Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 02-04-2005
Олекса Нишпоренко: 4 квітня відзначається свято Другої річниці відкриття кримінальної справи № 24-66

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112446417.html

Передмова.

Якщо громадянина України якась установа ошукала, він має право відстоювати свої інтереси в суді. Для позову необхіден первинний документ, в даному разі - договір з непорядною фірмою. Отут громадянин і попався вдруге, бо оригінала договору в нього вже нема! Вилучили слідчі. А директора, який "наварив" більше 1,5 млн. доларів - випустив суд. Втретє громадянин матиме підстави засмутитись, коли мине три роки з моменту підписання договору. Отого договору, по якому від віддав 500$ і якого в нього вже нема.

Фірма, про яку йдеться в сюжеті, мала офіс в місті Києві по вул. Володимирівській, 63.

Інтригує?
Ще й як, та про все докладніше.

4 квітня 2003 року Головним слідчим управлінням МВС України порушено кримінальну справу № 24-66, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України (заволодіння чужим майном шляхом шахрайства в особливо великих розмірах) відносно посадових осіб ТОВ "Агенція по підбору персоналу "Джефферсон і МакКензі". Досудовим слідством встановлено, що співробітники цієї фірми, під чуйним керівництвом директора Валерія Анатолієвича Лимаренка, ошукали понад 3 000 громадян України. Місяць тривало попереднє слідство і 7 травня 2003 року директору "Джефферсон і МакКензі" було пред'явлене обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого тією ж таки ст. 190, ч. 4 КК України. Але суд відмовив у наданні санкції на арешт і директору було обрано жорстокий запобіжний захід: підписку про невиїзд. (Ваша правда, ваша честь: куди він дінеться з 1 500 000$)?
Як могли люди клюнути на гачок? Приведу цитату з http://www.(не клацайте -вже не працює) jefferson.com.ua/Ukr/Humanitarian_Program.html: "Компанія по працевлаштуванню "Jefferson & McKenzie" при сприянні Департаменту по Праці США (U.S. Department of Labor), Департаменту у Справах Ветеранів США (U.S. Department of Veteran Affairs) і Департаменту Внутрішніх Справ США (U.S. Department of The Interior) пропонує ряд вакансій для працевлаштування громадян України в центрах по збору і відправленню гуманітарної допомоги із Сполучених Штатів Америки в нужденні держави.

Основні вимоги: вік від 21 року, чесність, порядність, працьовитість, знання англійської мови не обов'язково.
Час роботи: 40 - 50 годин на тиждень.
Заробітна плата: Від 8 доларів США на годину."
Плюс ще таке: "Незалежно від вибраної Вами програми, компанія "Jefferson & McKenzie" гарантує Вам:
- Юридичний захист кращих адвокатів на території країни працевлаштування;
- Авіаквитки в обидва кінці і медичну страховку на 100 тисяч доларів США за рахунок фірми;
- Двосторонній договір з роботодавцем з фіксованими умовами роботи та оплати;
- Повний пакет документів і візову підтримку."

В підтвердження легальності працевлаштування недовірливим клієнтам представлялось нотарільно завірене доручення від американської "Jefferson & McKenzie Corporation" (така існує) своєму українському філіалу: так і так, мовляв, великий американський корпорейшн доручає своєму українському філіалу працювати від мого непорочного імені. Всьо чьотко.

Згодні легально працювати в США з оплатою мінімум 8 американських рублів на годину, мати страховку, літати туди-сюди за рахунок фірми витягали півтисячі своїх долярів і обмінювали їх на два красивих папірці: Договір на працевлаштування та договір з Лимаренком (він діяв як довірена особа американської компанії). А далі вже спрацьовувала налагоджена система волокити, умовлянь, бойкоту і всього, чим багатий наш вітчизняний рекрутський бізнес.

Після відкриття кримінальної справи проти підприємця в нього, зазвичай, вилучають всю документацію а на вхідні двері чіпляють великий замок і співробітників дуже просять нікуди не виїжджати. Це така практика. (Я колись на власні очі бачив як "маски шоу" викидали сейфи через вікна другого поверху однієї з заправок.)

У випадку "Джефферсон і МакКезі" все було інакше, так би мовити, "людяніше": фірма працювала, по крайній мірі, все літо 2003 року а її сайт 19 лютого 2004 року був ще живий...

З вищенаведеного виникають кілька запитань до тих, хто "і опасна, і трудна":
1. Кому з покійної влади "носив вечерю" шулер Лимаренко для того, щоб мати недоторканість?;
2. Чи буде покараний цей пан директор а людям повернуті гроші і якщо "так", то "коли"?;
3. Tempora mutantur - часи міняються... Чи це істина для тих, хто "за бугром", а для нас - гіпербола?

На закінчення, хотілося б передати привіт і поздоровлення з Другою річницею відкриття кримінальної справи №24-66 наступних добродіїв:

a) Начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового слідства, старшого радника юстиції - С.М. Скрипниченка; Генеральна прокуратура;
b) Старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України, підполковника міліції Р.Б. Дземідовича;
c) Слідчого СОГ ГСУ МВС України М.В. Лазаренка.

Вас колись в житті обманювали, шановні? Коли так, то згадайте ті відчуття і помножте їх на 3000. Оце й буде колективне побажання на 4 квітня для Вас, "правохранітєлі".

Здоров'я, Вам, зірок на погонах і совісті! Якщо знайоме таке слово.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1112446417.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua