Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 30-03-2005
Наталка Ліщинська: Гіркий післясмак помаранчі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112168321.html

Гіркий післясмак помаранчі

30 березня 2005 року наш президент підписав документ ”Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та до деяких законодавчих актів”. Пункт 4.2 містить перелік видів діяльності, на які не поширюється спрощена система оподаткування. Це, наприклад, “діяльність, яка пов’язана із забезпеченням догляду за тілом, діяльність у сферах відпочинку і розваг, діяльність з інформатизації, бухгалтерського обліку, консультацій з питань управління”. І це після декларацій про підтримку малого і середнього бізнесу! Наслідки прийняття таких норм є просто нищівними для дрібного бізнесу, це означає зростання хабарів (декларація боротьби з корупцією може йти спати) для всіх підприємців на єдиному податку (перукарів, власників кафе, косметологічних салончиків, ІТ-фірмочок, дрібних бухгалтерсько-аудиторських фірм і т.д.), котрі будуть змушені доводити, що вони не займаються своєю безпосередньою діяльністю. Що їм залишається – розорюватися, втрачати зовсім не зайві для них гроші? Платити хабарі? Перейти у іншу форму підприємства? Кожен вирішить це по-своєму. Але, яка користь з того державному бюджету, якщо частина і перейде на ТОВ, чи ПП на загальній схемі оподаткування, то все ж це зроблять лише ті, хто собі зможе дозволити платити значно більші податки із значно більшими витратами на нових працівників (скажімо, бухгалтера), а решта сховається в тінь. Податків збиратимуть у результаті менше і платитимуть їх не всі.

Єдиний податок приватного підприємця – палка з двома кінцями. Багатьом “бізнесуватим” людям вдавалося через ПП “відмивати” гроші. Інші зуміли відкрити нехай дрібну, але СВОЮ, справу. Перших багато, але других – значно більше. Серед моїх знайомих приватних підприємців (особисто знайома з чотирма такими) зараз панує ні не страх, ні не гнів, а бажання викрутитись від “опіки” нашого дорогого Кабміну. Але ще їх дуже злостить те, що вони чомусь повинні викручуватись, це вже було, їм уже набридло. Один з них у запалі майже кричить до мене: “Ну, чому, ЧОМУ я повинен думати, як “намахати” цю дурну державу, бо вона мене хоче “намахати”?! Для чого мені наймати юриста, бухгалтера (це ж зайві витрати – в мене не так багато грошей), щоб це якось зробити? Або самому вбивати свій час на знаходження законних “викрутасів”, я ж хороший програміст, в мене на це нема часу. Я хочу, щоб все було просто і прозоро! Я готовий платити більший єдиний податок, а не ускладнювати собі життя. І ж повірив Ющенку, відкрив у грудні, після стояння на Майдані, свою фірму, ПП на єдиному податку. Вони і так змусили нас ще окремо в Пенсійний фонд платити – замість спрощення вийшло ускладнення. Чому б їм не зробити диференційований єдиний податок від обороту фірми? Обертається 50 тис.грн. в рік – одна ставка єдиного податку, 100 тисяч – більша, 200 тисяч – ще більша, вийшов за 300 тисяч – переходь з єдиного податку на іншу систему оподаткування.” ( От невеликий “ліричний” відступ - це знову не його держава, не для нього, він називає цю державу “вони”, а себе протиставляє – “я”) А я з ним і не сперечаюсь, я знаю, як він нажив цю свою невеличку фірму, скільки років до цього йшов, які (поки що мізерні) його прибутки. Якраз на зарплату бухгалтеру і вистачить...

Вас не дивує той факт, що ні канал чесних новин, ні інші пропрезидентські ЗМІ просто “не помітили” таких дискримінаційних наслідків останніх поправок про приватних підприємців, що Верховна Рада (з благословення свого бюджетного комітету) спокійно прийняла це, підставляючи під удар значну частину приватного дрібного бізнесу? Нашим депутатам на такий “дріб’язок” начхати? А все-таки ці сотні тисяч людей вистояли на майданах і за Ющенка з Тимошенко, і за те, щоб у них не вкрали їхнього бізнесу, їхнього життя. Це вони, не чекаючи милості від держави, змогли за останні 5-7-10 років встати на ноги, прогодувати свої сім’ї завдяки єдиному податку, який дозволив започаткувати і розвивати свій дрібний бізнес. Вони платили невеликі податки? Так, але вони їх платили, заробляючи свої 200-2000 доларів прибутку, і забезпечили достойне життя своїй родині та родинам своїх працівників (якщо такі були). Малий бізнес не розрахований на великі податки – він тоді утікає в тінь, розчиняється від пильного ока фіскалів, використовує будь-які доступні методи. Та навіть не тому, що він такий поганий, а через те, що йому доводиться за свій прибуток просто жити (без субсидій за квартплату), нормально харчуватися, посилати своїх дітей на навчання (платне за власний рахунок, а не держави), допомагати своїм стареньким батькам (компенсуючи малу пенсію), будувати собі будинок (не думаючи вициганити житло у держави), намагатися купити автомобіль, меблі (у кредит – довго напружуючи всі свої здібності і сили для виплати). Якщо він буде віддавати половину свого невеликого прибутку, то краще... не буде його віддавати взагалі. Скажете, егоїстично? Можливо, але дай Бог Україні побільше таких егоїстів, які себе створюють самі, які для себе нічого не просять, а ще й платять податок.

Декларація “податки стануть меншими, але їх платитимуть усі” – найкраще, чим міг новий уряд втішити свого платника податків. Лишенько тільки, що це погано корелюється з соціальним бюджетом. Все ж соціальний бюджет треба якось наповнювати – ось основний аргумент. Але такими кроками, за рахунок удару по дрібному бізнесу, бюджет може лише збідніти, надто короткочасний буде ефект збільшення надходження податків. Маленька людина навчилась обходити “законні” побори держави, вона їх обійде ще раз. Однак, завдяки цьому натиску на дрібного приватного підприємця уряд (і президент також, бо він призначав цього прем’єра, підписував цей документ) втратить кілька мільйонів своїх найпалкіших, найрозумніших прихильників – почитайте форуми щодо даного питання. Незабаром парламентські вибори і ці розумники, яких так негарно “кинули”, знайдуть за кого проголосувати. Почитайте, яке злорадство проглядає у деяких прихильних до Януковича дописувачів форумів: “Ага, догралися “помаранчеві”!? Навіть, якщо уряд спроможеться визнати свою помилку і після 1 липня відмовиться від цих поправок, однаково буде втрачено довіру сотень тисяч виборців (бо їм буде образливо почувати себе експериментальними кролями, а не людьми з власною гідністю, що встали з колін), але хоча б не мільйонів. Чого радіє наш президент, що цей документ підтримали навіть комуністи, чи він не чув їхнього гасла: “Чем хуже, тем лучше!”? Чи потрібно необдуманими діями знищувати свою базу виборців, відлякувати їх від пропрезидентських сил? Ех, страшно далекі вони тепер від народу... Що, отримали владу і думають - це навіки-вічні? Кучма теж так думав.

Що відповість моєму знайомому дрібному підприємцю Юлія Володимирівна? Чи вона його (а ще й сотні тисяч таких, як він) взагалі помітить з високості своєї посади? Це на Майдані він був їй потрібен, але коли ж то було...

P.S. Ага, ще одна несподівана думка сяйнула: невже цей документ і мав на меті знищити цю дрібну буржуазію, щоб більше не лізла на Майдан та не скидала чужу для неї владу?

Наталка Ліщинська.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112168321.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua