Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 16-03-2005
www.kuchmizm.info: Гробар української заповідної справи займає одну з найвищих посад у Мінекоресурсів України.
www.kuchmizm.info

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110991053.html

З усіх куточків, куди Революція не докотилася, одним із найпроблемніших лишається Державний служба заповідної справи (ДСЗС) України Міністерства екоресурсів. Особливої уваги заслуговує начальник зазначеної служби, Сергій Степанович Комарчук, чиї діяння у сфері руйнації заповідної справи в Україні і привернули нашу увагу.

Комарчук заявив про себе як про корупціонера, людину, не зацікавлену у збереженні заповідних куточків нашої країни ще на посаді заступника начальника ДСЗС. Тоді, головуючи по сумісництву над тендерним комітетом, він провів досить сумнівні тендери на два спецзаходи ДСЗС – порятунок парків Причорномор’я та утилізацію пестицидів в Ялті. Обидва тендери були проведені між трьома комерційними структурами Ялти, при чому цікаво, що офіси цих фірм знаходяться за однією адресою. У першому випадку на підтримку Місхорського, Лівадійського та Массандрівського парків було виділено 450 тис. гривень з передоплатою в 290,7 тис. гривень.

Тоді „Буддизайн”, одна з цих трьох структур, яка „перемогла” в тендері, не знаючи розміру виділених коштів, навіть не обстеживши території заповідних зон, подала перелік робіт із зазначенням суми, яка точно збігалася із виділеною. Звіт про виконання робіт „Буддизайн” представив уже через місяць після перерахування грошей на рахунок фірми. Ані документів, ані робіт по рятуванню парків перевірка, звісно, не виявила.

У другому випадку пан Комарчук провів подібний тендер на виділену суму в 200 тис. гривень з попередньою передоплатою в 112,8 тис. гривень. І знову переміг сумнозвісний „Буддизайн”. При чому, в цьому випадку фірма не надала відповідних документів, адже для роботи з отрутохімікатами треба мати низку паперів, включаючи висновки екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз, копії посвідчень про необхідну кваліфікацію виконавців та страхових свідоцтв тощо. Більше того, вона навіть не мала ліцензії на виконання робіт з отрутохімікатами! Коли в Сергія Комарчука поцікавилися, як він „прогледів” таке серйозне порушення, наш посадовець відповів просто: „А ми оголосили переможця із застереженням, щоб він набув ліцензію до початку робіт”. Можливо, за таку „дитячу наївність” і тримають пана Комарчука на високій посаді?

Ясно, що й слідів робіт не було знайдено перевіркою і у другому випадку, про що у травні 2003-го прокуратура направила відповідне подання на ім’я тодішнього міністра екології, Василя Шевчука. „Подання про усунення порушень антикорупційного законодавства в системі Міністерства екології та природних ресурсів України”, в якому „заслугам” Сергія Степановича було присвячено цілу сторінку, не знайшло відповідної реакції ані Шевчука, ані наступного міністра Сергія Полякова. Більше того, колишньому міністрові так сподобались „подвиги” тезки, що він вирішив підвищити пана Комарчука до в.о. начальника служби заповідної справи, що, звісно, обурило знавців в області екології. Директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич сказав, що призначення Комарчука є плювком в обличчя екологічної громадськості.

„Заслугам” Сергія Степановича можна приділити багато сторінок друкованого тексту, але особливу увагу читачів хотілося б звернути на „цькування” Дунайського біосферного заповідника Комарчуком та Міністерством транспорту України. Ще за керування мінтрансом покійного Кірпи виник проект проведення каналу із Дунаю в Чорне море саме через територію однієї з найцінніших ділянок заповідника – гирла Бистре. І це незважаючи на те, що угіддя заповідника занесені до списку ЮНЕСКО, а міжнародні експерти ЮНЕСКО та Рамсарської конвенції, які восени минулого року вивчали ситуацію в Дунайських плавнях, однозначно назвали проект по Бистрому найшкідливішим. Тиск на працівників заповідника чиниться ще й досі, проти посадових осіб порушено кримінальну справу „За протидію спорудженню судноплавного шляху через гирло Бистре”, фактично за виконання власних обов’язків – захист заповідних територій. В свою чергу, пан Комарчук, в чиєму прямому підпорядкуванні є заповідник, до даної проблеми жодної цікавості не проявляє. Натомість, на досить специфічний лад реагує на указ „Про розширення Дунайського біосферного заповідника”. Із шести запропонованих Національною академією наук України плідних для заповідника територій він не приєднує жодної. Натомість, надає в користування заповіднику дві ділянки – острів Стамбульський, який уже й до того належав ДБЗ і вершину водосховища Сасик, не вилучаючи останню у землекористувачів, що фактично означає, що хазяїва території й надалі керуватимуть нею, як їм заманеться. В тому ж указі зазначено, що майже 1000 га території заповідника відноситься до зони „антропогенних ландшафтів”, а значить, дозвіл на побудову каналу в цій зоні отримати набагато легше.

Пан Комарчук також є відповідальним в заповідній Держслужбі за створення нових заповідних зон. Однак із трьох біосферних, двох природних заповідників, восьми національних парків, які мали б бути створені згідно із Законом України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2004 роки”, Сергій Комарчук спромігся за чотири роки лише на один національний парк та маленький Черемський заповідник.

З усього вище викладеного легко судити, що людина, в обов’язки якої входить оберігати заповідні території, найчарівніші куточки нашої землі, насправді нищить їх, „добиваючи” надбане і не даючи при цьому розвиватися новому. Неправомірні тендери, зловживання високою посадою, занедбання природних парків і заповідників, нехтування природою України, а й навіть людським здоров’ям – як у випадку із „утилізацією” пестицидів – такі дії більше притаманні корупціонеру і злодію, аж ніяк не посадовцю ДСЗС.

ПОРА

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1110991053.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua