісаєнко: „Лапша развесная” у вагоні-ресторані, або як Укрзалізниця береже наші гроші

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109608362.html

Як можна витратити на вокзалі 1 гривню? Можна купити морозиво, газету, булочку, насіння, а можна цю суму вкласти у „поліс медичного страхування”. Пересмикування законів, введення в оману споживачів, використання потенціалу державних підприємств кишеньковими приватними компаніями – і все це для видурювання у пасажира 1 гривні, яка додавалась до 72-мільйонного внеску до виборчого фонду „єдиного кандидата” (див. http://maidan.org.ua/static/news/1109264448.html)

„Товарищи, в дороге будьте бдительны», - повчав Остап Бендер, нахабно зайнявши чуже місце у літерному вагоні. Дійсно, пасажир – чи не найвразливіший споживач, бо крім себе треба перевезти ще й торби, діток, які посеред вокзалу канючать «купи коржика!», заспокоїти родичів («мамо, не переживай, буду вчасно, вікно в купе не відкриватиму»). Тому його легко обдурити через «лохотрони» під офіційними вивісками.

Активісти „Майдану” постійно контролюють діяльність "Укрзалізниці" щодо, офіційно кажучи, перевезення приватних фізичних осіб (з поточними заходами можна ознайомитись тут: http://maidan.org.ua/static/news/1109114142.html та http://maidan.org.ua/static/mai/1109198676.html). Останнім часом на особливу увагу наших „контролерів” заслуговує 401-й „відносно чесний спосіб вибивання грошей” під назвою „медичне страхування туристів”. Ідея - одеського походження, тож фантазії не бракувало, що допомогло відібрати у хтозна якої кількості пасажирів Одеської залізниці по одній гривні: пасажирові разом з квитком продають страховий поліс, звісно ж не пояснивши ні про добровільність такого страхування, ні про можливість повернути платіж, ні про те, що хлопець чи дівчина, які їдуть до Києва на заробітки, навряд чи потрапляють під матеріально забезпечену категорію „туристи”.

Вчіться у „старшого брата”
„Покупайте билеты на „Провал». Детям и милиционерам бесплатно», - так поповнював свій бюджет Остан Бендер, продаючи у Кисловодську квитки до скелі, яку нібито відвідав Лермонтов.

Попри заслужене реноме Одеси як світового центру людей кмітливих і вигадливих, цього разу одеська страхова компанія „ТАСТ-гарантія” скористалась досвідом „Северокавказского Железнодорожного Открытого Акционерного Страхового Общества „Литер-полис” (зберігаємо правопис оригіналу).

Порівнявши ці два документи, можна тільки порадіти, що одеські страховики значно скромніші за північнокавказьких: ті не лише встановили страхову суму у розмірі 25 рублів, але й на зворотному боці полісу розмістили замість умов страхування своєї компанії витяг з нормативно-правового акту та ще й змусили споживача погодитись, що факсимільний підпис (і надрукована типографським способом печатка!) є достовірним.

Що ж зробили наші „законослухняні” страховики? Те ж, що й завжди: по-перше, обмежили доступ до інформації, по-друге, скоротили перелік страхових випадків до одного – „екстрена госпіталізація особи під час подорожі Україною”. І хоч на лицьовій частині полісу вказана страхова сума 20 000 гривень, у правилах страхування, надрукованих маненькими літерами на звороті, вказано, що виплачуватиметься лише 0,15% цієї суми за один ліжко-день, тобто аж 30 гривень!

“Я пришел к вам как юридическое лицо к юридическому лицу…» (той же Остап Бендер)
Звісно, такі волаючі правопорушення не могли лишитись поза увагою „Майдану”. І навіть на запит нашого активіста надійшла офіційна відповідь. Документ дуже цікавий, навіть гідний уваги кращих журналістів журналу „Перець”. Не наважуючись турбувати шановних метрів пера, прочитаймо його самі і дізнаймось...

Що поїзди прямують у нас зі „100% населеністю”. Страшне перо не в гусака, і канцелярист може створювати чудові зразки гумору й сатири. Та все ж ми взялись за читання не для того. Облишмо навіть тих двох бідолах, чиї місця звільнились „на шляху прямування поїзда” (сподіваємось, що ці місця звільнялись у цивілізований спосіб під час зупинок, а в найгіршому випадку пасажири відстали від поїзда). Залишимо нашим читачам порівнювати „інтенсивність роботи кас”. Зосередьмось на головній меті нашого дослідження – на „медичному страхуванні туристів”.

Повідомивши, що державне підприємство „Укрзалізниця” продає поліси приватної страхової компанії на підставі договору такого-то від такого-то (при цьому юридична природа договору не вказується), начальник Головного пасажирського управління „Укрзалізниці” занурює нас у хащі законодавства, зокрема у нетрі Закону України „Про туризм”. Перш за все, ми дізнаємось, що нібито відповідно до статті 1 цього закону, „турист – це обличчя, яке здійснює подорож по території України..” Та невже ж наші закони написані таким жахливим суржиком?! З трепетом в душі відкриваємо вказаний закон і дізнаємось, що окрім помилок, начальник Головного пасажирського управління вдався до примітивного пересмикування законодавчого акту.

Тож цитуємо повністю витяг з закону у листі від імені „Укрзалізниці”: „турист – це обличчя, яке здійснює подорож по території України чи в іншу країну з незабороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року...” (тут цитата закону уривається).

Тобто, якщо щаслива наречена з Києва поїде плацкартним вагоном до Одеси, аби на відомому базарі „7-й кілометр” купити весільну сукню вдвічі дешевше, ніж на столичній „Троєщині”, то вона є туристкою? Виявляється, і гуцули, які приїздять до Києва, аби за смішну ціну продати чудові ліжники, теж називаються буржуазним словом "туристи"?

А тепер прочитаймо визначення поняття „турист” зі справжньої статті 1 Закону України „Про туризм”:

„Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої
країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін
від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної
діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце
перебування в зазначений термін.”

Різниця очевидна? Міркуймо далі. Отже, перед тим, як продати пасажирові поліс „медичного страхування туриста”, треба переконатись, що він турист? Таке питання було б зайвим, якби начальник Головного пасажирського управління „Укрзалізниці” І.Д. Карпяк, не крутив законом, як дишлом. „Страхування туристів (медичне і від нещасливого випадку) є обов'язковим...” – цитує цей добродій нібито статтю 16 Закону України „Про туризм”.

Насправді ж вказана норма звучить так:

„Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є
обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на
основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати
договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані
завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним
чином укладеного договору страхування.”

Якщо ж раптом комусь спаде на думку відкрити цей закон, пан Карпяк запевняє, що і стенди з роз’ясненнями встановлено, і оголошення висять, і гучномовці попереджають... А з яким інтервалом у часі попереджають? І де стоять ті стенди? Коло буфету, у залі очікування? І чи є час у людини, яка поспіхом купляє квиток, вистоявши довжезну чергу, читати оголошення? Зрештою, поліси продають у тих же квиткових касах і разом з квитками. Тож що це? Введення споживачів в оману. Такий ось „нещасливий випадок”, від якого ніхто не застрахований.

Аби пом’якшити такий висновок, пан Карпяк чомусь продовжує вигороджувати страхових спритників і пояснює, що страховий платіж можна повернути „якщо не відбувається страхового випадку”. А якщо буде якесь „непорозуміння”, то касир усе виправить і поверне. Отакої! А ну ж прочитаймо, що написано на самому полісі. Люб’язно підказаної паном Карпяком можливості нема, натомість, відповідно до двох останніх рядків цієї „пропалої грамоти”, можна відмовитись від угоди страхування і повернути платіж лише до відправлення поїзда.

Очікуючи на відповідь міністра транспорту і зв’язку за запитом нашого колеги, сподіваємось отримати відповідь на такі питання:

1. За якою саме цивільною угодою „Укрзалізниця” здійснює розповсюдження страхових полісів компанії „ТАСТ-гарантія”?
2. Чому ці поліси продаються у квиткових касах, а не в окремих віконцях?
3. Наскільки в конкретному випадку економічно виправдане залучення потужностей державного підприємства для реалізації послуг приватної особи?
4. Чи притягались у зв’язку з вивченням наведених у зверненні фактів до адміністративної і дисциплінарної відповідальності посадові особи „Укрзалізниці” і Одеської залізниці за порушення законів „Про захист прав споживачів” і „Про страхування”?

Цікаво було б дізнатись, чи є серед власників і засновників компанії „ТАСТ-гарантія” родичі керівників Одеської залізниці чи „Укрзалізниці”. Адже на вокзалі облаштувати навіть ятку з газетами не так просто, не кажучи про продаж страхових полісів, тим паче у квиткових касах.

Тож, громадяни пасажири, поки держава не почала турбуватись про захист ваших прав споживачів, будьте пильні. І повідомляйте „Майдану” про випадки порушення ваших прав. У єдності сила!


Максим Ісаєнко, юрист Майдан-Інформ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109608362.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua