Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 01-03-2005
Олександр Наказненко: Амбіції Суркісів, або “Динамо” (Київ) змінить власників?
Київ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109687507.html

Така перспектива чимдалі дужче нависає над закритим акціонерним товариством з відомою в Україні і всьому світі маркою-назвою – “Динамо” (Київ). Щодо необхідності повернення його в державну власність не раз висловлювався віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Томенко: “Ми на уряді дебатували одне з перших рішень – створити реєстр підприємств, які були недооцінені під час приватизації. Можливо, у перший пул підприємств, які повертаються в державну власність, “Динамо” не ввійде, але в другому пулі точно буде”.

З табору нинішніх власників “Динамо” лунають з цього приводу протести. Так нинішній президент клубу Ігор Суркіс стверджує, що “Динамо” ніколи не було державною власністю і тому ні про яке повернення не може мовитися. “Київське “Динамо” – це дійсно національна гордість України. І людей, які керують ним, звинуватити в тому, що вони не по совісті виконують свої обов’язки не можна. Вони зробили все можливе, щоб футболісти і тренери працювали в нормальних умовах, – вважає колишній віце-президент “Динамо” Віктор Медведчук. – А говорити, що сьогодні в клуб прийдуть нові господарі... Думаю, мільйони українських вболівальників зуміють відстояти свій улюблений клуб”.

За подібними заявами простежується очевидна втрата реальності їхніх авторів. Вчорашні можновладці ототожнюють власні інтереси з уподобаннями мільйонів уболівальників. Такого не було навіть за Кучми. Тим паче, зараз “відстояти свій улюблений клуб” (тобто, читай, право на його власність сдпуошної верхівки) відірвуть зади від м’яких крісел хіба що самі нинішні власники та їхні родичі.

Розуміючи це, Ігор Суркіс вже наперед назвав можливу зміну власників “Динамо” “безпредєлом”. Наче забув, якими методами влітку 1993 року “суркіси і К” фактично перебрали клуб у свою власність, при цьому без особливих церемоній змістивши команду попереднього президента Віктора Безверхого. Якщо ми десь і порушили закон, то зробили це в ім’я “Динамо”, інтересів його вболівальників – таким був лейтмотив пояснень-виправдань у ЗМІ тодішніх діячів, які дорвалися до керівництва клубу. То чому зараз повернення статусу “Динамо” 1993 року називається “безпредєлом”?! Вочевидь, питання риторичне.

Мається на увазі повернення не колишнього президента Безверхого, а до стартових умов приватизації флагмана нашого футболу. З наступним її проведенням на відкритих конкурсних умовах, а не через “задній прохід” будинку на Банковій. Нинішня ситуація щодо власності “Динамо” – це передовсім проблема амбіцій сімейства Суркісів. Причому, не тільки меркантильно-фінансова. Одна справа було налагодити роботу клубу краще за Безверхого. А зовсім інша – вивести команду у лідери європейського футболу, як і в ігровому плані, так і в фінансовому. Єдине в чому спромоглися Суркіси “обскакати” Європу – це спорудження найдорожчої навчально-тренувальної бази. Щоправда, невдовзі динамівців “обскакав” Ахметов – у “Шахтаря”, кажуть, ще шикарніші клубні апартаменти.

Тільки толку з цього, м’яко кажучи, не багато. Так само, як від багатомільйонних закупок заморських футболістів. Пік новітніх успіхів “Динамо” на євроарені прийшовся на 1999 рік. Тобто напередодні “великого розпродажу” своїх гравців (тоді з Києва пішли Шевченко, Ребров, Лужний) та наступного засилля легіонерів. “Динамо” не затрималося в елітній когорті найсильніших клубів Європи. Тих, що не споруджують таких тренувальних баз, як у Конча-Заспі. Вони не мають у цьому потреби – там гравці отримують по стільки, що за бажання можуть вибудувати собі персональні бази. Натомість динамівці тепер задовольняються друго-третьосортними легіонерами, які чекають нагоди перебратися на захід у більш, а то й менш престижний клуб. Вболівальники ж задовольняються (точніше, давно вже невдоволені) посередніми успіхами дітища суркісів на міжнародній арені. І змагання двох команд за чемпіонство України, зрозуміло, мало сприяє розвитку вітчизняного футболу. Тож справді, “мільйони українських вболівальників зуміють відстояти свій улюблений клуб”, щоб віддати його в уміліші й надійніші руки.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1109687507.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua