Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 01-03-2005
Олександр Зирін: Євробачення: відібрали… Настав час подумати.(спроба аналітичного репортажу)
Прес-служба УРОК

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109662555.html

Визначено учасника пісенного конкурсу „Євробачення – 2005”. Революційною хвилею на перше місце вихлюпнуло гурт „Гринджоли”(„Greenjolly”). А що далі...

Ліричний вступ.
За два фінальних дні українського відбірного конкурсу (26 лютого-репетиція та 27 –живий ефір) найбільше мені запам’яталося обличчя виконавчого директора пісенного конкурсу „Євробачення” Сванте Стокселіуса. Ви коли не будь бачили буржуазного директора гуманітарної місії, який привіз гуманітарну допомогу в Україну і сидить за столом на банкеті з приводу приїзду в Україну його і тієї гуманітарної допомоги? Приблизні емоції відображалися і на обличчі цього європейського телевізійного чиновника, який потрапив в одну з найбільших в нашій державі телевізійних студій НТКУ під закінчення монтування всієї задіяної техніки на зйомках фіналу . Йому (чиновнику європейському) весь час до цього моменту розповідали про відсутність в Національній телекомпанії (зокрема) і в державі (в цілому) ПРАКТИЧНО ВСЬОГО. І головне йому говорили і він багато читав про ПОВНУ ВІДСУТНІСТЬ ГРОШЕЙ а в українській телевізійній студії РЕАЛЬНО І В ЦЮ СЕКУНДУ світило, їздило, димило, випромінювало, знімало обладнання серед якого було таке, якого (це кажу точно, як телевізійник з 23 річним досвідом) він у своїй Європі досі не бачив НІКОЛИ! А ще (пригадуєте з Райкіна: „сто тысяч по одному рубля, два на ум пошло…) він, той телевізійний чиновник, порахував скільки ВСЕ ЦЕ варте у єврах… Отримуємо – відповідні емоції на обличчі!

Найсмішніше в цій ситуації не це: саме в цей момент стало відомо, що знайшлися таки розумні українські бізнесмени і чи не в останню мить підписано таки спонсорський контракт, який фактично позбавив бюджет НТКУ від витрат на цей фінал. Але розум пересічного європейського телевізійного чиновника таке переварити не міг – адже ДО ЦЬОГО ВСЕ РОБИЛОСЯ БЕЗ ГРОШЕЙ! Все робилося завдяки дружнім і професійним зв’язкам, і вірі у справу. Парадокси української телевізійної дійсності і шоу-бізу…

Перед фіналом.
Ще напередодні все котилося до визначеного і прогнозованого результату. Трохи ліниву, поважну і доволі впевнену ходу молодої левиці вітчизняного попу Ані Лорак до перемоги здавалося не можливо було спинити. Хоча практично всі фахівці, з якими доводилося спілкуватися, відзначали, що запропонована англомовна пісня тихесенько втопиться серед 20 практично таких самих пісень у фіналі у Києві в травні. Правда залишалося ще одне, а для телевізійного конкурсу іноді і найголовніше, – абсолютна чарівність і жіночість, тепер уже беззаперечно пані а не дівчиська, Кароліни. Саме стовідсоткова теле і фотогенічність співачки могли сказати своє серйозне слово при голосуванні за Україну. Крім того в ситуації з Ані Лорак знімалося ще одне до болю веселе в сучасному „фанєрному” шоу-бізі питання: а чи вміє вокалістка, власне співати. Адже навіть доволі відомі українські виконавці навіть за день до фіналу вірили, що вони встромлять диск і будуть радісно відкривати рота під стовідсотковий „+”. Кароліна співати таки вміє...

Але чим ближче підходила годинникова стрілка до визначеного ефірного часу фіналу тим більш гостро почали поставати питання, пов’язані з системними підходами до українського „Євробачення”. Підходами закладеними ще років 3-4 тому. Команда, яка почала працювати над цим проектом ще за часів колишніх, будемо відверті, фактично не змогла перебудуватися по ходу і САМА запропонувати і суспільству і артистичній спільноті потрібні компроміси. А компромісні рішення були потрібні, оскільки робота велася за „рассейскими” принципами із потужним лобіюванням зацікавлених і фінансових і шоу-сруктур і т.п. і т.д. На додачу все це жорстко наклалося на фактичну фінансову беззахисність (і внутрішню і зовнішню) керівництва видовищного і музичного телебачення на НТКУ - фінансування було просто ганебним! Партнери і колеги, які беруться виконувати потрібну роботу тільки завдяки багаторічним знайомствам і взаємній довірі і повазі - це добре. Але, з іншого боку, в такій ситуації АБСОЛЮТНО неможливо щось реально і жорстко ВИМАГАТИ – треба весь час ПРОСИТИ.Ось на цьому етапі і починають виникати „деякі” знижки за деякі „потрібні” рішення. Погодьтеся: зовсім інша побудова бізнесових стосунків. А саме так і велася робота над українським відбірним конкурсом на „Євробачення-2005”.Керівництво НТКУ було зорієнтоване на обслуговування зовсім інших інтересів(політичних а не культурологічних) і зовсім іншого(інформаційно-пропагандиського) сектору телевізійного мовлення на УТ-1. І на все це наклалася вибухоподібна ситуація в державі.

От тут і прийшов час і музикантам „розгрібати” свої начеб то не винні передвиборчі забавки. Так сформувалося відношення до людини, а не співачки Ані Лорак. Так сформувалося ставлення до двох типів ведення шоу-бізнесових справ в нашій країні. Один тип уособлювала Ані Лорак („бабло”, пісні „від Крутого”, знамениті українські „ротації” на радіо і ТБ – коротко кажучи „по повній програмі”) інший тип мали уособлювати визначені невідомо ким „герої” помаранчевого майдану. Хочеться тут додати, що я більш ніж упевнений в тому, що самі виконавці навіть про це не здогадувалися – над цим думала „гуманітарна” частина нової влади. Чи є насправді четвірка, додана революційним часом до 15 фіналістів обраних українським людом в ефірі УТ-1, уособленням саме цивілізованого шляху ведення шоу-бізнесових справ в нашій країні – питання дуже і дуже серйозне і потребує окремої розмови. Я ж продовжу про „Євробачення”.

„Живий ефір” відбору.
Отож: до роботи в „живому” ефірі на каналі УТ-1 НТКУ підготувало три телевізійних студії. В одній було змонтовано досить сучасну декорацію зі світловими екранами, тонни керованих світлових приладів, надсучасну операторську спеціальну техніку – власне там і відбувалося основна частина шоу: претенденти представляли свої пісні на суд телеглядачів під фонограму „-1”(тоб то - без співу виконавців).В другій студії розмістилися самі виконавці і їх „команди” та уболівальники. В третій студії було розміщено всіх журналістів, які мали змогу на великому екрані спостерігати за дійством, і проводилася заключна пресова конференція.

Напередодні в доволі жорсткій, але професійній розмові з колегами-телевізійниками з НТКУ випірнули тези „ну ми ж вперше”, „можливі помилки”, „потрібне розуміння” і т.д. і т.п. Довелося коротко і швидко розставити всі крапки над „ї” – пані Олена Мозгова (а значить і її команда) у вітчизняному шоу-бізі не перший рік і говорити про її непрофесіоналізм підстав не має, тому і судити будемо про результат, як професіонали професіоналів.

Перший знак, який вказав на повну серйозність того, що відбувалося була ввічлива, але жорстка вимога колег з НТКУ прибрати ВСІ телевізійні камери з основної студії. Колеги з комерційних телеканалів незадоволено, але з набутим за кордоном розумінням, відчули що таке ЕКСКЛЮЗИВ. (правда наприкінці шоу очевидно що вкрай стомлені телевізійники з НТКУ дещо втратили пильність і як результат - кадри з виступу переможців я побачив в ефірі комерційних конкурентів).Дещо нервові перші секунди початку - і все покотилося. Покотилося впевнено, практично без будь яких негараздів. Український глядач навіть відчув приємність від того, що впізнав навіть дещо гумористичну і іронічну манеру ведучих, які передавали слово від студії до студії: „Машо!” - „Сашо!”. Єдине, що насправді трохи здивувало – то це підбір тих, хто давав короткі інтерв’ю між номерами – саме тут в повній мірі і проявилася ота „залишковість” і вимушена заангажованість мислення команди НТКУ. Але думаю, що глядачі навіть не чули про що говорилося – оскільки якраз цей час був відведений на сімейні обговорення і дрібненькі справи. Нічого не викликало і, насправді, не могло викликати розчарування і роздратування. Навіть затримка зі звуком на виступі „Тартака” не сприймалася як провокація технарів „одного кольору” щодо учасників ансамблю „іншого кольору” – глядачі про це навіть і не подумали, а журналісти не кинулися занотовувати: дрібничка справжнього і напруженого живого ефіру.

Співали різне. Співали по-різному - як хто міг і уміє. Так – хвилювалися. Так – не всі і не все показали. Але українські телеглядачі раптом зрозуміли, що у нас в державі є зовсім різна музика і пісні, зовсім різні співаки і колективи. Пишу „раптом” тому, що стан нашого аудіовізуального простору – це доволі болюча гуманітарна чорна діра. Потужно виступив „Тартак”, звернув на себе увагу абсолютно зрозумілою лірикою гурт „Stand.up”,виділялася якісною і дорогою фонограмою Ані Лорак, була відвертою Юлія Міщенко зі своєю „ТАLINA KUM” і наостанок вийшли „Гринджоли”....

Скажу відверто тих, хто виступав протягом 20 хвилинного голосування уважно не слухав – хоча привабила (зовнішньо) переможиця відбору у братів-бєларусів Анжеліка Агурбаш і звернула увагу на себе співом із залом Юлія Бодай(ось що робить доступ до слухачів пісні всього лиш в ефірі одного інформаційного FM-спонсора)....А далі сталося те, що сталося.

Відразу хочу зняти всі закиди щодо некоректності підрахунків голосів – за інформацією, яку я маю з різних і абсолютно діаметрально протилежних за уподобаннями джерел: глядачі обрали саме цю пісню.

Опісля...
За своє життя побував на багатьох пресових конференціях - причому з різних боків. Напружена тиша, яку намагалися розрядити нервові оплески аж двох з половиною цінителів творчого доробку переможців – такий початок пригадати зможу не скоро.

Хотів відразу вихопити мікрофон і запитати у віце-прем’єра уряду моєї країни пана Миколи Томенка: „Ну і ЩО нам тепер з цим робити?”. Мікрофон видерло якесь дівчисько і тому довелося чекати. Потім ведуча прес-конференції рішуче передала слово пані Ірині Бондаренко, через вуха і руки якої за багато років в Національній радіокомпанії і на „Промені” пройшло тисячі українських пісень і вона коректно запитала про доволі низьку якість, вибачте, гучність переможної фонограми. А потім запитав, трохи заспокоївшись, і я: „В який спосіб віце-премєр міністр України з гуманітарних питань і учасники вокально-інструментального ансамбля „Гринджоли” будуть забезпечувати виконання поставленого урядом завдання – зайняти не нижче 5 місяця на Євробаченні?” Пан Томенко відповів, що не завдання уряду забезпечувати місцями а завдання уряду забезпечити умови. Текст відповіді учасників колективу-переможця передавати не буду через....(не буду писати через що).Телевізійники так і не дочекавшись якогось інформаційного прориву спокійно забрали камери і пішли. Все стихло...

На ранок понеділка прес-служба гуманітарного віце-прем’єра (очевидно,що і він сам) здається почали розуміти ПРО ЩО йдеться і обнародувала повідомлення, в якому зокрема сказано: „...Микола Томенко переконаний, що за допомогою відомих представників українського шоу-бізнесу пісня гурту „Ґринджоли” буде „обрамлена” в такий спосіб, що вона стане не лише конкурентною, а й зможе змагатися за призові місця в конкурсі „Євробачення-2005”. Терміново телефонную в пресс-службу і намагаюся довідатися про імена тих „відомих” героїв, які будуть ліпити „кулю” за менш ніж три тижні до остаточного строку надання дирекції ювілейного п’ятидесятого пісенного конкурсу „Євробачення-2005” фонограми пісні. „Пан віце-премєр займається державними справами а про імена ви довідаєтеся згодом і не від нього”. Крапка. Без коментарів. Пожалкував, що не запитав: „Ну і що НАМ тепер з цим робити?”

Ну що ж – цього року Україна започатковує нові, зараз скажу модне словечко, „формати”. Ще ніколи на легенькому попсовому пісенному конкурсі не славили Президентів країн – сідниці дівочі там оченята, інші частини тіла чи процеси славили, Президентів космічних держав – ніколи. Це – перше! Ще ніколи не виконувалися „гімни”. Це – друге! Англійці – зависники(останнє місце зразка 2004!) того року переписали своїми програшними англійськими літерами повний текст пісні Руслани – цього року їм буде значно складніше...

Я теж спочатку засміявся, а потім згадав – 120.000.000 (прописом – сто двадцять мільйонів телеглядачів) з близько 50 країн світу. Хоча найулюбленіший мій виступ на „Євробаченнях” останніх років – це абсолютно шикарний самоіронічний австрієць зі своєю супер-піснею про „зайчиків і їжачків”. Може проскочимо – нам же тільки в десятку ввійти.З економічних міркувань.

Ліричне закінчення
Я не думаю і не хочу думати, що співачка Ані Лорак сприйме свою поразку, як щось знакове - просто цього разу на силу знайшлася інша сила. І мова зовсім не про сили творчі.. Програла не вона, а спосіб ведення шоу-бізнесу навколо неї, який імпортують в нашу країну. Я хочу сподіватися на те, що продюсінг в цій країні стане національним і аудіовізуальний простір стане не їх а наш – і тоді Кароліна зі своїм талантом і професіоналізмом нарешті спокійно і впевнено підніметься до справжніх а не куплених (зовсім не нею)висот і дутих(зовсім не нею) рейтингів. Як і сотні наших музикантів – майбутніх потенційних учасників відбірних конкурсів.

Олександр Зирін
незалежний телевізійний оглядач

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109662555.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua