Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 20-03-2005
Андрій Стесін: Доклад на з"їзді УІС (повністю)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1111321277.html

Повністю та підряд цей текст не був озвучений на з'їзді - фрагментами в кількох виступах. Ось в такому вигляді цей текст планувався як доповідь:

--------
Шановні пані та панове, члени УІС та гості з'їзду!

Минулий рік багато змінив в житті України і, напевне, кожного з нас.
На цьому з'їзді ми, фактично, вирішуємо - як саме має змінюватись УІС разом з країною? Я вважаю, що УІС має різко змінити стратегічний напрямок свого розвитку, оновитися, і зайняти гідне місце в новій реальності.

Фахівці давно розуміли, що Інтернет _здатний_ відіграти вирішальну роль в суспільному житті саме як засіб масової комунікації. Саме минулого року цей потенціал "здатності" реалізувався на практиці. Інтернет відіграв настільки вагому роль у подіях навколо виборів, що вже не десятки фахівців, а мільйони пересічних громадян усвідомили - Інтернет це не іграшка, це є Справді Важлива Річ. Адже Інтернет відіграв свою роль вже не тільки в висвітленні, а й в _творенні_ подій.

2004 рік є новим досвідом для всіх нас, і Інтернет відіграв в тому величезну роль. Отже, ми зацікавлені в тому, щоб Інтернет і надалі лишався засобом вільного спілкування - а також ставав доступнішим для українців і популярнішим серед них.

Чи змінилось щось на краще у відношенні держави до Інтернету з приходом нової влади? На жаль, я змушений визнати - ні.

Від колишнього режиму ми отримали в спадок все те саме, чому УІС намагався протистояти всі ці роки. Частково вдалося "відбити" спроби тотального прослуховування, але ніде не ділися спроби прибрати до рук уряду і спецслужб важелі керування сегментом мережі, і так далі. Ті самі люди, які готували для проекти рішень для Кучми та Януковича - тепер продовжують проштовхувати ТІ САМІ підходи, рішення, законопроекти через ті самі кабінети. Зміна обличь в високих кабінетах не вплинула ні на що.

Слід чесно зауважити: вплив УІС на державну політику щодо телекомунікацій та Інтернету минулого року фактично був _мізерним_.

Причин тому я вбачаю декілька.

По-перше, свого часу було прийнято рішення про те, що УІС буде організацією не масовою, а скоріше фаховою, а також - далекою від політики.

Це сталося тому, що УІС був створений здебільшого Інтернет-фахівцями та Інтернет-бізнесменами. Була така думка, що УІС створюється фахівцями для захисту інтересів пересічних користувачів. Сталося ж так, що самі пересічні користувачі сприйняли УІС як щось стороннє для себе.

Самі ж люди, які створили УІС, свідомо не докладали зусиль для того, щоб переконати звичайних людей у зворотньому. Не слід тому дивуватись! Адже головні РЕАЛЬНІ, "земні" проблеми користувачів полягають у певному, скажімо так, конфлікті з Інтернет-провайдерами, послугами яких вони користуються. Водночас, більшість творців УІСу пов'язані саме з провайдерським бізнесом. Було б дивно, якщо б УІС в його колишньому вигляді почав активно впливати на провайдерів, виступаючи на боці користувачів - то було б схоже роздвоєння особи і конфлікт сам-з-собою. Фактично йдеться про внутрішній конфлікт інтересів.

Вважалося, що УІС має зайняти своє місце в лавах помірно налаштованих, схильних до конформізму недержавних організацій, спрямованих на так зване "конструктивне співробітництво" з владою, на те, щоб м'яко і цивілізовано впливати на державні рішення і державну політику. Таких НДО є чимало.

Механізм впливу УІС на події в країні в теорії виглядав так: фахівці - члени УІС планують і виконують певні проекти, результати цих проектів мають впливати на законодавців, на владу, на громадську думку.

Ця теорія не спрацювала. Чому саме?

Щоб на щось впливати, потрібно, щоб до тебе дослухалися. Як же зробити
так, щоб до тебе дослухалися, якщо влада, законодавець, держава і
бізнес апріорі не хочуть тебе слухати?

Спроби дістатись певної мети "лобіюванням" або донесенням певних ідей і текстів до депутатів та/або до уряду мети не досягали. Їм байдуже, які гарні і розумні тексти пише, наприклад, Євген Захаров. Реально в Україні "працюють" лише особисті зв'язки, або... навіть не самі гроші, а ті самі зв'язки, підкріплені грішми. На цьому полі УІС відразу апріорно програє бізнесовим структурам та їх асоціаціям (наприклад ІнАУ або АУРІУ).

Іноді вдавалось чогось досягти завдяки особистому авторитету і імені певних осіб. Тут слід з глибокою повагою згадати панів Ігоря Дядюру, Івана Пєтухова та Валерія Пекара. Саме завдяки їхнім особистим зв'язкам та авторитету УІС зробив ту єдину реально корисну справу, яку зробив: зусиллями Дядюри і його команди було створено альтернативний законопроект "Про перехоплення телекомунікацій". Перш за все зроблено це було тому, що питання неконституційного моніторингу Інтернет зачіпало особисті інтереси та принципи Ігоря Григоровича як громадянина, але водночас - як підприємця-провайдера.

Я віддаю належне видатній працездатності та цілеспрямованості Ігоря
Григоровича, як підприємця і фахівця. Я не можу не відзначити його роботу над тими проектами, якими він займався і які були йому цікаві. Але я не можу не зауважити, що жодні інші проекти, які планувались в УІС, не отримали ані підтримки членів УІС, ані підтримки спонсорів, ані доброго слова від лідера організації.

Насправді, як я зараз розумію, корінь проблеми лежить в тому, що УІС
формулювала свої проекти за принципом "а ось непогано було б зробити..." замість "слід терміново робити ось це, бо це реально горить і необхідно ЛЮДЯМ". Це привело до того, що самі члени УІС і виконради не "горіли" проектами, вони не мали внутрішньої віри та переконаності в тому, що заплановане слід робити взагалі, що то є комусь реально цікаве за межами вузького кола фахівців.

Так, Ігор Григорович поступово звик до думки, що УІС - це Дядюра, що весь вплив та корисний ефект, якого досяг УІС - це особисте досягнення Дядюри. Я не збираюсь сперечатись з цим, це багато в чому є правдою. Я розумію також, що бізнесмен Дядюра не збирається нікому просто так допомагати, нікого підтримувати і взагалі він цінує кожну хвилину свого вільного часу. Я не розумію одного: навіщо Ігор
Григорович власними руками довів свої відносини з колегами по організації до стану, коли ні він вже не хоче розмовляти з ними, ні вони не можуть розмовляти з ним.

Але годі про особистості. Мене цікавить майбутня доля УІС та необхідність зміни її курсу. Я маю на увазі те, що для того, щоб бути впливовою, УІС має запропонувати суспільству не конформістські те дещо нуднуваті, незрозумілі пересічним громадянам тези, а прості та зрозумілі ідеї, які будуть миттєво цікаві не 10 і не 100 особам, а тисячам і десяткам тисяч громадян України.

Інтернет в Україні став масовим явищем. УІС також має стати масовою, народною організацією, а не просто псевдогромадською філією Інтернет Асоціації України чи то будь-якої іншої компанії, партії тощо.

УІСу не вистачає свіжих проектів, в які ЩИРО повіримо ми самі. Концентрація на максимум двох-трьох проектах, таких, які не є "абстрактно" гарними. То мають бути дві-три таких речі, які реально цікаві і потрібні тисячам людей прямо сьогодні. Це надасть УІСу масовості та популярності - і тим самим думка УІСу стане вагомим аргументом і для бізнесу, і для влади.

За відсутності грошей і особистих зв'язків масовість і популярність це є єдиний реальний засіб взагалі на щось впливати.

Є такий афоризм: коли товар не продається, що б Ви не придумували і не робили - це поганий маркетинг. Коли товар продається, і ніхто не може зрозуміти - чому саме - це добрий маркетинг. УІСу потрібен добрий маркетинг, УІС має запропонувати людям те, що їм інтуітивно потрібно, стане модним, буде підхоплено і стане розвиватися нібито само собою.

Такою ідеєю може, на мій погляд, стати створення за допомогою УІС
децентралізованої соціальної мережі, зайнятої збиранням, накопиченням та аналізом відкритої інформації про кадрові призначення, про діяльність посадових осіб всіх рівнів всіх гілок влади, або осіб - кандидатур на такі посади. Я вважаю, що система, коли кожний без винятку посадовець знатиме - він "під ковпаком" народу, про нього відомо все, що стосується його минулої діяльності, його електронне досьє постійно обговорюється і поповнюється документами, фактами та свідченнями - а саме досьє в будь-який момент є вільно доступним
будь-якому громадянину України - журналісту, простому виборцю, прокуратурі тощо - це допоможе зробити наше майбутнє життя чистішим.

Задавалося питання про етичні межі, які повинна мати така система, про
можливість незаконного та антиетичного втручання в особисте, приватне життя посадових осіб. Ці межі, як на мене, дуже прості. Нас цікавлять тільки ті факти, які стосуються діяльності особи на її посаді, які прямо стосуються ролі особи у владі. Грубо кажучи, нас не цікавить, скільки коханок є у посадовця - але якщо через фірму однієї з них іде відмив державних грошей, то це вже не факт приватного життя, а факт посадового зловживання, і він нас цікавить.

Другий напрямок, який я вважаю перспективним, стосується впливу на законотворчу діяльність. Не тільки ходити по коридорах влади та принижено просити - "прийміть, будь ласка, наші зауваження до законопроекту чи то до закону"! Це працює, але це ще не все. Слід планомірно публікувати статті, які б доступно, зрозумілою пересічному громадянину мовою роз'яснювали - як саме ті чі інші закони або ініціативи впливають або можуть вплинути на практичні потреби та інтереси звичайного користувача. Люди не люблять читати і не розуміють того хитромудрого канцеляриту, яким написані українські закони. Без доступного, яскравого і доступного по формі (в стилі
Коробової або Монтян) роз'яснення ми не зможемо подолати інерцію мислення людей, не зможемо витягти з-під ковдри активність занадто хитро...мудрих "законотворців".

Така робота може бути надзвичайно ефективною. Як приклад, можу навести статтю "Майдан на колесах", опубліковану в січні на сайті "Обкому". Ця стаття популярно пояснювала суть законодавства про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автомобілів. Йшлося про те, що готується пограбунок українських автомобілістів страховими компаніями. Роздруківки цієї статті потрапили на столи високопосадовців, ними користувались члени профспілки таксистів, і врешті решт резонанс досяг такої величини, що обов'язковий контроль і штрафи "за страховку" було відмінено.

Оскільки ж проекти не існують без людей - носіїв, я пропоную обрати до
майбутнього складу виконавчої ради УІС тих, хто не словом і не папером, а ділом довів свою здатність згуртовувати людей навколо себе в ім'я спільної мети. Тих, хто вміє організувати справу в умовах дефіциту ресурсів, і не ділить людей на "своїх" та "чужих" в інтересах власного бізнесу.

Я пропоную обрати до виконавчої ради пані Тетяну Монтян - відомого в Україні юриста та громадську діячку, яка зможе принести до УІС свій досвід захисту прав громадян правничими методами, відомих громадських діячів, відомих нам по сайту Maidan.org.ua: пана Михайла Свистовича (ремарка: Михайло був відсутній на з'їзді, висувати ж кандидатури відсутніх особисто осіб забороняє Статут УІС), DADDY, Предсказамуса, Devrand - колеги запропонують і інші гідні кандидатури.

Я проти того, щоб УІС перетворився на кишенькову філію Інтернет Асоціації України, укомплектовану слухняним персоналом інтернетівських компаній, та спрямовану на захист виключно бізнесових інтересів. Я проти того, щоб до складу виконавчої ради входили люди, для яких - як для будь-яких бізнесменів - інтереси їх власного бізнесу вищі за інтереси громади. Я маю на увазі як шановних Ігоря
Дядюру, так і Бориса Мостового та інших "українських промисловців та підприємців".

УІС не зможе набути масової популярності, якщо вона не дистанціюється від бізнесових інтересів, від інтересів провайдерів, і не перейметься ВИКЛЮЧНО інтересами користувачів.

Я за те, щоб УІС відстоював саме інтереси громадян України, звичайних
користувачів Інтернету та дописувачів форумів, сайтів, чатів; і щоб УІС відстоював саме їх інтереси як перед державою та владою, так і перед Інтернет-бізнесом. За колотнечею навколо крісел в новій владі про прості приземлені інтереси людей підзабули всі; настав час згуртуватись в УІС та нагадати про себе.

Обговорення тут http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1111298639

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1111321277.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua