Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 31-03-2005
Зоя Коваленко: Про честь і совість журналістики

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112278511.html

В інтернеті на сайті Майдан нещодавно з”явилася публікація президента Полтавського медіа-клубу Людмили Кучеренко „Замість того, шоб підставити плече, підставляють ногу? або Чи варто власне несприйняття соціалістів пропонувати платформою для об”єднання громадських організацій Полтавщини?”. Оскільки в цій статті подається недостовірна інформація, в тому числі і про мене, зачіпається діяльність у проекті за грантом USAID і навіть цитується нібито моя заява, то я змушена вимагати спростування всіх цих неправдивих відомостей, які плямують мою честь і гідність та кидають тінь на мою громадську діяльність.

Статтю написано в некоректному майже скандальному стилі, але хай це буде на совісті журналістки. Я ж хочу спростувати неправдиві відомості, які п.Людмила вважала за потрібне винести, як кажуть, на суд громадськості.

Якщо стаття була спрямована на захист голови Полтавської обласної держадміністрації Степана Бульби, то я дуже сумніваюся, що мети було досягнуто і що пану Бульбі таке „заступництво” піде на користь, оскільки прихильників йому це не додасть, а тільки посіє розбрат серед них. Яскравим прикладом цього є те, що секретар Полтавського міськвиконкому Ігор Михайлюк має за честь ознайомлювати своїх відвідувачів з цією статтею, справившись перед цим: ”А Ви читали цей документ?” і після цього з насолодою цитувати особливо симпатичні йому випади журналістки.

Пані Людмила звинувачує: „На думку О.Келима вина С.Бульби... полягає в тому, що він перетворює облдержадміністрацію у філію обкому Соцпартії, попризначав своїми заступниками соціалістів...”. Але ж це правда - С.Бульба справді за відомими одному йому критеріями призначив своїм першим заступником однопартійця Віктора Іноземцева і сам постійно підкреслює, що на посаді голови облдержавдміністрації буде виконувати програму СПУ, а 10.03.05 навіть дав інтерв”ю газеті Вечірня Полтава”: „Моя програма на Полтавщині – це програма Соціалістичної партії України”, то чому ж претензії п.Людмили не до С.Бульби?

Пані Людмила пише: ”Шкода, що об”єднавшись під гаслом „За чесну та прозору владу”, деякі члени цієї організації діють аж зовсім нечесно. До речі, керівники кількох справді авторитетних організацій вийшли з цієї громадської ради (побачивши, як добрі наміри перетворюються у свою протилежність й доводяться до абсурду), зокрема, голова обласного жіночого товариства ім.Олени Теліги Н.Шарай та голова обласної організації Союзу українок О.Вовненко. А відома правозахисниця Зоя Коваленко з приводу свого виходу сказала так: „У мене, окрім свого доброго імені нічого в житті немає, і втрачати його у тій компанії я не бажаю...”

Ця інформація є неправдивою, бо ні я, ні Ніна Шарай не були членами громадської ради „За чесну та прозору владу”, а отже й виходити з неї не могли. Авторці потрібно було б перш за все ознайомитися з документами цієї Ради, а тоді писати. Я не робила ніяких заяв з приводу свого так званого виходу з даної Ради, оскільки, як уже зазначила, ніколи до неї не вступала, але в приватних розмовах я справді неодноразово заявляла і заявляю: „В мене немає нічого, крім свого імені добре, воно, чи погане, але воно моє, і я ніколи не підставлю його, не знаючи під що”. Та це не має нічого спільного з тим, що написала п.Людмила, прив”язавши свою інтерпретацію до буцімто мого виходу з Громадської ради „За чесну та прозору владу”. Насправді ж ці мої слова в однаковій мірі можна віднести і до Комітету підтримки президентських ініціатив, і до Коаліції громадських організацій Полтавщини, і до будь-якої іншої структури, до яких я не маю наміру входити.

Вислів пані Людмили: „Чи вона (ненависть –З.К.) з”являється в акурат на час гранту USAID „Розвиток публічної політики в регіонах”, отриманого Полтавською філією Суспільної служби України, очолюваної дружиною О.Келима Ганною Киященко? Спасибі американцям, що вони вже багато років фінансово підтримують „третій сектор” в Україні. Але вони дають гроші не для проведення деструктивної роботи, дезінформації, провокацій і підбурювання” - є образою не лише для громадських організацій, що беруть участь у міжнародних грантах, але для самої авторки, оскільки вона чи не найбільше серед усіх полтавських організацій користується з такої допомоги. Пані Кучеренко ніхто не уповноважував від імені американців звинувачувати виконавців зазначеного гранту, а отже і мене (моя організація є партнером Полтавської філії Суспільної Служби України у виконанні цього проекту, а я прямим його виконавцем) у „проведенні деструктивної роботи, дезінформуванні, провокаціях і підбурюванні”. Всі ці епітети відносяться швидше до діяльності самої журналістки, що засвідчує і ця її стаття;

В рамках проекту за грантом USAID „Розвиток публічної політики в регіонах” ми якраз і спрямовуємо свою діяльність на чесність, відкритість і прозорість влади, проводячи громадські слухання, круглі столи, зустрічі з актуальних питань, видаємо інформаційний бюллетень «Твої права». Тому навіть представники влади не змогли звинуватити нас у тому, до чого дописалася п.Людмила, образивши не лише конкретних осіб, а й організації, які виступають партнерами цього проекту.

Далі п. Кучеренко звинувачує: „Організатори зібрання запропонували присутнім підписати Меморандум принципів діяльності Коаліції громадських організацій. Цими підписами керівники громадських організацій засвідчили б створення коаліції. Але ж вона вже створена, в іншому місці й іншими людьми і чи вам мало діяти в рамках своєї громадської ради? Коли я висловила обурення тим, що О.Келим „со товарищи” чинить непорядно, по суті крадучи бренд, і без сумніву, хоче монополізувати право говорити з владою від імені усієї громадськості, виявилося, що я влучила, як кажуть, не у брову, а в око”. Це знову ж таки недостовірна інформація. Керівники громадських організацій, серед них і я насправді поставили свої підписи під Меморандумом принципів діяльності Коаліції громадських організацій Полтавщини демократичного спрямування, чим засвідчили, а не мали б засвідчити її створення. Вражає нерозуміння значення слова коаліція відомою журналісткою, адже коаліція не є назвою. Це об”єднання громадських організацій, партій для якоїсь конкретної цілі, їх може бути тисячі, мільйони і всім їм є поле діяльності. Створення однієї коаліції не може бути приводом до заборони інших коаліцій, бо кожен сам визначається з якими організаціми і на яких засадах хоче працювати, тож звинувачення у крадіжці „бренду” взагалі сміхотворне.

Пані Людмила насамкінкець зазначає: „І як після цього не погодитися з аналітиками, що на хвилі помаранчевої революції з”явилося чимало піни, яка намагається скористатися результатами перемоги народу”. Це не просто образа для О.Келима, мене та багатьох інших, які своєю багаторічною громадсько-політичною діяльністю виборюівали незалежність України, чого не можуть заперечити не лише наші прихильники, а й вороги. Коли ж ідеться про вибри 2004 року, то саме Полтавська філія Суспільної Служби України разом з очолюваним мною Центром правозахисту та іншими організаціями-партнерами, починаючи з липня 2004р. виконували проекти: „Разом до чесних виборів” і „Моніторинг порушень виборчих прав”, а також брали активну участь у виконанні Всеукраїнського проекту Громадських ініціатив „Знаю”, завдяки яким райони Полтавщини мали доступ до правдивої інформації і змогли зробити свідомий вибір. Авторка добре знає про цю діяльність, а значить свідомо ображає нас у тому, що ми нібито намагаємося скористатися результатами перемоги народу, тим більше відносячи нас до піни, що з”явилася на хвилі помаранчевої революції.

Ці епітети п.Людмила з більшою вірогідністю могла ужити щодо себе, адже це вона напередодні 1-го туру виборів у багатьох ЗМІ Полтавщини надрукувала велику статтю: „Олександр Мороз: „Мене не цікавлять посади”. В ній виборцям подано таке: „Олександр Мороз наголосив на тому, що нині ми маємо справу не з владою, а з бандою, яка дорвалася до влади. Недарма вона вималювала і нав”язує народові двох Вікторів – Ющенка і Януковича. Через провладне телебачення зомбує населення України нібито величезними рейтингами цих двох кандидатів...” або: „На думку Олександра Мороза, чергові несправедливі випади чільників виборчого штабу Ющенка можна пояснити тим, що вони сумніваються у перемозі їхнього кандидата й заздалегідь шукають винувату „невістку”. – Те, що собі дозволяє оточення Ющенка щодо мене, швидше можна назвати „боєм без правил”. Я так не можу. Звісно, вибори – особливий період у політичному житті, але це не значить що можна переступати припустимі межі критики й зводити на конкурентів наклепи”.

А коли О.Мороз не вийшов у другий тур, то пані Людмила разом з нами стала з”являтися на багатолюдних мітингах і закликати голосувати за Ющенка, жодним словом не прохопившись про те, що напередодні прирівнювала його до В.Януковича. Тож я думаю, їй треба добре подумати, хто насправді є піною на хвилі помаранчевої революції. А крім того потрібно завжди пам’ятати, що перш ніж шукати порошинку в чиємось оці, треба витягти колоду зі свого.

Зоя Коваленко, керівник Центру правозахисту
і контролю за дотриманням законності в Полтавській області.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112278511.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua