Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 11-03-2005
Отар Довженко: Los Huevos Desperados, або, по-нашому, Невеселі Яйця

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110535535.html

LOS HUEVOS DESPERADOS,
aбо, по-нашому, НЕВЕСЕЛІ ЯЙЦЯ


… Ні, вони – не кучмісти. Вони завжди були в міру помаранчевими про людське око, навіть ті з них, які офіційно належали до тогочасних партій влади. Вони найшвидше в цілій Україні вдягли оранжеві шалики: ще Ківалов не підрахував навіть 90% свого електронного фальсифікату, а на Львівській ратуші вже майорів ющенківський прапор.

Вони сумлінно виходили на площу перед Оперним і виступали перед народом – справжні вожді революційних мас, без яких, звісно ж, ну ніяк. В перервах між виступами вони літали до Києва, щоб засвітитись на Майдані та, якщо пощастить, у студії «5 каналу». І, звісно, щодня гостювали в пофарбованих на жовтогаряче студіях учорашніх членів Партії Регіонів Хвойницького (Львів-ТБ) і Климовича (ЛТБ). Майже добувши свою каденцію як «стара влада», вони оголосили себе «новою», отже, такою, що має право на ще один термін.

... Фундаментальні міфи на кшталт «Політика – брудна справа» чи «Політика – лише для негідників», здається, надійно охороняють політику від чесних людей. Сповідуючи все життя переконання, що з чистими руками вхід у політику заборонений, чесна людина навіть і не рипається. Політика (до речі, як і журналістика – щойно зрозумів) – це цинізм, лицемірство й подвійна бухгалтерія, подекуди замасковані добрими намірами, а також обов'язково – брехня, бо ти мусиш бути негідником, аби втриматись у політиці, і в той самий час показувати себе меншим негідником за інших, аби тебе з-поміж них обрали. І все ж я не розумію, як львівська громада, яка ще в недалекому минулому вважалась авангардом прогресивного українства і форпостом Європи, могла, по-перше, породити, по-друге, обрати саме цих?

... Сьогодні вранці я добирався на роботу дві години – замість звичних 20 хвилин. Якби не щосекундний ризик гепнутись на крижаному тротуарі або отримати двадцятикілограмовою бурулькою по голові (як уже дістала вчора семирічна дівчинка), швидше було б дійти пішки. Центр і прилеглі вулиці надійно заблокував корок із безпорадних легкових автомобілів і мікроавтобусів, які жалісно сигналили й буксували. На крутих підйомах маршрутки повільно сповзали вниз. Водій застряглого евакуатора відбивався від власників іномарок, напханих у кузов.

Я сидів у салоні однієї зі знерухомлених маршруток і читав «Львівську газету» - донедавна свою улюблену, я й досі за інерцією купую її, щоб почитати ранком у транспорті. Це та газета, яку донедавна називали найпрофесійнішою і найнезалежнішою серед місцевих – поки достойники Іващишин і Рущишин, не продали її депутатові міської ради Роману Шлапаку, директору мережі магазинів «Інтермаркет». Я сидів і читав на другій сторінці під рубрикою «Офіційно» «Звернення виконавчого комітету Львівської міської ради до львівської громади».

… Минуло майже три роки від часу, коли львівська громада обрала міським головою Львова Любомира Буняка. Впродовж цього періоду міський голова з новою командою господарників-професіоналів зреалізували та продовжують втілювати в життя низку важливих для нашого міста інженерних, економічних, соціальних, гуманітарних...

- Яйця розбила! – розпачливо жалілась одна з пасажирок моєї маршрутці. – Отут, біля школи міліції, впала і розбила. Шо тепер з ними...?
- Так сніг не прибирали. Оце раз трактор проїхав – і все! – відповідає їй інша жінка. – Гроші ж у них є! Зара’ в Польщі продають рідину таку, побризкав – і все, ні льоду, ні снігу!

За нетривалий час нові принципи та підходи міської влади до вирішення основних проблем Львова підтвердили ефективність роботи всіх напрямків господарювання. На розвиток міста за три р оки освоєно вдвічі більше коштів... На 2005 рік заплановано 135 мільйонів гривень...

- Оце вчора дивилася львівські новини, - продовжує жіночка з розбитими яйцями, - мер каже: «ситуація в центрі міста під контролем». Ну та, відгорнули сніг на проспекті Свободи, ото й весь контроль!

Справді: вчора, коли загальнонаціональні канали демонстрували сюжети про стихійне лихо на Львівщині, в місцевих новинах представники місцевої влади звітували про кількість солі та солярки, витраченої на прибирання снігу й льоду. Але найбільше було розмов про те, хто має насправді займатись прибиранням снігу замість них.

Слід зазначити, що лише за каденції Любомира Буняка львів’яни отримали гарячу воду,

читаю я далі. І мені не смішно.

І все це стало можливим завдяки зміні ідеології влади, яка ґрунтується на прозорості та відкритості, власне, яку запропонував і втілює в життя з першого дня свого перебування на посаді міського голови Любомир Буняк.

- Піду пішки, - каже жіночка й робить рішучий крок до дверей маршрутки, яка вже хвилин 25 не рухається з місця. В неї в сумці те саме число «Львівської газети», що в мене (напевно, останнє, на яке я не пожалів 55 копійок – після брехні про зусилля виконавчого комітету Львівської міської ради в питаннях соціально-економічного розвитку). Отже, вона зможе прочитати про те, що

Останнім часом у деяких засобах масової інформації з’являються публікації, які неправдиво висвітлюють роботу виконавчих структур міської ради, подають громаді міста неправдиві, перекручені, тенденційні факти... Вважаємо, що такі заяви спричинено незадоволенням власних амбіцій деяких політиків, що ставлять власні інтереси вище від суспільних, формують непривабливий імідж нашого міста і в Україні, і у світі... тим часи завдають величезної шкоди нормальному цивілізованому розвитку міста та інтересам львівської громади.

Сьогодні, 11 березня, небагато львів’ян потрапили на роботу вчасно. А ще сьогодні Любомир Костянтинович Буняк втратив свій останній шанс стати мером Львова вдруге. Йому це, здається, вже й не треба – його днями обіцяють забрати до Києва, начебто керівником «Укртранснафти». Про це пише та сама «Львівська газета»: мовляв, Буняка, як креатуру Тимошенко, візьмуть для врівноваження КУНівця Івченка. Місто осиротіє... Втім, ні: про його добробут дбатиме й надалі один із них, із тих, чиї досягнення на цій ниві настільки великі, що звичайним людським оком їх не осягнути...

Вони знайшли в міському бюджеті 18 мільйонів гривень на ідіотський проект відбудови псевдоісторичної бутафорії «Високого замку», вірніше, на його початковий етап. Скільки треба було грошей, аби за ніч порозбивати ломами кригу й посипати сіллю сніг на кількох найважчих транспортних розв'язках? 18 тисяч? Вони вважають, що за це повинне було платити МНС.

А чого їм боятись? Адже на шиях – помаранчеві краватки, а вибори будуть за партійними списками. Ті з них, кого не наділили посадами, вже сьогодні перебігають від Ющенка до Тимошенко, попутно критикуючи НС НУ за кон'юнктурність. У новоствореній фракції «Батьківщини» в обласній раді їм складуть компанію колишні есдеки. Не в одному, так в іншому списку, не в одну, так в іншу раду вони таки пролізуть, аби й надалі втілювати в життя нові принципи та підходи. І львів'янам знову доведеться обрати їх, бо альтернативою будуть есдеки та янучари.

… Сподіваюсь, я встигну повернутись увечері додому до кінця води. Я живу в історичному центрі міста, який, на жаль, не входить у ті райони, яким

Послідовна реалізація «Комплексної програми водопостачання м. Львова» забезпечила водопостачання за цілодобовим і розширеним графіком – 75% і за графіком – 25%.

- водопостачання в моєму будинку здійснюється за звуженим графіком, і о 20-й годині води може вже й не бути. Півтори години для львів'янина цілком достатньо, щоб насолодитись тоненькою цівкою оранжевої, - достоту як їхні краватки! – води. Якщо цю воду набрати у склянку, на дні залишається на палець іржавого осаду. Часом я фантазую: а що було б із ними, якби вони пили цю воду?

Вони - цілком конкретні: ось , ось і ще ось, а ще оці не кращі. Формально їм нема чим дорікнути, адже вони працюють, як можуть.

Тому я краще подумаю над тим, яку газету тепер читати, бо брехню колишнього «Львівського «Дзеркала тижня», офіційну брехню газети Шлапака, брати в руки гидко – попри всю мою повагу до майже незмінного журналістського та редакційного колективу. Вони так квапились дати цю цидулку в номер, що навіть пропустили помилку в підписі. Затвердено на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 4 березня 2005 року.

Перепрошую за надмірний пафос. Я не Юпітер, а отже, мені дозволено злитись і в той самий час мати рацію.

Отар Довженко

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110535535.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua