Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-03-2005
Максим Банніков: Враження від вчорашнього з’їзду нового Народного Руху "Наша Україна".

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110110963.html


„Всі ми різні і в кожного з нас свої плани на життя”.
Цитата з вчорашнього з’їзду.


Як людина, яка вивчала досвід Нестора Махна, можу відповісти на питання в чому полягає одвічний конфлікт між нормальними людьми і політиками. В цьому питанні Україна є цілком пересічною: нормальні люди є джерелом влади, а політики, заради отримання чи збереження цієї влади, намагаються всіляко нормальними людьми маніпулювати. При цьому, в політиків можливо й є певні додаткові переваги над "електоратом", але і відповідальність за те однозначно вище. Якщо політикоси зраджують "електорат", виникає такий собі конфлікт в стилі Тараса і Андрюші Бульбів, про що свідчать події останніх місяців. При цьому, саме чинна влада має пам’ятати, що принаймні будь-хто з моєї команди може їй сказати наступне: "Чим я тебе породив, тим я тебе і уб’ю!" Хто не зрозумів - йдеться про непокору, мирну, але ефективну, бо це є те, що ми вже відпрацювали до автоматизму, і зайвих рухів в нас не буде. Як не буде розколів в команді, продажності і інших ознак поразки, бо до непокори ми готові завжди. І к нам завжди підтягнуться інші.

Трагікомедія сучасності в тому, що вигадана нашим генієм Гоголем історія родини Бульб повторюється майже з тими ж іменами в родині Чороноволів - можна сперчатися, але це якщо не подібна ситуація, то принаймні вдалий рімейк. Думаю, що писати цю історію в аннали світової літератури буде людина з прізвищем Гоголідзе, Гоголовіч або Hohologlu.

Так от досвід сучасної України в тому, що вона хоч і не першою, але починає усвідомлювати, як важливо бути щирим і унікальним в усьому, навіть в політиці. Якщо так піде далі, то Україні не варто буде вступати до ЄС, треба буде подумати, чи прийняти ЄС до України. Не треба буде навіть вступати в НАТО, куди більшість наших людей щиро не хочуть, а можна буде творчо переосмислити досвід Швейцарії, і згодом разом створити реальний рух неприєнавшихся. Але це довга і кропітка робота, бо дозволити собі бути реально не таким, як всі, можна лише тоді, коли ти достатньо для цього потужний і, головне, незалежний.

Вахтанг Кіпіані сказав мені нещодавно в приватній розмові, що моя писанина має забагато ліричних відступів, через це вона нецікава пресі, зокрема, Українській Правді. З Вахтангом цілком погоджуюся, але це означає лише те, що УП, на жаль, до мене не доросла, на відміну від Майдану. У кожного свої недоліки, правда ж? Для тих, хто "не пойняв", роз’ясню іншим разом бо зараз час переходити до подальших висновків від з’їзду партії Ющенка.

Йдучи на з’їзд, я налаштував себе, що буде цілковита лажа в стилі КПСС-НДП і всяких інших злагод-батьківщин-єдностей. Тим більш, що займався цим мій добрий знайомий Р.П.Безсмертний, якого я бачив в ділі, і маю про це абсолютно власну, і, як завжди, унікальну думку.

Роман Петрович є персоною контраверсійною, але непересічною, що не заважає йому робити помітні помилки. Але можу сказати, що помилки Безсмртного, на відміну від Томенка, про якого я писав раніше, не є фатально-комічними, і це помічаю не один я. Зрештою, один з них став головою партії, а інший навіть не був присутнім на з’їзді, хоча обидвоє мають на перший погляд багато спільного.

Додаткове очікування лажі викликав той факт, що Безсмертний займався з’їздом прямо без відриву від виробництва, через що виробництво трохи постраждало, але не фатально. Тими днями, спілкуючисьз ним, мені хотілося нагадати, що, маючи таке прізвище, можна мнити себе навіть святим і кріпким, але Бог є лише один. Не казав, бо не був певен, що це почує лише він. Тепер, по з’їзді, це можна писати, щоб інші теж могли це при нагоді нагадати голові партії Ющенка.

Я ознайомився з біографією Безсмертного лише тоді, коли він вже став урядовцем, а не тоді, на жаль, коли ми починали працювали разом. Власне, як на мене, ключовими точками його біографії є три моменти: комсорг, історик-суспільствознавець за дипломом педінституту, вчитель СШ в смт.Бородянка.

Оскільки з комсомольцями я ефективно боровся в доволі юному віці бувши членом УГС та СНУМу, пізніше, поруч з істориками, успішно закічив юридичний факультеті МГУ, а зараз Бородянка мені дуже близька з низки причин, можу зробити наступні висновки щодо Романа Петровича.

Блакитна (в позитивному сенсі) мрія його дитинства й ранньої юності збулася. Але збулася вона не лише завдяки самому Безсмертному, але й тому, що в нього зараз є Ющенко, а значить його не дуже давня ставка зіграла. А Роман Петрович вміє робити ставки цілком непогано - почитайте біографію.

Але в кожною непересічної особистості, достоїнства є продовженими недоліками, і навпаки. Написав, і замислився над словом "недолік", хіба недолікований? Значить, всі ми недоліковані, але це ще й значить, що всіх нас вилікує, самі знаєте Хто.

Якщо новоспечений голова партії чинитиме правильно, в нього за 10 років є непогані шанси стати наступним Президентом, але побачимо. Вся країна думає про 2006 рік, а мені це нецікаво. Про це думають Ющенко і Безсмертний і взагалі купа інших, як достойників, так і отстойників. А мені доводиться шукати достойного кандидата на вибори 2014 вже зараз, бо сам не можу - в мене інша місія. Саме через це українцям треба задуматися, чи не варто збільшити мінімальний вік потенційних кандидатів в Президенти років так на 10-15. Це дозволить багатьом незрілим політикосикам уникати соблазнів. А після 50 мудрість настає навіть в тих політиків, кому до того заважала банальна фізіологія.

За 10 років Ющенкові буде за 60, і, навіть, якщо більша частина народу, хрестячись і молячись на майданах, проситиме його залишитися ще на термін Президентом, це буде помилка народу. Бо людині теж треба давати відпочивати від протоколів і обсягів роботи. Я хочу, щоб Ющенко прожив ще років 30-40 щонайменше, він буде потрібний країні, і як перший нормальний екс-президент, а не корумповане одоробло, парочку яких ми вже маємо. Сподіваюся, ще й матимемо далі.

З’їзд був дуже позитивний і про це ще писатиме натовп якісних і не дуже журналістів в різних „прєвосходних” тонах, тому опишу коротко. Вийшов Ющенко, придав з’їзду правильинй імпульс, і все пішло собі добре. Говорив Ющенко, як і завжди, про те ж саме, що говорили попередники, тобто про Злагоду, Батьківщину, Єдність, але лунало це значно щиріше. І слова були нові. Особисто я охрінів від розповіді про УПА і красноармійців, бо й сам про це давно думав, а також від трактовки Ющенком Крутів, бо сам про це казав неодноразово. Щоправда, як на мене, Крути - це було попередження, а першим і другим сигналами до поразки стало вбивство Григор’єва Махном, і заколот Петлюри проти гетьмана, третій дзвінок знають всі. Це не лише приємно мені, і не лише корисно для країні, це важливо і для самого Президента - думати саме так і робити, як він обіцяє.

Отже є реальна і позитивна нагода, що наша країна дійде до миру і злагоди, стабільності і заможності, такої як є в Швейцарії, і про що мріє переважна більшість моїх співгромадян. Але моя особиста мрія, щоб ми при цьому не стали задворками світу, де всіляка нечисть відмиває крадені гроші, як в тій же країні банків і годинників, а були його авангардом. А для цього наш народ має пройти ще багато випробувань і навчитися самодостатності, причому як само-, так і достатності.

Тому я роблю Сонячну Революцію і в партії вступати не хочу. Не хочу лізти в політику, бо всі посади політиків - це стійло, з якого хрін вийдеш. Якщо ти розумний - будеш в своєму стійлі конем, а ні - віслюком, але за стійло не вилізеш ніяк. Ющенко якось влучно висловився, що він "не пастух гусей", але йому, як Президенту, таки доводиться інколи попасти деяку, потужнішу за гусей живність. До речі і політиком він був з лише попередні 4 роки депутатсьої недоторканості, але стійло те його помітно гнітило. Правльність фрази про гусей полягає ще й в тому, що Президент сказав її просто гусопасам у вічі. Хай тепер гусопаси думають, в кожного є вибір, навіть в Кравченка він ще був після першого пострілу. Ющенко був правий, коли казав, що той офіцер честі. І це теж висновки зі з’їзду.

Зараз неділя, 6 березня 2005 року. Сьогодні близько опівдня це стаття з’явиться на сайті Майдан. В українців буде час її почитати-подумати, бо в більшості з нас зараз вихідні.

Користуючись нагодою, хочу привітати всіх жінок з приходом весни, або тим святом, яке вони звикли святкувати цими днями. Почути вітання від Сонячної Революції і друзів можна буде точно на Радіо Промінь та, можливо, на Радіо Київ.

Ребята, будєм жить!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110110963.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua