Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-03-2005
Максим Стріха: Гаряча політична весна?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110122360.html

Гаряча політична весна?

Березневий Київ заметено снігом. Проте політична температура під сніговими заметами продовжує зростати, обіцяючи в найближчому майбутньому нові політичні катаклізми.

Останнім часом багатьох не полишає стійке відчуття «дежавю» - нинішня демократична влада якось непомітно, але впевнено форматується на щось дуже подібне до того, що ми мали досі.

Особливо гострим це відчуття стало після споглядання помпезного установчого з’їзду партії «Народний союз «Наша Україна»» в київському палаці спорту.

Нова влада проголосила відкритість і відданість принципам демократії. Тим часом до ради НС-НУ ввійшли принаймні четверо лідерів досі не ліквідованих партій (Порошенко, Омельченко, Павленко, Білозір).

З’їзди цих партій («Солідарності», «Єдності», Молодіжної та ще якоїсь із прикметником «християнська» в назві) не збиралися, рішень про припинення своєї діяльності не ухвалювали, мандата на участь у дійстві в палаці спорту нікому не давали.

Отже, маємо або кричуще порушення принципів відкритості й демократії - або визнання того, що й так було очевидно: з’їзди в цьому випадкові були непотрібні, бо партії ці існували лише на папері, для того, щоб підсилювати політичну вагу лідерів, засновану на зовсім інших чинниках (бізнес-імперія, крісло столичного градоначальника, чи просто наближеність до родини президента).

Тим часом справжні партії з реальними структурами (УНП, НРУ, УРП «Собор» і навіть колишня ПРП - сьогоднішній офіційний тримач назви «Наша Україна») в об’єднану партію (попри суттєвий тиск і заяви на кшталт: «вони ще кусатимуть собі лікті!») досі так і не пішли.

А відтак маємо назвати речі своїми іменами: ніякого об’єднання не відбулося. Не лишень формально, але й реально з чистого листа почали творити партію нової бюрократії - своєрідне акціонерне товариство тих, хто, прикриваючись популярним іменем Ющенка та гаслами Майдану, прагнуть відхопити свій шмат пирога влади (винятки, звичайно, є навіть на рівні керівництва НСНУ - але я зараз не про них, а про тенденцію).

З цього погляду симптоматичним виглядає інтерв’ю голови ради НСНУ Романа Безсмертного в останньому числі «Дзеркала тижня» - в ньому бринить непорушна певність, що народ стояв на Майдані не за перемогу Ющенка, а таки за владні крісла для Порошенка, Павленка, Білозір, Безсмертного (далі - за списком). А відтак названі особи мають право діяти від імені Майдану і Ющенка, творячи нову партію влади й лишаючи за всіма іншими вибір: приєднатися на визначених тримачами контрольного пакету акцій позиціях, або залишитися за бортом політичного життя.

Але ж усілякі партії влади, творені за номенклатурним принципом, ми вже проходили! До того ж, як учасник установчого з’їзду НДП в лютому 1996-го, можу засвідчити: він відбувався значно демократичніше (номенклатуризація НДП почалася дещо пізніше, за доби прем’єрства Пустовойтенка). Йому передували з’їзди обох суб’єктів об’єднання - ПДВУ й ТКУ, які ухвалили рішення про творення нової структури. І на самому з’їзді тоді виникали дискусії, відбувалися альтернативні голосування. Тобто був наявний увесь демократичний антураж, якого фатально бракувало в київському палаці спорту 5 березня.

Адже «тут не Майдан» - як дохідливо пояснив частині незадоволених донеччан новообраний голова виконкому НСНУ Юрій Єхануров.

Отже, спробуймо відповісти на декілька запитань.
Чи потрібна була Ющенку зараз єдина партія? З погляду необхідності завойовувати Схід і Південь, де традиційні націонал-демократи мають слабкі позиції - навряд. Скоріше, потрібне було б продумане формування 3-4-х пропрезидентських партій чи блоків, здатних боротися за різні електоральні ніші. Ці партії чи блоки могли б сформувати переконливу більшість у новому парламенті, і вже потому можна було б вирішувати, як справді найдоцільніше зменшити число суб’єктів на партійній карті.

Натомість обрано було сценарій «партійного колгоспу», який, до того ж, має піти на вибори у блоці з партіями Юлії Тимошенко та Володимира Литвина. Не треба бути проникливим аналітиком, щоб передбачити: до 50% місць така конструкція не дотягне. Доля уряду опиниться в руках партії Олександра Мороза і декількох дрібніших суб’єктів «центру».

Проте, для того, щоб реалізувати навіть обраний сценарій «колгоспу» (вибачте - «народного союзу»!), потрібно щось робити з уже згаданими УНП, НРУ, УРП «Собор», і навіть з партією Віктора Пинзеника (в останньому випадку завдання виглядає простішим - але проблеми все одно можуть виникнути). За задумом авторів, ці структури мають ближчим часом влитися в НСНУ (варіант - у «Батьківщину»).

Конструктори НСНУ Безсмертний і Єхануров (які ніколи не мали досвіду партійного будівництва) не врахували простої обставини: реальні партійні структури - до певної міри консервативні. І навіть воля лідера не є тут законом - людей у демократичних партіях переконують, а не ламають через коліно.

А, виходячи з сьогоднішніх контурів НСНУ, переконати піти туди багатьох не вдасться вже ні за яких обставин. Амбітні політики, які пройшли горнила багатьох виборчих баталій, гостро відчуватимуть несправедливість свого другорядного становища порівняно з Білозір і Павленком. А для активістів з принципами (саме вони складають основу «ідеологічних» партій) морально неприпустимо буде іти в партію, де в раді гордо засідає одіозний столичний градоначальник... (Можливо, ці моменти можна було б передбачити і якось згладити - але справу було доручено саме Безсмертному з Єхануровим). Сьогодні ж у партію масово посунуть різні пристосуванці й шукачі посад - проте користь із них, як показує наша нещодавня історія, невелика.

Нарешті, боюся, створенням НСНУ завдано першого по-справжньому суттєвого удару самому Ющенкові. Конструктори «колгоспу» сподівалися, що авторитет новообраного президента вивезе до парламенту зімкнуті лави не надто яскравих, а то й просто контраверсійних політиків, що отримали свої «пакети акцій» у ВАТ (чи вже ЗАТ?) під назвою «Народний союз «Наша Україна»».

Натомість на практиці може вийти по-інакшому: тягар згаданих політиків може потягнути додолу рейтинг народного президента. І це буде по-справжньому прикро - з огляду на інтереси консолідації українського суспільства.

І насамкінець. Одночасно зі з’їздом НСНУ в київському кінотеатрі «Зоряний» відбувся з’їзд Партії Регіонів, який оголосив про її перехід до опозиції. Але то буде реваншистська, антимайданівська опозиція, для якої учасники вуличних акцій листопада-грудня були наймитами світового імперіалізму, купленими за американські валянки й «наколоті мандарини».

Проте не виключено, що з’їзд у київському палаці спорту стимулює й початок формування нової про-майданівської опозиції - під гаслами захисту демократичних завоювань Майдану від тієї частини президентського оточення, яка хоче скористатися з них у вузькоегоїстичних цілях. І, в разі дальшого здійснення щодо них жорсткого пресингу, НРУ, УНП та УРП «Собор» не матимуть іншого виходу, як піти саме в цю нішу.

В кожному разі, політична весна в Україні обіцяє бути гарячою, а її кінцеві результати ледве чи хто візьметься спрогнозувати з певністю.

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110122360.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua